Історія справи

Постанова КГС ВП від 10.04.2025 року у справі №910/2991/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/2991/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.

та представників

Позивача: Носик Б.М.

Відповідача : Касьянов М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024,

додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024

(головуючий - Мальченко А.О., судді Козир Т.П., Агрикова О.В.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024

(суддя - Бондаренко - Легких Г.П.)

у справі №910/2991/24

за позовом Корпорації "Тсм Груп"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 5 240 793, 55 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Корпорація "Тсм Груп" (далі - Корпорація "Тсм Груп", позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення заборгованості у розмірі 5 240 793, 55 грн з якої: 5 093 607, 31 грн основний борг, 49 738, 45 грн - 3 % річних 97 447, 79 грн та інфляційні втрати.

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №12/20 на виконання комплексу робіт від 15.06.2020, щодо своєчасної оплати виконаних робіт.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 5 093 607,31 грн основного боргу, 1,00 грн 3 % річних, 48 723,89 грн інфляційних втрат, а також, 62 889,52 грн судового збору, 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні позовних вимог про стягнення 48 723, 89 грн інфляційних втрат та 49 737, 45 грн 3 % річних відмовлено.

4. Судове рішення мотивовано тим, що наявна заборгованість відповідача перед позивачем, а тому позов щодо стягнення заборгованості, 3 % річних та інфляційних втрат є обґрунтованим. Водночас встановивши обставини очевидної неспівмірності заявлених до стягнення процентів річних та інфляційних втрат, з урахуванням заявленого у відзиві на позовну клопотання про зменшення розміру нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат, з наведенням виняткових підстав для цього, суд задовольнив клопотання частково та вказав на можливість зменшення розміру належної до стягнення з відповідача суми 3% річних до розміру 1 грн та інфляційних втрат на 50 % до розміру 48 723, 89 грн.

5. В апеляційному порядку рішення суду першої переглядалось в частині стягнення 3% річних, інфляційних втрат та 7 000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 - скасовано частково, викладено його резолютивну частину в наступній редакції:

« 1. Позов Корпорації "Тсм Груп" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код: 24584661) на користь Корпорації «Тсм Груп» (03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 72, ідентифікаційний код: 37034171) 5 093 607 (п`ять мільйонів дев`яносто три тисячі шістсот сім) грн 31 коп. - основного боргу, 49 738 (сорок дев`ять тисяч сімсот тридцять вісім) грн 45 коп. - 3 % річних, 97 447 (дев`яносто сім тисяч чотириста сорок сім) грн 79 коп. - інфляційних втрат, а також 62 889 (шістдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят дев`ять) грн 52 коп. - судового збору, 7 000 (сім тисяч) грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.»

7. Постанову мотивовано тим, що позивачем до стягнення заявлено 3 % річних та інфляційні втрати у розмірі визначеному положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України, а тому відсутні підстави для зменшення нарахованих позивачем складових, зважаючи на підставі ст.ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, отже, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат необхідно задовольнити у повному обсязі.

8. Щодо витрат на правничу допомогу суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення заявлених позивачем витрат на правничу допомогу з 57 000,00 грн до 7 000,00 грн, зважаючи на те, що справа не є складною, а спірні правовідносини сторін є типовими та щодо вирішення яких є стала та послідовна судова практика. Також, судами враховано, що представник позивача здійснює систематичне представництво інтересів позивача в інших господарських спорах з відповідачем, що свідчить про обізнаність представника позивача про усі укладені господарські договори, що не потребує значної кількості часу для зібрання доказів. Водночас, судами враховано, що позивачем не надано детального опису робіт або акту приймання-передачі наданих послуг в якому було б деталізовано вид та час витрачений адвокатом на виконання того чи іншого виду правової допомоги. Поряд з цим, матеріали справи містять лише 2 (дві) заяви по суті справи позивача (позовна заява та відповідь на відзив), жодних інших заяв, що мали б значення для вирішення спору матеріали справи не містять.

9. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 заяву позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500, 00 грн.

10. Додаткову постанову мотивовано тим, що з урахуванням положень ст.ст. 126 129 ГПК України, обґрунтованим, справедливими, співмірними та розумними, в даному випадку, є витрати на правничу допомогу у апеляційному суду у розмірі 4 500,00 грн, які належить стягнути з відповідача на користь позивача.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнення їх доводів

11. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову в частині стягнення 49 738,45 грн 3 % річних та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у позові. Також скаржник просить скасувати рішення та постанову суду першої інстанції в частині стягнення 7 000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката та прийняти в цій частині нове рішення, яким зменшити розмір витрат на правову допомогу до 1 000,00 грн.

12. У касаційній скарзі скаржник посилаючись на п. 1 частини 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що суд апеляційної інстанції стягуючи заявлений позивачем розмір 3 % річних не врахував, що відповідач є стратегічним підприємством та виконує спеціальні обов`язки в умовах воєнного стану щодо забезпечення доступності електричної енергії, отже, вказане свідчить про наявність підстав для зменшення 3 % річних, що не було враховано апеляційним судом. До того ж апеляційним судом не враховано правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, щодо можливості зменшення 3% річних.

13. Крім того, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції необгрунтовано погодився з судом першої інстанції щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 7 000,00 грн. Так, скаржник зазначає, що розглядаючи заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката суди не врахували, що заявлена сума вартості послуг адвоката не відповідає критеріям реальності та розумності. При цьому позивачем відповідно до ст. 74 ГПК України не надано доказів, які б довели, що його витрати є співмірними з виконаною адвокатом роботою, витраченим часом на її виконання, обсягом наданих послуг з ціною позову або значенням справи для сторін.

14. Крім того, скаржником подано до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову апеляційного суду, в якій відповідач посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати додаткову постанову апеляційного суду та прийняти нове рішення про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 1 000,00 грн.

15. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що задовольняючи частково заяву позивача, апеляційним судом не дотримано вимог положень ст.ст. 126 129 ГПК України, оскільки суд апеляційної інстанції не звернув належної уваги на те, що заява про ухвалення додаткового рішення є необґрунтованою належним чином, надані адвокатом послуги документально не підтверджені, заявлена сума вартості послуг адвоката не відповідає критеріям реальності та розумності.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

16. Позивач у відзиві на касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 18.06.2024 та постанову апеляційного суду від 27.11.2024, посилаючись на безпідставність доводів та вимог такої касаційної скарги, та водночас, вказуючи на законність та обґрунтованість судових рішень у справі, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Крім того, у відзиві на касаційну скаргу позивач просить стягнути з відповідача 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката у касаційному суді.

17. У відзиві на касаційну скаргу на додаткову постанову позивач, посилаючись на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги та відсутність процесуальних порушень під час розгляду апеляційним судом заяви позивача, просить касаційну скаргу на додаткову постанову залишити без задоволення, а додаткову постанову залишити без змін.

18. Відповідач, у запереченнях на судові витрати правничої допомоги у розмірі 10 000,00 грн, заявлені позивачем у суді касаційної інстанції, вказує на необґрунтованість таких витрат, та просить відмовити у їх задоволенні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

19. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 15.06.2020 між ДП ?Національна атомна енергогенеруюча компанія ?Енергоатом? в особі Відокремленого підрозділу ?Южно - Українська атомна електрична станція? (далі - замовник) та Корпорацією ?Тсм Груп? (далі - генеральний підрядник) було укладено договір №12/20 на виконанням комплексу робіт (зареєстрований ДП ?НАЕК ?Енергоатом? за № 20-123-08-20-06467 від 21.07.2020) (далі - договір).

20. Згідно з п. 1.1 договору - генеральний підрядник зобов`язується за завданням замовника з дотриманням вимог законодавства виконати комплекс робіт: ?ВП Южно - Українська АЕС. Технічне переоснащення комплексу інженерно-технічних засобів системи фізичного захисту північної частини периметра. І етап. Роздільна гребля, КПП-4. Будівельні роботи? в цілому або за етапами в обсягах та у строки, що зазначені у Графіку виконання робіт (Додаток № 2) та у відомостях обсягів робіт (Додаток № 4) до вказаного Договору.

21. Відповідно до п. 2.1 договору та відповідно до Протоколу погодження договірної ціни (Додаток № 1 до Договору) та Договірної ціни з додатками (Додаток № 3 до Договору), що є невід`ємними частинами цього Договору, була визначена вартість робіт за цим Договором, яка складала 30 565 449,06 грн. у т. ч. ПДВ 20 % - 5 094 241,51 грн.

22. Договірна ціна є динамічною, визначається відповідно до положень ДСТУ Б.Д. 1.1-1:2013 ?Правила визначення вартості будівництва? (п. 2.2 Договору).

23. Остаточна ціна Договору визначається з урахуванням фактично виконаного обсягу робіт та фактичних витрат генерального підрядника на придбання матеріальних ресурсів, у порядку, визначеному умовами Договору, але не може перевищувати договірної ціни, заявленої в Договорі. Зміни, внесені замовником в проектно-кошторисну документацію, оформляються відповідними додатковими угодами (п. 2.2 договору).

24. Терміни виконання робіт визначені в Графіку виконання робіт (Додаток №2), який є невід`ємною частиною Договору (п. 3.1 договору).

25. Виконання будівельних робіт здійснюється Генеральним підрядником згідно Графіку виконання робіт та Відомостей обсягу робіт (Додаток №4).

26. Пунктом 4.1. Договору сторони передбачили, що оплата за виконані роботи проводитиметься шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок генерального підрядника після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складену на підставі актів виконаних робіт за формою КБ-2В протягом 45 банківських днів.

27. Відповідно до п. 5.8 договору приймання актів виконаних робіт здійснюється за формою КБ-2В до 25 числа поточного місяця, приймання довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 до 28 числа поточного місяця (п. 5.8 Договору).

28. Відповідно до умов договору позивач належним чином виконав комплекс робіт на загальну суму 30 561 643,86 грн, що підтверджується актами приймання виконаних робіт та довідкою про вартість виконаних робіт.

29. 26.04.2022 між позивачем (первісний кредитор) та ТОВ ?Управління механізованих робіт? (новий кредитор) укладено Договір №1220-УМР/П про відступлення права вимоги до відповідача, відповідно до умов якого позивач відступив на користь ТОВ ?"Управління механізованих робіт? частину вимог на суму 25 468 036, 55 грн за договором №12/20 на виконання комплексу робіт від 15.06.2020.

30. Позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу за виконані роботи згідно договору підряду №12/20 у розмірі 5 093 607, 31 грн, а також 3 % річних у розмірі 49 738, 45 грн за період прострочення з 14.11.2023 по 11.03.2024, інфляційних втрат у розмірі 97 447, 79 грн за період прострочення з 31.10.2023 по 11.03.2024.

31. Судами встановлено, що у межах розгляду іншої господарської справи №910/17633/23 позивачем заявлялись до стягнення з відповідача за договором підряду №12/20 пеня за період з 14.11.2022 по 30.06.2023, 3 % річних за період з 05.10.2021 по 13.11.2023 та інфляційні втрати за період з 05.10.2021 по 31.10.2023. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 у справі №910/17633/23, позовні вимоги задоволено, рішення набрало законної сили.

32. Зокрема, у межах розгляду справи №910/17633/23 встановлено обставину виконання позивачем умов Договору, а відповідачем прийняття робіт на загальну суму 30 561 643,86 грн, що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін Актами виконаних будівельних робіт форми КБ-2В та довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 та скріпленими печатками замовника та підрядника.

33. З матеріалів справи вбачається, що 26.04.2022 між позивачем (первісний кредитор) та ТОВ ?Управління механізованих робіт? (новий кредитор) укладено Договір №1220-УМР/П про відступлення права вимоги до відповідача, відповідно до умов якого позивач відступив на користь ТОВ ?Управління механізованих робіт? частину вимог до відповідача на суму 25 468 036, 55 грн за договором №12/20 на виконання комплексу робіт від 15.06.2020.

34. Згідно листа відповідача №51/5103 від 26.04.2022, ДП ?НАЕК ?Енергоатом? повідомило позивача про те, що ВП ?Южно-Українська АЕС? не заперечує проти проведення поступки права вимоги боргу по Договору №12/20 від 15.06.2020 у розмірі 25 468 036, 55 грн на користь ТОВ «Управління механізованих робіт».

Позиція Верховного Суду

35. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах, та заперечення, викладені у відзивах на касаційні скарги, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

36. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

37. Відповідачем постанова апеляційного суду від 27.11.2024 оскаржується в частині стягнення 49 738,45 грн 3 % річних та в частині стягнення 7 000,00 грн витрат на правову допомогу адвоката, отже, з урахуванням положень ст. 300 ГПК України, в іншій частині вимог судові рішення касаційним судом не переглядаються.

38. Як вбачається з матеріалів справи, не погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо зменшення відсотків річних та приймаючи в цій частині нове рішення про стягнення заявленої суми відсотків річних, суд апеляційної інстанції зазначив, що в даній справі позивачем заявлено до стягнення саме 3% річних, тобто їх розмір фактично визначений законом (частиною 2 статті 625 ЦК України), отже, в даному випадку були відсутні підстави для зменшення заявленого до стягнення розміру 3% річних, а тому судом першої інстанції помилково застосовано положення ст.ст. 551 625 ЦК України та ст. 233 ГК України та зменшено заявлений до стягнення розмір відсотків річних з 49 738,45 грн до 1 грн.

39. Касаційний суд вважає такі висновки апеляційного суду помилковими виходячи з наступного.

40. Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

41. За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

42. Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

43. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

44. У частині 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

45. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або Законом.

46. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 року у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18.

47. Отже, передбачений частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який, як встановлено судами попередніх інстанцій, у цій справі має місце.

48. Водночас, у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що "нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання".

49. Зменшення судом заявлених до стягнення відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.

50. Верховний Суд неодноразово наголошував, що вирішуючи питання про зменшення розміру заходів відповідальності та відсотків річних, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

51. Вказаного не було в повній мірі враховано судом апеляційної інстанції. Так, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині зменшення 3% річних до 1 грн судом апеляційної інстанції не було проаналізовано та зазначено всіх обставин необхідних для вирішення питання щодо зменшення або відмови у зменшені відсотків річних, заявлених позивачем. Суд апеляційної інстанції обмежився лише констатацією відсутності права на зменшення відсотків річних, оскільки, позивачем заявлено саме 3 % річних, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, що, на думку апеляційного суду, є гарантованою законодавством компенсацією за час затримки розрахунку.

52. До того ж суд апеляційної інстанції посилаючись на правовий висновок, зокрема, і викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18, в повній мірі не проаналізував його та не врахував, що у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, та принципи розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і відсотків річних за час затримки розрахунку, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

53. Тобто, у постанові із справи № 902/417/18 Великою Палатою Верховного Суду зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшувати розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.

54. Отже, з урахування вищезазначеного таке зменшення або відмова у зменшенні відсотків річних має відбуватись зважаючи на встановлені судом виключні обставини або їх відсутність.

55. В той же час, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

56. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

57. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

58. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

59. У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

60. Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

61. Постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема з мотивувальної частини із зазначенням мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу (пункт 3 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України).

62. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати.

63. З урахуванням вказаного колегія суддів зазначає, що словосполучення "суд має право" та "може зменшити за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певним розсудом щодо можливості зменшення розміру неустойки, штрафу, а також процентів річних, оцінюючи конкретні обставини, які мають істотне значення. Водночас вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

64. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дослідивши та оцінивши всі обставини справи, необхідні для вирішення питання щодо встановлення підстав для зменшення відсотків річних, зробив висновок, що у межах справи №910/17633/23, позивач стягував з відповідача за невиконання умов договору №12/20, суму інфляційних втрат у розмірі 4 055 084, 59 грн та 3 % річних у розмірі 556 019, 17 грн, що в сукупності становить 4 611 103, 76 грн за період з 05.10.2021 по 31.10.2023, а у межах справи №910/2991/24 позивач просить стягнути інфляційні втрати у розмірі 97 447, 79 грн за період з 31.10.2023 по 11.03.2024, 3 % річних у розмірі 49 738, 45 грн за період з 14.11.2023 по 11.03.2024, що в сукупності становить 147 186, 24 грн. Тобто, за невиконання грошового зобов`язання передбаченого договором №12/20 сума основного боргу по якому становить 5.093.607, 31 грн, позивач, у порядку статті 625 ЦК України, нарахував інфляційні втрати та 3 % річних у сукупному розмірі 4 758 290, 00, що становить 93 % від суми заявленого основного боргу, що з огляду на обставини здійснення відповідачем господарської діяльності в теперішніх умовах є неспівмірним тягарем для останнього та не відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності, що визначені статтею 3 Цивільного кодексу України. З огляду на вищезазначене суд першої інстанції зазначив, що обґрунтованим є зменшення розміру належної до стягнення з відповідача суми 3% річних до розміру 1 грн та інфляційних втрат на 50 % до розміру 48723, 89 грн.

65. Тоді як суд апеляційної інстанції, не надавши правової оцінки вказаним обставинам, обмежився лише констатацією факту відсутності права на зменшення відсотків річних, з посиланням на те, що такі відсотки заявлено саме у межах ст. 625 Цивільного кодексу України, не досліджуючи, встановлюючи чи відхиляючи будь які інші обставини, необхідні у даному випадку для вирішення питання стягнення відсотків річних.

66. Верховний Суд зауважує, що суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно встановлювати та надавати оцінку обставинам з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

67. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 19.03.2025 у справі № 922/592/24, в якій Верховний Суд скасовуючи постанову апеляційного суду в частині стягнення 3% річних, зазначив, що судом апеляційної інстанції не було надано відповідної оцінки обставинам, які мають правове значення та якими обумовлене таке зменшення, а також доказам наданим на підтвердження цих обставин, суд апеляційної інстанції виходив із відсутності права на таке зменшення, а не з підстав необґрунтованості клопотання.

68. Зважаючи на вищезазначене, Верховний Суд констатує, що судом апеляційної інстанції в повній мірі не було встановлено обставини справи, не надано їм належної правової оцінки, з урахуванням всіх доводів та доказів, заперечень сторін та положень ст.ст. 73 74 86 236 237 238 ГПК України, та відповідних правових висновків Верховного Суду щодо застосування судами норм матеріального та процесуального права, а тому, апеляційний суд, в порушення зазначених положень законодавства та правових висновків щодо їх застосування, передчасно та необґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції та частково задовольнив позов.

69. На вказані порушення апеляційного суду вказував скаржник у касаційній скарзі, а тому доводи про неврахування в повній мірі правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 знайшли своє підтвердження.

70. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, таким чином, колегія суддів зазначає, що скарга на постанову апеляційного суду від 27.11.2025, є частково обґрунтованою, постанову апеляційного суду необхідно скасувати, а справу в оскаржуваній частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

71. Крім того, у касаційній скарзі скаржник не погоджується з судовими рішеннями щодо стягнення 7 000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката, стягнуті судом під час розгляду справи в суді першої інстанції та з витратами на правничу допомогу адвоката стягнутими додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у розмірі 4 500, 00 грн.

72. Відповідно до частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

73. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частини 3, 5 статті 244 ГПК України).

74. Отже, додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта та є його невід`ємною складовою.

75. Таким чином, скасування судового рішення за результатом розгляду апеляційної (касаційної) скарги є самостійною підставою для скасування додаткового судового рішення до нього.

76. Подібні висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 911/132/14, від 06.12.2023 у справі № 910/10294/22.

77. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 в частині стягнення відсотків річних, це є самостійною підставою для скасування також постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 в частині перегляду рішення суду щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000, 00 грн, стягнутого судового збору та додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 щодо розгляду заявлених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката в апеляційному суді.

78. У статті 123 ГПК України перелічено види судових витрат. Судові витрати складаються і судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

79. Загальний порядок розподілу судових витрат визначено у статті 129 ГПК України.

80. Зокрема, згідно з частиною четвертою статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

81. Частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України унормовано, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

82. Оскільки касаційні скарги необхідно задовольнити частково, а справу у вказаній частині передати до суду апеляційної інстанції на новий розгляд, з урахуванням положень статті 129 ГПК України, суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції, про які заявляв позивач у відзиві на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

83. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

84. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

85. З огляду на викладене, Верховний Суд вбачає правові підстави для часткового задоволення касаційних скарг Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", а тому постанова апеляційного суду в частині стягнення 49 738,45 грн - 3% річних, 62 889, 52 грн судового збору, 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, 3 633, 60 грн - судового збору за подання апеляційної скарги, та додаткова постанова Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

86. Так, під час нового розгляду справи апеляційному суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, належним чином оцінити всі доводи сторін і надані ними докази, установити й дослідити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, а також надати їм належну правову оцінку, та вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного розгляду цієї справи.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 в частині стягнення 49 738,45 грн - 3% річних, 62 889, 52 грн судового збору, 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, 3 633, 60 грн - судового збору за подання апеляційної скарги, та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі №910/2991/24 скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

3. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у справі №910/2991/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді О.М. Баранець

О.О. Мамалуй