ПОСТАНОВА
Іменем України
30 квітня 2020 року
Київ
справа №803/954/14
адміністративне провадження №К/9901/27420/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Приватного підприємства «Ляна-Луцьк» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20.06.2014 (суддя - Плахтій .Б.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016 (головуючий суддя - Бруновська Н.В., судді: Костів М.В., Шавель Р.М.) у справі № 803/954/14 за позовом Приватного підприємства «Ляна-Луцьк» до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
Приватне підприємство «Ляна-Луцьк» (далі - ПП «Ляна-Луцьк») звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) від 20.02.2014 №0000102500, згідно з яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 10392,00 грн.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 20.06.2014, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 20.02.2014 №0000102500 в частині застосування до ПП «Ляна-Луцьк» суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 340,00 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено.
Приймаючи рішення в частині відмови в позові суди виходили з того, що враховуючи відсутність у позивача на момент перевірки накладних на товар, який перебував на реалізації, застосування до ПП «Ляна-Луцьк» фінансової санкції в подвійному розмірі необлікованого товару на загальну суму 9712,00 грн. на підставі статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є обґрунтованим; згідно Книги обліку розрахункових операцій №0318012965 від 24.12.2012 за 10.04.2013 року відсутній Z-звіт, доказів відключення електроенергії позивачем до суду не надано, з огляду на що порушення щодо нероздрукування ПП «Ляна-Луцьк» Z-звіту за 10.04.2013 знайшло своє підтвердження в ході судового розгляду.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ПП «Ляна-Луцьк» оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20.06.2014, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016 та прийняти нове рішення про задоволення позову повністю.
В обґрунтування своїх доводів позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано, що приписи статей 3, 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зобов`язують суб`єкта господарювання вести бухгалтерський облік на підставі первинних документів, проте не визначають місце здійснення такого обліку. Згідно обліковою політикою та наказом підприємства облік товарів здійснюється за адресою підрозділу. Під час проведення перевірки посадовим особам контролюючого органу було надано копії податкових накладних, які не були прийняті до уваги. Крім того, під час розгляду даної справи судами не взято до уваги факт відключення електроенергії, що унеможливило в той самий день здійснити роздрукування Z-звіту.
Відповідач не скористався своїм правом і не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, Луцькою ОДПІ здійснено фактичну перевірку кафе « Транзит плюс », що розташоване за адресою: Волинська обл., Луцький район, с.Гірка Полонка, вул.Луцька, 8 , суб`єкта господарської діяльності ПП «Ляна-Луцьк».
За результатами проведеної перевірки складено акт №000213 від 10.02.2014, в якому відображено висновок про порушення позивачем вимог пунктів 9, 12 статті 3, статті 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»,а саме:
не роздруковано Z-звіт за робочий день закладу 10.04.2013 та не забезпечено зберігання Z-звіту №0295 за 21.09.2013;
на момент перевірки в господарській одиниці відсутні документи (накладні), що свідчать про оприбуткування товарів згідно відомості (Додаток 3) на загальну суму 4856,00 грн.
20.02.2014 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000102500 згідно з яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 10392,00 грн., в т.ч. 680,00 грн. - на підставі пункту 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та 9712,00 грн. - на підставі статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що підтверджується розрахунком штрафних (фінансових) санкцій від 10.02.2014 у.
Пунктами 9, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов`язані:
щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій;
вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та /або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в Книзі обліку розрахункових операцій № 0318012965 від 24.12.2012 за 10.04.2013 відсутній Z -звіт.
Надаючи оцінку зазначеному порушенню суди попередніх інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги твердження позивача про своєчасне не роздрукування звіту у зв`язку з відключенням електроенергії, оскільки доказів на підтвердження такого факту позивачем до суду надано не було, що свідчить про правомірність застосування штрафу в розмірі 340,00 грн. згідно спірного податкового повідомлення-рішення.
Надаючи оцінку висновкам судів попередніх інстанцій про правомірність притягнення позивача до відповідальності з підстав неоприбуткування товарів на загальну суму 4856,00 грн. Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Згідно зі статтею 20 зазначеного Закону до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 6 цього ж Закону встановлено, що облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.
Національним положенням (стандартом) є затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Запаси» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Положення (стандарт) 9), яким визначено методологічний засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.
Правові ж засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України від 16.07.1999 №996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.
Відповідно до приписів частин 1, 2 та 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.
Відповідно до статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Отже, документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку є накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні, тощо.
В свою чергу, законодавством не передбачено, що за місцем знаходження господарської одиниці суб`єкта господарювання повинні зберігатись оригінали первинних документів на придбання товарно-матеріальних цінностей, які є підставою для бухгалтерського обліку, ведення якого відповідно до статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» покладено на уповноважену особу.
Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на час проведення перевірки податковим органом в господарській одиниці кафе «Транзит плюс» відсутні накладні на алкогольні напої на загальну суму 4856,00 грн. Згідно складеної під час перевірки відомості на місце проведення торгівлі були у залишку 7 пляшок торгової марки «Немирофф», 13 «Зелена марка», 14 - «Медофф Классік», 9 - «Мороша», 17 - «Хлібний дар» та дві пляшки коньяку.
В ході судового розгляду справи судами попередніх інстанцій представник позивача пояснив, накладні на товар зберігаються в бухгалтерії підприємства, оскільки в кафе відсутнє місце для їх зберігання, водночас за місцем реалізації товарів знаходяться внутрішні накладні про переміщення товарів, що відповідає вимогам законодавства України про бухгалтерський облік.
Так, відповідно до додатку №7 до наказу №1-14 від 02.01.2014 ПП «Ляна-Луцьк» «Про облікову політику підприємства», копія якого наявна в матеріалах справи, первинні документи після електронної обробки зберігаються в приміщенні бухгалтерії за адресою: м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 37.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Наведені обставини свідчать про протиправність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Відповідно до частин першої, третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови в позові про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 9712,00 грн. не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, а відтак їх рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.
В частині задоволення позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
постановив:
Касаційну скаргу Приватного підприємства «Ляна-Луцьк» - задовольнити частково.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20.06.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016 в частині відмови в позові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 20.02.2014 №0000102500 про застосування до позивача штрафних(фінансових) санкцій в розмірі 9712,00 грн. - скасувати.
Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 20.02.2014 №0000102500 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 9712,00 грн.
В іншій частині постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20.06.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна,
Судді Верховного Суду