Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.06.2018 року у справі №760/12699/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 жовтня 2018 року

м. Київ

справа №760/12699/17

адміністративне провадження №К/9901/52087/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 травня 2018 року (суддя-доповідач Безименна Н.В., судді: Аліменко В.О., Бєлова Л.В.) про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою на рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 16 січня 2018 року у справі №760/12699/17 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Дніпропетровського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними, стягнення коштів, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Солом'янського районного суду м.Києва від 16 січня 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_2 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві». Зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення за результатами розгляду питання про виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» з урахуванням висновків, викладених у цій постанові. Відмовлено в задоволенні позову в частині вимог до Дніпропетровського обласного військового комісаріату.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження встановленого ст.295 КАС України. Встановлено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції було направлене 19 січня 2018 року (а.с. 92). Надано Міністерству оборони України десятиденний строк з моменту отримання цієї ухвали.

5 травня 2018 року на адресу суду від скаржника надійшла заява про поновлення строку, яка обґрунтована тим, що скаржник первинно подав апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції з дотриманням строку на апеляційне оскарження, однак ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року апеляційну скаргу було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання ухвали. З метою виконання якої скаржником подано клопотання про продовження строків усунення недоліків апеляційної скарги, оскільки станом на 12 березня 2018 року надати суду платіжне доручення з відміткою органу Державної казначейської служби України у якості доказу сплати судового збору у встановлений судом строк відсутня можливість. Проте, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2018 року апеляційну скаргу було повернуто.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 травня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви Міністерства оборони України про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження. У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відмовлено.

Не погодившись, з ухвалою апеляційного суду від 8 травня 2018 року, Міністерство оборони України подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що пропуск строку апеляційного оскарження відбувся з об'єктивних причин неможливості подання доказів про сплату судового збору у строк, визначений судом при залишенні первинної апеляційної скарги без руху. На думку скаржника, ним у повному обсязі виконано ухвалу суду від 10 квітня 2018 року, проте суд з формальних обставин позбавив Міністерство оборони України права на апеляційне оскарження.

У відзивах на касаційну скаргу позивач, посилаючись на правильність висновків апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Отже, рішення суду першої інстанції, яке ухвалено 16 січня 2018 року може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом строків, що встановлені статтею 295 КАС України, тобто - тридцять днів з дня складення повного судового рішення.

При зверненні до суду з апеляційною скаргою 15 лютого 2018 року, такий строк пропущено не було. Натомість, судом виявлено недолік апеляційної скарги - до неї не було додано документу про сплату судового збору, натомість заявлено клопотання про відстрочення його сплати.

Ухвалами апеляційного суду від 27 лютого 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху з наданням десятиденного строку на усунення недоліків апеляційної скарги (сплати судового збору).

Копії вищенаведених ухвал скаржником отримано 3 березня 2018 року.

12 березня 2018 року Міністерство оборони України звернулося з клопотанням про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги терміном на 10 днів. Клопотання обґрунтовано тим, що 3 березня 2018 року до забезпечувального органу - Департаменту фінансів Міністерства оборони України, подано заявку на оплату судового збору, проте станом на 12 березня 2018 року надати суду платіжне доручення з відміткою органу Державної казначейської служби України в якості доказу сплати судового збору немає можливості.

Проте, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для продовження строку для усунення недоліків, зазначивши, що обмежене фінансування бюджетних установ не може бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати. У зв'язку з чим, ухвалою від 19 березня 2018 року відмовив у задоволенні вказаного клопотання, а апеляційну скаргу повернув.

Вказані обставини стали підставою для повторного звернення до суду з апеляційною скаргою 2 квітня 2018 року, до якої додано платіжні доручення про сплату судового збору.

Вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у справі, апеляційний суд дійшов висновку про пропуск скаржником строку подання апеляційної скарги, встановивши, що копію судового рішення направлено 19 січня 2018 року, а апеляційну скаргу - 2 квітня 2018 року, у зв'язку з чим ухвалою від 10 квітня 2018 року залишив апеляційну скаргу без руху з наданням десятиденного строку для усунення виявлених недоліків, якими визначено: 1) не зазначено індифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, номери засобів зв'язку та електронної пошти; 2) пропуск строку апеляційного оскарження .

На виконання вимог цієї ухвали, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу з врахуванням п.3 ч.2 ст.296 КАС України та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке вмотивоване вищенаведеними обставинами неможливості подання станом на 12 березня 2018 року платіжного доручення з відміткою органу Державної казначейської служби України в якості доказу сплати судового збору.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про поновлення строків апеляційного оскарження і відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд зазначив, що процесуальне законодавство передбачає обов'язок скаржника додати до апеляційної скарги документ про сплату судового збору, без конкретизації його форми та змісту і саме до повноважень суду належить перевірка зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету. Та обставина, що скаржник з власної ініціативи звернувся до Державної казначейської служби України з метою отримання підтвердження про перерахування коштів в дохід Державного бюджету України згідно платіжних доручень №248/294 від 22 лютого 2018 року на суму 960,00 грн. та №248/350 від 13 березня 2018 року на суму 960,00 грн., не може бути визнана судом поважною причиною для поновлення пропущеного строку з наведених підстав.

Колегія суддів Верховного Суду вважає такі висновки апеляційного суду необґрунтованими, оскільки за змістом клопотань скаржника про продовження строків на усунення недоліків та про поновлення строків апеляційного оскарження, він вказував на неможливість подання саме документів про сплату судового збору - платіжних доручень, з огляду на подання заявки про необхідність сплати судового збору і неповернення платіжних документів станом на 12 березня 2018 року. Натомість суд апеляційної інстанції вказав, що скаржник звернувся до Державної казначейської служби України за отриманням підтвердження про перерахування коштів в дохід Державного бюджету України згідно платіжних доручень №248/294 від 22 лютого 2018 року на суму 960,00 грн. та №248/350 від 13 березня 2018 року на суму 960,00 грн., що суперечить доводам скаржника та свідчить про неналежне з'ясування і дослідження судом обставин поважності причин пропуску строків апеляційного оскарження.

Зазначаючи, що вказані платіжні доручення з огляду на їх дату могли бути подані до моменту постановлення судом ухвали про повернення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції, фактично, заперечив існування будь-яких причин, в тому числі і об'єктивних, неможливості їх подання у строк, визначений судом, що свідчить про допущення судом формалізму при наданні правової оцінки доводам скаржника.

Отже, суд касаційної інстанції вважає, що Міністерством оборони України було пропущено строк на апеляційне оскарження з причин, які у своїй сукупності свідчать про можливість визнання їх поважними, у зв'язку з чим помилковим є висновок суду про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Крім того, безпідставним є акцентування судом апеляційної інстанції на тій обставині, що Міністерство оборони України не оскаржило в касаційному порядку ухвалу суду від 19 березня 2018 року про повернення апеляційної скарги, оскільки за змістом ст.169 КАС України, повернення позовної заяви, а так само і апеляційної скарги, не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, яким в даному випадку і скористався відповідач.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України, підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 травня 2018 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою на рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 16 січня 2018 року у справі №760/12699/17 скасувати.

Справу №760/12699/17 направити до апеляційного суду для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду