Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.03.2021 року у справі №440/668/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27 квітня 2021 року

справа № 440/668/20

адміністративне провадження № К/9901/10169/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І. А., Пасічник С. С.,

за участю секретаря судового засідання Статілко Ю. С.,

представників

позивача - Баранік К. В. в порядку самопредставництва,

відповідача - Копачинської І. Г. в порядку самопредставництва,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області

на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у складі судді Слободянюк Н. І.

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року у складі суддів Спаскіна О. А., Присяжнюк О. В., П'янової Я. В.

у справі №440/668/20

за позовом Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

УСТАНОВИЛ:

Рух справи

Комунальне підприємство "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Полтавській області від 17 січня 2020 року № 0000710501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 3 259 597,50 грн (в тому числі: за податковим зобов'язанням 2607678,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 651919,50 грн); № 0000720501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з частини чистого прибутку (доходу) комунальних підприємств, що вилучаються до бюджету, на 1 187 942,00 грн; №0000730501, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість на 1 407 721,00 грн; № 0000740501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 862 123,75 грн (в тому числі: за податковим зобов'язанням 1 489 699,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 372 424,75 грн), з мотивів безпідставності їх прийняття.

Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 22 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи судові рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що докази по справі в їх сукупності не підтверджують факт реального здійснення поставки нафтопродуктів від ТОВ "ТД "Біоіл" та ТОВ "Біт Трейдінг" на користь Підприємства.

22 березня 2021 року до Верховного Суду як суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга позивача, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2021 року на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України, справу витребувано з суду першої інстанції.

5 квітня 2021 року справа № 440/668/20 надійшла до Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги

Підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 440/668/20 є пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у справах №806/1339/15, №820/1124/17, №825/1641/17, №804/959/16.

Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції здійснив помилкові висновки з посиланням на порушення норм Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (далі - Правила перевезення вантажів), Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах організаціях України, затвердженою наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за № 805/15496 (далі - Інструкція).

Зокрема, позивач вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував пункти 6,14 Інструкції, за якими у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою № 31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня. Зауважує, що ведення журналів обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою № 7- НП, здійснюються для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи. Проте Підприємство не зберігає, не відпускає, та відповідно не має резервуарів для зберігання та обладнання для відпуску нафтопродуктів. Під час судового засідання представник позивача надавав інформацію щодо діяльності Підприємства та процесу використання придбаного бітуму дорожнього та подальше виготовлення асфальтобетону. В свою чергу суд не підіймав питання щодо необхідності надання додаткових документів, в тому числі зазначених в рішенні суду, або пояснень.

Позивач зазначає, що контрагенти Підприємства при постачанні паливно-мастильних матеріалів надають ТТН саме за Формою №1-ТТН (нафтопродукт), у відповідності до Інструкції і в матеріалах справи є частина таких ТТН, а інша частина була вилучена при проведенні обшуку та наразі повертається підприємству, у зв'язку із закриттям кримінального провадження. Дана інформація судом апеляційної інстанції не досліджувалась та не перевірялась під час розгляду справи.

Підприємство вважає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду, викладені в постанові у справі №806/1339/15, а саме, ТТН підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів. Відсутність ТТН, тим не менш, не може бути самостійною підставою вважати господарську операцією такою, що не відбулася, а причини відсутності ТТН у кожному конкретному випадку мають бути досліджені судом. Тому питання щодо наявності ТТН, а також правильності її оформлення має оцінюватися в сукупності з іншими документами, створеними в процесі здійснення господарської операції.

Крім іншого, позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції і відповідач під час проведення перевірки не перевіряв та не з'ясовував фактичне використання товару в господарській діяльності Підприємства, економічні наслідки придбання товару, а кримінальне провадження, на підставі якого було проведено перевірку податковим органом, закрито.

На переконання скаржника судова справа №804/1752/17, на яку є посилання в постанові Другого апеляційного адміністративного суду, не є подібною справою до цієї.

Верховний Суд у постанові від 5 січня 2021 року у справі № 820/1124/17, у постанові від 19 січня 2021 року у справа № 825/1641/17 (адміністративне провадження №К/9901/44687/18), у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 804/959/16, доходить висновку, що при наявності документів, які підтверджують фактичне отримання товару та його використання у власній господарській діяльності, відсутність ТТН, або неправильно оформлена ТТН не може бути єдиною причиною для невизнання операції з придбання товарів такою, що не відбувалась.

Крім того, ТТН не міститься в переліку первинних документів, які дають право на формування податкового кредиту. Отже, ТТН не є первинним бухгалтерським документом у відношеннях "Постачальник-Покупець" для цілей податкового обліку.

Позивач просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року у справі №440/668/20 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

23 квітня 2021 року адресу Верховного Суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу Підприємства, в якому податковий орган просить залишити скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Згідно з частиною 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин 1 , 2 , 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Обставини справи

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Комунальне підприємство "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з ідентифікаційним кодом 03332033 та знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Головному управлінні ДПС у Полтавській області.

У період з 28 жовтня 2019 року по 22 листопада 2019 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області з питання дотримання вимог податкового, валютного законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, за результатами якої складено акт № 1592/16-31-05-01-10/03332033 від 13 грудня 2019 року (далі - акт перевірки).

В акті перевірки зафіксовано по взаємовідносинам з ТОВ "ТД Біоіл" та ТОВ "Біт Трейдінг" порушення Підприємством вимог:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 31 грудня 1999 року №318 зі змінами та доповненнями, в результаті чого платник податків зависив витрати показника рядка 2050 "Собівартість реалізованої продукції" Звіту про фінансові результати (Ф №2) на загальну суму 14487099 грн, в тому числі за періоди: 2017 рік на суму 9370012 грн, 2018 рік на суму 5117087 гривень;

- пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 2 897 419,00
грн, в тому числі за червень 2017 на сумі 383 497,00 грн, за липень 2017 року на суму 157 580,00 грн, за серпень 2017 року на суму 380 698,00 грн, за вересень 2017 року на суму 280 116,00 грн, за листопад 2017 року на суму 481 892,00 грн, за грудень 2017 року на суму 190 218,00 грн, за квітень 2018 року на суму 215
170,00 грн, за червень 2018 року на суму 524 072,00 грн, за липень 2018 року на суму 121 559,00 грн, вересень 2018 на суму 162 617,00 грн.

17 січня 2020 року на підставі акта перевірки керівник податкового органу прийняв податкові повідомлення рішення:

- № 0000710501, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 3 259 597,50 грн (в тому числі: за податковим зобов'язанням 2607678,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 651919,50 грн);

- № 0000720501, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з частини чистого прибутку (доходу) комунальних підприємств, що вилучаються до бюджету, на 1187942,00 грн;

- № 0000730501, яким Підприємству зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість на 1 407 721,00 грн;

- № 0000740501, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 862 123,75 грн (в тому числі: за податковим зобов'язанням 1489699,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 372424,75 грн).

Підприємство у періоді, що перевірявся, мало господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Біоіл" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Біт Трейдінг".

Підприємство як покупець протягом 2017-2019 років уклав ряд однотипних договорів поставки товарів (бітуму, бітумної емульсії або бензину А-92) з ТОВ "ТД Біоіл" № 102 від 26 березня 2019 року, № 71 від 20 березня 2017 року, № 89 від 27 березня 2017 року, № 50 від 6 березня 2018 року, № 49 від 6 березня 2018 року, № 53 від 14 березня 2018 року, № 84 від 3 квітня 2018 року, № 242 від 8 серпня 2017 року, № 175 від 25 червня 2018 року, № 89 від 27 березня 2017 року, № 168 від 6 червня 2017 року, № 221 від 18 липня 2017 року, № 242 від 8 серпня 2017 року, № 271 від 12 вересня 2017 року та з ТОВ "Біт Трейдінг" № 271 від 9 жовтня 2017 року.

За умовами цих однотипних договорів постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в тендерній пропозиції, а покупець зобов'язується оплатити й прийняти товар. Прийом (здача) товару проводиться за кількістю згідно накладної, а за якістю згідно з документами, які підтверджують якість товару (паспорти, сертифікати якості). Розрахунки за отриманий товар здійснюються за бюджетні кошти.

На підтвердження фактів поставки товару позивач надав видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення на оплату товару, виписки банку, товарно-транспортні накладні.

Правове регулювання

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пункт 198.1 статті 198 ПК України встановлює, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пункту 198.3 статті 198 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону передбачає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позиція Верховного Суду

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Суд зазначає, що деякі помилки в документах чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

Ухвалюючи рішення у справі про відмову в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій врахували висновки акта перевірки, зокрема, щодо недоліків в оформленні товарно-транспортних накладних та видаткових накладних; щодо відсутності актів про приймання продукції за кількістю та якістю та документів, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію, а також інформацію з бази даних ІТС "Податковий блок" щодо відсутності у контрагентів позивача основних фондів та трудових ресурсів у достатній кількості тощо.

Суди попередніх інстанцій врахували відомості, зазначені в ухвалі слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави від 10 серпня 2018 року у справі № 554/4620/18 про накладення арешту на документи, які були вилучені 10 липня 2018 року в ході обшуку за місцем розташування службових приміщень КП "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління", а саме "досудовим розслідуванням встановлено, що з метою протиправного заволодіння бюджетними коштами службові особи КП "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" (код ЄДРПОУ 03332033), попередньо вступили в змову зі службовими особами ТОВ "Торговий Дім "БІОІЛ" (код ЄДРПОУ 36565962, юридична адреса: Черкаська область, м. Чигирин, вул. Грушевського, буд. 16а). Відповідно до отриманої інформації, КП "Кременчуцьке ПС ШРБУ" протягом березня липня 2017 року уклало з ТОВ "ТД "БІОІЛ" чотири угоди на постачання бітуму марки БНД 70/100 на загальну суму близько 52 млн. грн. При цьому, з метою перемоги оголошених КП "Кременчуцьке ПС ШРБУ" тендерах ТОВ "ТД "БІОІЛ" застосовувало протиправний механізм, який полягав у оголошенні цінової пропозиції нижче економічно - обґрунтованого рівня, з подальшим підвищенням ціни поставки товару на підставі експертних висновків Черкаської торгово-промислової палати щодо фактичної ціни даного виду товару. Також, встановлено, що для реалізації злочинного задуму службові особи ТОВ "ТД "БІОІЛ" частину вказаних бюджетних грошових коштів у сумі понад 3,5 млн. грн., конвертували у готівку через фіктивне підприємство ТОВ "Транснафтогруп" (код ЄДРПОУ 40381494, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 50б, офіс. 20), що входить до складу транзитно-конвертаційної групи підприємств. Водночас, наявні дані свідчать про те, що фактично КП "Кременчуцьке ПС ШРБУ" недоотримало бітуму на суму, яка конвертована у готівку, але при цьому, його службові особи оформили отримання повного обсягу замовлення, чим нанесли шкоду даній бюджетній установі на суму понад 3,5 млн. грн. Окрім цього встановлено, що і на даний час представники тендерного комітету КП "Кременчуцьке ПС ШРБУ" систематично займаються сприянням у змові між учасниками тендерів, які були вже проведені на протязі 2018 року, які проводяться зазначеним комунальним підприємством, спотворюючи умови для перемоги комерційних структур, з якими у них встановлені корупційні стосунки, що підтверджується отриманими матеріалами в рамках проведених НСРД. Тобто в ході проведення досудового розслідування встановлено той факт, що дійсно службові особи які займають відповідні посади на КП "Кременчуцьке ПС ШРБУ" на протязі 2017-2018 років сприяють службовим особам ТОВ "ТД "БІОІЛ" в отриманні переваги та яких в подальшому визнають переможцями та укладають договори на поставку. При цьому знаючи, що товар який буде в подальшому поставлений ТОВ "ТД "БІОІЛ" не відповідає специфікаціям до договору та поставляється в менших об'ємах від очікуваної кількості зазначених в конкурсних пропозиціях. У сукупності із іншими доказами, є підстави вважати про вчинення розтрати бюджетних коштів службовими особами КП "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" за попередньою змовою зі службовими особами ТОВ "Торговий Дім "БІОІЛ"".

Суди першої та апеляційної інстанції врахували обставини, викладені у процесуальній ухвалі слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави від 10 серпня 2018 року у справі № 554/4620/18 про накладення арешту на документи, які були вилучені 10 липня 2018 року в ході обшуку за місцем розташування службових приміщень КП "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління", не зважаючи на положення частини 6 статті 78 КАС України, яка встановлює обов'язок адміністративного суду враховувати правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Ухвала слідчого судді про накладення арешту на документи не є судовим рішенням, яке повинно враховуватися адміністративним судом.

Крім того, позивач під час апеляційного провадження надав суду апеляційної інстанції Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, який містить інформацію щодо закриття кримінального провадження №12017170000000500 на підставі ч.1 ст.284 КПК України (відсутність події кримінального правопорушення). Суд апеляційної інстанції не дослідив вказаний Витяг, не підтвердив і не спростував зазначені в ньому відомості.

Оцінюючи товарно-транспортні накладні, наявні в матеріалах справи, суди попередніх інстанцій зазначили, що в них не заповнені графи "номер резервуара", "об'єм нафтопродукту (нафти), дм3", "метод визначення маси нафтопродукту (нафти) "густина нафтопродукту (нафти), кг/м3 ", "температура нафтопродукту (нафти), С", що не дає можливості ідентифікувати та визначити рух нафтопродуктів. Також не всі товарно-транспортні накладні містять повну назву пункту навантаження, вказуючи лише назву населеного пункту, наприклад: м. Дніпро.

Колегія суддів визнає такий висновок судів попередніх інстанцій нелогічним, оскільки якості нафтопродукту, номер резервуару не можуть визначати рух товару.

Крім того, велика кількість товарно-транспортних накладних не долучена до матеріалів справи, і відповідно не досліджувалася судами, оскільки ці документи, серед інших, були вилучені в межах кримінального провадження №12017170000000500, про що свідчить опис вилучених документів (том 4, а. с. 256-289).

Суди попередніх інстанцій також врахували інформацію податкового органу про те, що з вересня 2018 року ТОВ "ТД "Біоіл" не подано до контролюючого органу жодної податкової звітності. З цього приводу колегія суддів звертає увагу на низку судових рішень адміністративних судів, наданих позивачем і долучених до матеріалів справи (том 4, а. с. 143-220), правовідносини в яких стосуються фактів подання звітності контрагентом позивача. Однак суди попередніх інстанцій не досліджували ці документи.

Залишилися поза увагою судів попередніх інстанцій рішення Господарського суду Полтавської області, Східного апеляційного господарського суду, ухвалені у справах №917/521/19, №917/522/19 (копії яких долучені до матеріалів справи том 4, а. с. 290-317), в яких господарські суди досліджували правовідносини КП "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області і ТОВ "ТД "Біоіл" в межах господарських операцій за договорами поставки № 84 від 3 квітня 2018 року, № 175 від 25 червня 2018 року, які визнані нереальними судами попередніх інстанцій у цій справі.

Отже суди попередніх інстанцій не дослідили долучені до матеріалів справи рішення судів у господарській справі на предмет наявності/відсутності обставин, які не доказуються при розгляді іншої справи відповідно до положень частини 4 статті 78 КАС України.

Суд зазначає, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції не містять ґрунтовного аналізу первинних документів, результати якого можуть беззаперечно підтвердити висновки контролюючого органу, викладені в акті податкової перевірки. Податкові накладні як і частина первинних документів, а також частина товарно-транспортних накладних (що вилучені в межах кримінального провадження) до матеріалів справи не долучені, судами попередніх інстанцій не досліджені.

Крім того, колегія суддів зазначає, що висновки про відсутність реальності господарських операцій з огляду на відсутність у контрагентів трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено на підставі аналізу податкової інформації та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС, проте така податкова інформація, носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь-які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для нового розгляду у цій справі.

Верховний Суд зауважує, що суд повинен надати належну правову оцінку доводам позивача та відповідача, якими вони мотивують свою правову позицію у справі, оцінити представлені учасниками провадження докази у сукупності та взаємозв'язку за правилами статті 90 КАС України та надати належне обґрунтування щодо причин відхилення певних доказів, надання переваги тим чи іншим доводам або доказам.

Вимоги частини 4 статті 9 КАС України зобов'язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

З урахуванням викладеного, керуючись нормами права, що підлягають застосуванню у даній справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судами попередніх інстанцій під час розгляду справи порушено норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Суд наголошує, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об'єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, достатніми, належними та допустимими.

Правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року у справі №440/668/20 скасувати.

Справу №440/668/20 направити на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Васильєва

С. С. Пасічник