Історія справи

Постанова КГС ВП від 05.04.2023 року у справі №909/89/20
Ухвала КГС ВП від 12.11.2020 року у справі №909/89/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 909/89/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Пєскова В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.,

за участю представників:

ТОВ "Моноліттрансбуд" - Чугунова М.В.,

Василюка Р.Я. - Іваницького С.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліттрансбуд»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2022

у справі № 909/89/20

за позовом ОСОБА_1

до :

1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліттрансбуд»,

2. Дочірнього підприємства «Завод якісних бетонів» Компанії з обмеженою відповідальністю «Екстрар Холдінг Лімтед»,

про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу

в межах справи № 910/11768/19

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліттрансбуд"

про банкрутство.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/11768/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліттрансбуд".

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліттрансбуд" (далі - ТОВ "Моноліттрансбуд", відповідач 1) та Дочірнього підприємства "Завод якісних бетонів" Компанії з обмеженою відповідальністю Екстрар Холдінг Лімітед (далі - ДП "Завод якісних бетонів", відповідач 2) про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу, укладеного 15.03.2018 між ТОВ "Моноліттрансбуд" та ДП "Завод якісних бетонів" Компанії з обмеженою відповідальністю Екстрар Холдінг Лімітед, посвідченого Приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Сопків З.І., зареєстрованого в реєстрі за № 1452.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 10.02.20 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено дату підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 12.03.2020 справу № 909/89/20 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Моноліттрансбуд" та ДП "Завод якісних бетонів" про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу передано Господарському суду міста Києва для розгляду в межах справи № 910/11768/19 про банкрутство ТОВ "Моноліттрансбуд".

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 12.03.2020 у справі №909/89/20 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 матеріали справи №909/89/20 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Моноліттрансбуд" та ДП "Завод якісних бетонів" Компанії з обмеженою відповідальністю Екстрар Холдінг Лімітед про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу передано судді Господарського суду міста Києва Пасько М.В. для подальшого розгляду у межах справи № 910/11768/19 про банкрутство ТОВ "Моноліттрансбуд".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 прийнято справу №909/89/20 до розгляду в межах справи № 910/11768/19 про банкрутство ТОВ "Моноліттрансбуд" та призначено підготовче засідання у справі на 26.10.2021.

26.10.2021 у підготовчому засіданні, за участю представника позивача адвоката Іваницького С.С., розгляд справи відкладено на 23.11.2021 із зобов`язанням явкою в наступне судове засідання ОСОБА_1 та його представника адвоката Бойка М.М.

23.11.2021 до суду від представника позивача адвоката Бойка М.М. надійшли пояснення у справі.

В судовому засіданні 23.11.2021, за участю представників позивача - адвоката Бойка М.М. та адвоката Іваницького С.С., розгляд справи відкладено на 21.12.2021; зобов`язано явкою в наступне судове засідання ОСОБА_1 ; зобов`язано представника позивача адвоката Бойка М.М. надати суду належні докази комунікації (поштове листування, переписка по електронній пошті, інші засоби зв`язку) між ним та його клієнтом ОСОБА_1 .

При цьому, позивача попереджено, що у разі нез`явлення його у судове засідання, позов відповідно до пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України може бути залишений без розгляду.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 у справі №909/89/20 залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до ТОВ «Моноліттрансбуд», Дочірнього підприємства «Завод якісних бетонів» Компанії з обмеженою відповідальністю «Екстрар Холдінг Лімтед» про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу в межах справи № 910/11768/19 про банкрутство ТОВ «Моноліттрансбуд» на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України.

Ухвала мотивована тим, що ОСОБА_1 не виконав вимоги ухвал Господарського суду м. Києва від 26.10.2021 та 23.11.2021, якими його явку в судові засідання визнано обов`язковою, в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не подав.

За висновком суду першої інстанції факт невиконання позивачем та його представниками вимог ухвал суду першої інстанції є підставою для залишення позову без розгляду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2022 ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 у справі № 909/89/20 скасовано. Справу передано на розгляд Господарському суду міста Києва.

Постанова мотивована порушенням судом першої інстанції положень пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, що призвело до постановлення необґрунтованої ухвали про залишення позову без розгляду.

Апеляційний суд встановив, що в судове засідання суду першої інстанції, яке відбулося 21.12.2021, з`явились уповноважені представники позивача адвокати Бойко М.М. та Іваницький С.С.

Адвокат Бойко М.М. діє на підставі ордерів на надання правової допомоги Василюку Р.Я.: від 29.12.2019 серії КС №57411, виданого на підставі договорів про надання правової допомоги від 20.12.2019, від 21.05.2020 серії КС № 574118, виданого на підставі договору про надання правової допомоги від 19.04.2020 №4868/10, від 29.12.2021 серії АА № 117438 виданого на підставі договору про надання правової допомоги від 29.09.2015 № 07-09/151,

Адвокат Іваницький С.С. діє на підставі ордеру від 09.09.2021 серії АА № 1137369, виданого на підставі договору про надання правової допомоги від 23.09.2015 № 07-09/15Г.

Скасувавши ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, суд апеляційної інстанції, зазначив, що не зважаючи на участь в судовому засіданні двох уповноважених представників позивача, в оскаржуваній ухвалі не обґрунтовано, яким чином неявка у засідання особисто позивача дійсно перешкоджала провести розгляд справи по суті спору, а також не мотивовано неможливість або наявність перешкод для розгляду спору за наявними матеріалами справи.

Короткий зміст касаційної скарги

ТОВ «Моноліттрансбуд» (скаржник) подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2022, ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 у справі №910/11768/19(909/89/20) залишити без змін.

В обґрунтування доводів зазначає, що постанова ухвалена з порушенням норм ГПК України, без врахування висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19, Верховного Суду у справі № 916/3616/15, що в сукупності призвело до помилкового скасування законної ухвали суду першої інстанції.

В обґрунтування посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки не було взято до уваги та не досліджено факт неодноразового невиконання позивачем та його представниками вимог ухвал суду першої інстанції.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінка доводів учасників та застосування судами норм матеріального та процесуального права

Предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду на підставі на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, відтак з`ясуванню підлягає питання щодо правильності застосування вказаної норми процесуального права.

Переглянувши судове рішення у касаційному порядку на підставі встановлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України межі перегляду, суд касаційної інстанції виходить з такого.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ГПК України).

Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 14 ГПК України визначено принцип диспозитивності господарського судочинства, відповідно до якого: суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом; учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із частиною першою статті 41 зазначеного Кодексу у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Частиною першою статті 45 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

За приписами пункту 2 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

Відповідно до частини другої статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Разом з тим частиною другою статті 202 ГПК України визначено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Водночас, положення процесуального закону наділяють позивача правом брати участь у розгляді справи як особисто, так і через свого представника, якими є адвокат або законний представник.

Так, відповідно до положень частин першої і третьої статті 56 ГПК України сторони, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та/або через свого представника; юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Частиною першою статті 58 ГПК України визначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до частини четвертої статті 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю визначаються Цивільним кодексом України, а представництва за ордером - законодавством про адвокатуру (частини перша - третя статті 61 ГПК України).

Частиною другою статті 26 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" унормовано, що ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Отже, надане процесуальним законом право особі брати участь у справі через представника, передбачає вчинення представником від імені та в інтересах особи певних юридичних дій, що позбавляє сторону або третю особу необхідності їх вчиняти самостійно.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- в судовому засіданні, яке відбулося 26.10.2021, приймав участь представник позивача адвокат Іваницький С.С., що підтверджується відповідним протоколом судового засідання та ухвалою суду від 26.10.2021 про відкладення розгляду справи на 23.11.2021 (т. 3 а.с. 42- 45);

- 23.11.2021 представник позивач адвокат Бойко М.М. надав суду пояснення у справі та заявляв клопотання про витребування доказів;

- в судовому засіданні 23.11.2021 приймали участь представники позивача адвокат Бойко М.М. та адвокат Іваницький С.С., що підтверджується відповідним протоколом судового засідання та ухвалою суду від 23.11.2021 про відкладення розгляду справи на 21.12.2021(т. 3 а.с. 104-108).

Таким чином, участь позивача в усіх судових засіданнях суду першої інстанції була здійснена через його представників - адвокатом Іваницьким С.С. та адвокатом Бойко М.М.

У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки.

Обов`язок суду перевірити належність доказів наявності у представника права вчиняти конкретну процесуальну дію зумовлений, головним чином тим, що такий представник виступає самостійно в суді від імені довірителя (особи, яка відмовилася захищати в суді свої права в порядку самопредставництва) і виконує процесуальні дії виключно в інтересах довірителя, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для нього права та обов`язки.

Колегія суддів зауважує, що підставою для виникнення правовідносин між адвокатом та клієнтом, а також надання першим адвокатської допомоги, є договір, а ордер є письмовим документом, що у випадках, встановлених Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги, які вже виникли на підставі відповідного договору. Подібний правовий висновок зроблено Верховним Судом у постановах від 12.11.2020 у справі № 922/743/19, від 13.04.2021 у справі №903/54/20.

У справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що наявними матеріалами справи підтверджується те, що уповноваженими представниками Василюка Р.Я., які брали участь у судових засіданнях, є:

- адвокат Бойко М.М., який діє на підставі ордерів на надання правової допомоги Василюку Р.Я. від 29.12.2019 серії КС №57411, виданого на підставі договору про надання правової допомоги від 20.12.2019, від 21.05.2020 серії КС №574118 виданого на підставі договору про надання правової допомоги від 19.04.2020 №4868/10, від 29.12.2021 серії АА №117438 виданого на підставі договору про надання правової допомоги від 29.09.2015 №07-09/151,

- адвокат Іваницький С.С., який діє на підставі ордеру від д 09.09.2021 серії АА №1137369 виданого на підставі договору про надання правової допомоги від 23.09.2015 №07-09/15Г.

Таким чином, апеляційний суд дійшов до висновку про те, що наявні в матеріалах справи ордери, видані на підставі договорів про надання правової допомоги, є належними документами, які підтверджують повноваження адвокатів Бойка М.М. та Іваницького С.С. на представництво інтересів позивача.

Тобто представники позивача - адвокати Бойко М.М. та Іваницький С.С. мали достатній обсяг повноважень представляти права та законні інтереси позивача (Василюка Р.Я.) в судах загальної юрисдикції з усіма правами сторони, передбаченими, зокрема Господарським процесуальним кодексом України.

Вказане відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 05.12.2018 у справі № 9901/736/18, в якій зазначено, що ордер є самостійним документом, який підтверджує повноваження адвоката, проте за змістом статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ордер може бути оформлений на підставі вже укладеного договору. При цьому, відповідно до положень статті 400-1 Кримінального кодексу України, саме адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді.

За відсутності доказів притягнення представників позивача до відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, Верховний Суд вважає хибними твердження скаржника про фактичне існування ознак недобросовісності, зловживання чи незаконності в діях представників позивача, з посиланням на те, Василюк Р.Я. в судові засідання не з`явився та не повідомив суду жодним можливим способом, що саме він уповноважував адвоката Бойка М.М. на представництво його інтересів, що викликає сумнів у дійсності договору про надання правової допомоги від 20.12.2019.

Норми Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Господарського процесуального кодексу України не вимагають від сторони, у нашому випадку - позивача, надання для підтвердження повноважень його представника (крім ордера та договору про надання правової допомоги) ще будь-якого іншого повідомлення суду, що саме він уповноважував адвоката на представництво його інтересів.

Договір про надання правової допомоги є первинним документом та правочином, щодо якого діє презумпція правомірності в силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів наголошує, що системний аналіз статей 56 58 61 ГПК України вказує про те, що позивач наділений правом самостійно визначати характер своєї участі в судовому засіданні - брати участь у судовому процесі як особисто, так і через свого представника, яким є адвокат або законний представник.

При цьому, представник позивача наділений усіма процесуальними правами та обов`язками, за виключенням обмежень, встановлених у відповідному договорі про надання правової допомоги.

Водночас, положення пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України наділяють суд правом залишити позов без розгляду у випадку, якщо позивач (його представник) не з`явився у судове засідання.

Відтак, встановивши, що участь позивача в судових засіданнях суду першої інстанції була забезпечена повноважними представниками, які мали достатній обсяг повноважень брати участь в судовому процесі на підставі ордерів та договорів про надання правової допомоги, наявних в матеріалах справи, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про передчасність висновків суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позову без розгляду через неявку особисто позивача в судове засідання.

Окремо колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не ставив під сумнів повноваження представників позивача, які брали участь в судових засіданнях 26.10.2021 та 23.11.2021.

Суд відхиляє як неспроможні аргументи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції застосував норми статті 202, пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, без урахування висновків, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постановах від 05.06.2020 у справі №910/16978/19 та від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15, у зв`язку з невиконанням позивачем ухвал суду першої інстанції про зобов`язання його явкою в судове засідання.

У вказаних постановах об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, аналізуючи зміст наведених норм процесуального закону, дійшла висновку, що обов`язковими умовами для застосування передбачених частиною 4 статті 202, пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.

При цьому, у постанові від 05.06.2020 у справи № 910/16978/19, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зауважила, що частина 4 статті 202, пункт 4 частини першої статті 226 ГПК України не передбачають вимоги, що для залишення позову без розгляду позивач має не з`явитися у судове засідання саме у зв`язку з визнанням судом його явки обов`язковою та викликом до суду.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

У рішенні від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28.10.1998 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Конституційне право на участь у судовому розгляді не може бути формальним.

Про необхідність уникнення надмірного (зайвого) формалізму у питаннях представництва адвокатом у судах неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду (постанови від 05.12.2018 у справі № П/9901/736/18, від 18.12.2019 у справі № 9901/519/19, від 20.05.2020 у справі № 9901/44/19).

З урахування наведених норм права та встановлених апеляційним судом обставин Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про допущені судом першої інстанції порушення положень пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, що призвело до постановлення ухвали про залишення позову без розгляду.

Залишення місцевим господарським судом позову без розгляду з формальних підстав унеможливило доступ позивача до правосуддя для захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційного господарського суду вважає, що судом апеляційної інстанції правильно застосовані норми процесуального права на підставі наданих доказів та ухвалено законне і обґрунтоване судове рішення з урахуванням висновків Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги наведених висновків не спростовують і в цілому зводяться до висловлення незгоди із прийнятою постановою господарського суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України).

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

Враховуючи наведені положення закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у даній справі, колегія суддів Верховного Суду вирішила, що прийнята у справі постанова апеляційного господарського суду відповідає правовим нормам, а тому не може бути змінена чи скасована.

Щодо судових витрат

Зважаючи на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення, понесені у зв`язку з касаційним переглядом справи судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240 300 301 304 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліттрансбуд» залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2022 у справі № 909/89/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Жуков С.В.

Пєсков В.Г.