Історія справи

Ухвала КГС ВП від 09.09.2018 року у справі №910/23373/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/23373/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О.О. Мамалуй - головуючий, Г.О. Вронська, Л.В. Стратієнко

за участю секретаря судового засідання - В.В. Шпорт,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр бізнес брук"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2018р.

у складі колегії суддів: Б.О. Ткаченко - головуючий, Л.Г. Смірнова, В.О. Зеленін

та на рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2018р.

суддя: В.О. Демидов

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр бізнес брук"

до публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

про розірвання договору поруки

за участю представників учасників:

позивача: Чорноткач Н.З. - адвокат

відповідача: Опанасик В.В. - адвокат

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прем'єр бізнес брук" (далі - ТОВ "Прем'єр бізнес брук", позивач) звернулося з позовом до публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ "Приватбанк", відповідач) про розірвання з 04.11.2016р. договору поруки № 4С13408И/П від 25.10.2016р., укладеного між ТОВ "Прем'єр бізнес брук" та ПАТ "Приватбанк".

Позов мотивовано істотним порушенням ПАТ "Приватбанк" умов вказаного договору, а саме ненаданням позивачеві копій документів, що підтверджують обов'язки ТОВ "Сварог Ойл" (боржник) за кредитними договорами, виконання зобов'язань, за якими забезпечено спірним договором поруки, що унеможливлює звернення позивача з позовом про стягнення з боржника відповідних коштів.

Позивач наголошує на тому, що ним сплачено відповідачеві грошові кошти в розмірі 710 404 031,87 грн., у зв'язку з чим позивач став кредитором ТОВ "Сварог Ойл" по кредитним договорам.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.03.2018р. у справі № 910/23373/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2018р., відмовлено позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Судові рішення мотивовані недоведеністю істотного порушення умов договору поруки відповідачем та наявності шкоди, завданої позивачеві таким порушенням.

Крім того, суди вказують на відсутність доказів пред'явлення відповідачем майнових вимог поручителю та відсутність доказів наявності порушеного зобов'язання боржником за кредитними договорами на момент сплати позивачем грошових коштів відповідачеві.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ТОВ "Прем'єр бізнес брук" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2018р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2018р. у справі № 910/23373/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

Скарга ґрунтується на неправильному застосуванні судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема статей 512, 514, 517, 556, 651 Цивільного кодексу України.

Позивач наголошує на тому, що відповідач, в порушення пунктів 8, 10 договору поруки, не передав позивачеві належним чином завірені копії документів, що позбавляє позивача можливості реалізувати передбачені законом права нового кредитора, чим спричинив позивачеві збитки в розмірі сплаченої ним суми.

4. Позиції інших учасників справи

Відзиви чи заперечення на касаційну скаргу учасниками справи не подані.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

25 жовтня 2016 року між ТОВ "Прем'єр бізнес брук" (поручитель) та ПАТ КБ "Приватбанк" (кредитор) укладено договір поруки № 4С13408И/П (договір), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Сварог Ойл" (боржник) своїх зобов'язань за кредитними договорами № 4С13408И від 08.07.2013р., № 4С13397И від 05.07.2013р., № 4С12365И від 12.12.2012р.

Відповідно до п. 2 договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Пунктом 4 договору передбачено, що у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Сторонами у п.п. 5 та 6 договору встановлено, що у випадку невиконання боржником обов'язку п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги.

Згідно з п. 8 договору до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договором(ам) застави (іпотеки), укладеним у цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

У пункті 10 договору встановлено, що кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Відповідно до п. 14 договору дострокове розірвання цього договору здійснюється за письмовою згодою сторін.

Позивачем перераховано відповідачу грошові кошти в загальному розмірі 710 404 031,87 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1391 від 28.10.2016р. на суму 638 611097,97 грн., №1392 від 28.10.2016р. на суму 45 697 435,94 грн., №1393 від 28.10.2016р. на суму 26 095 497,96 грн. У призначенні платежів вказано - за виконання зобов'язань по кредитним договором № 4С12365И від 12.12.2012р., № 4С13397И від 05.07.2013р., № 4С13408И від 08.07.2013р., згідно з договором поруки № 4С13408И/П від 25.10.2016р.

Позивач зазначає, що ПАТ "Приватбанк" відповідно до умов п.п. 8, 10 договору поруки та вимог ст. 556 Цивільного кодексу України не передано ТОВ "Прем'єр бізнес брук" документи, які підтверджують обов'язок ТОВ "Сварог Ойл" за кредитними договорами, укладеними між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Сварог Ойл", та договорами забезпечення. Вказане стало підставою для звернення з відповідним позовом.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статей 626, 627, 628 та 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 14 ЦК України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, установлених зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні з'ясувати не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною.

Сторони у договорі поруки обумовили, що дострокове розірвання цього договору здійснюється за їх письмовою згодою.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У частині 1 ст. 555 ЦК України зазначено, що у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.

Частинами 1, 2 ст. 556 ЦК України встановлено, що до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання, а кредитор після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Враховуючи викладене, нормами статті 556 ЦК України передбачено, що до поручителя переходять усі права кредитора у зобов'язанні у разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою зобов'язання за кредитним договором.

Тобто часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.

Позивач вказуючи на те, що ним перераховано відповідачеві грошові кошти в загальному розмірі 710 404 031,87 грн., не надає доказів погашення поручителем повної суми заборгованості за кредитними договорами та звернення банку до поручителя з вимогою виконати зобов'язання боржника за кредитними договорами.

Оскільки позивачем не доведено набуття ним прав кредитора за кредитними договорами № 4С13408И від 08.07.2013р., № 4С13397И від 05.07.2013р., № 4С12365И від 12.12.2012р., та порушення відповідачем обов'язку з передачі позивачеві належним чином посвідчених копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами, та судами попередніх інстанцій не встановлено обставин, які передбачали б можливість розірвання договору поруки від 25.10.2016р. з підстав, заявлених у позові, і свідчили б про істотність порушення відповідачем умов договору, у розумінні положень ч. 2 ст. 651 ЦК України, внаслідок якого позивач зазнав збитків, судами попередніх інстанцій правомірно відмовлено позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують правомірності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті судових рішень, зводяться фактично до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Верховного Суду, враховуючи вимоги ст. 300 ГПК України.

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Аргументи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом касаційної інстанції.

8. Судові витрати

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр бізнес брук" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2018р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2018р. у справі №910/23373/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя Г. О. Вронська

Суддя Л. В. Стратієнко