Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.02.2018 року у справі №910/8904/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/8904/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.

за участі секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ Юроуп Петролеум"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Сташків Р.Б.)

від 23.08.2017

та постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Алданова С.О.)

від 16.11.2017

у справі № 910/8904/17

за позовом Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідне і конструкторське бюро бурового інструменту"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ Юроуп Петролеум"

про стягнення 2 675 717,75грн,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - Гойдик Т.Л.;

ВСТАНОВИВ:

В червні 2017 року Приватне акціонерне товариство "Науково-дослідне і конструкторське бюро бурового інструменту" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ Юроуп Петролеум" про стягнення 228 254,00 грн. 3 % річних та 2 447 463,75 грн. інфляційних втрат, у зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання.

Матеріально-правовою підставою позову зазначені статті 525, 526, 625 Цивільного кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТ Юроуп Петролеум" проти позову заперечило та просило застосувати позовну давність до вимог про стягнення 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2017 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.08.2017 у справі №910/8904/17 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 2 447 463,75 грн інфляційних втрат, 219 443,50 грн 3% річних. У іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2017 у справі № 910/8904/17 залишено без змін.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини:

- 10.07.2012 між Приватним акціонерним товариством "Науково-дослідне і конструкторське бюро бурового інструменту", як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік" (перейменоване у Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТ Юроуп Петролеум"), як замовником, було укладено договір №БР-25072012 на виконання робіт;

- пунктом 2.1 договору сторони погодили, що вартість робіт за Договором визначається на підставі "Кошторисного розрахунку" і становить 8 864 240,00 грн. Також сторони погодили, що розрахунки за Договором проводяться у наступному порядку (п. 2.3 договору):

- протягом 10 (десяти) днів з моменту підписання Договору та після надання виконавцем відповідного рахунку замовник перераховує виконавцю аванс у розмірі 40% від загальної вартості робіт, розмір якої визначено пунктом 2.1 договору (підпункт 2.3.1 пункту 2.3 Договору);

- протягом 5 (п'яти) днів після закінчення буріння стовбура діаметром 490 мм, що зазначається у відповідному добовому рапорті та після надання виконавцем відповідного рахунку замовник оплачує виконавцю передоплату в розмірі 15% від загальної вартості робіт, розмір якої визначено пунктом 2.1 Договору (підпункт 2.3.2 пункту 2.3 Договору);

- протягом 5 (п'яти) днів після закінчення буріння стовбура діаметром 393,7 мм, що зазначається у відповідному добовому рапорті, та після надання виконавцем відповідного рахунку замовник оплачує виконавцю 15% від загальної вартості робіт, розмір якої визначено пунктом 2.1 Договору (підпункт 2.3.3 пункту 2.3 Договору);

- протягом 5 (п'яти) днів після закінчення буріння стовбура діаметром 295,3 мм, що зазначається у відповідному добовому рапорті, та після надання виконавцем відповідного рахунку замовник оплачує виконавцю 15% від загальної вартості робіт, розмір якої визначено пунктом 2.1 Договору (підпункт 2.3.4 пункту 2.3 Договору);

- решту 15% від загальної вартості робіт замовник оплачує виконавцю протягом 5 (п'яти) днів з моменту спуску першої секції експлуатаційної колони, що зазначається у відповідному добовому рапорті (підпункт 2.3.5 пункту 2.3 Договору);

- згідно з п.3.2 Договору, замовник зобов'язаний прийняти виконані роботи протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати отримання акта приймання-передачі виконаних робіт та підписати його, або в той же строк у письмовій формі надати обґрунтовану відмову від прийняття робіт. Замовник зобов'язаний оплачувати фактично виконані роботи в розмірах і в строки, що передбачені ст. 2 цього Договору (підпункт 4.1.9 пункту 4.1 Договору). Крім того, сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої пункт 2.1 Договору викладено в такій редакції: "вартість робіт за договором визначається з урахуванням "Кошторисного розрахунку" та додаткової угоди № 1 до договору і становить 9 553 533,33 грн., крім того ПДВ 1 910 706,67 грн., а всього 11 464 240,00 грн.".

- в подальшому між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору, в якій вони погодили п.2.1 Договору викласти в новій редакції, а саме: "вартість робіт за договором визначається з урахуванням "Кошторисного розрахунку" та додаткової угоди №1 до договору і становить 9 553 533,33 грн., крім того ПДВ 1 910 706,67 грн., всього 11 464 240,00 грн.", а також Додаток №4 "Календарний план (уточнений) виконання робіт по приготуванню промивальної рідини, лабораторному контролю та регулюванню її параметрів при бурінні свердловини №27 Сахалінського родовища" на суму 11 464 240,00 грн.

- на виконання умов договору позивачем було складено акти приймання-передачі виконаних робіт, а саме:

- акт №1, згідно з яким вартість 1 і 2 етапів календарного плану робіт становить 3 090 770,00 грн.; виконано робіт на суму 3 090 770,00 грн.; сума авансу 6 155 280,00 грн.; до перерахунку - нуль;

- акт №2, згідно якого вартість 3 етапу календарного плану робіт становить 5 557 410, 00 грн; виконано робіт на суму 5 557 410,00 грн.

- з врахуванням сплаченого авансу (6 155 280,00 грн.) за мінусом вартості робіт 1-2 етапів за актом №1, який підписано замовником без заперечень на суму 3 090 770,00 грн., сума залишку авансу становила 3 064 510,00 грн., які позивачем зараховано в рахунок оплати робіт 3 етапу. Неоплачена сума вартості виконаних робіт за актом №2 становить 2 492 900 ,00 грн. При цьому, замовник не підписав акт №2 приймання-передачі виконаних робіт.

- виконання позивачем робіт за Договором також підтверджується укладенням договору №1001 від 01.10.2012, за яким позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Геосинтез інжиніринг" хімічні реагенти за видатковими накладними №РН-05 від 24.01.2013, №РН-012 від 15.02.2014, №РН-042 від 22.04.2013, №РН-093 від 05.07.2013 та №РН-0133 від 27.08.2013.

- згідно з п.1.6 Договору хімічні реагенти для приготування та регулювання технологічних властивостей промивальної рідини постачаються виконавцем безпосередньо на свердловину.

- про постачання позивачем реагентів на свердловину свідчать акти здачі приймання робіт №ОУ-0000002 від 09.01.2013, №ОУ-0000019 від 22.03.2013, №ОУ-0000026 від 11.04.2013, №ОУ-0000032 від 07.05.2013, №ОУ-0000066 від 27.07.2013, за якими Товариство з обмеженою відповідальністю "Геосинтез інжиніринг" виконало роботи по перевезенню хімічних реагентів безпосередньо на свердловину №27 Сахалінського родовища.

- тобто, роботи, виконані позивачем, вважаються прийнятими відповідачем та підлягають оплаті.

- оскільки відповідач не розрахувався з позивачем у погоджені в Договорі порядку і строки, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 2 846 471,59 грн. заборгованості за Договором, з яких: 2 492 900,00 грн. основного боргу, 46 306,47 грн. 3% річних; 103 603,74 грн. інфляційних втрат та 200 661,38 грн. За вказаною позовною заявою було порушено провадження у справі №910/7153/14.

- рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/7153/14 від 01.07.2014, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2014 та Вищого господарського суду України від 15.10.2014, позовні вимоги було задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік" (відповідача у справі №910/8904/17) на користь Приватного акціонерного товариства "Науково дослідне і конструкторське бюро бурового інструменту" (позивача у справі №910/8904/17) 2 492 900,00 грн. боргу, 46 306,47 грн. 3% річних, 103 603,74 грн. інфляційних втрат, 160 706,68 грн. пені та 56 070,34 грн. судового збору. В задоволені решти позовних вимог було відмовлено.

- названим судовим рішенням було встановлено обставини щодо виконання сторонами умов Договору та наявності заборгованості і відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України ці обставини не підлягають повторному доведенню під час розгляду справи №910/8904/17.

- позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач виконав вищевказане рішення суду в частині погашення основного боргу лише 05.05.2017 і внаслідок прострочення відповідача у позивача виникло право на нарахування інфляційних втрат та 3% річних за наступні періоди після тих, які розглядалися у справі №910/7153/14.

- за розрахунком позивача з відповідача підлягає стягненню 2 447 463,75 грн. інфляційних втрат за період з травня 2014 по травень 2017 та 228 254,00 грн. 3% річних за період з 16.04.2014 по 04.05.2017, нарахованих на суму боргу, встановлену рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/7153/14 від 01.07.2014.

Суди попередніх інстанцій позов задовольнили частково, визнавши позовні вимоги обґрунтованими та документально підтвердженими лише в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2 447 463,75 грн. інфляційних втрат та 219 443,50 грн. 3% річних. В задоволенні решти вимог було відмовлено у зв'язку із пропуском строку позовної давності, про застосування якого просив відповідач.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 23.08.2017 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 у справі №910/8904/17, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТ Юроуп Петролеум" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Узагальнені доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ Юроуп Петролеум", викладені у касаційній скарзі:

- Товариству з обмеженою відповідальністю "ІСТ Юроуп Петролеум" безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про витребування оригіналів договорів;

- Приватне акціонерне товариство "Науково дослідне і конструкторське бюро бурового інструменту" не обґрунтувало на підставі якого саме договору заявлені його позовні вимоги;

- відповідальність у формі сплати 3% річних має риси відповідальності у формі сплати пені та за своєю правовою природою є неустойкою, враховуючи, що позивач та відповідач в договорі не домовлялись про встановлення відповідальності у розмірі 3% річних, рішення суду в частині стягнення з відповідача 3% річних є безпідставним та таким, що порушує норми матеріального права, зокрема ст.ст. 547, 549 Цивільного кодексу України;

- встановлення судом наявності у відповідача можливості виконати умови договору мало значення для встановлення наявності у відповідача вини у завданні позивачу збитків;

- судами не досліджено факт зміни банківського рахунку позивачем та порушення останнім умов договору в частині своєчасного повідомлення про зміну реквізитів;

- позивачем не дотриманий досудовий порядок врегулювання спору.

Приватне акціонерне товариство "Науково-дослідне і конструкторське бюро бурового інструменту" не скористалось правом подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, що в силу частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у господарських справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Студенця В.І. (головуючий), Вронської Г.О. і Баранця О.М. 14.02.2018 передано касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ Юроуп Петролеум" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 у справі №910/8904/17.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Студенця В.І. - головуючого, Баранця О.М., Вронської Г.О. 23.02.2018 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 10.04.2018.

Касаційний господарський суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/7153/14 від 01.07.2014 було встановлено факт несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання у сумі 2 492 900,00 грн. за укладеним з позивачем Договором, присуджено до стягнення основний борг у вищевказаній сумі, а також 3% річних та інфляційні втрати за період з 26.08.2013 по 15.04.2014.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 447 463,75 грн. інфляційних втрат за період з травня 2014 по травень 2017 та 228 254,00 грн. 3% річних за період з 16.04.2014 по 04.05.2017, нарахованих на суму боргу, встановлену рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/7153/14 від 01.07.2014, тобто у сумі 2 492 900,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що основний борг у розмірі 2 492 900,00 грн. позивачу було сплачено замість відповідача іншою особою (Товариством з обмеженою відповідальністю "Авант трейд лімітед") згідно з платіжним дорученням №398 від 05.05.2017. Тобто основний борг за Договором був погашений майже через три роки після набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/7153/14 від 01.07.2014. Таким чином, відповідач прострочив виконання своїх грошових зобов'язань перед позивачем.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В пунктах 3.1., 4.1. своєї постанови № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Підставою для задоволення позову щодо стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат став висновок судів попередніх інстанцій про несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання та передбачену статтею 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов'язання у вигляді трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

За перевіреним судами розрахунком позивача, у нього виникло право на нарахування та стягнення з відповідача 2 447 463,75 грн. інфляційних втрат за період з 01.05.2014 по 01.05.2017 та 219 443,50 грн. 3% річних за період з 30.05.2014 по 04.05.2017. При цьому, судами встановлено, що нарахування 3 % річних за період з 16.04.2014 по 29.05.2014 виходить за межі позовної давності, про застосування якої клопотав відповідач до винесення рішення у справі.

На думку колегії суддів, встановивши зазначені обставини суди попередніх інстанцій обгрунтовано задовольнили позов Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідне і конструкторське бюро бурового інструменту" в сумі 2 666 907, 25 грн.

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ Юроуп Петролеум", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів. Окрім того, наведені доводи були розглянуті та їм було надано належну правову оцінку судами попередніх інстанцій.

Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ Юроуп Петролеум" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 у справі № 910/8904/17 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

Г. Вронська