Історія справи

Постанова КГС ВП від 09.03.2023 року у справі №910/17451/21
Постанова КГС ВП від 09.03.2023 року у справі №910/17451/21
Постанова КГС ВП від 09.03.2023 року у справі №910/17451/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2023 року

м. Київ

Справа № 910/17451/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г., суддів: Банаська О.О., Картере В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Багнюка І.І.,

учасники справи не скористалися правом участі у судовому засіданні (повідомлені належним чином),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арома Юкрейн" (попереднє найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "РосКосметика") за вх. № 6592/2022

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022

у складі колегії суддів: Корсака В.А. (головуючий), Алданової С.О., Попікової О.В.,

та на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2022

у складі судді Паламара П.І.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арома Юкрейн"

до Держави України в особі Державної казначейської служби України

про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Вступ.

1. На розгляд суду поставлено питання щодо наявності/відсутності підстав для відшкодування державою моральної шкоди, завданої юридичній особі, внаслідок того, що Верховний Суд відмовив у перегляді в касаційному порядку справи з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами.

2. Судами встановлено, що 21.12.2020 Господарський суд Миколаївської області рішенням у справі № 915/70/18 відмовив у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "РосКосметика" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" про відшкодування 839 689,03 грн збитків у вигляді упущеної вигоди, які він міг одержати за звичайних обставин, якби не було припинено газопостачання протягом 3 лютого-30 червня 2015 року в результаті застосування оперативно-господарської санкції.

3. 31.03.2021 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду залишено без змін рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2020.

4. 09.06.2021 ухвалою Верховного Суду відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "РосКосметика" на вищевказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки касаційна скарга не містить обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Подання до суду позовної заяви.

5. У жовтні 2021 року ТОВ "РосКосметика" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Держави України в особі Державної казначейської служби України (далі - відповідач) про відшкодування моральної шкоди, ціна позову - 1 500 000 грн.

6. Позовні вимоги мотивовано тим, що Верховним Судом постановлено ухвалу від 09.06.2021, яка, на думку позивача, суперечить вимогам пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, частині першій статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішенням Європейського суду з прав людини від 17.01.1970 у справі "Делькур проти Бельгії", від 11.10.2001 у справі "Гофман проти Німеччини", від 07.02.2017 у справі "Ламашкін та інші проти Росії", рішенню Конституційного Суду України від 17.06.2019 № 4/р(ІІ)/2020 щодо прав особи на доступ до суду та ефективний засіб правового захисту.

7. Матеріально-правовою підставою позову позивач зазначив статті 3 6 11-16 23 1167 1173 1176 ЦК України, статтю 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".

Розгляд справи судами.

8. 19.01.2022 рішенням Господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022, у задоволенні позову відмовлено.

9. Судові рішення мотивовано тим, що умовою відшкодування юридичній особі за рахунок держави моральної шкоди, завданої внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі є одночасна наявність декількох юридичних фактів: заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру; рішення суду у визначеному законом порядку повинно бути визнане незаконним; у діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, повинен бути встановлений склад кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Водночас, всупереч вимог статті 74 ГПК України позивачем не надано належних доказів визнання ухвали Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 915/70/18 в установленому порядку незаконною та не доведено факту встановлення в діях судді (суддів), які її постановили, складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

10. Судами наголошено, що сама по собі незгода учасника справи із застосуванням судом при розгляді справи тих чи інших норм процесуального та (або) матеріального права не свідчить про завдання цій особі моральної шкоди та не є підставою для стягнення такої шкоди.

11. З огляду на викладене, враховуючи недоведеність позивачем наявності складу цивільного правопорушення, суди дійшли висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

12. 23.12.2022 (згідно з відміткою на поштовому конверті) безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Арома Юкрейн" надіслано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2022 у справі № 910/17451/21; направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

13. Підставами касаційного оскарження судових рішень у справі № 910/17451/21 скаржник вказує те, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили обставини, що мають істотне значення; не зазначили мотиви відхилення доводів скаржника; безпідставно не застосували положення Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" за аналогією права (аналогію закону).

14. Скаржник наполягає на неправильному застосуванні Верховним Судом у справі № 915/70/18 положень пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що не підлягають касаційному оскарженню лише судові рішення у малозначних справах.

15. Крім того, стверджує, що було принижено ділову репутацію позивача.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій.

А. Щодо суті касаційної скарги.

16. Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

17. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

18. З урахуванням наведеного, а також меж перегляду справи судом касаційної інстанції, відхиляються доводи касаційної скарги про не встановлення судами обставин, що мають істотне значення, так як це призведе до виходу за межі повноважень суду касаційної інстанції, оскільки в силу положень частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

19. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено наявності складу цивільного правопорушення, а сама по собі незгода учасника справи із застосуванням судом при розгляді справи тих чи інших норм процесуального та (або) матеріального права не свідчить про завдання цій особі моральної шкоди та не є підставою для стягнення такої шкоди.

20. Судова колегія погоджується з цими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

21. Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з держави немайнової (моральної) шкоди, заподіяної юридичній особі, внаслідок того, що Верховний Суд відмовив у перегляді в касаційному порядку справи з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

22. Відтак, у цій справі судам належало з`ясувати питання наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди.

23. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

25. Завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

26. Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди є способами захисту цивільних прав та інтересів (пункти 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України).

27. Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні ділової репутації юридичної особи.

28. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

29. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, потрібно розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

30. Відповідно до частини першої статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

31. За приписами статті 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя, честь, гідність і ділова репутація, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

32. Визначення терміну "ділова репутація" наведено у пункті 26 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". За змістом цієї норми діловою репутацією є сукупність документально підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її господарської та/або професійної діяльності вимогам законодавства, а для фізичної особи - також про належний рівень професійних здібностей та управлінського досвіду, а також відсутність в особи судимості за корисливі кримінальні правопорушення і за злочини у сфері господарської діяльності, не знятої або не погашеної в установленому законом порядку.

33. Отже, виходячи з комплексного аналізу наведених норм, юридична особа, яка звертається до суду з позовом про стягнення моральної шкоди, повинна довести факт спричинення їй немайнової шкоди внаслідок приниження її ділової репутації, посягання на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16.11.2021 у справі № 915/1375/20, від 06.10.2022 у справі № 910/18745/21.

34. За загальним правилом, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та шкодою, вини.

35. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України).

36. Водночас, спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 Цивільного кодексу України.

37. Так, шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 Цивільного кодексу України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, чого не мало місця у цій справі.

38. При цьому частиною п`ятою статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

39. Норми статей 1173 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, цими правовими нормами передбачено, зокрема, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

40. Тобто, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії (бездіяльність) цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою. При цьому довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.

41. У цивільному праві протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

42. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою полягає в тому, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

43. Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, а також немайнова шкода, заподіяна юридичній особі, що полягає у втратах немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

44. Таким чином, суди попередніх інстанцій, застосовуючи до правовідносин приписи статей 1167 1173 1174 1176 Цивільного кодексу України, дійшли вірного висновку, що всупереч вимог статті 74 ГПК України позивачем не надано належних доказів визнання ухвали Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 915/70/18 в установленому порядку незаконною та не доведено факту встановлення в діях судді (суддів), які її постановили, складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Крім того, з поданих доказів суди не встановили, що відмова у касаційному перегляді справи після набрання законної сили судовими рішеннями у ній вплинула на звичайну господарську діяльність позивача, призвела до втрат немайнового характеру (порушила його звичайні зв`язки, обмежила ділову активність, принизила ділову репутацію тощо).

45. При цьому слід зауважити, що згідно з частиною другою статті 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Тож характер відносин, що виникають з приводу відшкодування моральної шкоди, вимагає від зацікавленої особи вчинення активних дій по доведенню суду обставин заподіяння такої шкоди, у тому числі і наявності трьох елементів деліктної відповідальності органу державної влади. Це досягається збором та витребуванням відповідних доказів у порядку, встановленому статтею 74 ГПК України, відповідальність за що, перш за все, лежить на зацікавленій стороні.

46. При цьому колегія суддів зазначає, що здійснення дій на виконання посадовими особами органів державної влади своїх процесуальних обов`язків, навіть у випадку подальшого їх скасування, не може трактуватися, як приниження честі, гідності або підрив ділової репутації позивача (такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.09.2018 у справі № 910/6099/17).

47. Водночас, у цій справі, як встановлено судами попередніх інстанцій, відсутні докази визнання ухвали Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 915/70/18 в установленому порядку незаконною. Не доведено також і факту понесення скаржником збитків у своїй підприємницькій діяльності або наявності посягання на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, або вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності позивача.

48. Зокрема, позивачем не надано доказів, а саме довідок (актів, звітів тощо) про зменшення вартості нематеріальних активів; свідоцтв про зменшення вартості котирування акцій юридичної особи; висновків судової експертизи; експертної оцінки вартості нематеріальних активів; повідомлень в засобах масової інформації; результатів проведення перевірок контрольними органами (якщо ці перевірки були викликані діями відповідачів) тощо, на підтвердження того, що дії відповідача призвели до приниження ділової репутації, зниження престижу чи підрив довіри до діяльності ТОВ "РосКосметика".

49. Посилання скаржника на те, що у даних правовідносинах має застосовуватися за аналогією закону Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" разом з іншими положеннями чинного законодавства України, Верховний Суд відхиляє та звертається до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17, відповідно до якого Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" врегульовує правовідносини відшкодування шкоди, завданої виключно громадянинові внаслідок незаконного притягнення його до відповідальності, його дія не розповсюджується на потерпілих осіб, зокрема юридичних, яким завдано шкоди внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування та прокуратури під час розслідування за заявою таких осіб (подібний за змістом висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 910/10399/18).

50. Судова колегія не вбачає підстав для відступу від цього висновку, а скаржник не вмотивував, чому саме є хибним підхід, за яким дія Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" не розповсюджується на потерпілих осіб, зокрема юридичних, яким завдано шкоди внаслідок рішень суду, які не визначені у статті 1 цього Закону.

51. Крім того, судова колегія відхиляє наведені у пункті 14 цієї постанови доводи, оскільки відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню (крім випадків, перелічених у цій нормі) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що і мало місце при розгляді Верховним Судом справи № 915/70/18.

52. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій стосовно відмови у задоволенні позову у цій справі.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

53. У зв`язку з викладеним Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій. Тому касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Арома Юкрейн" за вх. № 6592/2022 підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат.

54. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240 300 301 308 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арома Юкрейн" за вх. № 6592/2022 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2022 у справі № 910/17451/21 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді О. Банасько

В. Картере