Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2020 року

Київ

справа №803/993/18

адміністративне провадження №К/9901/3681/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Калашнікової О.В., Соколова В.М.,

розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року (головуючий суддя - Волдінер Ф.А.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2019 року (у складі головуючого судді - Носа С.П., суддів: Кухтея Р.В., Шевчука С.М.)

у справі № 803/993/18

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Луцької міської ради

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

I. РУХ СПРАВИ

1. Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив зобов`язати привести рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 6 грудня 2017 року №743-1 «Про перелік категорій громадян, яким додатково надаватимуться пільги при здійсненні перевезень пасажирів у автобусах на міських маршрутах в м. Луцьку у 2018 році» у відповідність до законодавства України, зобов`язати утриматись від прийняття рішень, що суперечать нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу, а також стягнути з відповідача 1 000 000 грн. моральної шкоди.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що виконавчим комітетом Луцької міської ради прийнято рішення яким затверджено перелік громадян які мають право на пільговий проїзд у автобусах на міських маршрутах в місті Луцьку, чим обмежено право позивача як інваліда другої групи на безкоштовний проїзд у міському транспорті.

3. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2019 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Пунктом 1 рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 6 грудня 2017 року №743-1 «Про перелік категорій громадян, яким додатково надаватимуться пільги при здійсненні перевезень пасажирів у автобусах на міських маршрутах в місті Луцьку у 2018 році» затверджено перелік категорій громадян, яким у 2018 році будуть додатково, окрім держзамовлення на соціально значущі послуги, надаватися безоплатно та бездотаційно послуги при здійсненні перевезень пасажирів у автобусах на міських маршрутах (при пред`явленні відповідного посвідчення). Вказаним рішенням зобов`язано підприємства та підприємців, які здійснюють перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах включити пункт 1 рішення до переліку візуальної інформації у транспортних засобах.

6. 1 червня 2018 року водієм автобуса, який здійснював перевезення за маршрутом №4, на зупинці «Драмтеатр» позивачу відмовлено у безкоштовному проїзді. ОСОБА_1 пред`явив водію посвідчення інваліда другої групи та повідомив, що пільги на безкоштовний проїзд у міському транспорті передбачені Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю» та постановами Кабінету Міністрів України «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» №354 від 17 травня 1993 року та «;Про поширення чинності постанови Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 р. №354» №555 від 16 серпня 1994 року. Проте водій повідомив позивача, що він керується рішенням виконкому Луцької міської ради від 6 грудня 2017 року, яким визначено виключний перелік громадян які мають право на пільговий проїзд.

7. Позивач вважає, що зазначене рішення виконкому Луцької міської ради є незаконним та порушує його право на безоплатний проїзд звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, зазначив, що оскаржуване рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 6 грудня 2017 року №743-1 не звужує права позивача на пільги надані йому Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю», не позбавляє його права на безкоштовний проїзд, а отже підстави для задоволення позову відсутні.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

9. Позивач у своїй касаційній скарзі зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясували всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, неправильно застосували до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Зазначає, що прийняте відповідачем рішення звужує його права та обсяг наданих законом пільг щодо безкоштовного проїзду у міському транспорті.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

11.Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

12. Пунктом 1 рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 6 грудня 2017 року №743-1 "Про перелік категорій громадян, яким додатково надаватимуться пільги при здійсненні перевезень пасажирів у автобусах на міських маршрутах в м. Луцьку у 2018 році" затверджено перелік категорій громадян, яким у 2018 році будуть додатково, окрім держзамовлення на соціально значущі послуги, надаватися безоплатно та бездотаційно послуги при здійсненні перевезень пасажирів у автобусах на міських маршрутах (при пред`явленні відповідного посвідчення). Даним рішенням також зобов`язано підприємства та підприємців, які здійснюють перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах включити пункт 1 рішення до переліку візуальної інформації у транспортних засобах.

13. Відповідно до частини першої статті 38-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю" від 21 березня 1991 року ( далі - Закон 875-ХII) особи з інвалідністю I та II групи, діти з інвалідністю та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше однієї особи, яка супроводжує особу з інвалідністю I групи або дитину з інвалідністю), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) за наявності посвідчення чи довідки, зазначених у цьому Законі, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.

14. Статтею 12 Закону України «Про транспорт» від 10 листопада 1994 року №232/94-ВР визначено, обов`язки та права підприємств транспорту, зокрема встановлено, що підприємства транспорту зобов`язані забезпечувати: потреби громадян, підприємств і організацій у перевезеннях; обслуговування пасажирів під час довготривалих перевезень доброякісною питною водою, харчуванням, можливість задоволення інших біологічних потреб; якісне і своєчасне перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти; виконання державних завдань (контрактів) щодо забезпечення потреб оборони і безпеки України; безпеку перевезень; безпечні умови перевезень; запобігання аваріям і нещасним випадкам, усунення причин виробничого травматизму; охорону навколишнього природного середовища від шкідливого впливу транспорту; права на пільги громадян щодо користування транспортом.

15. Відповідно до статті 7 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року № 2344-III ( далі - Закон № 2344-III) на міських автобусних маршрутах загального користування забезпечення організації пасажирських перевезень покладається на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.

16. Правилами частини першої статті 31 Закону № 2344-III визначено відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов`язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під`їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

17. Пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень (стаття 37 Закону № 2344-III).

18. Відповідно до підпунктів 10-12 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий комітет наділений власними повноваженнями, зокрема щодо затвердження маршрутів і графіків руху, правил користування міським пасажирським транспортом незалежно від форм власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту у випадках, передбачених законодавством; прийняття рішення про впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті незалежно від форм власності та визначення особи, уповноваженої здійснювати справляння плати за транспортні послуги в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду; встановлення порядку функціонування та вимог до автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті незалежно від форм власності, а також видів, форм носіїв, порядку обігу та реєстрації проїзних документів.

19. Встановлено, що рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 14 жовтня 2010 року № 659-1 затверджено типовий договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом. У пункті 2.2.15 типового договору визначено, що додатково, окрім держзамовлення на соціально значущі послуги, безкоштовно та бездотаційно перевозяться пасажири пільгових категорій згідно з переліком, встановленим рішенням виконавчого комітету на відповідний рік, не більше семи пасажирів одночасно в салоні автобусу під час руху на маршруті.

20. Також, судами попередніх інстанцій під час розгляду справи досліджено надані відповідачем копії договорів із перевізниками, які є чинними і у всіх із них є зазначений вище пункт 2.2.15. Тобто перевізники погодились прийняти умови виконавчого комітету міської ради і зобов`язані дотримуватись їх при перевезенні пасажирів пільгових категорій.

21. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки прийняте відповідачем оскаржуване рішення не звужує права відповідача на право безоплатного проїзду у міському транспорті, не суперечить вимогам Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю», крім того вказане рішення чітко зазначає, що перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах, зобов`язані включити пункт 1 рішення до переліку візуальної інформації у транспортних засобах. Окрім візуалізації інформації вони повинні виконувати дане рішення, а також дотримуватися законодавства України щодо пільгового перевезення осіб з інвалідністю, яке оскаржуваним рішенням ніяк не виключено. Що ж стосується інших позовних вимог, то суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову в їх задоволенні. .

22. За таких обставин Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

23. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 345, 350, 356 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2019 року у справі № 803/993/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.В. Калашнікова

В.М. Соколов,

Судді Верховного Суду