Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.10.2018 року у справі №804/15918/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

30 жовтня 2018 року

справа №804/15918/14

адміністративне провадження №К/9901/8179/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року у складі судді Потолової Г.В. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року у складі суддів Шальєвої В.А., Білак С.В., Олефіренко Н.А. у справі №804/15918/14 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних фінансових санкцій,

У С Т А Н О В И В :

29 вересня 2014 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, платник податків, позивач у справі) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 26 вересня 2014 року №0019141703 про застосування штрафу в сумі 510,10 грн., від 25 вересня 2014 року №019091703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1' 300' 740,00 грн., в тому числі 867' 160,00 грн. основного зобов'язання та 433' 580,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0019101703 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходу фізичних осіб в сумі 420' 252,24 грн., в тому числі 280' 168,16 грн. основного зобов'язання та 140' 084,08 грн. штрафних (фінансових) санкцій, скасування рішення від 26 вересня 2014 року про застосування штрафних санкцій в сумі 1' 767,17 грн. за донарахування єдиного внеску №0019121703 в сумі 35' 343,34 грн. та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26 вересня 2014 року №0019131703 в сумі 35' 343,34 грн., з мотивів безпідставності їх прийняття.

21 жовтня 2014 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, задоволений позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, внаслідок чого скасовані податкові повідомлення-рішення податкового органу від 26 вересня 2014 року №0019141703 про застосування штрафу в сумі 510,00 грн., №019091703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1' 300' 740,00 грн., в тому числі 867' 160,00 грн. основного зобов'язання та 433' 580,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, від 25 вересня 2014 року №0019101703 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 420'252,24 грн., в тому числі 280' 168,16 грн. основного зобов'язання та 140' 084,08 грн. штрафних (фінансових) санкцій, рішення від 26 вересня 2014 року про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску №0019121703 в сумі 35' 343,34 грн. та штрафних санкцій в сумі 1' 767,17 грн. та податкове повідомлення-рішення та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0019131703 від 26 вересня 2014 року в сумі 35' 343,34 грн.

20 травня 2015 року ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року в справі № 804/15918/14 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних санкцій визнано нечинною в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 25 вересня 2014 року № 019091703 та закрито провадження у справі в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 25 вересня 2014 року № 019091703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1300740 грн., в тому числі за основним платежем - 867160 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 433580 грн., у зв'язку із досягнення позивачем податкового компромісу щодо цих податкових зобов'язань.

У цей же день, 20 травня 2015 року ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року у справі № 804/15918/14 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних санкцій залишено без змін.

30 червня 2015 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Підприємства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акту перевірки та нормативно - правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

02 липня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №804/15918/14 з Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

21 липня 2015 року позивачем надані заперечення на касаційну скаргу податкового органу до Вищого адміністративного суду України, у яких він зазначає про необґрунтованість касаційної скарги, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.

22 січня 2016 року справа №804/15918/14 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

24 січня 2018 року справа №804/15918/14 разом із матеріалами касаційного провадження К/9901/8179/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 30 вересня 1996 року, є платником податку на додану вартість.

Податковим органом у серпні-вересні 2014 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Підприємцем за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складно акт від 08 вересня 2014 року № 1133/04-67-17-03/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).

Керівником податкового органу згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки 25 вересня 2014 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0019101703 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 420252,24 грн., в тому числі за основним платежем - 280168,16 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 140084,08 грн., № 0019091703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1300740 грн., в тому числі за основним платежем - 867160 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 433580 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 26 вересня 2014 року № 0019141703 до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 510 грн. за порушення пунктів 44.1, 44.6 статті 44 Податкового кодексу України.

Рішенням № 0019121703 від 26 вересня 2014 року застосовано штрафні санкцій в розмірі 1767,17 грн. на підставі пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

26 вересня 2014 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська винесено вимогу № Ф-0019131703 про сплату позивачем недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 35343,34 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено укладення та виконання між позивачем та його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Трембіта-Опт» 03 січня 2013 року договору поставки товару (масло селянське 73,0%), факт поставки у січні 2013 року підтверджений первинними документами, а саме видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, оплата придбаних позивачем товарів здійснена в повному обсязі, що підтверджується банківськими документами, використання придбаних позивачем товарів в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що формування позивачем витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, відбулось, зокрема, за рахунок сум на придбання товару по господарським операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю «Трембіта-Опт» при виконані договору від 03 січня 2013 року.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Доводи податкового органу про відсутність у позивача первинних документів, які б документально підтверджували його витрати на суму 1648048 грн. є неприйнятними, спростовуються як встановленими обставинами під час розгляду справи, так і дослідженнями усіх первинних документів суцільним порядком в ході перевірки, що зазначено в акті перевірки на сторінках 5 та 6.

Відтак, висновки податкового органу про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 280168,16 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 140084,08 грн. вказаним податковим повідомленням-рішенням з посиланням на порушення позивачем пунктів 177.2, 177.3, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України через відсутність у позивача первинних документів, які б документально підтверджували витрати позивача на суму 1648048 грн. є безпідставними.

Податковим повідомленням-рішенням № 0019141703 до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 510 грн. за порушення пунктами 44.1, 44.6 статті 44, підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 з урахуванням пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України в частині ненадання до перевірки документів в повному обсязі.

Оцінюючи спір у цій частині суди попередніх інстанцій здійснили аналіз положень підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, з урахуванням якого та тих обставин, що відповідачем здійснювалась позапланова документальна виїзна перевірка, в ході якої використовувались усі фінансові та бухгалтерські документи позивача суцільним порядком (аркуші 5, 6 акту перевірки), не надання позивачу належним чином оформленої відповідачем письмової вимоги про надання конкретних документів, доказів складання акту про відмову позивача від надання документів відповідно до пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України, дійшли висновку про відсутність, недоведеність порушення позивачем приписів законодавства в цій частині, тому податкове повідомленні-рішення № 0019141703 є протиправним.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність відповідачем податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Оцінюючи правомірність рішення № 0019121703 про застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 1767,17 грн. у зв'язку із донарахуванням єдиного внеску в сумі 35343,34 грн., яке обумовлено встановленням відповідачем в ході перевірки заниження чистого оподатковуваного доходу в сумі 1648048 грн. внаслідок не підтвердження документально витрат в сумі 1648048 грн., суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що документальне підтвердження валових витрат позивача в зазначеній сумі в січні 2013 року включає наявність бази нарахування єдиного внеску.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відсутність підстав для донарахування позивачу суми єдиного внеску обумовлює протиправність застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 1767,17 грн. на підставі частини 14 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та як наслідок цього доводить протиправність вимоги № Ф-0019131703 від 26 вересня 2014 року про сплату позивачем боргу (недоїмки) в розмірі 35343,34 грн.

Суд зазначає, що відповідачем касаційною скаргою не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга є невмотивованою.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд вважає, що відсутність складу податкових правопорушень покладених податковим органом в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень доводить протиправність визначення грошових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій і як наслідок унеможливлює прийняття позиції податкового органу про правомірність прийняття ним спірних податкових повідомлень - рішень, вимоги та рішень.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року у справі №804/15918/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер