Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2023 року

м. Київ

справа № 160/13068/20

адміністративне провадження № К/9901/23034/21

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ НАФТА ПЛЮС» на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 (суддя Конєва С.О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.05.2021 (головуючий суддя Мельник В.В., судді: Сафронова С.В., Чепурнова Д.В.) у справі №160/13068/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ НАФТА ПЛЮС» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПТ НАФТА ПЛЮС» (далі - позивач, ТОВ «ОПТ НАФТА ПЛЮС», Товариство) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (останнє замінено в судах першої та апеляційної інстанцій відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України на Офіс великих платників податків Державної податкової служби та Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків; далі - відповідач, СМУ ДПС по роботі ВПП), в якому просило: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення достовірних даних до Реєстру з відшкодування податку на додану вартість щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивача у сумі 1 653 553,00 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість у сумі 1 653 553,00 грн., шляхом перерахування грошових коштів на зазначений у позові розрахунковий рахунок.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 у справі №160/13068/20, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.05.2021, позов Товариства задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної податкової служби щодо невнесення даних до Реєстру з відшкодування податку на додану вартість щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість ТОВ «ОПТ НАФТА ПЛЮС» у сумі 1 653 553,00 грн.; зобов`язано Офіс великих платників податків Державної податкової служби внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування повну інформацію щодо відшкодування ТОВ «ОПТ НАФТА ПЛЮС» суми податку на додану вартість по декларації за грудень 2016 року у розмірі 1 653 553,00 грн.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

01.03.2021 представником позивача до канцелярії суду першої інстанції була подана заява про винесення додаткового рішення про стягнення на його користь за рахунок відповідача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. В обгрунтування цієї заяви Товариство зазначило, що 01.10.2020 між ТОВ «ОПТ НАФТА ПЛЮС» і адвокатом Єпіфановою Ю.О. укладено договір №6 про надання правової допомоги. За умовами договору Товариство має сплатити адвокату за надання правової допомоги: 5 000,00 грн. - за представництво в адміністративному суді першої інстанції, незалежно від того чи досягнуто мету такого представництва; 15 000,00 грн. - додатковий гонорар, що сплачується у випадку, якщо буде досягнуто мету представництва. За результатами наданих адвокатом послуг сторонами складений та підписаний відповідний акт від 25.02.2021, де наведений детальний опис наданих послуг та визначена належна до сплати адвокату загальна сума гонорару в розмірі 20 000,00 грн. На момент звернення із даною заявою до Дніпропетровського окружного адміністративного суду строк на оплату послуг адвоката ще не сплив, з огляду на що докази оплати таких витрат до суду надані не були.

Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2021, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.05.2021, заяву Товариства задоволено частково; вирішено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби на користь ТОВ «ОПТ НАФТА ПЛЮС» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.; в задоволенні заяви у частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн., - відмовлено.

Не погоджуючись із такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив: скасувати додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.05.2021 в частині відмови у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн. та ухвалити нове рішення у цій частині, яким стягнути зі СМУ ДПС по роботі з ВПП на користь ТОВ «ОПТ НАФТА ПЛЮС» судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн.

У доводах касаційної скарги про невідповідність ухвалених у справі додаткового рішення від 10.03.2021 та постанови апеляційного суду від 26.05.2021 скаржник посилається на застосування судами норм права без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, щодо можливості віднесення до судових витрат «гонорару успіху» адвоката. Крім того, позивач акцентував увагу на тому, що відповідач не подав до суду заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з підстав неспівмірності таких.

Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу позивача не скористався.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Отже, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Окрім наведеного, за змістом положень пункту 4 статті 1, частин 3 та 5 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону №5076-VI визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 ч. 1 статті 1 Закону №5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).

Крім того, положеннями статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

З огляду на наведені законодавчі приписи, при вирішенні питання про розподіл судових витрат має значення, щоб розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, був співрозмірним з ціною позову (тобто не явно завищеним), а також оцінені критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката, у зв`язку чим з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, такий розмір може обмежуватись, зважаючи на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Водночас дослідженню підлягає й питання пов`язаності цих витрат з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Отже, відшкодовуючи понесені витрати на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Разом з тим, як вбачається зі змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19) за касаційною скаргою на додаткове рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, в розумінні норм пунктів 4, 6, 9 частини 1 статті 1, статті 19, частин 3 і 5 статті 27, статті 30 Закону №5076-VI, пункту 28 Правил адвокатської етики, додаткова винагорода адвокату за досягнення мети представництва інтересів особи у вигляді прийняття позитивного судового рішення у справі є складовою частиною гонорару адвоката, у випадку, якщо така визначена сторонами у договорі про надання правової допомоги. При цьому не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату такого «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Отже відповідно до наведених позицій Великої Палати Верховного Суду ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 01.10.2020 між адвокатом Єпіфановою Ю.О. та ТОВ «ОПТ НАФТА ПЛЮС» (як клієнтом) був укладений договір №6 про надання правової допомоги, за умовами пункту 1.1 якого адвокат взяла на себе зобов`язання за дорученням клієнта і за винагороду надати такі види правової допомоги, а саме:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з питання стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 1 653 553,00 грн., що було узгоджено на користь клієнта відповідно до постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2017 та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 у справі №804/2609/17;

- складання позовної заяви (адміністративного позову), скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, необхідних для досягнення мети надання правової допомоги - стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 1 653 553,00 грн., що була узгоджена на користь клієнта відповідно до постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2017 та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 у справі №804/2609/17;

- представництво інтересів клієнта у судах адміністративного судочинства - Дніпропетровському окружному адміністративному суді та, за потреби, Третьому апеляційному адміністративному суді, Верховному Суді, а також в інших державних органах з метою стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 1 653 553,00 грн., що була узгоджена на користь клієнта відповідно до постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2017 та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 у справі №804/2609/17.

За змістом пунктів 3.2 і 3.3 наведеного договору було встановлено, що за надання правової допомоги, передбаченої п. 1.1 договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованому розмірі, зокрема, в окружному адміністративному суді - 5 000,00 грн. У разі, якщо буде досягнуто мету представництва (судом прийнято рішення про визнання бездіяльності протиправною та стягнення бюджетного відшкодування), клієнт додаткового сплачує адвокату гонорар в розмірі 15 000,00 грн.

Відповідно до пункту 3.4 цього ж договору належним підтвердженням надання правової допомоги, передбаченої пунктом 1.1 договору, є складений адвокатом і підписаний сторонами акт про надання послуг за цим договором, що складається після виконання договору, а саме: прийняття судового рішення судом відповідної інстанції.

Клієнт оплачує адвокату гонорар, вказаний у пунктах 3.2 і 3.3 договору, банківським переказом на поточний рахунок адвоката, вказаний у цьому договорі, по завершенню розгляду справи у суді відповідної інстанції протягом 10 банківських днів з моменту отримання від адвоката акта про надання послуг у суді відповідної інстанції (пункт 3.5 договору).

На підтвердження обґрунтованості заявлених до стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в обумовленому розмірі позивач подав до суду першої інстанції засвідчені копії наступних документів: договору №6 про надання правової допомоги від 01.10.2020 та акта про надання послуг за вказаним договором, датованого 25.02.2021.

Так, за змістом підписаного сторонами 25.02.2021 (тобто на наступний день після ухвалення Дніпропетровським окружним адміністративним судом рішення про часткове задоволення позову у справі №160/13068/20) акта про надання послуг адвокатом на користь ТОВ «ОПТ НАФТА ПЛЮС» були надані послуги з представництва інтересів позивача в Дніпропетровському окружному адміністративному суді у справі №160/13068/20 за позовом позивача до Офісу великих платників податків ДПС), а саме: адвокат склав та подав до суду позовну заяву та інші перелічені в акті процесуальні документи; адвокат представляв інтереси клієнта в Дніпропетровському окружному адміністративному суді у певних визначених судових засіданнях по справі №160/13068/20 18.

Крім того, в зазначеному акті міститься вказівки на те, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду оголошено у справі №160/13068/20 вступну та резолютивну частину щодо часткового задоволення позову: визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної податкової служби щодо невнесення достовірних даних до Реєстру з відшкодування податку на додану вартість щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивача у сумі 1 653 553,00 грн. та зобов`язано Офіс великих платників податків Державної податкової служби здійснити дії, необхідні для отримання ТОВ «ОПТ НАФТА ПЛЮС» бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 1 653 553,00 грн.; відповідно до пункту 3.2, 3.3 договору №6 про надання правової допомоги від 01.10.2020 клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду) у розмірі 20 000,00 грн.

Ухвалюючи додаткове рішення від 10.03.2021 та постанову від 26.05.2021 суди, дослідивши та оцінивши зміст зазначених документів, виходили з наступного: витрати на професійну правову допомогу адвоката у сумі 5 000,00 грн. є документально підтвердженими (а саме актом про надання послуг від 25.02.2021) та підлягають понесенню позивачем в порядку, визначеному п. 3.5 договору про надання правової допомоги, а тому такі витрати підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача; заявлені Товариством до відшкодування за рахунок відповідача витрати у сумі 15 000,00 грн., що визначені у п. 3.3 договору як додатковий гонорар адвоката «за досягнення мети представництва», не підлягають відшкодуванню, оскільки адвокатом не було досягнуто мети представництва інтересів ТОВ «ОПТ НАФТА ПЛЮС», обумовленої сторонами у п. 3.3 договору, а тому такі витрати на додатковий гонорар не можна вважати фактичними і неминучими для позивача, а їх розмір відповідно обґрунтованим.

Таким чином, вирішуючи спір щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, суди, з огляду на встановлені конкретні обставини справи виходили з критеріїв реальності адвокатських витрат, розумності та обгрунтованості їх розміру, а також приписів законодавства щодо необхідності документального підтвердження та доведення таких витрат, та дійшли правильного висновку про наявність підстав для часткового стягнення з відповідача витрат на професійну допомогу без урахування додаткового гонорару «за досягнення мети представництва».

При цьому вказівка у касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанції при ухваленні (перегляді) додаткового рішення зазначеної вище постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 щодо позиції останньої про віднесення до гонорару адвоката як такого «винагороди за досягнення мети успіху» та можливості його відшкодування не є, у даному випадку, прийнятною як підстава для скасування судових рішень, оскільки не нівелює висновків судів по суті спірних питань щодо обгрунтованості заявленого розміру судових витрат на правову допомогу та не впливає на законність судових рішень.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а також відсутність підстав вважати, що суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи допустили неправильне застосування норм матеріального права чи порушення процесуальних норм, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ НАФТА ПЛЮС» залишити без задоволення, а додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.05.2021 у справі №160/13068/20 в частині відмови у задоволенні заяви позивача про винесення додаткового рішення у частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.А. Гончарова