Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 жовтня 2018 року

Київ

справа №826/24860/15

адміністративне провадження №К/9901/9974/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.02.2016 (головуючий суддя Добрянська Я.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 (головуючий суддя Шелест С.Б., судді: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.) у справі № 826/24860/15 за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

09.11.2015 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_2 згідно якого останній просив визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» щодо не включення його до переліку вкладників ПАТ «Банк Камбіо», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» включити його до переліку вкладників ПАТ «Банк Камбіо», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних включити його до Загального реєстру вкладників ПАТ «Банк Камбіо», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.02.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016, провадження у цій справі зупинене до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» положенням статті 6, частини першої статті 8, частини четвертої статті 13, статей 21, 22, частин першої, четвертої, п'ятої статті 41 Конституції України.

Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, позивач оскаржив їх в касаційному порядку. Згідно поданої касаційної скарги просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити для продовження розгляду.

Касаційна скарга позивача обґрунтовується тим, що конституційне провадження, у зв'язку з яким зупинено провадження у цій справі, не впливає на можливість розгляду даної справи, а тому не є належною підставою для зупинення провадження. Крім цього, висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються виключно на невірних припущеннях щодо існування підстав для зупинення провадження у цій справі, що свідчить про допущення судами попередніх інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права.

Згідно направлених до суду заперечень на касаційну скаргу співвідповідача - Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо», останній просить відмовити у задоволенні скарги позивача та залишити без змін оскаржувані судові рішення. Заперечення обґрунтовуються тим, що в конституційному поданні, яке стало підставою для відкриття конституційного провадження, у зв'язку з яким зупинено провадження у цій справі, серед іншого поставлено питання щодо конституційності наділення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб функцією нагляду за банками, тому суд першої інстанції постановив законну та обґрунтовану оскаржувану ухвалу.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, встановлено, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.04.2015 у справі № 826/9693/13-а зупинено провадження та ухвалено звернутись до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності Закону України від 23.02.2012 р. № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Постановою Пленуму Верховного суду України від 03.07.2015 р. №13 "Про звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності (конституційності) Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" положенням статті 6, частини першої статті 8, частини четвертої статті 13, статей 21, 22, частин першої, четвертої, п'ятої статті 41 Конституції України" постановлено звернутися до Конституційного Суду України з відповідним конституційним поданням.

З огляду на те, що в даному конституційному поданні, серед іншого, поставлено до вирішення питання щодо конституційності наділення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб функцією нагляду за банками, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у даній адміністративній справі до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» положенням статті 6, частини першої статті 8, частини четвертої статті 13, статей 21, 22, частин першої, четвертої, п'ятої статті 41 Конституції України.

Проте, колегія суддів, не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, оскільки, судами залишено поза увагою предмет спору у справі № 826/9693/13-а, у зв'язку з розглядом якої і порушувалось питання щодо конституційності Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також предмет розгляду конституційного провадження щодо відповідності Конституції України зазначеного закону, що є головним при вирішенні питання можливості подальшого розгляду цієї справи до закінчення зазначеного конституційного провадження.

Відповідно до Ухвали Конституційного Суду України від 10.02.2016 у справі № 1-26/2016 (№ 2-4/2016) провадження № 9-у/1016, конституційним судом встановлено, що приводом для звернення до Конституційного Суду України стало надходження до Верховного Суду України ухвали Вищого адміністративного суду України від 2 квітня 2015 року, постановленої у судовій справі № К/800/43574/14 (справа № 826/9693/13-а), в якій зупинено провадження у зв'язку з наявністю спору про конституційність норм Закону. Суб'єкт права на конституційне подання - Верховний Суд України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням розглянути питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року № 4452-VI зі змінами (далі - Закон). Автор клопотання вважає, що Закон не відповідає вимогам статті 6, частини першої статті 8,частини четвертої статті 13, статей 21, 22, частин першої, четвертої, п'ятої статті 41 Конституції України. Свою позицію суб'єкт права на конституційне подання мотивує тим, що Верховна Рада України, прийнявши Закон, змінила підхід до системи гарантування вкладів фізичних осіб. Так, оспорюваними положеннями Закону частину функцій щодо нагляду та регулювання діяльності неплатоспроможних банків, а також повноваження стосовно здійснення ліквідації банків передано від Національного банку України до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який наділяється "повноваженнями по суті регулювання банківської діяльності в Україні, тобто повноваженнями та функціями органу державної влади, яким за своєю суттю Фонд не є". Крім того, на думку автора клопотання, закріплені положеннями статті 52 Закону черговість і порядок задоволення вимог до банку призводять до порушення рівності прав вкладників та можуть створити ситуацію, за якої фізична особа (вкладник) протиправно позбавляється права власності на вклад.

Згідно постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2013 у справі 826/9693/13-а за позовом ОСОБА_3 до Національного банку України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язати вчинити дії, стягнення шкоди, предметом позову є: встановлення факту видання Правлінням Національного банку України актів індивідуальної дії такими, що не були доведені до вкладників у встановленому порядку; визнання неправомірним застосування певного переліку актів індивідуальної дії; визнання протиправними дій та бездіяльності Національного банку України, що призвели до дискримінації позивача на володіння депозитними заощадженнями та відсотками за ними; визнання протиправними дій та бездіяльності Національного банку України внаслідок неналежного банківського нагляду за діяльністю банку та захисту прав його вкладників, що призвели до незаконного списання коштів з рахунків; визнання протиправними дій та бездіяльності Національного банку України щодо неналежного банківського нагляду за банком та захисту прав його вкладників під час роботи комісії Національного банку України у банку, що призвели до виведення ліквідаційних матеріальних застав за кредитними договорами; відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю Національного банку України, що призвели до обмеження та позбавлення (дискримінації) позивача права володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю - власними заощадженнями та відсотками за ними.

Предметом спору у цій справі є рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» щодо не включення позивача до переліку вкладників ПАТ «Банк Камбіо», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Здійснивши порівняльний аналіз предмету вищезгаданого конституційного подання (з врахуванням предмету спору у справі 826/9693/13-а) з предметом спору у даній справі, колегія суддів не вбачає взаємопов'язаності між ними, оскільки хоча спірні правовідносини і виникають на підставі положень Закону України № 4452-VI, проте за своєю правовою природою є різними, як за предметом так і за суб'єктним складом цих правовідносин.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на день ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції) суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається, зокрема, в порядку конституційного судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в цій справі.

Вищевказана норма передбачає обов'язок суду зупинити провадження у справі у разі неможливості її розгляду до вирішення іншої справи у взаємопов'язаному спорі, що розглядається іншим судом.

Тому, оскільки предмет спору у цій справі та предмет вищезгаданого конституційного подання не є взаємопов'язаним, належні правові підстави для зупинення провадження у цій справ у зв'язку з розглядом зазначеного конституційного подання у суду першої інстанції були відсутні.

Відповідно до частини першої та другої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі (ч.1). Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (ч. 2).

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.02.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 у справі № 826/24860/15 - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду