Історія справи

Ухвала КГС ВП від 22.01.2018 року у справі №910/16351/13
Постанова ВГСУ від 06.08.2014 року у справі №910/16351/13
Постанова ВГСУ від 09.04.2014 року у справі №910/16351/13

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/16351/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,

представників учасників справи:

позивача - Андрійко Є.Л.,

відповідача -Кравчик С.М.,

ВДВС - не з'явились,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2017

(головуючий - Кропивна Л.В., судді - Пономаренко Є.Ю., Смірнова Л.Г.)

та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.04.2017

(суддя Привалов А.І.)

у справі № 910/16351/13

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про стягнення 3308140,95 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - ПАТ "Київенерго") про стягнення 3308140,95 грн., з яких: 83091,23 грн. інфляційних втрат, 537508,29 грн. 3% річних та 2687541,43 грн. пені.

1.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2013р. у справі №910/16351/13, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 та Вищого господарського суду України від 09.04.2014, позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "Київенерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 2687541,43 грн. пені, 537508,29 грн. 3% річних, 83091,23 грн. інфляційних втрат та 66162,82 грн. судового збору.

1.3. 06 лютого 2014 року Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

1.4. 03 січня 2017 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії органу державної виконавчої служби, у якій просило:

- визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанови ВП №42926207 від 19.12.2016 про закінчення виконавчого провадження та

- визнати недійсною постанову в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 19.12.2016 про закінчення виконавчого провадження №42926207.

1.5. Скарга подана в порядку, визначеному статтею 121-2 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017), та обґрунтована невірним застосуванням органом державної виконавчої служби п.16 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 та Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" №1730-VIII від 03.11.2016 (далі - Закон про врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії).

2. Короткий зміст оскаржуваних рішення та постанови судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2017 у справі №910/16351/13 відмовлено ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у задоволенні скарги на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

2.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 ухвала Господарського суду міста Києва від 13.04.2017 залишена без змін.

2.3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві знаходився наказ Господарського суду міста Києва № 910/16351/13 від 06.02.2014 про стягнення з ПАТ "Київенерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 2687541,43 грн. пені, 537508,29 грн. 3% річних, 83091,23 грн. збитків від інфляції та 66162,82 грн. судового збору.

19 грудня 2016 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Магодою С.Г. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №42926207 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/16351/13 від 06.02.2014 з підстав, передбачених п.16 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому, судами встановлено, що заборгованість ПАТ "Київенерго" перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" виникла на підставі договору купівлі-продажу природного газу №1474-12-БО від 31.07.2012 та погашена відповідачем 25.03.2013, тобто до набрання чинності Закону про врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

Під час виконання наказу №910/16351/13 від 06.02.2014 в рахунок погашення боргу (в тому числі судового збору) було перераховано 849344,40 грн., 45649,15 грн. - в рахунок погашення виконавчого збору та 2572,28 грн. - в рахунок погашення витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Таким чином, суди встановили, що сума, яка підлягала списанню відповідно до вимог ч.3 ст.7 Закону про врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії становить 2524959,37 грн., а невиконані зобов'язання боржника за рішенням Господарського суду міста Києва №910/16351/13 від 24.10.2013р. є такими, що припинені.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. Не погоджуючись з вищезазначеними ухвалою та постановою, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.04.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 у справі №910/16351/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на дії державного виконавця задовольнити, визнати дії державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження на підставі п.16 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" незаконними та визнати недійсною постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Магди С.Г. від 19.12.2016 ЄДРВП №42926207.

3.1.1. В обґрунтування вимог своєї касаційної скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували п.16 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження".

На думку скаржника, суди не врахували, що за технікою юридичного викладу правової норми п.16 зазначеної статті мова йде не про гіпотетичну можливість списання заборгованості, а про її фактичне виключення з бухгалтерського обліку сторін. Тобто виконавче провадження може бути завершеним тільки у випадку фактичного проведення списання заборгованості, проте суди першої та апеляційної інстанцій не отримали належних та допустимих доказів того, що державним виконавцем було встановлено проведення списання заборгованості в бухгалтерському обліку обох сторін. Відтак, за переконанням скаржника, державний виконавець помилково застосував п.16 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження".

3.1.2. Як підставу для скасування судових рішень, що оскаржуються, скаржник зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій ч.3 ст.7 Закону про врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" вважає, що можливість автоматичного списання заборгованості боржника зі сплати штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних в порядку Закону про врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії допускається лише за умови включення боржника до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

Проте ПАТ "Київенерго" на момент відмови скаржнику у задоволенні скарги (13.04.2017) до такого реєстру включено не було, тобто не було учасником процедури врегулювання заборгованості згідно з Законом про врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а відтак, на нього не розповсюджувалась зазначена ч.3 ст.7.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Київенерго" наполягає, що його зобов'язання, зазначені у рішення Господарського суду міста Києва №910/16351/13 від 24.10.2013, припинились в силу Закону про врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

Крім того, ПАТ "Київенерго" вказує, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" листом від 04.12.2017 №26-9908/1.8-17 щодо реалізації положень Закону про врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії повідомило його про списання сум, що зазначені у наказі Господарського суду міста Києва зі справи №910/16351/13.

Відтак, відповідач просить суд касаційної інстанції відмовити ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у задоволенні його касаційної скарги та залишити без змін судові рішення, що оскаржуються.

4. Джерела права й акти їх застосування

4.1. Конституція України

Стаття 19. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

4.2. Цивільний кодекс України

Стаття 509. Поняття зобов'язання та підстави його виникнення

1. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 526. Загальні умови виконання зобов'язання

1. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 598. Підстави припинення зобов'язання

1. Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

4.3. Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії"

Стаття 1. Визначення термінів

Заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість):

кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води;

кредиторська заборгованість перед постачальником електричної енергії підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за електричну енергію, спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, з постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем);

заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню, а також організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, та залишилася не погашеною станом на 1 січня 2016 року (далі - заборгованість з різниці в тарифах);

Стаття 2. Сфера дії Закону

1. Дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Стаття 7. Списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення

3. На заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

4.4. Закон України "Про виконавче провадження"

Стаття 1. Виконавче провадження

1. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стаття 39. Закінчення виконавчого провадження

1. Виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

16) погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

2. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

4.5. Господарсько-процесуальний кодекс України (у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій)

Стаття 4-3. Змагальність

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Стаття 43. Оцінка доказів

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Стаття 115. Обов'язковість виконання судових рішень

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Стаття 121-2. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців

Скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачу, боржнику, прокурору та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю. Ухвала може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій частини 3 статті 7 Закону про врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії з огляду на таке.

Частина 3 статті 7 Закону про врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії є нормою прямої дії. Виконання цієї норми закону не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій. Право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності Законом про врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

Помилковими є доводи скаржника про те, що виконання цієї норми потребує включення підприємства до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, оскільки за змістом зазначеного закону процедурі врегулювання заборгованості підлягають суми боргу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій непогашені перед постачальником природного газу за спожитий природний газ.

Отже, встановивши, що заборгованість відповідача виникла на підставі договору купівлі-продажу природного газу №1474-12-БО від 31.07.2012 та була погашена 25.03.2013, тобто до набрання чинності Законом про врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про припинення зобов'язання ПАТ "Київенерго" зі сплати неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних, стягнених за рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2013.

5.2.2. Відповідно до статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Однією з підстав для закінчення виконавчого провадження, визначених у статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", є списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних згідно із Законом про врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням. Тобто мова йде про списання заборгованості в порядку ч.3 ст.7 Закону про врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, правомірність якого описана вище у п.5.2.1 цієї постанови.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з обґрунтованими висновками судів першої та апеляційної інстанції про законність дій заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, яким правильно застосовано положення п.16 ч.1 ст.39 Закону "Про виконавче провадження". Аргументи касаційної скарги про зворотне є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду про відсутність правових підстав для задоволення скарги позивача.

6. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.2. З огляду на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" без задоволення, а оскаржуваних ухвали та постанови судів попередніх інстанцій - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

7.2. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу позивача без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції покладаються на ПАТ "НАК "Нафтогаз України.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.04.2017 у справі № 910/16351/13 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.Ткач

Судді О.Мамалуй

Л.Стратієнко