Історія справи

Постанова КАС ВП від 30.03.2023 року у справі №300/3724/20
Постанова КАС ВП від 30.03.2023 року у справі №300/3724/20
Ухвала КАС ВП від 11.07.2021 року у справі №300/3724/20
Постанова КАС ВП від 30.03.2023 року у справі №300/3724/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 року

м. Київ

справа №300/3724/20

адміністративне провадження №К/9901/22592/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб при Міністерстві у справах ветеранів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» при Міністерстві у справах ветеранів України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду у складі судді Микитюка Р.В. від 05.02.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Пліша М.А., Ніколіна В.В., Качмара В.Я. від 18.05.2021,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2020 року ОСОБА_1 (далі у тексті цієї постанови також ОСОБА_1 , позивачка) звернулася з позовом до Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб при Міністерстві у справах ветеранів України (далі у тексті цієї постанови також Комісія, відповідач), у якому просила:

- визнати протиправним і скасувати рішення про відмову в наданні статусу учасника бойових дій (далі також спірне, оскаржуване рішення);

- зобов`язати відповідача повторно розглянути документи та прийняти рішення про надання статусу учасника бойових дій.

2. В обґрунтуванні позовних вимог наводились аргументи про те, що протокольне рішення відповідача за №2 від 11.06.2020 про відмову в наданні позивачу статусу учасника бойових дій, на думку позивачки, прийнято протиправно.

3. ОСОБА_1 зазначала, що у періоди з 31.10.2016 по 29.11.2016 та з 01.11.2017 по 30.11.2017 вона як медичний працівник залучалася до проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях з підпорядкуванням керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією і це підтверджується документами, які подавались нею до Комісії.

4. Окрім цього, позивачка стверджувала, що для участі у проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областях у вищевказані періоди по місцю роботи їй керівництвом Лисецької центральної районної лікарні видавалися відповідні накази про відрядження до зони АТО. Крім зазначених вище періодів, до зони АТО для участі в проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областях позивач відряджалася ще у період з 02.05.2017 по 31.05.2017, а також в оперативне розпорядження штабу ООС для виконання завдання в складі Першого мобільного шпиталю ім. М. Пирогова в періоди з 01.06.2018 по 30.06.2018 та з 01.11.2018 по 30.11.2018.

5. Посилаючись на такі обставини, позивачка вважає, що має право на отримання статусу учасника бойових дій, для чого у лютому 2020 року звернулася до відповідача.

6. Позивачка вважає, що нею були подані усі передбачені законодавством документи, яких було достатньо для прийняття рішення і які підтверджували її участь в бойових діях, однак Комісією, на думку ОСОБА_1 , було прийнято невмотивоване, без детального з`ясування обставин перебування в АТО і вивчення про це наданих документів, рішення про відмову в наданні позивачу статусу учасника бойових дій, без урахування права на участь у процесі прийняття рішення та з порушенням визначених законом строків.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

7. Рішенням Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 05.02.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2021, позов задоволено частково, а саме:

- визнано протиправним та скасовано протокольне рішення Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб при Міністерстві у справах ветеранів України №2 від 11.06.2020 про відмову в наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

- зобов`язано Міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб при Міністерстві у справах ветеранів України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання їй статусу учасника бойових дій, з урахуванням висновків суду.

- У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

8. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. М. Пирогова, є добровольчим формуванням, що було утворене з числа медичних працівників для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, та брало безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у взаємодії із Збройними Силами України, Службою безпеки України.

9. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що на позивачку поширюється дія абзацу першого пункту 21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки вона у період до набрання чинності Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» у складі добровольчого формування, що було утворено (самоорганізувалося) для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брала участь у проведенні антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення не менше ніж 30 календарних днів.

10. У оскаржуваних судових рішеннях також зазначено, що позивачка залучалася до проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областях в складі добровольчого формування з підпорядкуванням керівнику оперативного штабу з її управління на підставі наказів першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 02.12.2016 №147дск та від 21.08.2018 №10дск, що з урахуванням норм статті 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» (в редакції від 07.05.2017, що діяла під час залучення позивачки до проведення АТО) не викликало необхідності отримання документу від інших суб`єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом.

11. При цьому, суди попередніх інстанцій підкреслили, що вимога про подання такого документу, як довідки органів, які згідно з Законом України «Про боротьбу з тероризмом» визначені суб`єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом з`явилася в Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону від 01.01.2020 року.

12. Вирішуючи цей спір, суди першої та апеляційної інстанцій звертали увагу на те, що згідно з пунктом 2 Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого наказом Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України від 07.11.2019 №76 Міжвідомча комісія приймає рішення про надання статусу учасника бойових дій на підставі документів про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, визначених пунктом 4 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413.

13. Як відзначається у оскаржуваних судових рішеннях, у пункті 4 вищеназваного Порядку (в редакції, що діяла під час залучення позивача до проведення АТО) документами, на підставі яких надавався статус учасника бойових дій були: витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

14. Оскільки у матеріалах справи були наявні копії документів, які подавалися позивачкою відповідачу разом із заявою про надання статусу учасника бойових дій, зокрема, витяги з наказів першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 02.12.2016 №147дск та від 21.08.2018 №10дск, численні копії наказів з місця роботи позивача про відрядження до зони АТО, довідка Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. М. Пирогова від 03.05.2019 №2088, то посилаючись на норми статті 58 Конституції України та надані Конституційним Судом України офіційні роз`яснення щодо її тлумачення у питанні дії законів у часі, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що у Комісії були відсутні підстави для відмови ОСОБА_1 у наданні їй статусу учасника бойових дій, а тому визнали протиправним і скасували оскаржуване рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15. Не погоджуючись з вищенаведеними судовими рішеннями, Комісія подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх у частині задоволених вимог позовної заяви скасувати й відмовити у задоволенні позову повністю.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до витягу з наказу першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 02.12.2016 №147дск медичний працівник - лікар Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. М. Пирогова ОСОБА_1 в період з 31.10.2016 по 29.11.2016 залучалася проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях.

17. З 01 по 30 листопада 2017 року ОСОБА_1 також була залучена до проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областях з підпорядкуванням керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією. Дана обставина підтверджується копією витягу з наказу першого заступника Голови Служби - керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 21.08.2018 №10дск.

18. Як свідчить довідка Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. М. Пирогова від №2088 від 03.05.2019 ОСОБА_1 з 31.10.2016 по 29.11.2016, з 02.05.2017 по 31.05.2017, з 01 по 30.11.2017 була відряджена в оперативне розпорядження штабу АТО для виконання завдання в складі Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. М. Пирогова в зоні АТО.

19. З метою отримання статусу учасника бойових дій, позивач 20.02.2020 звернулася з відповідною заявою до Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» при Міністерстві у справах ветеранів України.

20. Згідно витягу з протоколу від 11.06.2020 №2 вказана Міжвідомча комісія на своєму засіданні вирішила відмовити ОСОБА_1 в наданні статусу учасника бойових дій відповідно до пункту 21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у зв`язку з відсутністю правових підстав.

21. Листом Міністерства у справах ветеранів України від 23.06.2020 за №4997/02/071-20 позивача повідомлено про рішення Міжвідомчої комісії від 11.06.2020 №2.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

22. У касаційній скарзі наводяться аргументи про те, що судами попередніх інстанцій внаслідок порушення норм процесуального права не повно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а саме:

не проаналізовано, з урахуванням аргументів сторін, чи поширюється на позивачку пункт 21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в контексті її залучення до проведення антитерористичної операції, а не до забезпечення її проведення;

не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а саме - не зазначено, на підставі яких доказів суд прийшов до висновку, що юридична особа, яка утворена в організаційній формі організації, це добровольче формування, і на підставі яких норм законодавства на цю організацію всупереч вимогам закону поширюється абзац перший пункту 21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

порушено норми процесуального права, а саме - до одних і тих саме правовідносин застосовано законодавство в різних редакціях, яке діяло в різний період часу.

23. Щодо оцінки судами попередніх інстанцій доводів позивачки про те, що за аналогічних обставин відповідачем було надано статус учасника бойових дій працівникам благодійного фонду «Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи Пирогова» (ПДМШ), які подали такі ж документи, відповідач зазначає, що цей статус вказані особи отримали відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який у редакції, чинній з 19.07.2014 по 18.06.2015, передбачав можливість надання статусу учасника бойових дій такій категорії осіб як працівники підприємств, установ, організацій, які залучались та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення.

24. Водночас, як вказує відповідач, пункт 21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» набрав чинності з 01.01.2020, а тому в силу положень статті 58 Конституції України не поширюється на правовідносини, які виникли раніше.

25. Судом першої інстанції, як вважає скаржник, не були проаналізовані ні аргументи відповідача, ні доводи позивачки стосовно поширення на неї пункту 21 частини першої етапі 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в контексті її залучення до проведення антитерористичної операції, а не до забезпечення її проведення.

26. Відповідач звертає увагу, що відповідно до Меморандуму про взаємодію в рамках проекту «Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. М. Пирогова» від 05.02.2016 сторони співпрацюють в рамках проекту ПДМШ, що має на меті залучення цивільних медиків та допоміжного персоналу для проведення діагностики, диспансеризації та надання медичної допомоги військовослужбовцям, працівникам правоохоронних органів та цивільному населенню, що проживають чи проходять військову службу в районах проведення АТО, а також в інших регіонах України. Відповідно до зазначеного в Меморандуму представники ПДМШ залучалися як цивільні медики (особи).

27. Комісія відзначає, що відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 27.04.2018 № 814 «Про організацію направлення медичних працівників, що добровільно виявили бажання надати медичну допомогу у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсіч і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях» направляються медичні та немедичні працівники (добровільно), які перебувають в рамках проекту «Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. М. Пирогова», що, на думку відповідача, також підтверджує, що позивачка є працівником та спростовує висновки суду першої інстанції про її участь у складі добровольчого формування, яке було утворено або самоорганізувалося для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брало безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

28. Про те, що позивачка залучалася до безпосередньої участі в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у якості саме працівника вказано й у всіх поданих нею довідках та витягах.

29. За таких обставин, Комісія вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій стосовно наявності правових підстав для встановлення позивачці статусу учасника бойових дій відповідно до неї пункту 21 частини першої етапі 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки остання залучалась до участі в антитерористичній операції саме як працівник.

30. Касаційна скарга містить доводи і про те, що Благодійний фонд «Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи Пирогова», який видав позивачці довідку про безпосередню участь в антитерористичній операції, не є добровольчим формуванням, оскільки є юридичною особою - благодійною організацією із кодом ЄДРПОУ 39932886, а висновки судів попередніх інстанцій про те, що наявність в організаційній формі слова «благодійна організація» не спростовує тієї обставини, що це добровольче формування, є помилковими і жодним чином не обґрунтовані на відповідні правові норми.

31. Оскільки, як вважає Комісія, позивачка брала участь в антитерористичній операції як працівниця підприємств, установ, організацій, то на неї не можна поширити дію абзацу першого пункту 21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

32. Звертається відповідачем увага й на те, що у оскаржуваному рішенні суд першої інстанції до одних і тих саме правовідносин застосував один й той самий Закон в різних його редакціях, які кардинально відрізняються, чим порушив норми процесуального права.

33. Відповідач вважає, що спірні правовідносини виникли саме з моменту звернення позивачки із заявою про встановлення їй статусу учасника бойових дій, тобто - з 20.02.2020, а тому при вирішенні цього спору необхідно застосовувати законодавство, зокрема, Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції, чинній станом на вказану дату.

34. Окрім цього, згідно з позицією відповідача, викладеною у касаційній скарзі, зазначені в частині першій статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи не набувають статусу учасника бойових дій автоматично, а визнаються державою учасниками бойових дій у встановленому законодавством порядку. Визнанню особи учасником бойових дій передує юридично значуща дія цієї особи, направлена на набуття такого статусу (подання заяви із підтверджуючими документами тощо), оскільки держава не може насильно встановити особі цей статус без її на те бажання.

35. Для отримання статусу учасника бойових дій відповідно до пункту 21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивачці потрібно було надати на розгляд міжвідомчої комісії (але не виключно) такі документи:

а) довідка органів, які згідно із Законом України «Про боротьбу з тероризмом» визначені суб`єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, про період безпосереднього виконання особою бойових завдань антитерористичної операції в районах її проведення у взаємодії із зазначеними в абзаці першому цього пункту суб`єктами;

б) витяг із наказу Антитерористичного центру при Службі безпеки України про залучення особи до проведення антитерористичної операції.

36. Проте, як вказує Комісія, вищезазначеної довідки, виданої суб`єктом, який безпосередньо здійснює боротьбу з тероризмом, ні під час розгляду документів міжвідомчою комісією, ні до позовної заяви позивачкою надано не було, а судами не враховано, що Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як спеціальним законодавчим актом у сфері надання статусу учасника бойових дій, встановлена вимога про наявність саме двох документів, оскільки наявність лише одного наказу АТЦ при СБУ про залучення не підтверджує період безпосереднього виконання особою бойових завдань.

37. Враховуючи викладене, відповідач наполягає, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального права та без наявності доказів виконання позивачкою бойових завдань встановлено підстави для надання їй статусу учасника бойових дій всупереч вимогам пункту 21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

38. У відзиві на касаційну скаргу позивачка просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

39. Позивачка передусім наголошує, що вона, залучаючись до проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях, керувалася Конституцією України, стаття 17 якої декларує, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

40. Отже, на думку ОСОБА_1 , необґрунтовані та надумані підстави для відмов у наданні статусу учасника бойових дій особам, які з власної волі долучалися до захисту суверенітету і територіальної цілісності України, підриває довіру до держави, а також свідчить про порушення Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 і чинної з 11 вересня того ж року.

41. ОСОБА_1 стверджує, що судами попередніх інстанцій було належним чином проаналізовано поширення на неї пункту 21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зокрема, наведені обґрунтовано правильні висновки про необхідність застосування цих норм до спірних правовідносин, які склалися між нею та Міжвідомчою комісією.

42. Доводи ж відповідача про протилежне, як вважає позивачка, не відповідають дійсності.

43. Помилковими ОСОБА_1 вважає і твердження відповідача про те, що Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. М. Пирогова не є добровольчим формуванням.

44. З цього приводу позивачка зазначає, що стаття 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначає учасниками бойових дій осіб, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнним, так і у мирний час.

45. ОСОБА_1 підкреслює, що виходячи з правової доктрини, добровольче формування це створені на добровільній основі або внаслідок самоорганізації відповідно до законодавства держави об`єднання чи їх сукупності, та органи управління ними, які мають постійну чи тимчасову організацію, і призначені для захисту їх суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності, в тому числі у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

46. Тому, на думку ОСОБА_1 , виходячи з аналізу приписи пунктів 20, 21 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», під добровольчим формуванням розуміється формування, що було утворене або самоорганізувалося для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

47. З огляду на вищевикладене, у відзиві на касаційну скаргу вказується на правильність висновків судів попередніх інстанцій про те, що Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. М. Пирогова є добровольчим формуванням, що було утворене з числа медичних працівників для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у взаємодії із Збройними Силами України, Службою безпеки України.

48. При цьому, за висновками позивачки, суди правильно вважали, що наявність в організаційній формі цього добровольчого формування слова благодійна організація, як про це вказує Міжвідомча комісія, не спростовує тієї обставини, що це добровольче формування було утворене для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, перебуваючи у взаємодії із Збройними Силами України, Службою безпеки України. У зв`язку з цим стверджується, що суди вірно вважали посилання відповідача з цього приводу безпідставними.

49. У касаційній скарзі, як на цьому наголошує позивачка, відповідач вириває з контексту Меморандуму окремі слова, не оцінюючи його приписи системно. Зокрема зазначає, що у згаданому Меморандумі про взаємодію від 05.02.2016, цивільні медики в районах проведення АТО виконували завдання з надання медичної допомоги військовослужбовцям, працівникам правоохоронних органів та цивільному населенню, які проживають чи проходять військову службу в районах проведення АТО.

50. При цьому вказує, що Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. М. Пирогова діяв зі статусом мобільного загону катастроф у відповідності до законодавства. Генштаб Збройних сил України забезпечував безпосередню взаємодію з органами військового управління, з`єднань, військових частин, інформував Антитерористичний центр СБУ про співпрацю зі Збройними силами України в районах АТО, клопотав про безперешкодний доступ в райони проведення АТО.

51. Отже, позивачка стверджує, що суди попередніх інстанцій повно та системно взяли до уваги наведені, зокрема, у Меморандумі, ознаки, які свідчать про те, що Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. М. Пирогова є добровольчим формуванням, утвореним з числа медичних працівників для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у взаємодії зі Збройними Силами України, Службою безпеки України.

52. Відзив на касаційну скаргу містить доводи й про те, що суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, правильно вважали, що Міжвідомча комісія, при розгляді заяви позивачки про надання статусу учасника бойових дій та доданих до неї документів, протиправно застосувала приписи абзацу другого пункту 21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки Комісія не врахувала того, що ОСОБА_1 неодноразово залучалася до проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областях з підпорядкуванням керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією, а не до участі в забезпеченні її проведення чи здійсненні заходів із забезпечення її проведення, де визначальним є слово «забезпечення».

53. Як наслідок, на думку ОСОБА_1 , суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що на неї поширюється дія абзацу першого пункту 21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки вона у період до набрання чинності Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» у складі добровольчого формування, що було утворено (самоорганізувалося) для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брала участь в проведенні антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення не менше ніж 30 календарних днів.

54. ОСОБА_1 стверджує і про те, що до Міжвідомчої комісії нею разом зі заявою про надання статусу учасника бойових дій було подано весь пакет документів, необхідних для вирішення цього питання, про що вказано і в оскаржуваних судових рішеннях.

55. Відповідач у своїй касаційній скарзі вважає інакше, зазначаючи що мною подані не всі документи, а саме - не подано довідки, виданої суб`єктом, який безпосередньо здійснює боротьбу з тероризмом. В цьому випадку відповідач, на думку позивачки, вкотре сам собі суперечить, оскільки як на підставу для відмови в наданні їй статусу учасника бойових дій, відповідач посилався на відсутність законних підстав, замість того щоб повернути документи для доопрацювання.

56. Насамкінець, ОСОБА_1 , цитуючи норми статті 58 Конституції України та правові позиції, наведені у Рішенні Конституційного суду України від 09.02.1999 №1-рп/99, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність застосування до спірних правовідносин норм статті 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та прийнятих на виконання цих Законів нормативно - правових актів в частині стосовно переліку документів, необхідних для отримання спірного статусу, у редакції, яка діяла під час її залучення до проведення АТО.

57. Позивачка стверджує, що поданих нею документів було достатньо для визнання її учасником бойових дій відповідно до законодавства, а оскільки вона залучалася до проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областях в складі добровольчого формування з підпорядкуванням керівнику оперативного штабу з її управління на підставі наказів першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 02.12.2016 №147дск та від 21.08.2018 №10дск, то суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що з врахуванням статті 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» (у редакції, чинній на момент її залучення до участі в АТО) відсутня необхідність отримання від цього ж органу, а саме Антитерористичного центру при Службі безпеки України, додатково ще довідки, яка б дублювала інформацію наказів.

58. У продовження таких мотивів, позивачкою вказується, що вимога про подання такого документу, як довідки органів, які згідно з Законом України «Про боротьбу з тероризмом» визначені суб`єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, з`явилася в Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції цього Закону від 01.01.2020, а тому, з огляду на вищевикладені аргументи, норми Конституції та законів України і висновки судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 наголошує на неможливості застосування такої вимоги, якої не існувало у період її залучення до проведення антитерористичної операції, до спірних правовідносин.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

59. Визначаючи редакцію закону, яка повинна застосовуватися до спірних у цій справі правовідносин, колегія суддів виходить з такого.

60. Відповідно до частин першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

61. Цій конституційній нормі надано офіційне тлумачення рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99.

62. За наведеними у вищевказаному Рішенні Конституційного Суду України юридичними позиціями в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

63. За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

64. У Рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019 №5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

65. Отже, у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

66. Тобто, якщо публічно - правові відносини тривали станом на момент запровадження законодавцем іншого (нового) правового регулювання цих відносин і вони не припинились, або виникли після змін у законодавстві, то суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей діяти або приймати рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

67. Такий підхід у вирішенні питання щодо застосування принципу дії законів у часі продемонстровано Верховним Судом й у постановах від 09.09.2020 у справі №826/10971/16, від 31.03.2021 у справі №803/1541/16, від 24.01.2023 у справах №640/14816/20 та №600/5806/21-а відповідно.

68. За наведеного, колегія суддів вважає, що до правовідносин, пов`язаних з наданням особі статусу учасника бойових дій, повинна застосовуватись та редакція закону, яка була чинною станом на дату подання відповідної заяви про отримання такого статусу.

69. Таке застосування норм права узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №815/3285/17, які також були взяті до уваги Верховним Судом і в постанові від 23.03.2023 у справі №640/22168/21, при вирішенні питання щодо редакції закону, якою повинні врегульовуватись відносини, аналогічні тим, що виникли й у справі, яка розглядається.

70. До того ж, враховуючи вищенаведені правові норми Основного Закону України, юридичні позиції Конституційного Суду України щодо їх офіційного тлумачення та висновки Верховного Суду стосовно застосування цих норм, колегія суддів, у ракурсі характеру і змісту правовідносин, які виникли у справі, що розглядається, колегія суддів констатує, що такі відносини починаються саме з дати звернення особи з відповідною заявою про надання їй статусу учасника бойових дій і тривають до моменту прийняття рішення з цього питання уповноваженим органом.

71. Тому, розглядаючи заяву ОСОБА_1 , подану 20.02.2020, відповідач повинен був керуватись нормами закону, чинними станом на цю дату, а приймаючи рішення за результатом розгляду такої заяви, враховувати нормативно - правове регулювання, чинне на момент прийняття відповідного рішення, тобто станом на 11.06.2020.

72. Так, правовий статус ветеранів війни визначає Закон України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який також забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них (преамбула до цього Закону).

73. Статтею 5 вищенаведеного Закону (тут і далі у тексті постанови в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

74. Перелік осіб, які належать до учасників бойових дій, визначає стаття 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зокрема, відповідно до пункту 21 частини першої цієї статті учасниками бойових дій визнаються особи, які у період до набрання чинності Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення не менше 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення, у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національною гвардією України, Службою безпеки України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.

Дія абзацу першого цього пункту не поширюється на працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також на осіб, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (у тому числі здійснювали волонтерську діяльність).

Рішення про надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, приймається міжвідомчою комісією, утвореною центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни.

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб, терміни їх участі в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначається Кабінетом Міністрів України.

Підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, є (але не виключно) такі документи:

а) довідка органів, які згідно із Законом України «Про боротьбу з тероризмом» визначені суб`єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, про період безпосереднього виконання особою бойових завдань антитерористичної операції в районах її проведення у взаємодії із зазначеними в абзаці першому цього пункту суб`єктами;

б) витяг із наказу Антитерористичного центру при Службі безпеки України про залучення особи до проведення антитерористичної операції.

У разі відсутності зазначених документів підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, є:

для осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, - свідчення (заява) не менше ніж трьох свідків про період безпосередньої участі такої особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів, підпис на яких має бути засвідчено нотаріально;

для осіб, які отримали поранення, контузії, каліцтва, - свідчення (заява) не менше ніж двох свідків про період безпосередньої участі такої особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення, підпис на яких має бути засвідчено нотаріально, а також медичні документи, що підтверджують отримання особою поранення, контузії, каліцтва під час безпосереднього залучення до виконання завдань антитерористичної операції.

До уваги беруться свідчення (заяви) осіб, підпис на яких має бути засвідчений нотаріально, яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до абзацу першого пункту 19 частини першої цієї статті та/або статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 частини другої статті 7 цього Закону та які мають документальне підтвердження своєї участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях за період, за який вони свідчать. До періоду безпосереднього виконання особою, зазначеною в абзаці першому цього пункту, завдань антитерористичної операції в районах її проведення, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях у районах здійснення таких заходів включається період, підтверджений усіма свідками.

Особи, яким надано статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 13 частини другої статті 7 цього Закону, але після повторного огляду медико-соціальною експертною комісією не встановлено інвалідність, набувають статусу учасника бойових дій за спрощеним порядком, що визначається Кабінетом Міністрів України.

75. Колегія суддів підкреслює, що частину першу статті 6 доповнено пунктом 21 згідно із Законом №329-IX від 04.12.2019, який введено в дію 01.01.2020, й саме така редакція вказаної норми була чинною як станом на час виникнення спірних у цій справі відносин (20.02.2020), так і на момент (на дату) прийняття відповідачем рішення від 11.06.2020, яке охоплюється предметом спору в цій справі. Жодних змін у законодавчому регулюванні спірних правовідносин у цей період часу не запроваджувалось, а тому при вирішенні спору у справі, яка розглядається, та ухваленні у ній судових рішень по суті позовних вимог, суди повинні були застосовувати саме таку редакцію закону, яка наведена вище.

76. Окрім цього, спірні правовідносини врегульовані й Положенням про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого наказом Міністерства у справах ветеранів України від 26.02.2021 №43.

77. Згідно з підпунктом 2 пункту 1 Розділу ІІ вказаного вище Положення №43 основними завданнями Міжвідомчої комісії є, зокрема: надання статусу учасника бойових особам, зазначеним в пункті 21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

78. За приписами пункту 2 Розділу ІІІ цього ж Положення Міжвідомча комісія приймає рішення про надання статусу учасника бойових дій на підставі документів, зазначених у пункті 4 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 та пункті 4 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які виконували бойове (службове) завдання із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з військовими формуваннями інших держав і незаконними збройними формуваннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 №203.

79. Міжвідомча комісія розглядає документи та у разі потреби уточнює інформацію про осіб, стосовно яких вони подані, заслуховує пояснення таких осіб, свідків, представників державних органів та у місячний строк із дня надходження документів (уточненої інформації) приймає рішення щодо надання (відмови у наданні) статусу учасника бойових дій, про що інформує комісії, підприємства, установи, організації або їх працівників за формою, наведеною в додатку 1 до цього Положення (пункт 3 Розділу ІІІ Положення).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

80. Відповідно до частин першої - п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

81. Відповідно до повноважень Верховного Суду, встановлених частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

82. Перевіряючи у межах, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і дотримання норм процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, колегія суддів виходить з такого.

83. Конституція України в статті 17 декларує, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

84. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України (стаття 65 Конституції України).

85. З 07.04.2014 територія Донецької та Луганської областей визнана районом проведення АТО, на якій був запроваджений спеціальний правовий режим.

86. Аналіз пункту 21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дає колегії суддів підстави для висновку, що ця норма відносить до учасників бойових дій осіб, які у період до набрання чинності Законом України від 18.01.2018 №2268-VIII «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» (тобто до 24.02.2018):

у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення не менше 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національною гвардією України, Службою безпеки України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.

87. Підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, є, зокрема, довідка органів, які згідно із Законом України «Про боротьбу з тероризмом» визначені суб`єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, про період безпосереднього виконання особою бойових завдань антитерористичної операції в районах її проведення у взаємодії із зазначеними в абзаці першому цього пункту суб`єктами; витяг із наказу Антитерористичного центру при Службі безпеки України про залучення особи до проведення антитерористичної операції.

88. Цей перелік не є вичерпним, а в разі відсутності таких документів підставою для надання статусу учасника бойових дій зазначеним особам є документи, дані та інформація, вказана у абзацах восьмому - одинадцятому пункту 21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

89. Встановленими у цій справі обставинами підтверджується, що медичний працівник - лікар Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. М. Пирогова ОСОБА_1 залучалася до проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях в періоди з 31.10.2016 по 29.11.2016 та з 01.11.2017 по 30.11.2017 з підпорядкуванням керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією.

90. Ці обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями витягів з наказу першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 02.12.2016 №147дск та з наказу першого заступника Голови Служби - керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 21.08.2018 №10дск.

91. Крім того, ОСОБА_1 з 31.10.2016 по 29.11.2016, з 02.05.2017 по 31.05.2017 та з 01.11.2017 по 30.11.2017 була відряджена в оперативне розпорядження штабу АТО для виконання завдань у складі Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. М. Пирогова в зоні АТО, що підтверджується довідкою Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. М. Пирогова від №2088 від 03.05.2019.

92. Колегія суддів також враховує встановлені судами попередніх інстанцій обставини про те, що 05.02.2016 між Міністерством оборони України, Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством охорони здоров`я України та благодійною організацією «Благодійний фонд «Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. М. Пирогова» підписано Меморандум про взаємодію, згідно з яким сторони співпрацюють в рамках проекту «Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. М. Пирогова», що має на меті залучення цивільних медиків та допоміжного персоналу для проведення діагностики, диспансеризації та надання медичної допомоги військовослужбовцям, працівника правоохоронних органів та цивільному населенню, що проживають чи проходять військову службу в районах проведення АТО, а також в інших регіонах України. Проект «Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. М. Пирогова» діє зі статусом мобільного загону медицини катастроф, у відповідності до вимог чинного законодавства.

93. Судами попередніх інстанцій встановлено й те, що Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. М. Пирогова, є добровольчим формуванням, що було утворене з числа медичних працівників для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, та брало безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у взаємодії із Збройними Силами України, Службою безпеки України.

94. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що на позивачку як цивільну медичну працівницю у складі добровольчого формування поширюється дія абзацу першого пункту 21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до якого учасниками бойових дій визнаються особи, які у період до набрання чинності Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення не менше 30 календарних днів.

95. З урахуванням цього, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності рішення Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб при Міністерстві у справах ветеранів України, оформленого витягом з протоколу від 11.06.2020 №2, про відмову в наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

96. Колегія суддів погоджується й з висновками судів попередніх інстанцій про те, що положення абзацу другого пункту 21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до позивачки не застосовуються, оскільки вона була медичним працівником, а не працівником Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. М. Пирогова.

97. Що стосується доводів відповідача про те, що позивачем, в порушення абзаців п`ятого, шостого пункту 21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не подано на розгляд Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб при Міністерстві у справах ветеранів України довідку, видану суб`єктом, який безпосередньо здійснює боротьбу з тероризмом, колегія суддів зазначає таке.

98. Відповідно до пункту 5 Розділу ІІІ Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Міжвідомча комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій у разі:

1) відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій;

2) відсутності документів, що містять достатні докази безпосередньої участі особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення;

3) виявлення факту подання недостовірної інформації про участь в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх проведення або подання недостовірних даних про особу;

4) виявлення факту підробки поданих документів;

5) наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях.

99. Однак як вбачається зі змісту оскаржуваного у цій справі рішення Міжвідомчої комісії позивачці відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій саме у зв`язку з відсутністю правових підстав, передбачених нормами пункту 21 частини першої статті 6 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

100. Тобто відповідач відмовив у наданні статусу учасника бойових дій з мотивів саме відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій, що передбачено абзацом першим пункту 5 Розділу ІІІ Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не на підставі абзацу другого цього ж пункту Положення (у зв`язку з відсутністю відповідних документів та доказів).

101. Відповідач у спірному рішенні не посилався на відсутність документів, що містять достатні докази безпосередньої участі особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, що є підставою для відмови у на данні статусу учасника бойових дій відповідно до абзацу другого пункту 5 Розділу ІІІ Положення)

102. Враховуючи викладене, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника стосовно ненадання на розгляд Міжвідомчої комісії довідки, виданої суб`єктом, який безпосередньо здійснює боротьбу з тероризмом, оскільки такі доводи відповідача виходять за межі підстав прийняття оскаржуваного рішення, а тому колегія суддів немає необхідності робити висновки щодо застосування правових норм, які не застосовувалися під час його прийняття.

103. У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів констатує, що висновки судів попередніх інстанцій стосовно протиправності спірного рішення і необхідності його скасування, про задоволення цього позову, ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та дотриманні норм процесуального права, тоді як наведені у касаційній скарзі аргументи такого висновку не спростовують і не містять вагомих та переконливих міркувань, які б свідчили про зворотне і ставили під сумнів законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень.

104. Колегія суддів також зауважує, що Верховний Суд вже розглядав у касаційному порядку справу, правовідносини у якій за фактичними обставинами, матеріально - правовим регулюванням, підставами позову та предметом спору, суб`єктним складом учасників є подібними до тих, у яких виник спір у справі, яка розглядається (постанова від 27.10.2022 у справі №140/13919/21).

105. У вказаній справі Верховний Суд виклав аналогічні висновки щодо застосування норм права і також погодився з правовою позицією, викладеною у оскаржуваних судових рішеннях судів попередніх інстанцій, про те, що рішення Міжвідомчої комісії, тотожне за змістом рішенню, яке оспорюється ОСОБА_1 , є протиправним і підлягає скасуванню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

106. За правилами частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

107. Оскільки за наслідками касаційного розгляду справи, проведеного Верховним Судом у межах вимог і доводів касаційної скарги та повноважень, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не виявлено неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та/або порушень норм процесуального права, то й підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, які ухвалені відповідно до закону, на переконання колегії суддів - відсутні.

108. Керуючись статтями 340, 341, 343, 349, 350, 355 та 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» при Міністерстві у справах ветеранів України залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.02.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2021 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

В.М. Шарапа