Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2020 року

м. Київ

справа №278/757/17, адміністративне провадження №К/9901/4910/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 29.06.2017р. (суддя - Дубовік О.М.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017р. (судді - Шидловський В.Б., Бучик А.Ю., Шевчук С.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив:

визнати протиправним і скасувати рішення відповідача про відмову в призначенні йому одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи з 12.06.2015р., внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов`язаних із виконанням ним обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених із військової служби від 27.01.2017р. №7;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому дану одноразову грошову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Порядку від 25.12.2013р. №975. Вважає відмову відповідача у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги протиправною та такою, що порушує його законне право на отримання соціальної виплати.

Постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 29.06.2017р., яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017р., позов задоволено.

Визнано протиправним і скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи з 12.06.2015р. внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов`язаних з виконанням ним обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності, осіб, звільнених з військової служби від 27.01.2017р. №7.

Зобов`язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як інваліду ІІ групи внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, на дату встановлення інвалідності, а саме 12.06.2015р., відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975.

З ухваленими у справі рішеннями не погодився відповідач - Міністерство оборони України, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що на позивача, як військовослужбовця строкової служби, поширюються положення пункту 6 частини 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ, відповідно до якого він не має права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність ІІ групи позивач отримав після спливу трьохмісячного строку з моменту звільнення з військової служби.

Крім того, посилається на те, що повторне встановлення інвалідності не є днем встановлення первинної інвалідності та не може вважатися підставою для виплати позивачу одноразової грошової допомоги.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, позивач проходив строкову військову службу з 10.11.1978р. по 20.11.1980р., що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1 . (а.с. 18)

Згідно довідки Житомирського об`єднаного міського військового комісаріату від 30.05.2011р. №Г/187 позивачу встановлено статус учасника бойових дій за п. 2 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як військовослужбовцю, який проходив службу в Республіці Афганістан, де в той час велись бойові дії та приймав участь у бойових діях в складі військової частини пп 71227 із 27.01.1980р. по 24.06.1980р. (а.с. 21)

Як вбачається з висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи від 31.05.2011р. №436/Ж описані рубці позивача є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих у 1980 році (а.с. 24 - 25)

Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 02.06.2011р. №1004 поранення, контузія, захворювання позивача пов`язані з виконанням обов`язків військової служби під час перебування в країнах, де велися бойові дії. (а.с. 23)

Згідно виписки з Акту огляду МСЕК серії 10ААА №732615 від 23.08.2011р. позивачу при первинному огляді встановлено ІІІ групу інвалідності з 15.08.2011р., яка настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов`язаних із виконанням обов`язків військової служби під час перебування в країнах де велися бойові дії. Інвалідність встановлено до 01.09.2016р. із визначенням дати її переогляду 23.08.2016р. (а.с. 26)

Відповідно до довідки до Акту огляду МСЕК серії 12ААА №206498 від 23.06.2015р. під час повторного огляду позивачу встановлено ІІ групу інвалідності довічно з 12.06.2015р., яка настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов`язаних із виконанням обов`язків військової служби під час перебування в країнах де велися бойові дії. (а.с. 27)

07.04.2016р. позивач звернувся до Військового комісаріату Житомирського ОМВК із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням з 12.06.2015р. ІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов`язаних із виконанням обов`язків військової служби під час перебування в країнах де велися бойові дії. (а.с. 29)

Відповідно до Витягу з протоколу засідання Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених із військової служби від 03.06.2016р. №42 вирішено повернути документи на доопрацювання, оскільки в наданих матеріалах немає підтверджень настання інвалідності під час проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби. (а.с. 30)

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.08.2016р. у справі №806/1210/16 визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Міністерства оборони України від 03.06.2016р. №42, та зобов`язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення і виплати позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи відповідно до Порядку №975. (а.с. 31 - 34)

03.11.2016р. позивач повторно звернувся із заявою до військового комісаріату Житомирського ОМВК з проханням виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку з отриманням з 12.06.2015р. ІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов`язаних із виконанням обов`язків військової служби під час перебування в країнах де велися бойові дії. (а.с. 37)

Згідно протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.01.2017р. №7 відповідачем вирішено відмовити позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому інвалідності понад трьохмісячний строк після звільнення з військової служби; зміни групи інвалідності понад дворічний термін; не наданням до Комісії документу, що свідчить про обставини поранення. (а.с. 38 - 39)

Вважаючи дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку №975.

Крім того, суди виходили з того, що законодавством не визначена форма документу, що свідчить про причини та обставини поранення, контузії, захворювання, такими документами можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення, контузії, захворювання. При цьому суди виходили з того, що висновок спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи №436/Ж від 31.05.2011р. та витяг із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №1004 від 02.06.2011р., яким встановлено, що отримані позивачем поранення, контузія, захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, засвідчують відсутність протиправного діяння на момент отримання поранення, контузії, захворювання і є належними документами, що свідчать про причини та обставини поранення.

Також суди виходили з безпідставності посилань відповідача на пропуск позивачем дворічного строку, оскільки частиною 8 статті 163 Закону №2011-ХІІ встановлено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років із дня виникнення в них такого права. Судами встановлено, що позивачу не призначалась і не виплачувалась одноразова грошова допомога за інвалідність ІІІ-ої групи у 2011 році, а ІІ група інвалідності позивачу з 12.06.2015р. встановлена вперше, що відповідно до положень Закону №2011-ХІІ надає йому право на її отримання.

При цьому суди виходили з того, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена в довідці МСЕК.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Пунктом 4 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ, в редакції станом на час вирішення спірних правовідносин, передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Водночас, відповідно до статті 164 Закону №2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом)

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Відповідно до частини 9 статті 163 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На момент встановлення позивачу інвалідності ІІ групи діяв Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності подає уповноваженому органу зазначений у п. 11 Порядку № 975.

Такими документами відповідно до п. 11 Порядку № 975 є: заява про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Згідно із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 10.04.2019р. у справі №822/220/18, документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов`язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення. Неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міноборони обов`язку щодо їх витребовування.

У зазначеній справі Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що надані позивачем документи, на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме: акт судово-медичного дослідження та протокол засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону, не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

У справі, що розглядається, позивач не надав документи, які свідчать про обставини поранення, а доданий до заяви про призначення одноразової грошової допомоги витяг з протоколу засідання Центральної військово - лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 02.06.2011р. №1004 таких даних не містить.

За таких обставин відповідач правомірно прийняв рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, а висновки судів щодо підтвердження позивачем права на отримання спірної одноразової грошової допомоги зроблені за відсутності усіх даних щодо обставин поранення позивача і є передчасними.

В решті висновки Комісії Міністерства оборони України щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги з підстав встановлення позивачу інвалідності після спливу трьохмісячного строку з часу звільнення зі служби та зміну групу інвалідності понад дворічний термін з часу первинного встановлення інвалідності колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такі висновки не відповідають висновкам Верховного Суду у справі №823/238/18 від 12.03.2020р. та у справі №750/7782/17 у постанові від 16.03.2020р.

Проте оскільки позивачем не дотримано інших обов`язкових умов, передбачених статтею 16 Закону №2011-ХІІ для виплати одноразової грошової допомоги, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Відповідно до частини 3 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям у справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 29.06.2017р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017р. скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук