Історія справи

Постанова КГС ВП від 06.10.2022 року у справі №910/18745/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2022 року

м. Київ

Cправа № 910/18745/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г.,

суддів: Банаська О. О., Картере В. І.,

за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І.,

за участю представників:

ГО "Захист Українського народу" - ОСОБА_3.,

Головного управління Національної поліції України у м. Києві - Шутки А. Я.,

представники Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Громадської організації "Захист Українського Народу"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2022

у складі колегії суддів: Демидової А. М. (головуюча), Ходаківської І. П., Владимиренко С. В.

та на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2022

у складі судді Князькова В. В.

у справі за позовом Громадської організації "Захист Українського народу"

до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України та Головного управління Національної поліції України у м. Києві

про стягнення 976 322 грн,

На розгляд Суду постало питання стягнення матеріальних збитків, упущеної вигоди та моральної шкоди на користь юридичної особи, завданої неправомірними діями органів, що здійснюють досудове розслідування.

ВСТАНОВИВ

Обставини справи

1. 19.07.2017 під час виконання свого громадського обов`язку, невстановленими слідством особами журналіст Громадської організації "Захист Українського Народу" (далі - ГО "Захист Українського Народу") ОСОБА_1 був підданий катуванню, жорсткому поводженню.

2. 20.07.2017 за заявою журналіста ОСОБА_1 слідчий Святошинського УП ГУНП в м. Києві Телепенько О. А. вніс до ЄДРДР повідомлення за № 12017100080006400 від 20.07.2017 про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України.

3. Позивач стверджує, що за час проведення досудового розслідування за вказаним кримінальним провадженням ГО "Захист Українського Народу" неодноразово зверталась до слідчих та прокурора з клопотаннями щодо вказаного провадження, однак про розгляд цих клопотань та їх вирішення позивача не повідомили.

4. 02.07.2018 слідчим Святошинського УП ГУНП у м. Києві Телепеньком О.А. прийнято рішення про закриття кримінального провадження.

5. 13.08.2018 за скаргою ГО "Захист Українського Народу" прокурор Київської місцевої прокуратури № 8 скасував вказану постанову про закриття кримінального провадження.

6. У зв`язку з тим, що слідчий Телепенько О.М. ігнорував проведення будь-яких слідчих (розшукових) дій, ОСОБА_1 і ГО "Захист Українського Народу" звернулись до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва зі скаргою щодо вчинення злочину слідчим Телепеньком О. М. за ст.ст. 364 367 382 КК України та внесення до ЄДРДР відомостей про вчинений злочин.

7. 18.05.2018 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/13281/18-к скаргу задоволено. Зобов`язано уповноважену особу Нацполіції України за заявою ОСОБА_1 та ГО "Захист Українського Народу" від 28.12.2017 внести відомості до ЄДРДР про вчинення злочину слідчим Телепеньком О. М.

8. 29.10.2018 слідчий СВ Солом`янського УП ГУНП у м. Києві Довгун В. В. прийняв рішення про закриття кримінального провадження ЄРДР № 42018100000000309 від 27.03.2018 щодо слідчого Телепенька О.М. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), яке ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва скасовано.

9. 09.01.2019 ухвалою Святошинського районного суду м. Києва у справі № 789/20547/18: скаргу ГО "Захист Українського Народу" на бездіяльність слідчого СВ Святошинського УП ГУНП у м. Києві Телепенька О. А. у кримінальному провадженні № 12017100080006400 від 20.07.2017 задоволено; визнано бездіяльність слідчого СВ Святошинського УП ГУНП у м. Києві Телепенька О. А. у кримінальному провадженні № 12017100080006400 від 20.07.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, яка полягає у невиконанні ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва П`ятничук І. В. від 10.08.2017 у справі № 759/11861/17, протиправною; визнано бездіяльність слідчого СВ Святошинського УП ГУНП у м. Києві Телепенька О. А. у кримінальному провадженні № 12017100080006400 від 20.07.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, яка полягає у невиконанні ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва Миколаєць І. Ю. від 28.02.2018 у справі № 759/1344/18, протиправною; визнано бездіяльність слідчого СВ Святошинського УП ГУНП у м. Києві Телепенька О. А. у кримінальному провадженні № 12017100080006400 від 20.07.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, яка полягає у нерозгляді клопотань ГО "Захист Українського Народу" від 31.07.2017 № 349 (вх. від 31.07.2017 № 10979), від 31.07.2017 № 349 (вх. від 31.07.2017 № 10981), від 10.08.2017 № 363 (вх. від 11.08.2017), від 10.08.2017 № 362 (вх. від 11.08.2017) та клопотань ОСОБА_1 від 10.08.2017 (вх. від 11.08.2017), від 24.07.2017 (вх. від 25.07.2017 № В-2354), від 25.01.2018 (вх. від 26.01.2018) про проведення ряду слідчих дій у кримінальному провадженні № 12017100080006400 від 20.07.2017, протиправною; зобов`язано слідчого СВ Святошинського УП ГУНП у м. Києві Телепенька О.А у кримінальному провадженні № 12017100080006400 від 20.07.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, розглянути клопотання ГО "Захист Українського Народу" від 31.07.2017 № 349 (вх. від 31.07.2017 № 10979), від 31.07.2017 № 349 (вх. від 31.07.2017 № 10981), від 10.08.2017 № 363 (вх. від 11.08.2017), від 10.08.2017 № 362 (вх. від 11.08.2017) та клопотання ОСОБА_1 від 10.08.2017 (вх. від 11.08.2017), від 24.07.2017 (вх. від 25.07.2017 № В-2354), від 25.01.2018 (вх. від 26.01.2018) про проведення ряду слідчих дій у кримінальному провадженні № 12017100080006400 від 20.07.2017, винести за результатами розгляду вказаних клопотань вмотивовану постанову, копію якої направити ГО "Захист Українського Народу" у триденний строк з часу надходження ухвали суду; встановлено судовий контроль та процесуальні строки для виконання слідчим СВ Святошинського УП ГУНП у м. Києві Телепеньком О.М. у кримінальному провадженні № 12017100080006400 від 20.07.2017 всіх процесуальних дій, визначених ухвалами слідчих суддів Святошинського районного суду м. Києва П`ятничук І. В. від 10.08.2017 у справі № 759/11861/17 і Миколаєць І. Ю. від 28.02.2018 у справі № 759/1344/18, - один місяць, з дня отримання ухвали.

Подання позову

10. Громадська організація "Захист Українського народу" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України та Головного управління Національної поліції України у м. Києві про стягнення моральної шкоди в розмірі 963 492 грн, матеріальних збитків в сумі 3 830 грн та 9 000 грн упущеної вигоди.

11. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що 19.07.2017 під час виконання свого громадського обов`язку, невстановленими слідством особами журналіст ГО "Захист Українського Народу" ОСОБА_1 був підданий катуванню, жорсткому поводженню, в подальшому за його заявою слідчим Святошинського УП ГУ НП в м. Києві було внесено до ЄРДР за №12017100080006400 від 20.07.2017 повідомлення про кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України.

12. За час проведення досудового розслідування за вказаним кримінальним провадженням, позивач неодноразово звертався до слідчих та прокурора з клопотаннями, щодо вказаного провадження, однак про розгляд даних клопотань та їх вирішення позивачів повідомлено не було.

13. Позивач неодноразово звертався зі скаргами до слідчих суддів з приводу оскарження дій та бездіяльності слідчих, та щодо внесення повідомлень про неправомірні дії слідчих до ЄРДР, однак не виконуючи ухвали слідчих суддів спрямовані на проведення ефективного досудового розслідування за даним кримінальним провадженням, 02.07.2018 слідчим Святошинського УП ГУ НП в м. Києві прийнято рішення про закриття кримінального провадження, яку у подальшому було скасовано.

14. На думку позивача, систематичними протиправними діями органів досудового розслідування Святошинського району м. Києва ГО "Захист Українського народу" завдано моральної та матеріальної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

15. 23.02.2022 рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/18745/21 у задоволенні позову відмовлено.

16. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що:

- оскільки у цій справі йдеться про шкоду, спричинену юридичній особі бездіяльністю посадових осіб органів, що здійснюють досудове розслідування, відповідно до положень частини шостої статті 1176 Цивільного кодексу така шкода відшкодовується на загальних підставах;

- надані позивачем матеріали кримінального провадження, а також судові рішення, якими встановлено обставини протиправної бездіяльності слідчого у кримінальному провадженні № 12017100080006400 від 20.07.2017, ніяким чином не вказують на наявність протиправної поведінки саме стосовно позивача - ГО "Захист Українського Народу", яка є обов`язковою складовою відшкодування шкоди;

- позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що матеріальні збитки в розмірі 2 330 грн за ремонт пошкодженої відеокамери, 1 500 грн за послуги спеціаліста з інформаційних технологій за технічний переклад розмов у кримінальному провадженні, а також 9 000 грн недоотриманого доходу (упущена вигода) за надання інформаційних послуг згідно з договором від 10.07.2017 завдано саме неправомірною бездіяльністю органів досудового розслідування у межах кримінального провадження № 12017100080006400, а саме - тривалим проведенням досудового розслідування;

- у процесі розгляду справи не знайшли свого підтвердження також і доводи позивача щодо завдання моральної (немайнової) шкоди саме юридичній особі, яка є позивачем у цій справі та звернулась до суду за захистом своїх прав.

17. Суд також зазначив, що дійшов висновку щодо недоведення позивачем всіх обов`язкових складових для покладення на Державу Україна відповідальності за шкоду, завдану органами досудового розслідування в межах кримінального провадження №12014100050011851, внаслідок чого позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АМСТОР ТРЕЙД" до Державної казначейської служби України, Офісу Генерального прокурора України, Національної поліції України, Головного управління Національної поліції у м. Києві про стягнення шкоди в сумі 38 592 904,65 грн підлягають залишенню без задоволення як такі, що позбавлені належного доказового обґрунтування.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

18. 02.08.2022 постановою Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2022 залишено без змін.

19. Апеляційний господарський суд погодився із висновками суду першої інстанції та зазначив, що з наведених у справі матеріалів дійсно вбачаються обставини допущення посадовими особами ГУНП України у м. Києві бездіяльності слідчих і прокурорів щодо клопотань позивача, ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, щодо виконання ухвал слідчих суддів, спрямованих на проведення ефективного досудового розслідування за цим кримінальним провадженням, а також неправомірного закриття зазначеного кримінального провадження, ухвала слідчого про що надалі була скасована. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевий господарський суд правильно зазначив, що наведені матеріали не доводять, що така протиправна поведінка стосувалася саме позивача - ГО "Захист Українського Народу", і що позивач не надав належних та допустимих доказів, що саме внаслідок цієї неправомірної бездіяльності органів досудового розслідування він зазнав матеріальних збитків у розмірі 2 330 грн (вартість ремонту пошкодженої відеокамери), 1 500 грн (вартість послуг спеціаліста з інформаційних технологій за технічний переклад розмов у кримінальному провадженні), а також 9 000 грн недоотриманого доходу (упущена вигода) за надання інформаційних послуг згідно з договором від 10.07.2017.

20. Окрім того, апеляційний господарський суд вказав, що встановлення в постанові Київського апеляційного суду від 21.09.2021 у справі № 759/13223/2020 факту спричинення моральних страждань, внаслідок незаконної бездіяльності посадових осіб ГУНП України у м. Києві стосувалось ОСОБА_2 , який є журналістом ГО "Захист Українського Народу", що не може сприйматись судом як завдання моральної шкоди безпосередньо юридичній особі - ГО "Захист Українського Народу". Натомість провадження у справі № 759/13223/2020 зазначеною постановою Київського апеляційного суду в частині позовних вимог ГО "Захист Українського Народу" було закрито у зв`язку з тим, що цей спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства, і будь-яких висновків по суті зазначених позовних вимог суди в цій справі не робили.

21. Також, колегія суддів апеляційної інстанції врахувала, що зазначеною постановою Київського апеляційного суду від 21.09.2021 у справі № 759/13223/2020 стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 200 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та на користь ОСОБА_3 200 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

22. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на підтвердження того, що внаслідок бездіяльності посадових осіб ГУНП України у м. Києві було принижено ділову репутацію ГО "Захист Українського Народу", позивач не надав жодних доказів та не навів, у чому саме було виражене таке приниження.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

23. 23.08.2022 ГО "Захист Українського народу" подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2022, а справу № 910/18745/21 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

24. На думку скаржника, суди неправильно застосували та порушили ст. 19 55 64 68 Конституції України, ст. 13 Європейської Конвенції про захист прав та основоположних свобод, Бангалорських принципів поведінки суддів, ст. 8 Загальної декларації прав людини, Кодексу суддівської етики, Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 23 1173 1174 1176 Цивільного кодексу України та не дослідили належним чином зібрані у справі докази, які мають значення для правильного вирішення справи, не спростували доводи позивача та не врахували докази, які вказують на протиправні та незаконні дії відповідача щодо позивача та закріплені чисельними рішеннями судів, а саме: ухвалою слідчого судді П`ятничук І. В. Святошинського районного суду м. Києва від 10.08.2017 у справі №759/11861/17, ухвалою слідчого судді Новака Р.В. Печерського районного суду м. Києва від 27.02.2018 у справі №757/408/18-к, ухвалою слідчого судді Миколаєць І. Ю. Святошинського районного суду м. Києва від 28.02.2018 у справі №759/1344/18, Ухвала слідчого судді Підпалого В. В. Печерського районного суду м. Києва від 18.05.2018р. у справі №75713281/18-к, ухвалою слідчого судді Незнамової І. М. Святошинського райсуду м.Києва від 09.01.2019 у справі №789/20547/18 пр.№1-кс/759/66/19, постановою Київського апеляційного суду від 21.09.2021у справі №759/13223/2020, що не потребує доказування у справі №910/18745/21.

25. Скаржник також вказує, що суди попередніх інстанцій не звернули жодної уваги на об`єднане кримінальне провадження, в якому відповідачем була спричинена моральна шкода потерпілому ОСОБА_1 та голові ГО "Захист Українського народу" ОСОБА_3., а постановою Київського апеляційного суду від 21.09.2021 у справі №759/13223/2020 позов ОСОБА_1 та Голови ГО "Захист Українського Народу" ОСОБА_3. задоволено частково та стягнуто по 200 тис. грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

26. Скаржник стверджує, що справа № 910/18745/21 становить значний суспільний інтерес, оскільки стосується захисту прав та законних інтересів журналістів під час виконання службових обов`язків, має виняткове значення для позивача та учасників справи, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки на сьогодні чинне законодавство України чітко не визначило порядок відшкодування моральної шкоди юридичній особі у кримінальному процесі вчиненої протиправними діями та бездіяльністю окремих органів державних влади, зокрема прокуратури, органів досудового дізнання, розслідування, завданої як юридичній особі так і її працівнику (журналісту), який виконує громадський обов`язок та завдання юридичної особи, як журналіст.

27. ГО "Захист Українського Народу" стверджує, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на висновки у постановах Верховного Суду у подібних справах №910/11621/16 та №910/4014/16.

28. На думку скаржника, у даних правовідносинах має застосовуватися за аналогією закону Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" разом з іншими положеннями чинного законодавства України.

29. Також скаржник вказує про безпідставність мотивів судів попередніх інстанцій відносно позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АМСТОР ТРЕЙД" до Державної казначейської служби України, Офісу Генерального прокурора України, Національної поліції України, Головного управління Національної поліції у м. Києві.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

30. 05.10.2022 до Верховного Суду від Головного управління Національної поліції у м. Києві надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити скаргу без задоволення, а прийняті у справі судові рішення - без змін, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість скарги.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

31. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

32. Здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, оцінивши доводи касаційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників учасників справи в судовому засіданні, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

33. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання щодо стягнення матеріальних збитків, упущеної вигоди та моральної шкоди на користь юридичної особи, завданої неправомірними діями органів, що здійснюють досудове розслідування.

34. Судами попередніх інстанцій встановлено, що журналіст ГО "Захист Українського народу" ОСОБА_1 19.07.2017 був підданий катуванню, жорсткому поводженню під час виконання свого громадського обов`язку.

35. Позивач неодноразово звертався з клопотаннями та скаргами до слідчих суддів з приводу оскарження дій та бездіяльності слідчих щодо проведення досудового розслідування за кримінальним провадженням, відкритим за заявою потерпілого ОСОБА_1 , однак про їх розгляд позивача не було повідомлено. Водночас, 02.07.2018 слідчий Святошинського УП ГУНП у м. Києві, не зважаючи на ухвали слідчих суддів, спрямовані на проведення ефективного досудового розслідування за наведеним кримінальним провадженням, прийняв рішення про закриття кримінального провадження, яке надалі скасовано. Разом з тим, ухвалою суду загальної юрисдикції було визнано бездіяльність слідчих у кримінальному провадженні за заявою ОСОБА_1

36. У цій справі із позовом звернулася юридична особа - ГО "Захист Українського Народу", яка стверджує, що зазначеними систематичними протиправними діями органів досудового розслідування їй завдано моральної та майнової шкоди.

37. У даній справі Верховний Суд звертається до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, в якій Велика Палата дійшла наступник висновків.

38. Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

39. Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

40. За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

41. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 Цивільного кодексу України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

42. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 Цивільного кодексу України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

43. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 Цивільного кодексу України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173 1174 Цивільного кодексу України).

44. Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті Цивільного кодексу України.

45. Статті 1173 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

46. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

47. Також, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 наведено правову позицію, відповідно до якої за загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 ГПК України). Тож при зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

48. У цій справі, оцінюючи подані ГО "Захист Українського Народу" докази на підтвердження понесених ним матеріальних збитків в сумі 2 330 грн, заявлених позивачем за ремонт пошкодженої відеокамери, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що подані документи (зокрема, товарний чек) не доводять наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими витратами та бездіяльністю слідчого у кримінальному провадженні. Водночас, позивачем не доведено обставини приналежності вказаного технічного засобу саме позивачу. Крім того, судами попередніх інстанцій також встановлено відсутність причинно-наслідкового зв`язку між витратами позивача в сумі 1 500 грн за послуги спеціаліста з інформаційних технологій із бездіяльністю відповідача у цій справі. Разом з тим, в касаційній скарзі ГО "Захист Українського Народу" не вказано які саме докази не досліджено судами попередніх інстанцій або досліджено з порушенням вимог процесуального закону.

49. Відносно заявлених позивачем - ГО "Захист Українського Народу" 9 000 грн упущеної вигоди Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

50. Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

51. Крім того, позивач (кредитор) має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

52. Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18)).

53. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення, оскільки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані за звичайних обставин (мають реальний, передбачуваний та очікуваний характер).

54. Окрім того, позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 908/2486/18, від 15.10.2020 у справі № 922/3669/19, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

55. Оцінивши наданий позивачем на підтвердження заявлених вимог в сумі 9 000 грн упущеної вигоди договір між ГО "Захист Українського Народу" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Татрет" суди попередніх інстанцій встановили, що такий не свідчить про те, позивач міг дійсно отримати прибуток у вказаному розмірі, як і відсутній причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю органів досудового розслідування та неотриманням позивачем прибутку.

56. Враховуючи наведене, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що хоча з встановлених судами обставин дійсно вбачається допущення посадовими особами Головного управління Національної поліції у м. Києві бездіяльності щодо клопотань позивача та ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, водночас наведені матеріали та досліджені судами докази не доводять, що внаслідок такої протиправної поведінки позивач зазнав матеріальних збитків. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що судами правомірно та обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог в цій частині.

57. Відносно вимоги позивача про стягнення моральної шкоди в сумі 963 492 грн, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на таке.

58. Як вже зазначалося вище, позивачем у цій справі є юридична особа - ГО "Захист Українського Народу".

59. Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні ділової репутації юридичної особи.

60. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

61. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, потрібно розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

62. Відповідно до частини першої статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

63. За приписами статті 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя, честь, гідність і ділова репутація, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

64. Визначення терміну "ділова репутація" наведено у пункті 26 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". За змістом цієї норми діловою репутацією є сукупність документально підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її господарської та/або професійної діяльності вимогам законодавства, а для фізичної особи - також про належний рівень професійних здібностей та управлінського досвіду, а також відсутність в особи судимості за корисливі кримінальні правопорушення і за злочини у сфері господарської діяльності, не знятої або не погашеної в установленому законом порядку.

65. Отже, виходячи з комплексного аналізу наведених норм, юридична особа, яка звертається до суду з позовом про стягнення моральної шкоди, повинна довести факт спричинення їй немайнової шкоди внаслідок приниження її ділової репутації, посягання на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16.11.2021 у справі № 915/1375/20.

66. Апеляційний господарський суд вірно звернув увагу, що у частині вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої посадовими особами Головного управління Національної поліції у м. Києві, позивач мав довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили приниження ділової репутації, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір. Водночас, у цій справі, як встановлено судами попередніх інстанцій, ГО "Захист Українського Народу" не надала жодних доказів, що внаслідок бездіяльності посадових осіб Головного управління Національної поліції у м. Києві було принижено ділову репутацію ГО "Захист Українського Народу" та не доведено в чому саме полягало таке приниження (зокрема, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності).

67. Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини недоведення позивачем причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями та бездіяльністю органів досудового розслідування та наявністю матеріальної та моральної шкоди, про яку стверджує позивач, Верховний Суд погоджується із обґрунтованими та законними висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ГО "Захист Українського Народу".

68. Доводи касаційної скарги про неналежне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, Верховний Суд відхиляє та не вбачає порушень судами положень статей 76-79 86 ГПК України щодо оцінки доказів, а висновки, зроблені судами відповідають обставинам справи. Водночас посилання скаржника на ухвали суду загальної юрисдикції, які, за твердженням скаржника, вказують на системні протиправні дії відповідача відносно позивача, зводяться до дослідження доказів та встановлення обставин справи, що в силу вимог статті 300 ГПК України не є компетенцією суду касаційної інстанції, а тому Суд не бере до уваги вказані аргументи.

69. Посилання скаржника на те, що у даних правовідносинах має застосовуватися за аналогією закону Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" разом з іншими положеннями чинного законодавства України, Верховний Суд відхиляє та звертається до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17, відповідно до якого Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" врегульовує правовідносини відшкодування шкоди, завданої виключно громадянинові внаслідок незаконного притягнення його до відповідальності, його дія не розповсюджується на потерпілих осіб, зокрема юридичних, яким завдано шкоди внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування та прокуратури під час розслідування за заявою таких осіб.

70. Відносно аргументу касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не звернули жодної уваги на об`єднане кримінальне провадження, в якому відповідачем була спричинена моральна шкода потерпілому ОСОБА_1 та голові ГО "Захист Українського народу" ОСОБА_3., а постановою Київського апеляційного суду від 21.09.2021 у справі №759/13223/2020 позов ОСОБА_1 та Голови ГО "Захист Українського Народу" ОСОБА_3. задоволено частково та стягнуто по 200 тис. грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на таке.

71. Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що встановлення в постанові Київського апеляційного суду від 21.09.2021 у справі № 759/13223/2020 факту спричинення моральних страждань через зміну нормального життєвого ритму у зв`язку з необхідністю неодноразово звертатись до правоохоронних та судових органів за захистом своїх прав, гарантованих законом, внаслідок незаконної бездіяльності посадових осіб ГУНП України у м. Києві стосувалось ОСОБА_2 , який є журналістом ГО "Захист Українського Народу", що не може сприйматись судом як завдання моральної шкоди безпосередньо юридичній особі - ГО "Захист Українського Народу". Натомість провадження у справі № 759/13223/2020 зазначеною постановою Київського апеляційного суду в частині позовних вимог ГО "Захист Українського Народу" було закрито у зв`язку з тим, що цей спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства, і будь-яких висновків по суті зазначених позовних вимог суди в цій справі не робили. Також, колегія суддів апеляційної інстанції врахувала що зазначеною постановою Київського апеляційного суду від 21.09.2021 у справі № 759/13223/2020 стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 200 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та на користь ОСОБА_3 200 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

72. Отже доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій цивільної справи №759/13223/2020 спростовується змістом оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

73. Разом з тим, Верховний Суд вважає, що позивач у цій справі помилково ототожнює спричинення моральної шкоди ОСОБА_1 та голові ГО "Захист Українського народу" ОСОБА_3. із спричиненням такої шкоди ГО "Захист Українського народу" як юридичній особі.

74. Щодо тверджень скаржника про безпідставність мотивів судів попередніх інстанцій відносно позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АМСТОР ТРЕЙД", Верховний Суд заважує, що висновок про вказану юридичну особу судом першої інстанції в рішенні було зазначено помилково. Водночас, Верховний Суд погоджується із апеляційним господарським судом, що вказана помилка не вплинула на правильність висновку місцевого господарського суду про те, що вимоги ГО "Захист Українського Народу" у цьому позові позбавлені належного доказового обґрунтування, а отже, підлягають залишенню без задоволення в повному обсязі.

75. Відносно посилань скаржника на постанову Верховного Суду у справі № 910/4014/16, колегія суддів зауважує, що у вказаній справі судом касаційної інстанції постановою від 09.06.2022 було залишено без змін постанову суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди на користь юридичної особи. При цьому, у справі № 910/4014/16 було встановлено незаконне порушення кримінальних справ щодо ОСОБА_3 , який був на той час директором ПП "ВДК "Дім вина "Скала", тривале проведення досудового слідства, а відповідні дії органу державної влади призвели до підриву ділової репутації та престижу ПП "ВДК "Дім вина "Скала" як юридичної особи. Отже, Суд не бере до уваги посилання скаржника на постанову у № 910/4014/16, оскільки висновки судів у ній базуються на конкретних обставинах встановлених саме в цій справі.

76. Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 910/11621/16 Суд також не бере до уваги, оскільки справу №910/11621/16 передано на новий розгляд з тих підстав, що оскільки суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази, не встановив пов`язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, а також не застосував до спірних правовідносин правової норми, яка підлягає застосуванню. Водночас передача судом касаційної інстанції справи на новий розгляд ще не означає остаточного вирішення цієї справи, а, отже, й остаточного формування правових висновків Верховного Суду в ній та в судових рішеннях з неї, а тому Суд не враховує посилання скаржника на зазначену постанову.

77. Твердження скаржника про порушення судами попередніх інстанцій ст. 19 55 64 68 Конституції України, Європейської Конвенції про захист прав та основоположних свобод, Бангалорських принципів поведінки суддів, Загальної декларації прав людини, Кодексу суддівської етики, Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо здійснення правосуддя, колегія суддів Верховного Суду відхиляє оскільки не вбачає порушень чи неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції зазначених актів при прийнятті оскаржуваних судових рішень у цій справі, а скаржником протилежного не доведено.

78. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи скаржника про порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

79. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

80. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

81. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що рішення та постанова у справі прийняті з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

82. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга ГО "Захист Українського Народу" підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2022 - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат

83. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Громадської організації "Захист Українського Народу" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2022 у справі № 910/18745/21 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді О. Банасько

В. Картере