ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 640/1920/21
адміністративне провадження № К/990/1592/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року (суддя: Федотов І.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг України» до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), в якому просило: визнати бездіяльність старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Очеретяної І. О., що полягає у неповерненні виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання у відповідності до вимог частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження"; визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Очеретяної І. О., що полягають у відкритті виконавчого провадження №63027657 на підставі виконавчого листа від 13 жовтня 2017 року, виданого на виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 серпня 2017 року у справі № 755/2240/17; визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Очеретяної І. О. від 15 вересня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №63027657 на підставі виконавчого листа від 13 жовтня 2017 року, виданого Дніпровським районним судом м. Києва на підставі рішення № 755/2240/17 від 17 серпня 2017 року; визнати бездіяльність старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Очеретяної І.О., що полягає у неприйнятті рішення про неповернення виконавчого документа стягувачу у відповідності до вимог пункту 6 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження"; визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Очеретяної І.О. прийняту в межах виконавчого провадження №63027657 від 08 грудня 2020 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Очеретяної І.О. прийняту в межах виконавчого провадження №63027657 від 08 грудня 2020 року про стягнення виконавчого збору; визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Очеретяної І.О. прийняту в межах виконавчого провадження №63027657 від 09 грудня 2020 року про накладення штрафу; визнати незаконною та скасувати вимогу старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Очеретяної І.О. прийняту в межах виконавчого провадження №63027657 від 09 грудня 2020 року; визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Очеретяної І.О. прийняту в межах виконавчого провадження №63027657 від 20 січня 2021 року про накладення штрафу; визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Очеретяної І. О. прийняту в межах виконавчого провадження №63027657 від 20 січня 2021 року про закінчення виконавчого провадження; визнати незаконним та протиправним повідомлення старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Очеретяної І.О. про притягнення до кримінальної відповідальності за ознаками злочину, передбаченого частини 1 статті 382 КК України, за вих. № 4899 від 20 січня 2021 pоку; зобов`язати старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Очеретяну І. О. відкликати повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності за ознаками злочину, передбаченого частини 1 статті 382 КК України, за вих. №4899 від 20 січня 2021 pоку.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року зазначену апеляційну скаргу залишено без руху відповідно до частини 3 статті 298 КАС України, оскільки вона подана після закінчення строків, установлених статтею 287 цього Кодексу, і підстави, вказані відповідачем у заяві про поновлення строку для подачі апеляційної скарги, визнані неповажними.
На виконання вимог ухвали суду в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження скаржник вказує, що у рішенні суду першої інстанції вказано, що Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, тобто протягом тридцяти днів з дня вручення учаснику справи повного рішення суду.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у відкритті провадження відмовлено.
Мотивуючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції зазначив, що посилання органу державної влади на встановлені судом першої інстанції більші строки апеляційного оскарження, ніж визначені законом, не є поважними причинами для поновлення строку апеляційного оскарження.
На переконання суду апеляційної інстанції, висновки, мотиви та роз`яснення суду першої інстанції, що наведені у рішенні яке оскаржується в апеляційному порядку, не є обов`язковими для суду апеляційної інстанції під час вирішення питання прийнятності апеляційної скарги.
Окрім того, суд наголосив, що апелянт є суб`єктом владних повноважень, який виконує свої функції у сфері примусового виконання рішень. Він не може бути не обізнаним про положення чинного процесуального законодавства щодо десятиденного строку апеляційного оскарження у справах цієї категорії, а відтак і посилатися на строки оскарження, які помилково зазначені судом першої інстанції.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Скаржник вказує, що Шостий апеляційний адміністративний суд не врахував недосконалість виконання судом першої інстанції свого обов`язку щодо роз`яснення порядку оскарження судового рішення.
Помилковість визначення судом першої інстанції порядку оскарження рішення не може бути підставою для позбавлення відповідача права на апеляційне оскарження, оскільки відповідач дотримався порядку оскарження, визначеного рішенням суду першої інстанції.
Зазначена позиція підтверджується і судовою практикою з аналогічних правовідносин, зокрема постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року у справах № 822/3633/17 та № 826/12494/17 від 11 липня 2019 року.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року (судді-доповідача) Загороднюка А.Г., (суддів) Єресько Л.О., Соколова В.М. відкрито касаційне провадження на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2022 року призначено справу до розгляду.
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам процесуального закону спірна ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду не відповідає, а викладені в касаційній скарзі доводи є законними та обґрунтованими.
Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з частиною першою статті 293 КАС Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
При цьому за приписами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Як вбачається із матеріалів справи, предметом спірних правовідносин є дії, рішення, бездіяльність Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 КАС України.
Згідно з частиною 6 цієї статті апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Шостий апеляційний адміністративний суд, визнаючи неповажними причини пропуску позивачем строку на апеляційне оскарження і відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, виходив із того, що посилання органу державної влади на встановлені судом першої інстанції більші строки апеляційного оскарження, ніж визначені законом, не є поважними причинами для поновлення строку апеляційного оскарження.
Верховний Суд указує на помилковість зазначеного висновку з таких підстав.
Дійсно, стаття 287 КАС України є спеціальною нормою процесуального закону, що визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та частина шоста якої встановлює спеціальні у відношенні до статті 295 КАС України строк на апеляційне оскарження (протягом десяти днів) і порядок обчислення цього строку (з дня проголошення судового рішення).
Однак загальний аналіз статті 287 КАС України дає підстави для висновку про те, що нею, на відміну від частини п`ятої статті 270 КАС України, не обмежено повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку частини третьої статті 295 КАС України.
Отже, причини пропуску строку на апеляційне оскарження у справах цієї категорії підлягають оцінці на предмет їх поважності в загальному порядку, передбаченому КАС України, із урахуванням визначених частиною четвертою статті 287 КАС України особливостей, і суд апеляційної інстанції не обмежений у повноваженні щодо поновлення цього строку за наявності відповідних підстав.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17 квітня 2019 року у справі №212/2354/18 (2-а/212/93/18).
Відповідно до частини п`ятої статті 246 КАС України (зміст рішення) у резолютивній частині рішення зазначаються:
1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог;
2) розподіл судових витрат;
3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження;
4) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.
У рішенні Окружного адміністративного суду від 31 серпня 2018 року зазначено, що рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293 295-297 КАС України. Тобто, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення суду першої інстанції від 31 серпня 2021 року відповідачем отримано 14 вересня 2021 року (а.с. 88), а з апеляційною скаргою відповідач звернувся до суду Шостого апеляційного адміністративного суду 13 жовтня 2021 року, тобто відповідно до строку, визначеного рішенням суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає переконливими доводи касаційної скарги про те, що причини пропуску строку звернення з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції є поважними і зумовлені помилковим роз`ясненням Окружним адміністративним судом міста Києва строку і порядку набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.
У справах, особливість розгляду яких встановлена статтею 287 КАС України, надзвичайно важливим в аспекті реалізації учасником справи права на апеляційне оскарження є дотримання судом першої інстанції вимог щодо змісту резолютивної частини, а саме роз`яснення сторонам строку і порядку набрання рішенням суду законної сили та його оскарження. Недотримання судом першої інстанції цього порядку може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, з урахуванням інших фактичних обставин.
Згідно із частиною першою статті 8 КАС України, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Тому посилання суду апеляційної інстанції на обізнаність суб`єкта владних повноважень про положення чинного процесуального законодавства щодо десятиденного строку апеляційного оскарження у справах цієї категорії також є безпідставні.
Відтак, покладений в основу оскаржуваного судового рішення висновок суду апеляційної інстанції є передчасним, а тому спірна ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду про відмову у відкритті провадження є незаконною та підлягає скасуванню.
Суд наголошує, що однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
КАС України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду. Даний принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.
Відмова у відкритті апеляційного провадження внаслідок судової помилки, що не залежить від поведінки особи, яку позбавлено права на апеляційне оскарження, в даному випадку суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23 липня 2019 року у справі №826/7824/18, у постанові від 22 січня 2020 року у справі №702/968/18.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129), (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).
Перегляд судових рішень, зокрема, в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
У пункті 36 рішення "Беллет проти Франції" (Bellet v. France № 23805/94) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Такий підхід корелює з правовою позицією Європейського суду з прав людини, який у пункті 39 рішення по справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" (Garcia Manibardo v. Spain № 58695/97) зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "не примушує Держав-учасниць створювати апеляційні або касаційні суди. Однак, якщо такі суди існують, то гарантії, які передбачені статтею 6, повинні бути забезпечені".
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 рішення у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom № 8225/78), пункт 96 рішення у справі "Кромбах проти Франції" (Krombach v. France № 29731 /96).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим там, де такі суди існують, гарантії, що містяться в статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх „цивільних прав та обов`язків" (пункт 65 рішення у справі „Гофман проти Німеччини" (Hoffmann v. Germany № 34045/96) та пункт 122 рішення у справі „Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland № 30210/96).
Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
За наведеного правового регулювання та обставин справи Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню в справі.
Враховуючи зазначене, касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного адміністративного суду скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Судові витрати
З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задовольнити.
Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року скасувати.
Справу направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк
судді Л.О. Єресько
В.М. Соколов