Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2019 року

Київ

справа №815/7017/15

адміністративне провадження №К/9901/6629/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Данилевич Н.А., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2016 року (головуючий суддя Андрухів В.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2016 року (головуючий суддя Федусик А.Г., судді - Шевчук О.А., Зуєва Л.Є.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області про зобов'язання провести розрахунок та виплату суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області (далі - Білгород-Дністровська РДА) про зобов'язання відповідача провести розрахунок та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу без врахування необхідних для сплати платежів до бюджету за період з 6 квітня 2011 року по день ухвалення рішення у цій справі, відшкодування моральної шкоди у розмірі 20000 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2016 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Білгород-Дністровської РДА на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання судового рішення, без врахування необхідних для сплати платежів до бюджету за період з 7 квітня 2011 року по 2 лютого 2016 року у сумі 72987,33 грн. Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, Білгород-Дністровська РДА звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 травня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 січня 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Данилевич Н.А., Желтобрюх І.Л.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Білгород-Дністровською РДА оскаржуються рішення судів першої та апеляційної інстанцій лише в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача провести розрахунок та виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, тому оскаржувані рішення судом касаційної інстанції перевіряються лише в цій частині в межах доводів та вимог касаційних скарг.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Розпорядженням Білгород-Дністровської РДА від 8 лютого 2008 року № 15/к ОСОБА_2 звільнено із займаної посади заступника начальника - головного інженера Управління агропромислового розвитку Білгород-Дністровської РДА за пунктом 2 статті 40 Кодексу законів про працю України, у зв'язку з невідповідністю займаній посаді.

Не погодившись із розпорядженням прийнятим відповідачем, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про його скасування.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2011 року у № 2-а-17/10/1505, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня 2015 року, позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника начальника - головного інженера управління агропромислового розвитку Білгород-Дністровської РДА з 8 лютого 2008 року. Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 48537,48 грн без врахування необхідних для сплати платежів - податків та моральну шкоду у сумі 5000 грн.

Відповідачем з метою виконання судового рішення, 21 жовтня 2011 року позивачу було запропоновано наявну у штатному розписі вакантну посаду головного спеціаліста відділу рослинництва і тваринництва Управління агропромислового розвитку районної державної адміністрації.

Згідно акту Білгород-Дністровської РДА від 21 жовтня 2011 року ОСОБА_2 відмовився від запропонованої йому відповідачем посади.

Листом від 5 квітня 2012 року № 01986 Білгород-Дністровською РДА було запропоновано ОСОБА_2 посаду начальника Управління агропромислового розвитку Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області.

Відповідачем 18 квітня 2012 року складено акт, що ОСОБА_2 не відреагував на лист від 5 квітня 2012 року № 01986, до Білгород-Дністровської РДА не з'явився.

У зв'язку із зазначеними обставинами Білгород-Дністровська РДА звернулася до суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2011 року.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року у задоволенні заяви відповідача відмовлено. Відмова мотивована тим, що при розгляді трудових спорів щодо поновлення особи на посаді, суд у разі задоволення позову, повинен поновити особу саме на тій посаді, з якої її незаконно звільнено, незалежно від того, чи скорочено дану посаду станом на момент винесення судового рішення. Відповідач має змогу належним чином виконати судове рішення, поновивши позивача на посаді, яку зазначено судом, будь-яких непереборних обставин з цього приводу судом не встановлено.

Крім того, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2011 року звернуто до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді заступника начальника - головного інженера управління агропромислового розвитку Білгород-Дністровської РДА з 8 лютого 2008 року та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 48537,48 грн, без врахування необхідних до сплати платежів - податків.

У зв'язку з не поновленням Білгород-Дністровською РДА станом на грудень 2015 року позивача на відповідній посаді, останній звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що оскільки постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2011 року у справі № 2-а-17/10/1505 виконана частково, а саме: на підставі вказаного рішення було сплачено позивачу заробітну плату за час вимушеного прогулу до 6 квітня 2011 року, проте не поновлено позивача на посаді, з якої його було незаконно звільнено, що в подальшому позбавило позивача можливості отримувати заробітну плату, а тому порушене право позивача підлягає поновленню.

Зазначена позиція була підтримана Одеським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.

Верховний Суд висновки судів попередніх інстанцій вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права та зазначає наступне.

Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України (в редакції чинній на момент ухвалення рішення про поновлення на посаді; далі - КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Зазначена вище стаття КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив будь-які додаткові дії, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Згідно положень статті 124 Конституції України, статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій; далі - КАС України) судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими для виконання на всій території України.

Частиною першою статті 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до частини другої статті 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

При цьому, пунктом 3 частини першої статті 256 КАС України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Пунктом 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Враховуючи те, що на момент звернення ОСОБА_2 до суду з цим позовом Білгород-Дністровською РДА не виконано постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2011 року та не поновлено позивача на посаді, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП України на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова Одеського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2016 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2016 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені у касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.А.Данилевич

І.Л.Желтобрюх