Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 908/1129/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М.,

суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестхолдінг"

представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) - Швайко В. Ю. керівник, Ходош В. Ю. адвокат

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"

представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) - Верещага Т. В.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.11.2017 (Суддя Азізбекян Т. А.) та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.01.2018 (Головуючий суддя - Стойка О. В., судді Зубченко І. В., Татенко В. М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестхолдінг" до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" про стягнення суми та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестхолдінг" про визнання правочину недійсним,

Короткий зміст позовних вимог

1. 26.05.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестхолдінг" (далі - Позивач) звернулось до Відкритого акціонерного товариства "Запоріжсталь" з позовом про стягнення суми боргу за поставлене обладнання у розмірі 1200228,80 грн., суми інфляційних нарахувань у розмірі 339642,29 грн., суму 3 % річних у розмірі 152159,61 грн., всього 1712030,70 грн.

Позовна заява мотивована тим, що згідно з умовами Договору № 20/2015/664 від 20.03.2015 (далі - Договір) Позивач поставив Відповідачу обладнання на загальну суму 5089228,80 грн., станом на 25.05.2017 Відповідач сплатив 3889000,00 грн., у зв'язку з чим заборгованість останнього за Договором становить 1200228,80 грн., на суму якої Позивач нарахував 3 % річних та інфляційних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

2. 19.06.2017 Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (далі - Відповідач, Позивач за зустрічним позовом) звернулось із зустрічним позовом до Позивача (Відповідач за зустрічним позовом) про визнання недійсним Договору з моменту його укладення.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що Договір підписано від імені Відповідача комерційним директором Байдою В. В. на підставі довіреності від 28.05.2014, зареєстрованої в реєстрі під № 1162, проте Відповідач у вказаний період не видавав довіреність на ім'я останнього на вчинення правочинів в інтересах комбінату від імені Відповідача, що є підставою для визнання недійсним цього Договору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. 20.11.2017 Господарський суд Запорізької області вирішив первісний позов задовольнити частково, стягнути з Відповідача на користь Позивача 1200228,80 грн. основного боргу, 339642,29 грн. інфляційних втрат та 151828,47 грн. 3 % річних, відстрочивши виконання судового рішення в цій частині строком на шість місяців, до 20.05.2018, в іншій частині первісного позову відмовити, відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Прийняте судове рішення мотивовано тим, що здійснення Позивачем Відповідачу поставки обладнання на загальну суму 5089228,80 грн. підтверджується актами приймання-передачі та видатковими накладними, наявними в матеріалах справи, що не заперечується сторонами, залишок заборгованості в сумі 1200228, 80 грн. за отримане обладнання Відповідачем не сплачений, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується Відповідачем, тому суд визнав позовні вимоги обґрунтованими та документально підтвердженими. Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум 3 % річних та інфляційних, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог в частині стягнення 339642,29 грн. інфляційних втрат та 151828,47 грн. 3 % річних. Також судом встановлено, що згідно з інформацією повного витягу з Єдиного державного реєстру довіреностей № 34896178 від 03.10.2017, оформленого приватним нотаріусом Харківської області Кожемякіним А. А., 28.05.2014 за № 1162 Відповідачем в особі директора гр. Шурми Р. І., Байді Володимиру Володимировичу видано довіреність, тому визнав необґрунтованими позовні вимоги про визнання недійсним Договору.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4. 29.01.2018 Донецький апеляційний господарський суд вирішив апеляційну скаргу Відповідача задовольнити частково. Рішення Господарського суду Запорізької області від 20.11.2017 змінити в частині розміру стягнення 3 % річних та інфляційних, а також розподілу судових витрат. Викласти другий та третій абзаци резолютивної частини рішення в такій редакції: стягнути з Відповідача на користь Позивача 1200228,80 грн. основного боргу, 224144,56 грн. інфляційних втрат та 127276,49 грн. 3 % річних, відстрочивши виконання судового рішення в цій частині строком на шість місяців, до 20.05.2018. В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 20.11.2017 залишити без змін.

У постанові суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду щодо розрахунку сум 3 % річних та інфляційних, у зв'язку з тим, що листом від 21.04.2016 № 21/04-03, надісланим за допомогою електронного зв'язку, Позивач повідомив Відповідача про переоформлення банківських реквізитів та просив тимчасово не здійснювати оплату. Після цього листом від 27.01.2017 № 27/01-01, який був отриманий Відповідачем 03.02.2017, Позивач повідомив реквізити, на які просив здійснювати належну оплату. Отже з моменту повідомлення про неможливість прийняття оплати у зв'язку з переоформленням банківських реквізитів до моменту отримання Відповідачем повідомлення про належні реквізити для оплати, Відповідач не міг сплатити грошові кошти згідно з умовами Договору, а отже і прострочення грошового зобов'язання за цей період не відбулось, тому підстави для стягнення 3 % річних та інфляційних за період з 21.04.2016 по 03.02.2017 відсутні, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в частині 127276, 49 грн. 3 % річних та 224144,56 грн. інфляційних, а рішення суду першої інстанції підлягає в цій частині зміні.

Як встановлено судом, ухвалами Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05.04.2016 у справі № 428/4204/16-к (кримінальне провадження № 22015130000000491 від 07.10.2016) та від 05.07.2017 у справі № 428/6818/17 (кримінальне провадження № 22017130000000026 від 17.02.2017) в рамках кримінального провадження № 22015130000000491 від 07.10.2016 накладений арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунку Позивача, а в рамках кримінального провадження № 22017130000000026 від 17.02.2017 - надано тимчасовий доступ до речей і документів, що містять охоронювану законом таємницю, які перебувають у володінні Відповідача, зі змісту яких не встановлено об'єктивну неможливість розгляду даної справи до закінчення досудового розслідування вказаних кримінальних проваджень. У зв'язку з цим, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов мотивованого про те, що правові підстави для зупинення провадження у справі відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 09.02.2018 Відповідач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 20.11.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.01.2018 в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову.

6. Відзив на касаційну скаргу від Позивача не надійшов.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. Судом першої інстанції при прийнятті судового рішення в частині задоволення первісного позову порушено норми матеріального права статей 526, 611, 614 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та процесуального права статей 4-3, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

8. Судом першої інстанції залишено поза увагою те, що у Позивача у вказаний період були проблеми з обслуговуванням власних рахунків, про що свідчить той факт, що на грошові кошти, які знаходились на рахунках Позивача накладено арешт на підставі ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05.04.2016 у справі № 428/4208/16-к.

9. Відповідачем надано суду достатньо доказів на підтвердження того, що у його діях не було вини або умислу щодо неналежного виконання грошових зобов'язань перед Позивачем за Договором, у зв'язку з чим нарахування 3 % річних та інфляційних є безпідставним.

10. Судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі та направлення матеріалів справи до правоохоронних органів. Дане порушення було проігноровано апеляційним господарським судом.

11. Суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив Відповідачу у задоволенні клопотання про виклик свідка від 23.01.2018 № 11/2003729 (МП), порушивши норми статей 73, 89, 267 ГПК України.

Позиція Верховного Суду

12. Суд відхиляє посилання Скаржника (пункт 9) на відсутність в його діях вини або умислу, що свідчить про безпідставність нарахування 3 % річних та інфляційних, враховуючи таке. Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином наявність у боржника обов'язку сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не передбачений договором, пов'язується лише з відповідною вимогою кредитора, заявленою до боржника. При цьому наявність або відсутність вини чи умислу у діях боржника щодо допущення порушення грошового зобов'язання не впливає на підставність зазначених нарахувань та не звільняє від обов'язку сплатити зазначені нарахування за весь час прострочення грошового зобов'язання до його виконання.

13. Посилання Скаржника (пункт 8) на наявність у Позивача проблем з обслуговуванням власних рахунків у зв'язку з накладенням арешту на підставі ухвали суду, відхиляються Судом, оскільки не впливають на обов'язок Відповідача виконати грошове зобов'язання відповідно до умов Договору, а посилання на порушення судами статей 73, 89, 267 ГПК України не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в касаційному порядку.

14. Як встановлено судами ухвалами Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05.04.2016 та від 05.07.2017 в рамках кримінальних проваджень накладений арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунку Позивача, та надано тимчасовий доступ до речей і документів, що містять охоронювану законом таємницю, які перебувають у володінні Відповідача, зі змісту яких не встановлено об'єктивну неможливість розгляду даної справи до закінчення досудового розслідування вказаних кримінальних проваджень. У зв'язку з цим суд першої інстанції дійшов мотивованого про те, що наявних у справі матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, а правові підстави для зупинення провадження у справі відповідно до статті 79 ГПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, відсутні. Враховуючи викладене, Суд відхиляє твердження Скаржника (пункт 10) щодо безпідставності відмови суду першої інстанції у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі та направлення справи до правоохоронних органів.

15. Відхиляючи клопотання Відповідача про виклик свідка, апеляційний господарський суд обґрунтовано виходив з того, що обставини, які вимагав підтвердити у такий спосіб Відповідач, не можуть бути підтверджені або спростовані показами свідка в межах господарської справи, враховуючи встановлення щодо них відповідного порядку, зокрема державної реєстрації місцезнаходження юридичної особи, кримінально-процесуальний порядок встановлення факту вчинення особою злочину, тобто такі обставини, які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються у відповідних документах. Крім того, зазначені Відповідачем обставини не впливають на предмет дослідження в межах даної справи. З огляду на наведене посилання Скаржника (пункт 11) на безпідставність відмови суду у задоволенні клопотання про виклик свідка необґрунтовані.

16. З огляду на викладене посилання Скаржника (пункт 7) на неправильне застосування судом першої інстанції норм статей 526, 611, 614 ЦК України та порушення статей 4-3, 43, 83, 84 ГПК України необґрунтовані та не спростовують висновки апеляційного господарського суду, покладені в основу прийнятої у справі постанови.

17. Враховуючи викладене, постанова суду апеляційної прийнята за повного встановлення усіх істотних обставин справи, надання їм у сукупності належної правової оцінки та правильного застосування наведених норм права, а тому підстави для її зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.01.2018 у справі № 908/1129/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак