Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.08.2021 року у справі №280/9446/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2021 року

м. Київ

справа №280/9446/20

касаційне провадження № К/9901/28013/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л. І.,

суддів: Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 06.07.2021 (головуючий суддя - Чепурнов Д. В., судді - Сафронова С. В., Мельник В. В. ) у справі № 280/9446/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Інстрейд" (далі у тексті - Товариство, ТОВ "Груп Інстрейд") до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області (далі у тексті - Управління, ГУ ДПС у Запорізькій області) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.02.2021 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Інстрейд" до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, після отримання
22.04.2021 копії ухвали, Управління 27.04.2021 звернулося до суду із апеляційною скаргою.

Третій апеляційний адміністративний суд, у зв'язку із тим, що з 01.01.2021 відбулась фактична втрата адміністративної процесуальної дієздатності Головного управління ДПС у Запорізькій області (ЄДРПОУ ~organization0~) у зв'язку із початком здійснення відповідних повноважень Головним управлінням ДПС у Запорізькій області (ЄДРПОУ ВП ~organization1~), як відокремленим підрозділом Державної податкової служби України, та станом на дату подання апеляційної скарги - 12.03.2021 відповідач не має адміністративної процесуальної дієздатності органу, який згідно з законом виконує такі функції, ухвалою від 08.04.2021 апеляційну скаргу Управління повернув.

27.04.2021 Управління повторно звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції подану разом із клопотанням про заміну сторони в порядку правонаступництва та поновлення строку на апеляційне оскарження, яке Управління обґрунтувало тим, що попередньо подавало апеляційну скаргу у визначений процесуальним законом строк та на час звернень до суду Головне управління ДПС у Запорізькій області (ЄДРПОУ ~organization2~) не було ліквідоване як юридична особа, крім того, відповідач зазначив, що суму на оплату судового збору його відповідним структурним підрозділом включено до реєстру бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (отримувачів) бюджетних коштів, проте не має можливості своєчасно підготувати платіжне доручення для сплати судового збору.

Розглянувши заявлене контролюючим органом клопотання, Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.05.2021залишив апеляційну скаргу без руху та надав скаржнику строк упродовж 10 (десяти) днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме - для зазначення обґрунтованих та поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.02.2021 та надати документ, який підтверджує факт сплати судового збору у визначеному Законом України "Про судовий збір" розмірі. Зазначена ухвала мотивована тим, що апеляційну скаргу подано з порушенням строків на апеляційне оскарження, вказані причини пропуску строку не можливо вважати поважними, оскільки первинно подана апеляційна скарга була повернута скаржникові ухвалою суду від 08.04.2021, яка ним оскаржена не була, як наслідок до повторних апеляційних скарг застосовуються вимоги КАС України як до нової апеляційної скарги, зважаючи на що, апелянту надано можливість повторно заявити обґрунтоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із вказівкою на поважні причини його пропуску та підтвердити сплату судового збору. З огляду на викладене, відповідачу встановлено строк для надання інших підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

На виконання ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 26.05.2021 відповідачем 11.06.2021 подано до суду клопотання, відповідно до змісту якого скаржник пояснює, що не має змоги сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, оскільки відповідно до листів Державної казначейської служби України від 11.05.2021 №07.1-08/4169 зупинено операції на рахунках відповідача до моменту повного погашення заборгованості за наслідками здійснення безспірного списання та просить надати додатковий час на отримання оригіналу платіжного доручення про сплату судового збору, яке буде негайно направлено до суду.

Третій апеляційний адміністративний суд, розглянувши вказане вище клопотання відповідача, ухвалою від 06.07.2021 відмовив у відкритті апеляційного провадження у даній справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України, оскільки дійшов висновків, що контролюючим органом не було надано платіжне доручення про сплату судового збору, а безпідставне продовження строків на усунення недоліків апеляційної скарги на доволі великий строк може призвести до затягування строку набрання законної сили рішенням першої інстанції у цій справі, та відповідне призведе до надання одній зі сторін судового процесу - суб'єкту владних повноважень, що є неприпустимим, окрім цього на виконання ухвали суду від
26.05.2021 не надано заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, вказавши інші поважні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, жодних заяв або клопотань від скаржника з цього.

Інспекція оскаржила ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від
06.07.2021 до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 06.09.2021 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 06.07.2021 у справі № 280/9446/20 і справу направити для продовження розгляду до Третього апеляційного адміністративного суду, та суд витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги Управління вказує на відсутність порушення податковим органом строку на апеляційне оскарження, оскільки можливості подання апеляційної скарги були обмежені з об'єктивних причин, а саме - зупинення операцій на рахунках, призначених на сплату судового збору та у зв'язку із відсутністю прозорого та швидкого алгоритму для зарахування здійснених платежів по сплаті судового збору на адресу судових органів (системи електронного судочинства) та автоматизованого врахування таких даних при прийнятті процесуальних рішень, створює істотні перешкоди та труднощі у реалізації фізичними та юридичними особами, в тому числі державними органами, своїх прав на судовий захист, а на час повторного подання податковим органом направлено клопотання про поновлення строку на усунення недоліків та пояснило причини неусунення недоліків щодо сплати судового збору у у зв'язку із недостатністю фінансування відповідача для здійснення своїх функцій щодо судового супроводження справ та зазначаючи, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду та позбавляти права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20.09.2021 прийняв касаційну скаргу Управління до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 21.09.2021.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л. І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Олендер І. Я., Ханова Р. Ф.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з відсутності поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки відповідач фактично не надав жодних заяв або клопотань про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та не обґрунтував факт відсутності можливості та наявності непереборних обставин, що унеможливили звернення до суду з апеляційною скаргою у строк, встановлений законом.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки, як встановлено колегією суддів, суд апеляційної інстанції відмовляючи у поновленні строку на апеляційне оскарження правомірно визнав неповажними зазначені відповідачем причини пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою, які обумовлені відсутністю коштів на рахунках скаржника та його неналежним фінансуванням. Усуваючи недоліки апеляційної скарги, скаржник обґрунтовує їх одними й тими ж підставами, а саме: відсутністю коштів для сплати судового збору, які й наводились в апеляційній скарзі при зверненні вперше, які, в свою чергу, вже визначалися судом неповажними та відсутністю прозорого та швидкого алгоритму для зарахування здійснених платежів по сплаті судового збору на адресу судових органів. При цьому інших доказів поважності пропущеного строку, окрім доводів про лист Державної казначейської служби України від 11.05.2021 №07.1-08/4169 про здійснення безспірного списання, згідно з яким начебто зупинено операції на рахунках відповідача до моменту повного погашення заборгованості, заявником апеляційної скарги суду не надавалося.

Крім іншого, заявник зазначає про те, що ним здійснено оплату судового збору, але він має складнощі з отримання оригіналу платіжного доручення про сплату судового збору. Проте, у матеріалах справи відсутній будь-яке документальне підтвердження здійснення перерахування коштів або навіть сформована квитанція на оплату судового збору у справі за подачу апеляційної скарги, хоча Управління зазначає у тексті касаційної скарги про те, що на час звернення із останньою відсутні обставини, що слугували підставами для повернення апеляційної скарги Третім апеляційними адміністративним судом.

Спірним питанням є правомірність відмови скаржнику у відкритті апеляційного провадження з підстав визнання неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду, що регулюється положеннями Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України визначені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Частиною четвертою наведеної норми передбачено, що апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Пунктом 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Як вже зазначалось, відповідач звернувся із апеляційною скаргою повторно, оскільки вперше її було повернуто з підстав порушення порядку її подання, а саме відповідач не має адміністративної процесуальної дієздатності органу, який згідно з законом виконує функції та несплати судового збору на апеляційне оскарження, при цьому судом йому надавався розумний строк на усунення недоліків.

За змістом частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на день подання відповідачем апеляційної скарги) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частин 1-3 статті 298 зазначеного Кодексу (у редакції, що діяла на день звернення із апеляційною скаргою) апеляційна скарга реєструється у день її надходження до суду апеляційної інстанції та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, визначеному в порядку, встановленому частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, застосовуються положення частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно із приписами пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на день звернення із апеляційною скаргою) суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження від 06.07.2021 була постановлена судом апеляційної інстанції за наслідками розгляду клопотання відповідача про подовження строків на усунення недоліків апеляційної скарги на рішення суді першої інстанції.

Судом встановлено, що відповідач не надав жодних заяв та клопотань із зазначенням належних обґрунтувань щодо причин пропуску строку і не надав доказів в підтвердження неможливості виконання вимог суду.

Верховний Суд зазначає, що судом апеляційної інстанції надавалась можливість апелянту виконати вимоги ухвали апеляційного суду, проте вимоги не були виконані.

Усталеною є судова практика Верховного Суду щодо питання оцінки поважності причин пропуску строку через неможливість сплати суб'єктом владних повноважень судового збору з огляду на відсутність у нього коштів для здійснення таких видатків. Верховний Суд неодноразово наголошував, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Сама ж по собі сплата суб'єктом владних повноважень судового збору після спливу встановленого КАС України та наданого Судом строку не може бути безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.

Колегія суддів вважає, що в цьому випадку саме по собі подання відповідним ГУ ДПС апеляційної скарги вдруге не може свідчити про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки протягом цього часу поведінку відповідача не можна визнати такою, що демонструє сумлінне та добросовісне ставлення до наявних у нього прав і обов'язків, а також вжиття усіх залежних від нього заходів для виконання свої процесуальних обов'язків.

Ненадання жодних доказів на підтвердження вчинення будь-яких дій для виконання обов'язку по сплаті судового збору протягом майже півроку з дня отримання копії рішення суду першої інстанції та несвоєчасну подачу клопотання про заміну сторони у порядку правонаступництва, свідчить саме на користь висновку про неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Таким чином, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення, розподілу та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів тощо. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.

Аргументи відповідача в касаційній скарзі про неправильність зроблених апеляційним судом висновків є безпідставними та зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин, що не узгоджується з приписами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а також свідчили б про порушення апеляційним судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм процесуального права, чинного на час постановлення спірної ухвали.

Враховуючи наведене, Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у чинній редакції) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області залишити без задоволення, а ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 06.07.2021 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ. І. Бившева І. Я. Олендер Р. Ф. Ханова