Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 березня 2018 року

м. Київ

справа № 823/618/17

адміністративне провадження № К/9901/29650/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19.05.2017р. (головуючий суддя - Тимошенко В.П., судді - Гаврилюк В.О., Рідзель О.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017р. (головуючий суддя - Літвіна Н.М., судді - Ганечко О.М., Коротких А.Ю.) у справі за його позовом до Міністерства внутрішніх справ України в особі Центральної комісії Міністерства внутрішніх справ з розгляду питань, пов'язаних з установленням статусу учасника бойових дій про визнання незаконним і скасування рішення та зобов'язання надати статус учасника бойових дій,

в с т а н о в и в :

У квітні 2017р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни від 23.12.2016р. №10/V/XXIV/2, яким йому відмовлено в наданні статусу учасника бойових дій, зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України в особі Центральної комісії Міністерства внутрішніх справ України з розгляду питань, пов'язаних з установленням статусу учасника бойових дій, надати йому статус учасника бойових дій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протягом 2014 - 2016 років він відряджався в зону АТО, брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, загальна кількість днів перебування його в зоні АТО становить 54 дні, що відповідно до закону дає йому право на отримання статусу учасника бойових дій. Вважає, що відмовляючи в наданні йому статусу учасника бойових дій, відповідач діяв незаконно, не зазначивши в спірному рішенні жодних підстав для такої відмови.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19.05.2017р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017р., у задоволенні позову відмовлено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилався на те, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, не повністю з'ясували обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, неправильно та неповно дослідили докази, що призвело до невідповідності висновків судів обставинам справи та стало наслідком винесення незаконних судових рішень.

Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частоковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, в ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач працював водієм 1-го класу автотранспортних засобів автомобільного відділення автогосподарства Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, а з 07.11.2015р. - Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

У 2014 - 2016 роках з метою виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом» та несення служби з охорони громадського порядку в районах проведення антитерористичної операції, а також на виконання службових телеграм, наказів, вказівок та інш. позивач був відряджений в зону АТО та здійснював перевезення особового складу до зони АТО в Донецькій, Луганській та Харківській областях (м. Авдіївка, м. Часів Яр, м. Красний Лиман, м. Сєвєродонецьк).

Згідно наказів УМВС в Черкаській області та Автогосподарства УМВС в Черкаській області від 12.12.2014р. №402о/с позивача відряджено до м. Авдіївка, Донецької області з 14.12.2014р. по 15.12.2014р. (а.с. 13), від 12.01.2015р. №12 до м. Авдіївка, Донецької області з 12.01.2015р. по 14.01.2015р. (а.с. 14), від 27.03.2015р. №74 о/с до Харківської області з 01.04.2015р. по 04.04.2015р. (а.с. 15), від 06.04.2015р. №91 о/с до м. Артемівськ, Донецької області з 07.04.2015р. по 09.04.2015р. (а.с. 16), від 21.04.2015р. №104 о/с до м. Харків з 29.04.2015р. по 02.05.2015р. (а.с. 17), від 05.06.2015р. №156 о/с до м. Артемівськ, Донецької області з 08.06.2015р. по 10.06.2015р. (а.с. 18), від 07.07.2015р. №184 о/с до м. Артемівськ, Донецької області з 07.07.2015р. по 09.07.2015р. (а.с. 19), від 04.08.2015р. №209 о/с до м. Артемівськ, Донецької області з 05.08.2015р. по 07.08.2015р. (а.с. 20), від 01.09.2015р. №241 о/с до м. Артемівськ, Донецької області з 03.09.2015р. по 05.09.2015р. (а.с. 21), від 01.10.2015р. №271 о/с до м. Артемівськ, Донецької області з 02.10.2015р. по 04.10.2015р. (а.с. 22), від 05.11.2015р. № 300 о/с до м. Артемівськ, Донецької області з 05.11.2015р. по 06.11.2015р. (а.с. 23).

Згідно наказів ГУ НП в Черкаській області від 07.11.2015р. №3 о/с позивача відряджено до м. Артемівськ, Донецької області з 07.11.2015р. по 10.11.2015р. (а.с. 24), від 30.12.2015р. №38 о/с до м. Часів Яр, Донецької області з 03.01.2016р. по 05.01.2016р. (а.с. 25), від 14.01.2016р. №7 о/с до м. Часів Яр, та м. Красний Лиман, Донецької області з 14.01.2016р. по 17.01.2016р. (а.с. 26), від 11.02.2016р. №20 о/с до м. Красний Лиман, Донецької області з 13.02.2016р. по 15.02.2016р. (а.с. 27), від 11.03.2016р. №34 о/с до м. Красний Лиман, Донецької області 13.03.2016р. по 15.03.2016р. (а.с. 28), від 12.12.2016р. №257 о/с до м. Сєвєродонецьк, Луганської області з 18.12.2016р. по 21.12.2016р. (а.с. 29)

Про вказані обставини також свідчать посвідчення про відрядження і накази керівників Антитерористичного Центру при Службі безпеки України. (а.с. 31 - 45; а.с. 46 - 51)

Рішенням Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни від 23.12.2016р. №10/V/XXIV/2 позивачу відмовлено в наданні статусу учасника бойових дій на підставі абзацу 3 пункту 4 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014р. №413) та пунктів 2, 4 Розділу ІІ Положення про Комісію МВС з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни (затв. наказом МВС України від 26.08.2016р. №868). (а.с. 12)

Крім того, судами встановлено, що Центральною комісією МВС України з розгляду питань, пов'язаних з установленням статусу учасника бойових дій та учасника війни здійснено розгляд питання про надання позивачу статусу учасника бойових дій на підставі наявних в Комісії документів, які були надіслані з УМВС в Черкаській області. (а.с. 86)

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач відряджався з УМВС та перебував в районах АТО за сукупністю 29 днів, що є недостатнім для отримання статусу учасника бойових дій згідно Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення від 20.08.2014р. №413, документи по відрядженню позивача до районів АТО з Нацполіції до Комісії не надходили та відповідно Комісією не розглядалась, оскільки такі повноваження надані Комісії Національної поліції України, а тому відмовляючи в наданні позивачу статусу учасника бойових дій, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

Також суди дійшли висновку, що оскільки позивач брав безпосередню участь в АТО від двох відомств, то відповідно до положень пункту 5 Порядку від 20.08.2014р. №413 рішення про надання йому статусу учасника бойових дій має прийматись міжвідомчою комісією.

Позовні вимоги про зобов'язання відповідача прийняти відповідне рішення про надання йому статусу учасника бойових дій не підлягають задоволенню з огляду те, що такі повноваження є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією суб'єкта владних повноважень.

Такі висновки суд вважає передчасними з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до пункту 19 частини 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Вказана норма закону кореспондується із положенням п.п.1 п. 2 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення від 20.08.2014р. №413.

Згідно абзацу 1 пункту 21 цього Порядку №413 статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, в разі залучення їх до проведення антитерористичної операції на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення.

Пунктом 5 Порядку №413 встановлено, що рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається:

комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, ДФС (далі - комісія);

міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання.

Згідно абзаців 4, 5 пункту 6 цього Порядку №413 комісії подають на розгляд міжвідомчої комісії документи із спірних питань, які потребують міжвідомчого врегулювання.

Міжвідомча комісія розглядає документи, надіслані комісіями, та у разі потреби уточнює інформацію про осіб, стосовно яких вони подані (надсилає необхідні запити тощо), заслуховує пояснення таких осіб, свідків, представників державних органів та у місячний строк з дня надходження документів (уточненої інформації) приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій, про що інформує комісії.

Пунктом 8 Порядку №413 встановлено, що у разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації до комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особи, зазначені в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, можуть самостійно звернутися до відповідної комісії.

В ході розгляду справи судами встановлено, що документи на Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни були направлені управлінням МВС у Черкаській області.

В той же час в матеріалах справи наявні накази про відрядження позивача в зону проведення АТО, видані управлінням Національної поліції в Черкаській області, і які за датами видані після наказів управлінням МВС у Черкаській області.

За змістом пункту 5 Порядку №413 обов?язок подати на Комісію документи для встановлення статусу учасника бойових дій покладено на керівника саме тієї установи, де особа проходить службу на час виникнення у неї права на встановлення такого статусу.

В порушення вимог статті 242 КАС України щодо законності та обгрунтованості судового рішення судами не з?ясовано та не досліджено докази щодо того, де саме проходив службу позивач станом на час виникнення спірних правовідносин, чи належним органом подано документи для встановлення позивачу статусу учасника бойових дій і чи подано усі документи, які підтверджують тривалість залучення його до проведення антитерористичної операції.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

За таких обставин рішення судів підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19.05.2017р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017р. у даній справі скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Я.О. Берназюк

В.М. Кравчук