Історія справи

Постанова КГС ВП від 07.02.2023 року у справі №927/188/22
Постанова КГС ВП від 07.02.2023 року у справі №927/188/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2023 року

м. Київ

cправа № 927/188/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Мачульський Г.М., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників:

прокурор: Красножон О.М.

позивача: не з`явився

відповідача: Тітов І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022

та рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.07.2022

у справі № 927/188/22

за позовом в. о. керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Новгород - Сіверської міської ради Чернігівської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут"

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 469 593, 76 грн

В С Т А Н О В И В:

В. о. керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області (далі - Відділ, позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" (далі - ТОВ "Чернігівгаз Збут", відповідач) про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 469 593,76 грн.

Позов обґрунтований порушенням законодавства в сфері публічних закупівель при укладенні та виконанні зобов`язань за додатковими угодами до договору про постачання природного газу, що призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів (безпідставної зміни істотних умов договору: зростання ціни товару, зменшення обсягу закупівлі), що не відповідає положенням Закону "Про публічні закупівлі". В результаті укладення сторонами з порушенням вимог закону спірних додаткових угод, з місцевого бюджету безпідставно та надмірно сплачено відповідачу бюджетні кошти у розмірі 469 593,76 грн, які у зв`язку з визнанням недійсними додаткових угод підлягають стягненню з відповідача на підставі ч.1 ст.670 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.07.2022 (суддя Шморгун В.В.) позов задоволений. Визнано недійсними додаткові угоди від 05.02.2021 №1, №2, №3, №4; від 30.06.2021 №5, №6; від 05.08.2021 №7 до договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 29.01.2021 № 41АВ147-142-21, укладені між Відділом та ТОВ "Чернігівгаз Збут"; стягнуто з відповідача користь позивача 469 593,76 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 (колегія суддів: Агрикова О.В. - головуючий, Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.) рішення суду першої інстанції змінено шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Відділ 23.11.2020 на веб-порталі публічних закупівель Prozorro розмістив оголошення про проведення відкритих торгів UA-2020-11-23-013756-c на закупівлю газового палива обсягом 423 000 куб.м за бюджетні кошти та розмістив тендерну документацію з вимогами до учасників та предмету закупівлі.

Переможцем відкритих торгів стало ТОВ "Чернігівгаз збут" з пропозицією закупівлі 2 000 790 грн.

29.01.2021 між ТОВ "Чернігівгаз Збут" (постачальник) та Відділом (споживач) укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АВ147-142-21 з додатками (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2021 році природний газ з плановим обсягом постачання до 423 000 куб. м., а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Відповідно до п 3.1 Договору розрахунки за поставлений споживачеві газ за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем. Підписуючи цей договір, споживач підтверджує, що ознайомлений з тим, що протягом дії Договору ціна на газ може змінюватись, про що сторони укладатимуть відповідні додаткові угоди. Підписуючи цей договір, споживач підтверджує, що йому надане належне повідомлення про порядок зміни ціни газу протягом дії Договору і ніяких інших повідомлень про зміну ціни газу не вимагається.

Згідно з п. 3.2, п. 3.6 Договору загальна ціна 1 куб. м природного газу складає 4,73 грн; загальна сума Договору складається з місячних сум вартості газу, поставленого споживачеві за даним Договором, і складає 2 000 790 грн.

Згідно з п. 9.7 істотні умови Договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни на одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

05.02.2021 між ТОВ «Чернігівгаз Збут» та Відділом укладено додаткову угоду щодо зміни ціни № 1 до Договору (далі - Додаткова угода № 1), відповідно до якої: річний плановий обсяг постачання газу зменшено до 384 580,19 куб. м.; ціна одного кубічного метру природного газу з 01.01.2021 складає 5,20253 грн.; загальна сума Договору складає 2 000 789,98 грн.

Також 05.02.2021 між сторонами укладено додаткову угоду щодо зміни ціни № 2 до Договору (далі - Додаткова угода № 2), відповідно до якої: річний плановий обсяг постачання газу зменшено до 349 650,31 куб. м.; ціна одного кубічного метру природного газу з 01.01.2021 складає 5,72226 грн.

05.02.2021 між сторонами укладено додаткову угоду щодо зміни ціни № 3 до Договору (далі - Додаткова угода № 3), відповідно до якої: річний плановий обсяг постачання газу зменшений до 317 893,00 куб. м.; ціна одного кубічного метру природного газу з 01.01.2021 складає 6,29391 грн; загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу, поставленого споживачеві за даним Договором, і складає 2 000 789,93 грн.

05.02.2021 між сторонами укладено додаткову угоду щодо зміни ціни № 4 до Договору (далі - Додаткова угода № 4), відповідно до якої: річний плановий обсяг постачання газу зменшений до 289 019,97 куб. м.; ціна одного кубічного метру природного газу з 01.01.2021 року складає 6,92267 грн.; загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу, поставленого споживачеві за даним Договором, і складає 2 000 789,88 грн.

30.06.2021 між сторонами укладено додаткову угоду щодо зміни ціни № 5 до Договору (далі - Додаткова угода № 5), відповідно до якої: річний плановий обсяг постачання газу зменшений до 281 927,27 куб. м.; ціна одного кубічного метру (куб. м) природного газу з 01.06.2021 року складає 7,61424 грн.; загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу, поставленого споживачеві за даним Договором, і складає 2 000 789,84 грн.

Також 30.06.2021 між сторонами укладено додаткову угоду щодо зміни ціни № 6 до Договору (далі - Додаткова угода № 6), відповідно до якої: річний плановий обсяг постачання газу зменшено до 275 587,66 куб. м.; ціна одного кубічного метру природного газу з 01.06.2021 року складає 8,37490 грн.; загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу, поставленого споживачеві за даним Договором, і складає 2 000 789,76 грн.

05.08.2021 між сторонами укладено додаткову угоду щодо зміни ціни № 7 до Договору (далі - Додаткова угода № 7), відповідно до якої: річний плановий обсяг постачання газу зменшено до 269 818,05 куб. м.; ціна одного кубічного метру природного газу з 01.07.2021 року складає 9,21155 грн.; загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу, поставленого споживачеві за даним Договором, і складає 2 000 789,70 грн.

На підтвердження зростання ціни на газ відповідачем щодо кожної з Додаткових угод було надано цінові довідки Харківської торгово-промислової палати (далі - Харківська ТПП) від 04.01.2021 № 1757/20 та № 62/21Ю від 20.01.2021№ 116/21, від 27.01.2021 № 163/21, від 06.05.2021 № 1043/21, від 01.06.2021 № 1261/21, від 06.07.2021 № 1483/21.

Окрім цього 06.09.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 8 до Договору (далі - Додаткова угода № 8), відповідно до якої п. 9.1 Договору викладено у такій редакції: « 9.1. Цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ «Чернігівгаз Збут» в Інформаційній платформі Оператора ГТС, а саме з 01.01.2021 року до 06.09.2021 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення».

Також 20.10.2021 між сторонами укладено додаткову угоду щодо зміни ціни № 9 до Договору (далі - Додаткова угода № 9), відповідно до якої: річний плановий обсяг постачання газу зменшено до 212 927,77 куб. м.; загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу, поставленого споживачеві за даним Договором, і складає 1 476 742,11 грн.

Загалом у період з січня по вересень 2021 року відповідач поставив позивачу природний газ загальним об`ємом 212 927,77 куб. м.

У період з 23.02.2021 по 19.10.2021 позивач перерахував відповідачу кошти за поставлений природний газ в об`ємі 212 927,77 куб. м. на загальну суму 1 476 742,11 грн.

Прокурор у позові зазначає, що внаслідок укладення Додаткових угод № 1-7 ціну за 1 куб. м. природного газу збільшено з 4,73 грн. до 9,21155 грн, тобто на 4,48155 грн або на 94,75% від ціни, визначеної у Договорі, в зв`язку з чим обсяг постачання природного газу зменшено із 423 000 куб. м. до 269 818,05 куб м., тобто на 153 181,95 куб. м. або на 56,77 %.

Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області здійснено моніторинг процедури закупівлі № UA-2020-11-23-013756-c, за результатами чого складеного висновок від 18.08.2021, за змістом якого цінові довідки Харківської ТПП від 04.01.2021 № 1757/20, № 62/21, від 20.01.2021 № 116/21, від 27.01.2021 № 163/21 не підтверджують коливання природного газу в бік збільшення в період між укладанням договору (29.01.2021) та додатковими угодами від 05.02.2021 № 1, 2, 3, 4.

Суди обох інстанцій дійшли спільних висновків про те, що:

- попри виявлені порушення вимог законодавства про публічні закупівлі уповноважений орган - Відділ не вживав належних заходів для визнання недійсними Додаткових угод та повернення надмірно сплачених коштів, у тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом, а отже звернення прокурора в інтересах держави з цим позовом є правомірним та обґрунтованим, у прокурора наявні підстави для представництва інтересів держави в суді;

- внаслідок укладення Додаткових угод ціна газу збільшилася на 94,75% від ціни, визначеної у Договорі, а обсяг постачання природного газу істотно зменшився (з 423 000 куб. м. до 269 818,05 куб. м); такі угоди є недійсними в силу статей 41, 43 Закону "Про публічні закупівлі" і не породжують жодних правових наслідків для сторін.

Разом з тим суди дійшли відмінних висновків щодо правових підстав для стягнення з відповідача отриманих коштів. Так, місцевий суд вважав, що внаслідок недійсності Додаткових угод відповідач як одна із сторін зобов`язання набув зазначені кошти за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а тому спірні кошти підлягають стягненню з відповідача як безпідставно отримані на підставі ст. 1212 ЦК України

Апеляційний суд з таким висновком не погодився та зазначив, що отримана відповідачем оплата в сумі 469 593,76 грн за товар, який не був ним поставлений за Договором (153 181,95 куб. м. газу), підлягає стягненню на підставі ч.1 ст.670 ЦК України.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові.

Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставі п. п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Доводи скаржника зводяться до наступного:

- суди при застосуванні ст. 23 Закону "Про прокуратуру", ст. 131-1 Конституції України, ст. 53 ГПК України щодо правомірності та обґрунтованості звернення з позовом прокурора в інтересах держави в особі Відділу, не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 (про те, що однією з підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді є бездіяльність компетентного органу, яка полягає у тому, що цей орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк);

- суд апеляційної інстанції керувався висновками щодо застосування ч.1 ст.670 ЦК України, викладеними у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, від яких потрібно відступити. Так, у даній справі апеляційний суд, зважаючи на виконання сторонами зобов`язань за договором та постачання природного газу, не встановив кількість недопоставленого товару, що дозволило б застосувати ч.1 ст.670 ЦК України; за договором відбулося повне виконання постачальником зобов`язань щодо постачання природного газу в межах фактичної потреби споживача, який скористався правом визначати фактичний обсяг споживання природного газу;

- збільшення ціни товару за Додатковими угодами не пов`язане з фактичним меншим споживанням природного газу споживачем та не є наслідком зменшення обсягу закупівлі, що свідчить про неправильне застосування судами ч.1 ст.670 ЦК та необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у справі №927/491/21 (з урахуванням відсутності фактів недопоставки товару та виконання договору в межах суми бюджетних асигнувань);

- правовідносини у цій справі виникли у період після викладення тексту Закону України "Про публічні закупівлі" у новій редакції Закону України від 19.09.2019 №114-ІХ і висновки Верховного Суду щодо застосування п.2. ч. 5 ст. 41, ст. 43 Закону України "Про публічні закупівлі" у подібних правовідносинах на сьогодні відсутні.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2022 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та, зокрема надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 09.01.2023.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 13.01.2022 від прокурора надійшов відзив на касаційну скаргу (направлений поштою 06.01.2023), в якому останній просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін як законні та обґрунтовані.

Заслухавши доповідь головуючого судді та представників учасників справи, переглянувши в касаційному порядку оскаржувану постанову, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, які стосуються застосування апеляційним судом ст. 23 Закону "Про прокуратуру", ст. 131-1 Конституції України, ст. 53 ГПК України, п.2 ч. 5 ст. 41, ст. 43 Закону України "Про публічні закупівлі", Верховний Суд на підставі ч. 4 ст. 300 ГПК України враховує власні правові висновки у постанові від 07.12.2022 у справі №927/189/22, а отже не обмежений відповідними доводами касаційної скарги.

Щодо представництва прокурора

ТОВ "Чернігівгаз збут" у касаційній скарзі зазначає про відсутність негативних наслідків у зв`язку зі зменшенням запланованого річного обсягу постачання природного газу, оскільки Відділ, що використовує природний газ для опалення, був забезпечений газовим паливом належної якості та у необхідних обсягах.

Стверджує про відсутність факту порушення прав Відділу та обов`язковість Договору для нього, у зв`язку з цим, на думку скаржника, Відділ помилково визнаний належним позивачем.

Верховний Суд відхиляє ці доводи скаржника, зважаючи на таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абз.3 ч.4 ст.23 Закону "Про прокуратуру").

Аналогічний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №917/341/19, від 02.02.2021 у справі №922/1795/19, від 07.04.2021 у справі №917/273/20, від 18.06.2021 у справі №927/491/19.

Так, у справі №927/491/19 прокурор звернувся з позовом від імені Відділу як сторони договору, який судом було визнано недійсним. У позові прокурор просив стягнути кошти на користь Відділу як сторони договору. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати касаційного господарського суду дійшов висновку, що прокурор правильно визначив Відділ як позивача, враховуючи, що позов містить вимогу про стягнення надмірно сплачених за договором грошових сум на користь Відділу (і не містить вимоги про стягнення отриманого за договором в дохід держави).

У справі, що переглядається, суд установив, що Договір укладено між Відділом та ТОВ "Чернігівгаз збут", тобто Відділ є стороною Договору.

Прокурор звертався до позивача з повідомленням про те, що внаслідок укладення спірних Додаткових угод було порушено ст. 41 Закону "Про публічні закупівлі", у зв`язку з чим у разі незвернення Відділу до суду з позовом про визнання таких Додаткових угод недійсними прокурор має підстави зробити це самостійно відповідно до ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону "Про прокуратуру".

При цьому Відділ у відповідь на повідомлення прокурора зазначав про відсутність наміру самостійно звертатись до суду про визнання Додаткових угод недійсними.

Зважаючи на викладене та виходячи із предмету і підстав позову, сформульованих прокурором, він правильно визначив Відділ позивачем, компетентним органом, оскільки він є стороною спірного правочину, втім, не звернувся до суду з позовом про визнання його недійсним після отримання інформації від прокурора про наявні порушення.

Щодо недійсності Додаткових угод

У справі встановлено, сторони уклали Договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Положеннями ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 22 Закону України "Про публічні закупівлі" тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

Згідно з ч. 4 ст. 41 зазначеного Закону умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та / або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі"). Однак вказана норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотні умови договору про закупівлю.

Прокурор, звертаючись з позовом до суду, просив визнати додаткові угоди до договору недійсними на підставі п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", відповідно до якої зміна істотних умов договору можлива у разі збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

При цьому п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" прямо передбачає коливання цін на ринку щодо відповідного товару обов`язковою умовою для збільшення ціни договору про закупівлю.

Законодавство не передбачає, які саме документи мають підтверджувати факт коливання цін. Верховний Суд звертає увагу, що передбачена ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% має на мені запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом з тим, ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Тому документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері та / або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним.

Системний аналіз положень ч.1 ст. 525, ст. 526, ч.1 ст. 651 ЦК України та положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №927/636/21).

У п.3.1 Договору встановлено, що розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем. Підписуючи цей Договір, споживач підтверджує, що ознайомлений з тим, що протягом дії Договору ціна на газ може змінюватись, про що сторони укладатимуть додаткові угоди. Підписуючи цей Договір, споживач підтверджує, що йому надане належне повідомлення про порядок зміни ціни газу протягом дії Договору і ніяких інших повідомлень про зміну ціни на газ не вимагається.

З наведеного вбачається, що навіть якщо Відділ та ТОВ "Чернігівгаз збут" у Договорі передбачили можливість змінювати ціну природного газу шляхом укладення відповідних додаткових угод, той факт, що Договір укладений шляхом проведення процедури закупівлі, встановлює обмеження, визначені Законом "Про публічні закупівлі". Зокрема, ціна на газ може збільшуватись у разі коливання ціни на ринку - обґрунтоване та документально підтверджене, якщо це робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Суд установив, що на підтвердження факту коливання цін ТОВ "Чернігівгаз збут" надало цінові довідки Харківської ТПП, які містять відомості про середньозважені ціни на природний газ за відповідні періоди (які рахуються шляхом ділення загальної вартості укладених на ТБ "Українська енергетична біржа" угод щодо купівлі природного газу на суму обсягів купівлі-продажу протягом усього періоду продажу природного газу). У цих цінових довідках зазначено, що вони мають лише фактографічно-інформативний характер та не враховують умов договорів і контрактів.

Суд апеляційної інстанції дослідив зазначені довідки Харківської ТПП у сукупності з іншими доказами та дійшов висновку, що:

- довідки № 1757/20 № 62/21, № 116/21, № 163/21, які стали підставою для укладення Додаткових угод №1-4, були видані ще до укладення Договору, а тому не підтверджують коливання ціни товару на ринку в період від дати укладення Договору;

- у довідках № 1261/21 та № 1483/21, які стали підставою для укладення Додаткових угод №5 №6, №7, містяться суперечливі дані щодо середньозваженої ціни ресурсу, на підставі яких визначався відсоток коливання такої ціни.

ТОВ "Чернігівгаз збут" не навів доводів на підтвердження того, що невнесення змін до Договору в частині збільшення ціни на природний газ за спірний період було б очевидно невигідним та збитковим для товариства.

При цьому доводи скаржника фактично зводяться до переоцінки Верховним Судом наявних у матеріалах справи доказів, які були досліджені судом апеляційної інстанції та яким суд надав відповідну оцінку, що є недопустимим, зважаючи на ч.2 ст.300 ГПК України.

У зв`язку з цим Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що укладення Договору з однією ціною 4,73 грн за 1 куб. м природного газу та подальше її підвищення у період з лютого по серпень 2021 року до 9,21155 грн за 1 куб. м. шляхом укладення спірних Додаткових угод (збільшення ціни на 94,75 %) є порушенням п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі", а тому апеляційний суд дійшов правомірного висновку про те, що Додаткові угоди підлягають визнанню недійсними.

Щодо вимоги про стягнення коштів

У цій частині касаційної скарги відповідач посилається на необхідність відступити від висновків щодо застосування ч. 1 ст. 670 ЦК України, наведених у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, оскільки під час розгляду справи №927/188/22 суд не встановив кількість недопоставленого товару, а за Договором відбулося повне виконання постачальником договірних зобов`язань щодо постачання природного газу в період його дії в межах фактичної потреби. Збільшення ціни товару за Додатковими угодами не пов`язане з фактичним меншим споживанням природного газу споживачем та не є наслідком зменшення обсягу закупівлі, що свідчить про неправильне застосування судом ч. 1 ст. 670 ЦК України.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16).

Основним завданням Верховного Суду відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики. Відтак, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

Зважаючи на це, у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи.

Крім того, Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема, 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

Отже, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Подібний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

У ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ст. 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Недійсність Додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються Договором, за яким позивач повинен був поставити Відділу 423 000 куб. м. газу ціною 4, 73 грн за 1 м. куб. Однак відповідач у період з січня по вересень 2021 року поставив позивачу природний газ загальним об`ємом 212 927,77 куб. м., за який останній сплатив 1 476 742,11 грн. Відтак, враховуючи ціну, встановлену у п. 3.2 Договору, позивач повинен був сплатити відповідачу за спожитий природний газ 1 007 148,35 грн, а отже розмір надмірно сплачених коштів становить 469 593,76 грн.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що недійсність Додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються Договором. Тому і поставка газу, і його оплата мала здійснюватися сторонами відповідно до умов укладеного Договору. Оскільки між сторонами існують договірні відносини, то правовою підставою для задоволення вимог про стягнення надмірно сплачених коштів (коштів, сплачених за товар, який так і не було поставлено) є ч. 1 ст. 670 ЦК України.

Відтак, суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача спірних грошових коштів, сплачених за товар, який так і не був поставлений за Договором.

Таким чином, зазначені заявником в касаційній скарзі підстави щодо необхідності для відступу від правової позиції Верховного Суду є необґрунтованими, а наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

Відповідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки в ході касаційного розгляду не було виявлено неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушень судом норм процесуального права, то і підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови у касаційному провадженні, яке відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, також не має.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 у справі № 927/188/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Мачульський Г.М.

Случ О.В.