Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/775/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Кушніра І.В., Чумака Ю.Я.,

здійснивши розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 (Дубник О.П. - головуючий, Бойко С.М., Скрипчук О.С.) у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця"

до Приватного підприємства "Тювик"

про стягнення 63 216 грн,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця"(далі - ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця") звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства "Тювик" (далі - ПП "Тювик") про стягнення штрафних санкцій у сумі 63 216,00 грн, з яких 23 706,00 грн - пеня у розмірі 0,1 % договірної базової ціни робіт за кожну прострочену добу, 30 730,00 грн штраф у розмірі 7 % і штраф у розмірі 2 % вартості невиконаних робіт, із підстав неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором від 07.12.2016 № Л/Е-161484/НЮ, відповідно до положень статей 193, 198, 216, 218, 231 Господарського кодексу України і статей 525 - 527, 612, 627, 629 Цивільного кодексу України та умов договору.

У відзиві на позовну заяву ПП "Тювик" просило позов задовольнити частково та стягнути на користь ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" штрафні санкції у сумі 1 332,18 грн, у томі числі пеню у розмірі 0,1 % договірної базової ціни робіт за кожну прострочену добу у сумі 580,14 грн та штраф у розмірі 7 % договірної базової ціни робіт за кожну добу прострочення понад 30 днів у сумі 752,04 грн, а в іншій частині відмовити у задоволенні позову, посилаючись, зокрема, на зменшення за взаємною згодою сторін ціни договору та наголошуючи, що базою нарахування штрафних санкцій є базова ціна робіт, а не ціна договору, що свідчить про неправильний розрахунок позивачем штрафних санкцій. Крім того, відповідач зазначив про виконання ним усього обсягу робіт, передбаченого договором, а отже і відсутність підстав для нарахування штрафу у розмірі 2 % від вартості робіт. Відповідач також звереув увагу на змішану правову природу укладеного між сторонами договору, за яким він зобов'язався придбати устаткування та здійснити його монтаж.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.06.2017 (суддя Мазовіта А.Б.) позов задоволено частково, стягнуто з ПП "Тювик" на користь ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" 23 093,87 грн пені, 29 936,50 грн штрафу за прострочення понад 30 днів, 1 342,24 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 0,1 % і штрафу у розмірі 7 %, здійснив перерахунок заявлених до стягнення сум з урахуванням фактичної вартості робіт (від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання), наведеної у довідці про вартість виконаних будівельних робіт, та визначив, що пеня становить 23 093, 87 грн, а штраф - 29 936,50 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 (Дубник О.П. - головуючий, Бойко С.М., Скрипчук О.С.) рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2017 скасовано в частині стягнення 23 093, 87 грн пені та 29 936, 50 грн штрафу, в цій частині прийнято нове рішення про стягнення з ПП "Тювик" на користь ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" 580,14 грн пені та 752,04 грн штрафу за прострочення понад 30 днів. У задоволенні решти позовних вимог у цій частині відмовлено. В решті рішення залишено без змін.

Обґрунтовуючи постанову, суд апеляційної інстанції, зокрема, дійшов висновку про неправильне визначення місцевим судом розміру штрафних санкцій, які підлягають нарахуванню та стягненню, оскільки розмір штрафу та пені має бути розраховано виходячи із ціни робіт, а не із загальної договірної ціни з урахуванням розділу 2 договору - "Устаткування". Отже, у зв'язку зі зменшенням за взаємною згодою сторін договірної базової ціни робіт із 22 079,08 грн до 10 743,38 грн розмір штрафних санкцій за несвоєчасне виконання робіт вартістю 10 743,38 грн становить 1 332,8 грн, у тому числі 580,14 грн пені (0,1% договірної бази ціни робіт) та 752,04 грн штрафу (7 % договірної бази ціни робіт).

ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" у касаційній скарзі просить залишити в силі рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2017 вказуючи на те, що суд апеляційної інстанції, погодившись із висновком суду першої інстанції про те, що договір від 07.12.2016 № Л/Е-161484/НЮ за правовою природою є договором підряду, а уклавши його, сторони взяли на себе виключно зобов'язання, які виникають із підряду, і придбання устаткування охоплюється такими підрядними зобов'язаннями, дійшов, на думку скаржника, помилкового висновку про розрахунок розміру штрафу і пені, виходячи із ціни робіт, а не із загальної договірної ціни. Натомість судом першої інстанції правомірно установлено, що відповідно до пункту 1.3 договору замовник доручив, а підрядник зобов'язався виконати роботи власними силами, засобами і за рахунок самостійно придбаного ним устаткування та обладнання. Тобто, на думку скаржника, поняття робіт, визначене сторонами у договорі, охоплює виконання всього комплексу робіт з метою досягнення визначеної у договорі цілі з реконструкції тягової підстанції Ясениця (заміна трансформаторів струму), а отже відповідає розміру договірної ціни встановленої сторонами на підставі кошторису, узгодженої і обумовленої сторонами договору.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржену у справі постанову суду апеляційної інстанції, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається із матеріалів справи та установлено судами, 07.12.2016 між ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" (замовник) та ПП "Тювик" (підрядник) було укладено договір № Л/Е-161484/НЮ, за умовами якого замовник доручив, а підрядник зобов'язався на власний ризик виконати у встановлений строк будівельно-монтажні роботи по об'єкту "Реконструкція тягової підстанції Ясениця (заміна трансформаторів струму)", а замовник зобов'язався після затвердження акта здачі-приймання робіт, прийняти надані роботи та сплатити підряднику їх вартість відповідно до умов цього договору.

Згідно з пунктом 1.2 зміст та обсяг робіт за договором визначаються договірною ціною по об'єкту "Реконструкція тягової підстанції Ясениця (заміна трансформаторів струму)", складеними у відповідності з вимогами ДСТУ (додаток №1).

Підрядник зобов'язується виконати роботи власними силами та засобами і за рахунок самостійно придбаного ним устаткування та обладнання. Роботи виконуються із матеріалів підрядника. Термін виконання робіт - з моменту підписання сторонами договору і до 31.12.2016 (пункти 1.3, 5.2 і 5.1 договору).

За змістом пункту 3.1 сторони передбачили, що сума цього договору становить 439 000,00 грн і визначається договірною ціною та кошторисними розрахунками (додаток до договору №1).

Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (пункт 3.2 договору).

Як убачається із матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, 24.02.2017 сторонами підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2017 року на суму 427 664,28 грн.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 статті 839 цього Кодексу передбачено, що підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до частини 2 зазначеної статті підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

За змістом статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Статтею 877 цього Кодексу передбачено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Згідно з састинами 1 та 4 статті 879 Цивільного кодексу України матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Здійснюючи судовий розгляд справи суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що договір від 07.12.2016 № Л/Е-161484/НЮ є договором будівельного підряду.

За змістом статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суди встановили, що ПП "Тювик" згідно умов договору від 07.12.2016 № Л/Е-161484/НЮ зобов'язувався завершити виконання робіт до 31.12.2016, однак, як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, роботи було ним виконано 24.02.2017.

Предметом спору у цій справі є вимога ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" про стягнення з ПП "Тювик" пені у розмірі 0,1 % договірної базової ціни робіт за кожну прострочену добу у сумі 23 706,00 грн, штрафу у розмірі 7 % у сумі 30 730,00 грн і штрафу у розмірі 2 % вартості невиконаних робіт у сумі 8 780 грн з підстав неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором від 07.12.2016 № Л/Е-161484/НЮ щодо дотримання термінів виконання зобов'язань.

Суд першої інстанції, рішення якого у цій частині залишено без змін судом апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні позовних вимог у частині стягнення штрафу у розмірі 2 % вартості невиконаних робіт із підстав встановлення обставин щодо виконання відповідачем передбаченого умовами договору обсягу робіт, що виключає підстави для застосування санкцій, визначених пунктом 8.4 договору, а саме застосування штрафу у розмірі 2 % вартості невиконаних робіт. У цій частині судові рішення учасниками справи не оскаржуються.

Водночас із розрахунку позовних вимог вбачається, що ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" цей розрахунок пені у розмірі 0,1 % і штрафу у розмірі 7 % здійснювався виходячи із суми, визначеної у пункті 3.1 договору, яка становить 439 000, 00 грн.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив із встановлених обставин зменшення за взаємною згодою сторін ціни договору та дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 0,1 % договірної базової ціни робіт за кожну прострочену добу у сумі 23 093,87 грн, а також штрафу у розмірі 7 % у сумі 29 936,50 грн виходячи саме із зменшеної сторонами договірної базової ціни робіт, яка становить 427 664,28 грн.

Натомість суд апеляційної інстанції зазначив, що розмір пені та штрафу має розраховуватися залежно від договірної базової ціни робіт, а не від ціни договору, встановленої у пункті 3.1 договору, яка була зменшена до 427 664, 28 грн з яких: вартість виконаних будівельних робіт із ПДВ становить 10 743,38 грн, а вартість устаткування, меблів, інвентарю з урахуванням ПДВ - 416 920,90 грн, та дійшов висновку, що розмір пені та штрафу слід розраховувати виходячи із ціни робіт, яка становить 10 743,38 грн і задоволено позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 580,14 грн та штрафу у сумі 752,04 грн.

Проте, як убачається із матеріалів справи, згідно з пунктом 8.3 договору від 07.12.2016 № Л/Е-161484/НЮ за несвоєчасне виконання робіт згідно з умовами цього договору підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % договірної базової ціни робіт за кожну прострочену добу затримки, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від зазначеної вартості.

У пунктах 1.2 і 1.3 договору сторонами було передбачено, що зміст та обсяг робіт за договором визначаються договірною ціною по об'єкту "Реконструкція тягової підстанції Ясениця (заміна трансформаторів струму)" та кошторисними розрахунками, складеними відповідно до вимог ДСТУ (додаток № 1). Підрядник зобов'язується виконати роботи власними силами та засобами та за рахунок самостійно придбаного ним устаткування та обладнання. Роботи виконуються з матеріалів підрядника.

За змістом частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (частини 1, 3 статті 843 зазначеного Кодексу).

Ціна - це грошова сума, що підлягає сплаті за результати роботи підрядника, яка може встановлюватись у договорі у вигляді обумовленої сторонами грошової суми або містити способи її визначення. Ціна може зазначатися безпосередньо у договорі або у додатках до нього, які є невід'ємною частиною (кошторис, який містить постатейний перелік витрат; калькуляція; прейскурант). Загальне правило встановлення ціни у договорі базується на принципі свободи договору, згідно з яким вона визначається за вільним погодженням між сторонами.

Отже, виходячи із зазначених положень норм матеріального права та умов договору від 07.12.2016 № Л/Е-161484/НЮ, за яким замовник доручив, а підрядник зобов'язався на власний ризик виконати у встановлений строк будівельно-монтажні роботи по об'єкту "Реконструкція тягової підстанції Ясениця (заміна трансформаторів струму)", а замовник - прийняти надані роботи та оплатити підряднику їх вартість відповідно до умов цього договору, висновок суду апеляційної інстанції про нарахування пені штрафу за несвоєчасне виконання робіт згідно з умовами договору та виходячи із вартості саме будівельних робіт, колегія суддів визнає помилковим, оскільки підрядні роботи охоплюють увесь обумовлений сторонами комплекс робіт із метою досягнення визначеної договором цілі, у цьому випадку - будівельно-монтажних робіт на об'єкті "Реконструкція тягової підстанції Ясениця (заміна трансформаторів струму)".

Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017, яка діяла на час здійснення касаційного провадження), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом пункту 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 Господарського процесуального кодексу України).

Ураховуючи наведені приписи законодавства, виходячи із обставин справи, встановлених судом першої інстанції, які не спростовано судом апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що оскаржена у справі постанова підлягає скасуванню в частині скасування рішення місцевого суду і прийняття у цій частині нового рішення, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 4 частини 1 статті 308, статтями 309, 312, 314, 315, 317,327 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 у справі № 914/775/17 в частині скасування рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2017 про стягнення з Приватного підприємства "Тювик" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" 23 093,87 грн пені та 29 936,50 грн штрафу та прийняття в цій частині нового рішення, скасувати.

3. Решту рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 у справі № 914/775/17 залишити в силі.

4. Судові витрати у зв'язку із розглядом касаційної скарги покласти на відповідача. Стягнути з Приватного підприємства "Тювик" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" 1 980,00 грн судового збору за розгляд касаційної скарги.

5. Доручити видачу відповідного наказу Господарському суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді І.В. Кушнір

Ю.Я. Чумак