Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/6632/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2024 (суддя Паламар П.І.)

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 (головуючий суддя Яценко О. В., судді Гончаров С. А., Хрипун О. О.)

у справі № 910/6632/23

за позовом Державного підприємства "Гарантований покупець"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення коштів,

(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Прокопів Н. М. та відповідача - Остапенко С. Л.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Державне підприємство "Гарантований покупець" (далі - Позивач, ДП "Гарантований покупець") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Відповідач, ПрАТ "НЕК "Укренерго") в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просило стягнути 3 090 509 668,63 грн основного боргу, 3 674 496 732,84 грн пені, 1 357 627 474,63 грн штрафу, 108 956 554,43 грн 3 % річних та 528 307 695,20 грн інфляційних втрат.

2. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем обов`язку з оплати наданих йому у травні, липні, жовтні 2021 року послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, а також прострочення оплати послуг за договором, наданих протягом січня-жовтня 2021 року.

Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень

3. 24.09.2024 рішенням Господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025, закрито провадження у справі № 910/6632/23 в частині вимог про стягнення 1 450 000 000 грн боргу. Позов в іншій частині задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 1 572 005 751,32 грн боргу, 528 307 695,20 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 108 956 554,43 грн 3 % річних та 392 415,32 грн витрат по оплаті судового збору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

4. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання щодо здійснення оплати наданих послуг. При цьому суди вказали, що відсутність бюджетних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

5. Оскільки Відповідач несвоєчасно здійснював оплату наданих послуг у спірний період, тому, за висновками судів, Позивач правомірно застосував до нього передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України заходи відповідальності.

6. У частині закриття провадження рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що після звернення Позивача з позовом, зобов`язання Відповідача з оплати частково припинено внаслідок його виконання.

7. Крім того суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення розглянувши заяву Відповідача про відстрочку виконання рішення суду, відмовив у її задоволенні з підстав відсутності обставин, що ускладнюють виконання або роблять неможливим рішення суду.

Касаційна скарга

8. Не погодившись із прийнятими рішеннями, ПрАТ "НЕК "Укренерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та в цій частині прийняти нове рішення про відмову у їх задоволенні.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

9. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про неврахування судами правових позицій суду касаційної інстанції, викладених у постановах від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 (щодо застосування частини другої статті 625 Цивільного кодексу України), від 23.09.2021 у справі № 924/2/21 (величина приросту індексу споживчих цін (сукупний індекс інфляції) має заокруглюватися до десяткового числа після коми).

10. Також посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суд від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 та постанову Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17 скаржник стверджує, що до надання однією із сторін правочину послуги (передачі товару, виконання робіт) внесена іншою стороною сума попередньої оплати за такі послуги (товар, роботу) не є грошовим зобов`язанням, за несвоєчасне виконання якого нараховуються 3 % річних та інфляційні втрати на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, а є платежами наперед у рахунок майбутніх розрахунків, до яких положення частини другої зазначеної статті Цивільного кодексу України не застосовуються.

11. Щодо розрахунку інфляційних втрат, скаржник зазначає, що у додаткових поясненнях ним заявлялись суттєві зауваження не лише щодо незастосування висновків Верховного Суду щодо округлення сукупного індекс інфляції до десяткового числа після коми, а і штучного збільшення суми інфляційних втрат за рахунок додавання до формули розрахунку інфляційних втрат індексу інфляції, встановленого у червні 2023 року.

12. Крім того Відповідач посилається на необґрунтовану відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи.

13. Також скаржник вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про відстрочення виконання судового рішення.

Позиція інших учасників справи

14. У відзиві на касаційну скаргу ДП "Гарантований покупець" просить відмовити у її задоволенні з мотивів необґрунтованості та безпідставності доводів скаржника.

15. Позивач зазначає, що Відповідач самостійно сформував висновки, що сума попередньої оплати не є грошовим зобов`язанням, за несвоєчасне виконання якого нараховуються 3 % річних та інфляційні втрати на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Стислий виклад обставин справи, установлених судами попередніх інстанцій

16. 26.06.2019 між Позивачем та Відповідачем укладений договір № 0414-09051/52/01 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, відповідно до умов якого Позивач для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат послуг на виконання спеціальних обов`язків із купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом зобов`язався надавати Відповідачу послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, а відповідач - оплачувати вартість наданих послуг на умовах договору.

17. Згідно з пунктом 2.1 договору вартість та порядок оплати послуги визначаються відповідно до вимог Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019 (далі - Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальником послуг.

18. Виходячи із положень Порядку, суди попередніх інстанцій встановили, що Відповідач зобов`язаний здійснювати оплату Гарантованому покупцю послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що надається гарантованим покупцем у три етапи: авансовий платіж до 14 числа (включно) розрахункового місяця за перші 10 днів, авансовий платіж до 24 числа (включно) розрахункового місяця за перші 20 днів розрахункового місяця з урахуванням попереднього авансового платежу; остаточний платіж - протягом двох робочих днів з дати оприлюднення рішення регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

19. Відповідно до умов пунктів 3.1., 3.3. договору постачальник послуг зобов`язаний: 1) здійснювати розрахунок вартості послуги виходячи із фактичних обсягів купівлі виробленої електричної енергії за "зеленим" тарифом відповідно до Порядку; 2) затверджувати вартість послуги у Регулятора відповідно до глав 11 та 12 Порядку; 3) на запит замовника надавати розрахунок вартості послуги, проведений у розрахунковому періоді (додаток 1 до договору), та первинну документацію, на підставі якої його проведено; 4) повідомляти про зміни реквізитів, а також про припинення дії ліцензії, реорганізацію чи ліквідацію постачальника послуг; 5) повідомляти замовника про обставини, що зумовлюють проведення перерахунку вартості послуги, передбаченого п. 2.1 глави 2 цього Договору; 6) повідомляти про вартість послуги, визначену в розрахунковому періоді; 7) надавати послугу.

20. Замовник зобов`язаний: 1) приймати послугу, яку надає постачальник; 2) на запит постачальника послуг надати достовірну інформацію, яка необхідна для виконання умов цього договору; 3) повідомляти про зміни реквізитів, припинення дії ліцензії, реорганізацію чи ліквідацію; 4) у повному обсязі здійснювати оплату послуги, розрахованої постачальником послуг та затвердженої регулятором; 5) повертати підписаними та належним чином оформленими акти приймання-передачі наданих послуг (додаток 2 до цього договору) протягом 5 днів з дня їх отримання; 6) проводити оплату вартості послуги виключно у грошовій формі; 7) складати та надавати постачальнику послуг податкову накладну згідно з вимогами чинного законодавства України.

21. Пунктом 7.1. договору сторони погодили, що строк дії договору встановлений з 01.07.2019 та діє до 01.01.2030.

22. На виконання умов договору у період з січня по жовтень 2021 року позивачем надано Відповідачу послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтеративних джерел за спірний період, проте такі послуги Відповідачем у повному обсязі оплачені не були, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

23. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

24. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, враховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

25. Оскаржувані судові рішення у даній справі скаржником оскаржуються виключно в частині задоволених позовних вимог, отже, з урахуванням положень статті 300 ГПК України, в іншій частині судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій Судом не переглядаються.

26. Здійснюючи касаційне провадження Суд зазначає таке.

27. Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

28. Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

29. Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

30. Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

31. Частиною першою статті 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

32. Згідно частиною першою статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

33. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на виконання зобов`язань за договором Позивач з січня по жовтень 2021 року здійснив надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії Відповідачу, які були прийняті останнім, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі послуг за вказаний період.

34. З урахуванням часткового розрахунку Відповідача за надані Позивачем послуги, судами попередніх інстанцій встановлено наявність заборгованості ПрАТ "НЕК "Укренерго" перед ДП "Гарантований покупець" у розмірі 1 572 005 751,32 грн.

35. Встановивши наявність заборгованості, суди попередніх інстанцій прийняли обґрунтоване рішення про стягнення з Відповідача на користь Позивача 1 572 005 751,32 грн основного боргу.

36. Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

37. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

38. Приписами статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

39. Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

40. Стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди (постанова Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19).

41. Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (такий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17 тощо).

42. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

43. Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений. Періодом, за який розраховуються інфляційні втрати, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція) (такий висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 08.11.2022 у справі №910/21124/20, 13.03.2024 у справі № 904/5899/21).

44. Питання розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання також було предметом розгляду об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19, за наслідками розгляду якого об`єднана палата у постанові від 26.06.2020 виклала правовий висновок про те, що при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

45. Таким чином, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

46. Встановивши факт несвоєчасного виконання Відповідачем зобов`язань за договором, суди першої та апеляційної інстанцій правомірно зазначили про наявність підстав для нарахування Позивачем інфляційних втрат та 3 % річних.

47. Перевіривши надані Позивачем розрахунки цих нарахувань, суди обох інстанцій визнали їх правильними, а тому виснували про наявність підстав для задоволення вимог щодо їх стягнення.

48. Отже, суди попередніх інстанцій надавши належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам сторін, з урахуванням положень статей 86 236 237 ГПК України, прийняли обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову.

49. Як зазначалось вище, скаржник, в якості оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, посилався на неврахування судами правових позицій суду касаційної інстанції, викладених у постановах від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, від 23.09.2021 у справі № 924/2/21, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.

50. Проаналізувавши зазначені доводи касаційної скарги Суд вважає їх безпідставними, з огляду на таке.

51. У справі № 910/13071/19, на яку посилається скаржник, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вказала на порядок розрахунку інфляційних втрат та наголосила, що якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою від 17.07.2003 №1078 Кабінет Міністрів України.

52. Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. А тому, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

53. Розрахунок інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання відображається, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не нараховується.

54. Зазначений вище спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних втрат.

55. У постанові від 23.09.2021 у справі № 924/2/21, на яку також посилається скаржник, Верховний Суд, перевіряючи правильність нарахування сукупного індексу інфляції відповідно до статті 625 ЦК України, не погодився з правильністю визначення судами попередніх інстанцій величини приросту індексу споживчих цін (сукупного індексу інфляції) та зазначив, що такий індекс має заокруглюватися до десяткового числа після коми. Так, Верховний Суд, зокрема, зауважив, що за період з червня до жовтня 2019 року сукупний індекс інфляції складає 100 %, а не 99,99 % (як визначено в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції), а за період із травня до жовтня 2020 року при заокруглюванні до десяткового числа після коми сукупний індекс інфляції має визначатись як 101,2 %, а не 101,19 %, оскільки саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України.

56. Зазначений правовий висновок також застосував Верховний Суд у постанові від 17.01.2024 у справі № 910/18308/21, на яку посилається скаржник.

57. Верховний Суд звертає увагу, що враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини цієї справи, місцевий та апеляційний господарські суди перевіривши наданий Позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат встановили його відповідність приписам чинного законодавства, водночас скаржник, не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій у цій частині, зокрема, стверджуючи, що Позивачем не здійснено заокруглення сукупного індексу інфляції до десяткового числа після коми, фактично просить суд касаційної інстанції переоцінити докази у справі. Судами попередніх інстанцій надано оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких суд касаційної інстанції вдаватись не може.

58. При цьому судом апеляційної інстанції зауважено, що при перерахунку таких позовних вимог, їх сума виявилась не меншою, ніж заявлена Позивачем до стягнення, що не було спростовано скаржником.

59. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є повноваженням судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц.

60. Також, у касаційній скарзі скаржник, в якості оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, посилається на постанову Великої Палати Верховного Суд від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 (та справу № 910/12382/17, яка згадуються у зацитованій скаржником частині постанови від 22.09.2020) та стверджує, що зміст зазначеної постанови дозволяє дійти висновку про те, що до надання однією із сторін правочину послуги (передачі товару, виконання робіт) внесена іншою стороною сума попередньої оплати за такі послуги (товар, роботу) не є грошовим зобов`язанням, за несвоєчасне виконання якого нараховуються 3 % річних та інфляційні втрати на підставі статті 625 ЦК України, а є платежами наперед у рахунок майбутніх розрахунків, до яких положення частини 2 зазначеної статті ЦК не застосовуються.

61. Суд відхиляє як безпідставні зазначені доводи, з огляду на те, що у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що стаття 625 розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги п`ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу). При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України. З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України.

62. З огляду на наведене, Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, у зазначених скаржником справах та не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги у цій частині.

63. Щодо тверджень Відповідача про необґрунтовану відмову місцевого господарського суду у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи, колегія суддів зазначає, що за змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

64. Принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

65. При цьому самим скаржником зазначається, що судом розглянуто його клопотання про призначення експертизи.

66. Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

67. Із доводів, наведених у касаційній скарзі, та із судових рішень у цій частині касаційного оскарження, не вбачається, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про призначення експертизи.

68. Крім того, незгода із відмовою у призначенні експертизи сама по собі не може бути підставою для висновку, що судом допущено у цій частині порушення норм процесуального права, яке є підставою для скасування оскарженого рішення.

69. Отже, із наведених доводів правових підстав для скасування судових рішень не вбачається.

70. Щодо відмови судами попередніх інстанцій у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

71. З аналізу положень статті 331 ГПК України вбачається, що відстрочення виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду (судова дискреція або "суддівський розсуд"), яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав. При вирішенні питання про відстрочку виконання судового рішення враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

72. Тобто, законодавець пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

73. При цьому норми чинного господарського процесуального законодавства не містять вичерпного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення суду чи ускладнюють його виконання.

74. Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки (розстрочки) виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування. Тобто особа, яка подала заяву про відстрочку (розстрочку) виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення у даній справі або роблять таке виконання неможливим.

75. Питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача.

76. Відстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача.

77. У справі, що розглядається, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, розглядаючи заяву скаржника про відстрочку виконання судового рішення встановив, що заявником не надано достовірних доказів наявності обставин, що ускладнюють виконання або роблять неможливим рішення суду, та зумовлюють відповідно до вимог закону його відстрочку, а тому дійшов висновку про необґрунтованість такої заяви та відповідно відсутність підстав для її задоволення.

78. Таким чином, доводи скаржника в цій частині, по-перше, не знайшли свого підтвердження, а по-друге, не обґрунтовані підставою оскарження судових рішень у відповідності до вимог частини другої статті 287 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

79. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

80. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

81. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанції і не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі судових рішень.

82. За таких обставин доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції від 17.02.2025 та рішення місцевого господарського суду від 24.09.2024, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а вказані судові рішення в оскарженій частині - без змін.

Розподіл судових витрат

83. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 і рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2024 у справі № 910/6632/23 в оскарженій частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил