ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 916/3545/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г.,

суддів: Білоуса В.В., Катеринчук Л.Й.,

за участю секретаря судового засідання - Хмельовського В.О.,

за участю представників:

ОСОБА_1 - ОСОБА_2.,

Публічного акціонерного товариства «РВС Банк» - Бабенко Ю.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_1

на постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2019

у складі колегії суддів: Богатиря К.В. (головуючий), Аленіна О.Ю., Разюк Г.П.

у справі за заявою Управління Пенсійного фонду України у Суворовському районі м. Одеси

до Публічного акціонерного товариства «РЕОМ»

про визнання банкрутом.

За результатами розгляду касаційних скарг Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Провадження у справі відбувається відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).

Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами.

1. У серпні 2015 року Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси звернулось до Господарського суду Одеської області з заявою про визнання Публічного акціонерного товариства «РЕОМ» (далі - ПАТ «РЕОМ») банкрутом, оскільки боржник неспроможний сплатити заборгованість перед кредитором після настання встановленого строку у сумі 391 970, 48 грн.

2. Після публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ «РЕОМ» на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет від 09.09.2015 № 22399 до господарського суду та розпорядника майна з заявами про визнання кредиторських вимог до боржника звернулись: ОСОБА_4 з грошовими вимогами до боржника у сумі 67 600 грн, Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси з грошовими вимогами до боржника у сумі 74 253, 08 грн.

3. 20.10.2015 ухвалою попереднього засідання затверджено поданий розпорядником майна реєстр вимог кредиторів.

4. 10.11.2015 постановою Господарського суду Одеської області визнано банкрутом ПАТ «РЕОМ»; відкрито відносно нього строком на дванадцять місяців ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Слободяна В.М.

5. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи міститься Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 08.06.2016, згідно з якою за ПАТ «РЕОМ» було зареєстровано:

- оздоровчий комплекс «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1;

- оздоровчий комплекс «ІНФОРМАЦІЯ_3» за адресою: АДРЕСА_2;

- будівлі оздоровчого комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_2» за адресою: АДРЕСА_3.

6. 17.12.2015 на офіційних веб-сайтах Вищого господарського суду України та Міністерства юстиції України опубліковано оголошення про реалізацію цілісного майнового комплексу підприємства-боржника ПАТ «РЕОМ».

7. 20.01.2016, відповідно до протоколу № 18/16 Товарної біржі «Аукціонний центр плюс», відбувся аукціон з продажу цілісного майнового комплексу ПАТ «РЕОМ» (Лот № 11), до складу якого входило:

- об'єкти нерухомого майна оздоровчого комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_3», як складові цілісного майнового комплексу ПАТ «РЕОМ», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2;

- об'єкти нерухомого майна оздоровчого комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_2», як складові цілісного майнового комплексу ПАТ «РЕОМ», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3;

- об'єкти нерухомого майна оздоровчого комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1», як складові цілісного майнового комплексу ПАТ «РЕОМ», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до протоколу № 18/16 вищевказаний цілісний майновий комплекс був реалізований за 565 966, 34 грн учаснику аукціону № 16 - ОСОБА_5. Протокол № 18/16 проведення аукціону підписаний переможцем аукціону - ОСОБА_5., продавцем ПАТ «РЕОМ» - ліквідатором Слободян В.М. та організатором аукціону - ТБ «Аукціонний центр плюс». Як зазначено в протоколі, протокол складено у 4-х примірниках, підписано Ліцитатором, Продавцем та Переможцем аукціону 20.01.2016.

9. 08.06.2016 постановою Одеського апеляційного господарського суду скасовано постанову господарського суду Одеської області від 10.11.2015 про визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури. Матеріали справи були направлені до Господарського суду Одеської області для розгляду на стадію проведення процедури розпорядження майном боржника.

10. 08.08.2016 постановою Вищого господарського суду України постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 у справі № 916/3545/15 було залишено без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

11. 24.03.2017 ухвалою Господарського суду Одеської області припинено процедуру розпорядження майном ПАТ «РЕОМ», введено процедуру санації ПАТ «РЕОМ» строком на шість місяців до 24.09.2017, призначено керуючим санацією ПАТ «РЕОМ» арбітражного керуючого Слободяна В.М., зобов'язано керуючого санацією надати відомості щодо розроблення плану санації.

12. 08.05.2017 постановою Одеського апеляційного господарського суду задоволено апеляційну скаргу ПАТ «РЕОМ» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.03.2017, ухвалу суду першої інстанції було скасовано.

13. 04.10.2017 постановою Вищого господарського суду України скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.05.2017, залишено в силі ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.03.2017, якою було введено процедуру санації та призначено керуючого санацією.

14. 30.01.2018 ухвалою Господарського суду Одеської області, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.05.2018, заяву ОСОБА_6 про намір задовольнити вимоги кредиторів задоволено, надано згоду ОСОБА_6 на погашення кредиторської заборгованості ПАТ «РЕОМ», клопотання арбітражного керуючого Слободяна В.М. про продовження строку процедури санації та встановлення розміру грошової винагороди відхилено.

15. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 14.02.2018 було укладено договір купівлі-продажу між ПАТ «РЕОМ» в особі керуючого санацією Слободяна Василя Миколайовича (Продавець) та громадянином ОСОБА_5 (Покупець), відповідно до пункту 1.1. якого на підставі протоколу № 18/16 проведення аукціону від 20.01.2016 Продавець на умовах, передбачених цим договором, передає у власність Покупцю, а Покупець приймає у власність будівлю оздоровчого комплексу «Реом» за адресою: АДРЕСА_2.

16. Відповідно до договору купівлі-продажу від 14.02.2018 (зареєстрований в реєстрі за № 361), укладеного між ПАТ «РЕОМ» в особі керуючого санацією Слободяна Василя Миколайовича (Продавець) та громадянином ОСОБА_5 (Покупець), на підставі протоколу № 18/16 проведення аукціону від 20.01.2016 Продавець на умовах, передбачених цим договором, передає у власність Покупцю, а Покупець приймає у власність будівлю оздоровчого комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1.

17. Крім того, відповідно до договору купівлі-продажу від 14.02.2018 (зареєстрований в реєстрі за № 360), укладеного між ПАТ «РЕОМ» в особі керуючого санацією Слободяна Василя Миколайовича (Продавець) та громадянином ОСОБА_5 (Покупець), на підставі протоколу № 18/16 проведення аукціону від 20.01.2016 Продавець на умовах, передбачених цим договором, передає у власність Покупцю, а Покупець приймає у власність будівлю оздоровчого комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_2» за адресою: АДРЕСА_3.

18. 11.09.2018 ухвалою Господарського суду Одеської області усунуто арбітражного керуючого Слободяна Василя Миколайовича від виконання повноважень керуючого санацією ПАТ «РЕОМ», призначено керуючим санацією ПАТ «РЕОМ» арбітражного керуючого Ільєнок Людмилу Сергіївну.

19. Судами встановлено, що згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 25.06.2019 право власності на: будівлі оздоровчого комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1,- належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1) на підставі договору купівлі-продажу від 28.02.2018 № 231, посвідченого приватним нотаріусом Калинівського районного нотаріального округу Вінницької області Майбородою Григорієм Прохоровичем; будівлі оздоровчого комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_2», які розташовані за адресою: АДРЕСА_3,- належить ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2) на підставі договору купівлі-продажу від 28.02.2018 № 232, посвідченого приватним нотаріусом Калинівського районного нотаріального округу Вінницької області Майбородою Григорієм Прохоровичем; будівлі оздоровчого комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_3», які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 належить ПАТ «РВС Банк» (код ЄДРПОУ: 39849797) на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер: 525, виданий 27.03.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірхою І.С.

Обґрунтування заяви.

20. 04.10.2018 до Господарського суду Одеської області від керуючого санацією арбітражного керуючого Ільєнок Л.С. надійшла заява про визнання недійсним аукціону та договорів купівлі-продажу, витребування із чужого незаконного володіння, в якій вона просить суд:

- визнати недійсними аукціон з продажу майна ПАТ «РЕОМ» від 20.01.2016;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу укладений між ПАТ «РЕОМ» та ОСОБА_5 від 14.02.2018 № 361, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко Аелітою Мехманівною, щодо продажу будівлі оздоровчого комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1395146851227;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу укладений між ПАТ «РЕОМ» та ОСОБА_5 від 14.02.2018 № 360, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко Аелітою Мехманівною, щодо продажу будівлі оздоровчого комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_2», які розташовані за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1395062251227;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу укладений між ПАТ «РЕОМ» та ОСОБА_5 від 14.02.2018 № 362, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко Аелітою Мехманівною, щодо продажу будівлі оздоровчого комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_3», які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1395177051227;

- повернути нерухоме майно боржнику шляхом витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ПАТ «РЕОМ» об'єкт нерухомого майна, а саме будівлі оздоровчого комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1395146851227;

- повернути нерухоме майно боржнику шляхом витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ПАТ «РЕОМ» об'єкт нерухомого майна, а саме будівлі оздоровчого комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_2», які розташовані за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1395062251227;

- повернути нерухоме майно боржнику шляхом витребування із чужого незаконного володіння Публічного акціонерного товариства «РВС Банк» (далі - ПАТ «РВС Банк») на користь ПАТ «РЕОМ» об'єкт нерухомого майна, а саме будівлі оздоровчого комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_3», які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1395177051227.

21. Обґрунтовуючи заяву, керуючий санацією посилалася на наступні обставини:

- в порушення статей 42, 43 Закону про банкрутство на аукціоні продано цілісний майновий комплекс, який сформовано з порушенням діючого законодавства, зокрема, не включено актив у вигляді корпоративних прав у ДП «Мегом»;

- постанова про визнання банкрутом ПАТ «РЕОМ», на підставі якої арбітражним керуючим Слободяном М.В. здійснювався продаж, в подальшому скасована судом апеляційної інстанції та не породжує жодних правових наслідків з моменту її постановлення, що свідчить про відсутність повноважень у Слободяна М.В. на реалізацію майна від імені боржника. Заявник посилається на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі № 6-2026цс15, від 22.06.2016 у справі № 5-1562цс15, № 15/118, від 24.06.2015 у справі № 907/544/14.

- стосовно договорів купівлі-продажу майна з переможцем аукціону заявником зазначено, що в порядку статті 55 Закону про банкрутство вони визнаються недійсними у разі визнання недійсним результатів аукціону;

- договори купівлі-продажу укладено у 2018 році, тобто через 2 роки після проведення аукціону, що свідчить про порушення положень статті 71 Закону про банкрутство та невиконання ОСОБА_5 обов'язку щодо сплати ціни за майно в строки, передбачені Законом;

- спірні договори укладені в процедурі санації, в якій відчуження майна можливе тільки відповідно до затвердженого плану санації.

22. Стосовно витребування майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_1., ОСОБА_3., ПАТ «РВС Банк» керуючим санацією зазначено, що майно вибуло із власності ПАТ «РЕОМ» поза його волею та відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України може бути витребувано навіть у добросовісного набувача.

Розгляд справи судами.

23. 25.06.2019 ухвалою Господарського суду Одеської області:

1. Відхилено клопотання ОСОБА_1 про повернення заяви керуючого санацією арбітражного керуючого Ільєнок Л.С. та скасування заходів забезпечення позову.

2. Заяву керуючого санацією арбітражного керуючого Ільєнок Л.С. задоволено.

3. Визнано недійсними результати аукціону з продажу майна Публічного акціонерного товариства «РЕОМ» від 20.01.2016.

4. Визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ПАТ «РЕОМ» та ОСОБА_5 від 14.02.2018 № 361, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А.М., щодо продажу будівлі оздоровчого комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1395146851227.

5. Визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ПАТ «РЕОМ» та ОСОБА_5 від 14.02.2018 № 360, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А.Е., щодо продажу будівлі оздоровчого комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_2», які розташовані за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1395062251227.

6. Визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ПАТ «РЕОМ» та ОСОБА_5 від 14.02.2018 № 362, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А.М., щодо продажу будівлі оздоровчого комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_3», які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1395177051227.

7. Повернуто нерухоме майно боржнику шляхом витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ПАТ «РЕОМ» об'єкту нерухомого майна, а саме будівлі оздоровчого комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1395146851227.

8. Повернуто нерухоме майно боржнику шляхом витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ПАТ «РЕОМ» об'єкту нерухомого майна, а саме будівлі оздоровчого комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_2», які розташовані за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1395062251227.

9. Повернуто нерухоме майно боржнику шляхом витребування із чужого незаконного володіння ПАТ «РВС Банк» на користь ПАТ «РЕОМ» об'єкту нерухомого майна, а саме будівлі оздоровчого комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_3», які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1395177051227.

10. Заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.10.2019, продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

24. Задовольняючи заяву керуючого санацією, суд першої інстанції виходив з того, що продаж майна на спірному аукціоні відбувався в межах ліквідаційної процедури, яка введена згідно постанови Господарського суду Одеської області від 10.11.2015, яка скасована постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.06.2016. Отже суд першої інстанції з посиланням на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі № 6-2026цс15, від 22.06.2016 у справі № 6-1562цс15, № 15/118, від 24.06.2015 у справі № 907/544/14, дійшов висновку, що скасований судовий акт не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, тому всі дії щодо відчуження майна не є законними. Відтак аукціон від 20.01.2016 з продажу майна боржника не можна визнати таким, що відповідає вимогам законодавства, у зв'язку з чим підлягає скасуванню. Договори купівлі-продажу мають бути визнані недійсними, оскільки зазначені вимоги є похідними.

25. Стосовно тверджень керуючого санацією про порушення продажу у зв'язку з тим, що до складу цілісного майнового комплексу не був включений актив у вигляді корпоративних прав у ДП «Мегом», суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази оцінки корпоративних прав ДП «Мегом» та, враховуючи відсутність доказів виходу зі складу учасників підприємства, у ПАТ «РЕОМ» не виникло права вимоги за вказаними вимогами, у зв'язку з чим вказані твердження судом до уваги не прийняті.

26. Також суд першої інстанції із посиланням на положення статей 71, 73 Закону про банкрутство зазначив, що договори купівлі-продажу майна ПАТ «РЕОМ», укладені за результатами аукціону від 20.01.2016, мали бути підписані протягом 5 днів з дня одержання проекту договору або у разі оплати не менш як 50 відсотків ціни у строк до 10 днів. Однак у зазначений строк вказані договори укладено не було, у зв'язку з чим замовник аукціону повинен був прийняти рішення про проведення повторних торгів і про встановлення нової початкової ціни продажу майна. Також, суд звернув увагу, що відчуження майна в межах процедури санації можливе виключно згідно з умовами затвердженого судом та схваленого комітетом кредиторів плану санації, який станом на момент підписання договорів 14.02.2018 судом не затверджено. У зв'язку з цим у керуючого санацією ПАТ «РЕОМ» арбітражного керуючого Слободяна В.М. на момент вчинення правочинів не було необхідного обсягу цивільної дієздатності, що суперечить приписам частини другої статті 203 ЦК України та є підставою визнання їх недійсними згідно зі статтею 215 зазначеного Кодексу.

27. Щодо вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння місцевий господарський суд з посиланням на статтю 388 ЦК України дійшов висновку про те, що продаж спірного майна відбувся на аукціоні, тобто вказаний продаж був примусовим в межах ліквідаційної процедури, яка в подальшому була визнана незаконно введеною, що свідчить про відсутність волі власника майна під час продажу на аукціоні.

28. Додатково суд зазначив, що статтею 4 Закону України «Про судовий збір» не передбачено сплату судового збору за подання заяв про визнання недійсним аукціону з продажу майна боржника. Тому клопотання ОСОБА_1. про повернення заяви керуючого санацією у зв'язку з несплатою судового збору судом відхиляються. Також, враховуючи зроблені висновки про відхилення клопотання про повернення заяви керуючого санацією, вимога про скасування заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає.

29. 18.11.2019 постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду апеляційні скарги ПАТ «РВС Банк», ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_3. задоволено частково. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.06.2019 про визнання недійсним результатів аукціону, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння по справі № 916/3545/15 скасовано. Прийнято нове рішення:

1. Відхилити клопотання ОСОБА_1 про повернення заяви керуючого санацією арбітражного керуючого Ільєнок Л.С. та скасування заходів забезпечення позову.

2. Заяву керуючого санацією арбітражного керуючого Ільєнок Л.С. задовольнити.

3. Визнати недійсними результати аукціону з продажу майна Публічного акціонерного товариства «РЕОМ» від 20.01.2016, оформленого протоколом від 20.01.2016 № 18/16.

4. Визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ПАТ «РЕОМ» та ОСОБА_5 від 14.02.2018 № 361, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А.М., щодо продажу будівлі оздоровчого комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1395146851227.

5. Визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ПАТ «РЕОМ» та ОСОБА_5 від 14.02.2018 № 360, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А.Е., щодо продажу будівлі оздоровчого комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_2», які розташовані за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1395062251227.

6. Визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ПАТ «РЕОМ» та ОСОБА_5 від 14.02.2018 № 362, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А.М., щодо продажу будівлі оздоровчого комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_3», які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1395177051227.

7. Повернути нерухоме майно боржнику шляхом витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ПАТ «РЕОМ» об'єкту нерухомого майна, а саме будівлі оздоровчого комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1395146851227.

8. Повернути нерухоме майно боржнику шляхом витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ПАТ «РЕОМ» об'єкту нерухомого майна, а саме будівлі оздоровчого комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_2», які розташовані за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1395062251227.

9. Повернути нерухоме майно боржнику шляхом витребування із чужого незаконного володіння ПАТ «РВС Банк» на користь ПАТ «РЕОМ» об'єкту нерухомого майна, а саме будівлі оздоровчого комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_3», які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1395177051227.

10. Заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.10.2019, продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

11. Стягнути з ПАТ «РЕОМ» в дохід державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 842 грн.

Зобов'язано Господарський суд Одеської області видати наказ у встановленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку.

30. Апеляційний господарський суд погодився із висновками місцевого господарського суду про невідповідність спірного аукціону вимогам Закону про банкрутство та про необхідність скасування його результатів, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння.

31. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що наслідком визнання результатів аукціону недійсним та визнання укладеного з переможцем торгів договору купівлі-продажу недійсним є повернення покупця та продавця до первісного стану - тобто реституція як спосіб захисту, що характерно для зобов'язальних відносин з особливостями, які визначені частиною другою та третьою статті 20 Закону про банкрутство.

32. Крім того, апеляційний господарський суд дійшов висновків, що на момент подачі керуючим санацією заяви про визнання результатів аукціону недійсними провадження у справі про банкрутство ще тривало, що зобов'язувало господарський суд прийняти та розглянути по суті вказану заяву саме в межах справи про банкрутство з врахуванням майнових інтересів у справі як кредиторів, так і боржника, оскільки предметом судового розгляду було майно боржника.

33. Також, суд апеляційної інстанції вказав про порушення місцевим господарським судом пункту 3 частини третьої статті 277 ГПК України щодо неналежного повідомлення ОСОБА_3. про дату, час та місце проведення судового засідання, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали Господарського суду Одеської області від 25.06.2019 з прийняттям нового рішення.

34. Щодо клопотання ОСОБА_1 про повернення заяви керуючого санацією Ільєнок Л.С. у зв'язку з несплатою судового збору апеляційний господарський суд вказав, що хоча керуючим санацією Ільєнок Л.С. при поданні заяви не сплачено судовий збір, що є порушенням норм ГПК України та Закону України «Про судовий збір», однак це не вплинуло на законність прийнятого судом рішення за результатами розгляду цієї заяви. Відповідно було прийнято рішення про стягнення ПАТ «РЕОМ» в дохід державного бюджету України 3 842 грн судового збору.

35. Додатково суд апеляційної інстанції вказав, що підготовче засідання у позовному провадженні та підготовче засідання у справі про банкрутство - це дві різні процедури, тому господарський суд з вказаного питання діяв в межах правових норм, передбачених Законом про банкрутство, який не передбачає проведення підготовчого засідання в порядку, передбаченому ГПК України.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи касаційної скарги ОСОБА_3.

36. 17.01.2020 ОСОБА_3 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду подано касаційну скаргу за вх. № 893/2020, в якій скаржник просить скасувати постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 в частині пунктів 2-10 у справі № 916/3545/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви керуючого санацією - арбітражного керуючого Ільєнок Л.С. відмовити повністю.

37. Скаржник стверджує про порушення судом першої інстанції порядку розгляду заяви арбітражного керуючого Ільєнок Л.С., а саме не було проведено підготовчого засідання у відповідності до положень статей 177 - 185 ГПК України.

38. ОСОБА_3 стверджує, що станом на березень 2018 року в ПАТ «РЕОМ» були відсутні не погашені вимоги конкурсних кредиторів, а провадження у справі про банкрутство підлягало закриттю. Отже у суду першої інстанції не було підстав порушувати в межах розгляду справи про банкрутство ПАТ «РЕОМ» провадження за позовом арбітражного керуючого Ільєнок Л.С. про скасування результатів аукціону, визнання недійсним укладеного на його підставі правочину та повернення майна з чужого незаконного володіння, оскільки на дату порушення провадження, наведений вище аукціон та укладений на його підставі правочин не порушували жодних прав сторін та учасників у справі про банкрутство. Скаржник вказує, що суд першої інстанції, порушуючи його права та права переможця аукціону Загоруйка О.В., за рахунок чиїх коштів було частково погашено вимоги кредиторів, повернувши майно боржнику ПАТ «РЕОМ» (який не має боргів) від покупців цього ж майна в межах справи про банкрутство, припинив ухвалою від 25.06.2019 провадження у справі про банкрутство, у той час коли провадження у справі про банкрутство ПАТ «РЕОМ» необхідно було припиняти ще в березні 2018 року після звільнення боржника від боргів перед конкурсними кредиторами.

39. ОСОБА_3 не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про вибуття майна поза волею власника та, посилаючись на статтю 38 Закону про банкрутство, вказує, що повноваження засновників (акціонерів) ПАТ «РЕОМ» були припинені на дату проведення аукціону 20.01.2016, оскільки 10.11.2015 було введено ліквідаційну процедуру і відповідно ПАТ «РЕОМ» визнано банкрутом. За таких обставин ліквідатором було проведено аукціон з продажу майна банкрута в ліквідаційній процедурі, у відповідності до якої та в силу Закону повноваження засновників (акціонерів) щодо розпорядження майном банкрута були припинені. Тому наявність волі акціонерів ПАТ «РЕОМ» обмежена Законом та при проведені аукціону та укладанні на його підставі правочинів не вимагається.

40. Також, скаржник вважає необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для витребування спірного майна з чужого незаконного володіння на підставі статті 388 ЦК України. Крім того, ОСОБА_3 вказує, що спеціальними нормами статті 20 Закону про банкрутство не передбачено застосування наслідків недійсності договору шляхом повернення майна від добросовісного набувача, який не є стороною недійсного правочину.

41. У додаткових поясненнях, що надійшли до Верховного Суду 25.02.2020, ОСОБА_3 посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15 та вважає, що судом у разі встановлення порушення процедури продажу з боку арбітражного керуючого, законним і правильним було б прийняття рішення про стягнення із арбітражного керуючого нанесеної шкоди інтересам боржника та його акціонеру.

42. Також скаржник посилається на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 645/4220/16-ц, та зазначає, що витребування від добросовісного набувача майна, яке придбане за відплатним договором купівлі-продажу, є порушенням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а оскаржувана постанова є незаконною та такою, що порушує права скаржника на мирне користування майном, як добросовісного набувача.

Б. Доводи касаційної скарги ОСОБА_1

43. 15.01.2020 Івановим Віктором Олександровичем до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду поштою направлено касаційну скаргу за вх. № 893/2020, в якій скаржник просить скасувати постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.06.2019 у справі № 916/3545/15 повністю, справу направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

44. ОСОБА_1 також із посиланням на статтю 38 Закону про банкрутство стверджує про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо вибуття майна поза волею власника. На думку скаржника, судами не наведено підстав, передбачених статтею 388 ЦК України для витребування майна від добросовісних набувачів.

45. ОСОБА_1 посилається на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 44/474-46/501-б, та вважає, що судом першої інстанції при вирішенні питання про визнання аукціону недійсним не було встановлено належний суб'єктний склад його учасників. Зокрема, судами не викликався переможець аукціону - ОСОБА_5. та не був залучений представник товарної біржі «Аукціонний центр плюс», що є підставою для направлення даної справи на новий розгляд.

46. Скаржник також стверджує, що судом апеляційної інстанції помилково застосовано положення статті 20 Закону про банкрутство, яка не підлягає застосуванню до даних правовідносин.

47. Крім того, ОСОБА_1 посилається на статтю 120 ГПК України та вказує, що ОСОБА_3 не був належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції.

В. Доводи, викладені у відзивах на касаційні скарги.

48. 02.03.2020 та 03.03.2020 від ПАТ «РВС Банк» до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційні скарги ОСОБА_3. та ОСОБА_1 відповідно. У відзивах Банком підтримано позицію скаржників у справі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги.

49. Заслухавши присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

50. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

51. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи нове рішення про задоволення заяви керуючого санацією арбітражного керуючого Ільєнок Л.С, зазначив мотиви, які викладені у пунктах 30-35 цієї постанови.

52. Судова колегія погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції у зв'язку з таким.

53. Стала судова практика Верховного Суду свідчить, що підставами для визнання в судовому порядку аукціону та результатів аукціону недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення аукціону, визначених Законом про банкрутство а саме: правил, які визначають процедуру підготовки та проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону. До предмету доказування недійсності результатів аукціону входять встановлення обставин недотримання ліквідатором та організатором аукціону вимог, які ставляться Законом про банкрутство до його підготовки та проведення, зокрема, щодо порядку отримання згоди заставного кредитора на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення (стаття 42 Закону); щодо порядку оприлюднення оголошення про проведення аукціону певного змісту, письмового повідомлення про проведення аукціону власника майна, замовника та інших осіб, визначених замовником (статті 58, 59 Закону); допуску до участі в аукціоні (стаття 61 Закону); допуску до місця проведення аукціону (стаття 63 Закону); порядку проведення аукціону (статті 64-68 Закону); оформлення кінцевих результатів аукціону (стаття 50 Закону).

54. Відповідно до частини третьої статті 55 Закону про банкрутство результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними.

55. Як свідчать договори купівлі-продажу від 14.02.2018, вони були підписані з боку боржника Публічного акціонерного товариства «Реом» керуючим санацією Слободяном В.М. Колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, що це є порушенням Закону про банкрутство з боку керуючого санацією, оскільки керуючий санацією не був замовником відповідного аукціону, аукціон був проведений саме ліквідатором в межах ліквідаційної процедури та відповідно до приписів Закону про банкрутство договір повинен був укладений саме ліквідатором банкрута за наявності у нього повноважень. Відтак, укладення керуючим санацією, який на той час не мав повноважень ліквідатора банкрута, договорів купівлі-продажу майна за результатами проведеного в ліквідаційній процедурі 20.01.2016 аукціону, є неправомірним.

56. Слід зазначити, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 у справі № 916/3545/15 про визнання банкрутом ПАТ «РЕОМ» було скасовано постанову господарського суду Одеської області від 10.11.2015 про визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури, призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Слободян В.М. Матеріали справи були направлені до Господарського суду Одеської області для розгляду на стадію проведення процедури розпорядження майном боржника.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2016 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 у справі № 916/3545/15 було залишено без змін.

57. Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, є вірними висновки судів, що скасований судовий акт (у даному випадку - постанова суду першої інстанції від 10.11.2015) не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

58. Суди встановили, що договори купівлі-продажу були складені та підписані лише 14.02.2018, тобто більше чим через два роки після проведення аукціону (20.01.2016).

59. Наведене суперечить нормам статті 71 Закону про банкрутство, якою передбачено строк у 5 днів від дати підписання протоколу аукціону для направлення ліквідатором переможцю торгів пропозиції на укладення договору разом з проектом договору купівлі-продажу; також визначено строк 5 днів для підписання переможцем торгів вказаного проекту договору. З урахуванням цих положень Закону максимально можливий строк для укладення договору купівлі-продажу між ліквідатором та переможцем торгів складає 10 днів від дати підписання протоколу торгів без врахування часу поштового пересилання документів.

Згідно з частиною другою статті 73 Закону про банкрутство, якщо договір купівлі-продажу майна не був укладений, замовник аукціону приймає рішення про проведення повторних торгів і про встановлення нової початкової ціни продажу майна.

Однак, на протязі тривалого часу (понад 2 роки), який перевищує визначений статтею 71 Закону про банкрутство строк для укладення таких договорів, договори купівлі-продажу за результатами проведеного аукціону між продавцем та покупцем не укладалися, що зобов'язувало ліквідатора провести повторні торги із визначенням нової початкової ціни. Проте, ці вимоги закону не були виконані ліквідатором Слободян В.М. у період, коли ще діяла ліквідаційна процедура стосовно боржника.

60. Таким чином, мали місце порушення законодавчих приписів при оформленні результатів аукціону.

61. Тому суди попередніх інстанцій з урахуванням конкретних обставин справи обґрунтовано зазначили, що за наявності вказаних порушень закону аукціон від 20.01.2016 з продажу майна боржника не можна визнати таким, що відповідає вимогам законодавства, у зв'язку з чим він підлягає скасуванню.

62. Водночас, визнання результатів аукціону недійсним тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу - частина третя статті 55 Закону про банкрутство.

63. З огляду на висновки судів про визнання недійсними результатів аукціону, договори купівлі-продажу теж повинні бути визнані недійсними, оскільки зазначені вимоги є похідними.

64. Наслідком визнання результатів аукціону недійсним та визнання укладеного з переможцем торгів договору купівлі-продажу недійсним є повернення покупця та продавця у первісний стан. Тобто за загальними правилами після визнання аукціону з продажу майна боржника недійсним майно, продане на такому аукціоні, повинно повернутись у власність боржника.

65. Як зазначено вище, майно боржника продане на аукціоні 20.01.2016 перейшло у власність ОСОБА_5., а в подальшому - у власність ОСОБА_3., ПАТ «РВС Банк», ОСОБА_1

66. Згідно з частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

67. Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

68. Відтак, правочин, який визнаний судом недійсним, незалежно від його державної реєстрації у реєстрі прав на нерухоме майно, не породжує наслідків визнання за набувачем права власності на спірне майно, а положення статей 2-5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» мають застосовуватися з врахуванням винятків при визнанні недійсними правочинів у судовому порядку.

69. У статті 330 ЦК України унормовано, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

70. А відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

71. Судова колегія констатує, що незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і який на її відчуження не має права.

Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 ЦК України.

72. Одним із випадків, коли майно можна витребувати від добросовісного набувача, є вибуття такого майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України). За змістом зазначеної норми майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21.12.2016 у справі № 6-2233цс16 та у постанові від 18.01.2017 у справі № 6-2776цс16, а також у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 902/1090/16.

73. Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.06.2018 у справі № 927/939/17 дійшов висновку, що неналежне здійснення ліквідатором - арбітражним керуючим права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених Законом про банкрутство, не є вираженням волі власника майна на вибуття майна з володіння.

74. Також Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09 вказав, що з огляду на встановлені судом порушення встановленого законодавством порядку підготовки та проведення аукціону відсутні підстави стверджувати про наявність належної волі на вибуття спірного нерухомого майна з власності боржника.

75. Враховуючи зазначені правові висновки, судова колегія погоджується з судом апеляційної інстанції, що у даному випадку відбулося вибуття майна поза волею власника.

76. За умови вибуття майна з володіння власника не з його волі не має значення питання добросовісності, оскільки за таких обставин майно витребовується і від добросовісного набувача.

Тому відхиляються доводи касаційних скарг щодо добросовісності набуття спірного майна.

77. Доводи ОСОБА_3. про порушення судом першої інстанції порядку розгляду заяви арбітражного керуючого Ільєнок Л.С., а саме не було проведено підготовчого засідання у відповідності до положень статей 177-185 ГПК України, є безпідставними і на них надано вичерпну відповідь у пункті 35 цієї постанови, з чим погоджується і судова колегія.

78. Відхиляється колегією суддів і мотив касаційної скарги ОСОБА_3., що у суду першої інстанції не було підстав порушувати в межах розгляду справи про банкрутство ПАТ «РЕОМ» провадження за позовом арбітражного керуючого Ільєнок Л.С. про скасування результатів аукціону, визнання недійсним укладеного на його підставі правочину та повернення майна з чужого незаконного володіння, оскільки, на думку скаржника, на дату порушення провадження наведений вище аукціон та укладений на його підставі правочин не порушували жодних прав сторін та учасників у справі про банкрутство, з огляду на таке.

Системний аналіз положень Закону про банкрутство дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Враховуючи спрямованість Закону про банкрутство, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси в тому числі майна, яке безпідставно вибуло з права власності боржника, для забезпечення повного або часткового задоволення вимог кредиторів, зважаючи на обставини справи та ефективність засобу захисту при розгляді віндикаційного позову керуючого санацією саме в межах справи про банкрутство, а також беручи до уваги те, що до повноважень арбітражного керуючого (керуючого санацією) відноситься обов'язок здійснювати заходи щодо захисту майна боржника, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що позов керуючого санацією про витребування майна з чужого незаконного володіння у цій справі має розглядатись у межах справи про банкрутство.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 04.07.2019 у справі № 913/106/18.

На момент подачі керуючим санацією заяви про визнання результатів аукціону недійсними провадження у справі про банкрутство ще тривало, що зобов'язувало господарський суд прийняти та розглянути по суті вказану заяву саме в межах справи про банкрутство з врахуванням майнових інтересів у справі як кредиторів, так і боржника, оскільки предметом судового розгляду було майно боржника, а результатом розгляду мало стати повернення чи неповернення майна до ліквідаційної маси.

79. Посилання ОСОБА_3. на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, та про необхідність прийняття судом рішення про стягнення із арбітражного керуючого нанесеної шкоди інтересам боржника та його акціонеру відхиляються судовою колегією, оскільки обставини, правові підстави розгляду спорів у цій справі та справі № 911/3848/15 істотно відрізняються.

80. Доводи касаційної скарги ОСОБА_3. про те, що витребування від добросовісного набувача майна, яке придбане за відплатним договором купівлі-продажу, є порушенням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, є безпідставними, а посилання на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 645/4220/16-ц, є нерелевантним, оскільки у справі № 645/4220/16-ц зроблено висновок, що не може добросовісний набувач відповідати у зв'язку із бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном, чого не мало місця у цій справі, яка переглядається. Крім того, обставини цих двох справ також істотно відрізняються, що зумовлює різний підхід судів до вирішення спорів та застосування різних положень законодавства, котрі регулюють спірні правовідносини.

81. Твердження в касаційній скарзі ОСОБА_1 про незалучення до участі у справі переможця аукціону - ОСОБА_5 - спростовується змістом ухвали суду першої інстанції від 18.10.2018 у цій справі (т. 11, а.с. 228-232).

82. Зауваження ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_3 не був належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції, було розглянуто судом апеляційної інстанції та стало підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду у цій справі. Тому воно є безпідставним, як і прохання в касаційній скарзі про скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 25.06.2019, котра вже є скасована постановою суду апеляційної інстанції.

83. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006) зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

84. З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про те, що всі інші доводи та заперечення учасників справи не спростовують вірних висновків суду апеляційної інстанції, а тому до уваги судом не приймаються.

Б. Висновки щодо застосування норми права.

85. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 ЦК України.

Одним із випадків, коли майно можна витребувати від добросовісного набувача, є вибуття такого майна поза волею власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України). За змістом зазначеної норми майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21.12.2016 у справі № 6-2233цс16 та у постанові від 18.01.2017 у справі № 6-2776цс16, а також у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 902/1090/16.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.06.2018 у справі № 927/939/17 дійшов висновку, що неналежне здійснення ліквідатором - арбітражним керуючим права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених Законом про банкрутство, не є вираженням волі власника майна на вибуття майна з володіння.

Враховуючи зазначені правові висновки та обставини цієї справи, у даному випадку відбулося вибуття майна поза волею власника.

За умови вибуття майна з володіння власника не з його волі не має значення питання добросовісності, оскільки за таких обставин майно витребовується і від добросовісного набувача.

В. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

86. У зв'язку з викладеним Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що наведені у касаційних скаргах доводи не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції. Тому касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підлягають залишенню без задоволення, а оскаржена постанова суду апеляційної інстанції - залишенню без змін.

Г. Розподіл судових витрат.

87. У зв'язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційних скарг та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, Суд покладає на скаржників витрати зі сплати судового збору за подання касаційних скарг.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 315 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

3. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 у справі № 916/3545/15 залишити без зміни.

4. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Г. Пєсков

Судді В.В. Білоус

Л.Й. Катеринчук