Історія справи

Ухвала КГС ВП від 27.10.2019 року у справі №910/10437/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/10437/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О. М.,

представників учасників справи:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

третьої особи - не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" в особі Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами"

до Фізичної особи-підприємця Любенко Ірини Миколаївни

про стягнення 223 380,00 грн.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Громадська спілка "Українська ліга музичних прав"

У зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Селіваненка В. П. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 02.12.2019, який наявний в матеріалах справи.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позовних вимог

1. Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (далі - Організація) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (далі - ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна", позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Любенко Ірини Миколаївни (далі - відповідач) про стягнення 223380,00 грн. компенсації у зв'язку із порушенням майнових авторських прав шляхом публічного виконання - музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні ОСОБА_1 (далі - спірний твір) без відповідного дозволу правовласника та без виплати авторської винагороди.

Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 у справі №910/10437/18 (суддя Зеленіна Н. І.) в задоволенні позову відмовлено.

3. Рішення суду мотивоване тим, що відповідач отримав у встановленому законом порядку і спосіб право на використання спірного твору способом публічного виконання на підставі договору №Київ-11/12/16 від 01.12.2016, укладеного з Об'єднанням підприємств "Українська ліга музичних прав" (змінило назву на Громадська спілка "Українська ліга музичних прав", третя особа у справі).

4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 у справі №910/10437/18 (колегія суддів у складі: Сотнікова С. В., Остапенка В. О., Пантелієнка В. О.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.

5. Постанова мотивована тим, що Організацією не подано доказів вчинення дій з отримання попередньої письмової згоди ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" на вжиття заходів судового захисту щодо отримання компенсації за використання відповідачем об'єктів авторського права без дозволу та сплати авторської винагороди.

Стислий виклад вимог касаційних скарг

6. Організація у касаційній скарзі просить суд ухвалені у справі рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 у справі №910/10437/18 скасувати та направити справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. У касаційній скарзі Організація наголошує на тому, що:

- право дозволяти або забороняти використання об'єктів авторського права третім особам є виключними майновими авторськими правами, які були передані Організації;

- висновок суду першої інстанції щодо обов'язку позивача доводити факт вилучення майнових прав на спірний музичний твір із управління третьої особи є припущенням суду та порушенням статті 19 Конституції України;

- судами попередніх інстанцій не досліджено умови договору, наданого відповідачем, на підставі якого ним використовувались музичні твори;

- апеляційним судом не було розглянуто доводи і вимоги апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог було залишено в силі з інших підстав - недоведеність наявності у Організації повноважень на звернення з позовом до суду в інтересах позивача, в той час, як дана підстава сторонами не заявлялась;

- порушено частини 1 і 4 статті 4, статтю 236, частину 1 і 2 статті 237, частину 4 статті 238, статтю 269, частину 1 статті 281, пункт 2 частини 1 статті 282 ГПК України.

Аргументи інших учасників справи

8. Відзивів на касаційну скаргу не надходило.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

9. Організація є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України свідоцтвом про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011.

10.24.01.2014 між Організацією і ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" (видавник) укладено договір № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами, умовами якого передбачено, що видавник надає Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, що належать або протягом дії даного договору будуть належати видавнику, а саме дозволяти або забороняти використання об'єктів авторського права третім особам відповідно до умов цього договору.

11. Згідно з пунктом 5.1.1 договору №АВ-24012014/01 - публічне використання вважається, зокрема, публічне виконання об'єктів авторського права як безпосередньо виконавцем або колективом виконавців, так і за допомогою будь-яких технічних пристроїв та процесів, у місцях здійснення господарської діяльності (підприємства торгівлі та послуг, заклади громадського харчування).

12. Організація уповноважена здійснювати колективне управління правами видавника на території України (пункт 6.1 договору №АВ-24012014/01, додаток №1 до договору №АВ-24012014/01).

13. Згідно з пунктом 9.1 договору №АВ-24012014/01 - Організація має право здійснювати відповідно до чинного законодавства України та цього договору будь-які юридичні дії, направлені на забезпечення та захист майнових прав видавника на об'єкти авторського права, повноваження на управління якими передані Організації за договором.

14. Згідно з пунктом 9.2 договору №АВ-24012014/01 у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює Організація, остання з метою захисту прав видавника та реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами, має право:

- пред'являти заяви, претензії, здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу Організації (пп. 9.2.1);

- вчиняти будь-які інші дії (вживати заходи), направлені на захист авторських прав видавника, за умов отримання попередньої згоди видавника (пп. 9.2.2);

15. Згідно з пунктом 9.4 договору №АВ-24012014/01 - дії, визначені в пункті
9.2.1 цього договору, Організація має право здійснювати без узгодження з видавником.

16. Згідно з пунктом 9.5 договору №АВ-24012014/01 - дії, визначені в пункті
9.2.2 цього договору, Організація здійснює за умов отримання попередньої письмової згоди видавника.

17. Дії, визначені в пункті 9.2.2 цього договору, Організація здійснює за умов отримання попередньої письмової згоди видавника (п. 9.5 договору №АВ-24012014/01);

18. Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє безстроково (пункт 12.1 договору №АВ-24012014/01).

19. На виконання умов договору №АВ-24012014/01, позивач надав Декларацію творів від 01.11.2015 щодо переданого в управління спірного музичного твору - назва твору: "ІНФОРМАЦІЯ_1", автори музики та тексту: ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, виконавець: ОСОБА_1, частка майнових авторських прав: публічне виконання 11%.

20. Судами установлено, що в закладі роздрібної торгівлі, в якому здійснює господарську діяльність відповідач, був використаний спірний музичний твір шляхом публічного виконання, а саме для фонового озвучення приміщення магазину.

Такі обставини підтверджуються актом фіксації № Че-11/12-16 від 19.12.2016, товарним чеком №6780 від 19.12.2016 та відео- фіксацією. Докази на спростування вказаних фактичних обставин справи відповідач суду не подав.

21. Організацією поданий позов на захист майнових авторських прав на спірний твір суб'єкта авторського права ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна", який їх отримав від ТОВ "Ворнер/Чаппелл" на підставі ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д від
01.11.2014.

22. Разом з тим, апеляційним судом установлено, що Організація не подала докази отримання попередньої письмової згоди позивача на подачу позову до порушників, як-то передбачено умовами підпункту 9.2.2 пункту 9.2, пункту 9.5 договору №АВ-24012014/01.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Цивільний кодекс України

23. Частина третя статті 426

Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільний кодекс України та іншим законом;

24. Стаття 435

Первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства);

Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону;

25. Стаття 440

Майновими правами інтелектуальної власності на твір є: 1) право на використання твору; 2) виключне право дозволяти використання твору; 3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом;

Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

26. Стаття 441

Використанням твору є його: 1) опублікування (випуск у світ); 2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; 3) переклад; 4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; 5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; 6) публічне виконання; 7) продаж, передання в найм (оренду) тощо; 8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо;

Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

27. Стаття 443

Використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених Цивільний кодекс України та іншим законом.

Закон України "Про авторське право та суміжні права" від 23.12.1993 № 3792-XII

28. Стаття 1

Публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

29. Стаття 7

Суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у Закон України "Про авторське право та суміжні права" від 23.12.1993 № 3792-XII, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

30. Пункт 2 частини третьої статті 15

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти публічне виконання і публічне сповіщення творів.

31. Частина перша статті 31

Автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у Закон України "Про авторське право та суміжні права" від 23.12.1993 № 3792-XII, будь-якій іншій особі повністю чи частково.

Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

32. Стаття 45

Суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління.

33. Пункт "г" частини першої статті 49

Організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень такі функції: вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів.

34. Пункт "а" статті 50

Порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені Закон України "Про авторське право та суміжні права" від 23.12.1993 № 3792-XII, та їхні майнові права, визначені Закон України "Про авторське право та суміжні права" від 23.12.1993 № 3792-XII, з урахуванням умов використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, передбачених Закон України "Про авторське право та суміжні права" від 23.12.1993 № 3792-XII, а також зловживання посадовими особами організації колективного управління службовим становищем, що призвело до невиплати або неналежних розподілу і виплати винагороди правовласникам.

35. Частина перша статті 52

За захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених Закон України "Про авторське право та суміжні права" від 23.12.1993 № 3792-XII, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Господарський процесуальний кодекс України

36. Частина перша статті 300

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

37. Частина друга статті 300

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

38. Пункт 1 частини першої статті 308

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

39. Стаття 309

1. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

2. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

40. Касаційний господарський суд відповідно до припису статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи.

41. Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Касаційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

42. Відповідно до статті 45 Закону № 3792 суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

43. За приписами статей 48 і 49 Закону № 3792 можлива передача на договірних засадах авторами або іншими суб'єктами авторського права та/або суміжних прав повноважень з управління майновими правами організаціям колективного управління, на які покладається виконання відповідних функцій, зокрема збір винагороди на підставі зазначених договорів чи Закон України "Про авторське право та суміжні права" від 23.12.1993 № 3792-XII, розподіл (перерозподіл між іншими організаціями колективного управління) зібраної винагороди, перерахування належної частки перерозподіленої винагороди іншим організаціям колективного управління, що представляють майнові інтереси відповідних суб'єктів авторського права та/або суміжних прав, або виплата розподіленої винагороди безпосередньо таким суб'єктам.

44. За наявності договорів з суб'єктами авторського права та/або суміжних прав на управління їх майновими правами організації колективного управління відповідно до статті 45 Закону № 3792, що надає право таким організаціям представляти інтереси власників майнових авторських прав, виконавців, виробників фонограм (відеограм), мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав, і у тому випадку, коли з порушником авторського права чи суміжних прав організацією колективного управління не укладено будь-якої угоди.

45. Організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права.

46. При цьому організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського та (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права та (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

47. Оскільки предметом спірних правовідносин, у даному випадку є порушення майнових авторських прав та вчинення Організацією дій необхідних для захисту майнових авторських прав суди мають досліджувати повноваження Організацій на вчинення дій, необхідних для захисту прав відповідно до доручень суб'єкта авторського права та (або) суміжного права та статутних повноважень.

48. За змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7,15,31-33 Закону № 3792: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

49. Відповідно до частини 3 статті 426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених частини 3 статті 426 ЦК України та іншим законом.

50. Частиною третьою статті 15 Закону № 3792 визначено, що виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

51. Відповідно до приписів статті 1 Закону № 3792 публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

52. Використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - "наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

53. У свою чергу, використання твору без дозволу суб'єкта авторського права є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону № 3792, у зв'язку з яким пунктом "г" частини другої статті 52 цього ж Закону визначено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат (в редакції Закону, чинній на момент вчинення порушення).

54. Водночас суд апеляційної інстанції, встановивши, зокрема, те, що на порушення пунктів 9.2,9.2.2 та 9.5 договору №АВ-24012014/01 Організація, діючи як представник позивача, не подала доказів вчинення дій з отримання попередньої письмової згоди ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" на вжиття заходів судового захисту, дійшов правомірного висновку щодо недоведеності в даному випадку наявності у Організації повноважень на звернення до суду в інтересах позивача з даним позовом та обґрунтовано відмовив в позові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.02.2019 № 925/350/18).

55. Викладене було єдиною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову Організації, безвідносно до інших обставин, які досліджені судами попередніх інстанцій у справі № 910/10437/18.

56. Отже, апеляційний суд, встановивши відсутність у Організації повноважень на звернення до суду в інтересах позивача з даним позовом, правомірно дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення без з'ясування всіх інших обставин справи та доводів апеляційної скарги щодо відсутності у відповідача права на використання спірного твору.

57. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

58. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

59. Наведені у касаційній скарзі аргументи щодо неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права місцевим та апеляційним господарськими судами, що призвели до ухвалення незаконних рішень, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

60. Відповідно до положень ГПК України не встановлено підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних рішення та постанови.

Судові витрати

61. Судові витрати у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладаються на позивача, оскільки Касаційний господарський суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін рішення господарського суду та постанову апеляційного господарського суду.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 у справі №910/10437/18 залишити без змін, а касаційну скаргу Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. М. Бенедисюк

Суддя І. В. Булгакова

Суддя Т. М. Малашенкова