Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.01.2018 року у справі №822/6264/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2018 року

Київ

справа №822/6264/15

провадження №К/9901/7724/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М.І.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньомусудовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 822/6264/15

за позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України про визнання незаконним, скасування наказу та зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду прийняту14 січня 2016 року у складі колегії судді: головуючого - Салюка П.І., суддів: Ніколайчука М.Є., Шевчука О.П., та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду постановлену 14 квітня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого - Сторчака В.Ю., суддів: Ватаманюка Р.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

в с т а н о в и в :

У грудні 2015 року ОСОБА_2(далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив:

визнати незаконним і необґрунтованим та скасувати наказ Державної фіскальної служби України (далі також - ДФС) від 26 жовтня 2015 року № 3414-о про його звільнення, під час перебування на лікарняному, з 02 листопада 2015 року з посади директора Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення ДФС із загальним формулюванням причини звільнення «Звільнити з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади»;

поновити його на посаді директора Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення ДФС;

стягнути з Державної фіскальної служби України середній заробіток за час вимушеного прогулу, з дня звільнення і до моменту фактичного поновлення на роботі;

зобов'язати відповідача проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до нього заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно наказу Державної фіскальної служби України від 26 жовтня 2015 року №3414-о він був незаконно звільнений з посади директора Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення ДФС з підстав передбачених Законом України «Про очищення влади» під час перебування на лікарняному.

Зазначає, що Державною фіскальною службою України люстрацію щодо нього проведено свавільно, без забезпечення верховенства права та дотримання прав людини, передбачених Конституцією України, нормами чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, положень Законів України «Про очищення влади», «;Про державну службу», Кодексу законів про працю України та інших нормативних актів.

Вказує, що не підтримував антидемократичних заходів, не вчиняв дій та не здійснював заходів, спрямованих на перешкоджання реалізації конституційного права громадян України збиратися мирно і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації. Не впроваджував дій спрямованих на завдання шкоди життю, здоров'ю, майну фізичних осіб у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року. Своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю не здійснював заходи (та/або не сприяв їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_4, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини.

Позивач вважає, що не підлягає люстрації, так як ним виконано всі вимоги та умови, які пред'являються до державного службовця, а тому має законні підстави для подальшого перебування на державній службі.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 14 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року, позовні вимоги задовольнив частково.

Визнав протиправним та скасував наказ Державної фіскальної служби України від 26 жовтня 2015 року №3414-о про звільнення ОСОБА_2 з посади директора Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення ДФС, з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади».

ПоновивОСОБА_2 на посаді директора Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення ДФС.

Зобов'язати нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постанову в частині поновлення ОСОБА_2 та виплати заробітної плати в межах одного місячного заробітку допустив до негайного виконання.

В решті позовних вимог відмовив.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій були винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки судів не відповідають обставинам справи, просив скасувати їх рішення, та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Так відповідач зазначає, що згідно наказу ДФС України №3414-о від 26 жовтня 2015 року позивач підлягає звільненню з підстав передбачених Законом України «Про очищення влади» і як підставу звільнення зазначено: пункт 7-2 частини першої статті 36 КЗпПУ, Закон України «Про очищення влади», звіт про результати проведення перевірки щодо виконання ДФС норм Закону України «Про очищення влади» від 21 жовтгя 2015 року, пункт 6 витягу з протоколу № 116 засідання Кабінету міністрів України від 21 жовтня 2015 року, однак суди зазначені обставини не врахували, що потягло за собою постановлення незаконного рішення.

Касаційна скарга підлягаєзалишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - КАС України) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положенням статті 43 Конституції України, закріплено право кожного громадянина на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він обирає. При цьому, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Законом України від 16 вересня 2014 року № 1682-VII «Про очищення влади», який набрав чинності 16 жовтня 2014 року (далі Закон № 1682-VII) визначено правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1682-VII, очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_4, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист (частина друга статті 1 Закону № 1682-VII).

Згідно з частиною третьою статті 1 Закону № 1682-VII, протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Частиною п'ятою статті 1 Закону № 1682-VII встановлено, що заборона, передбачена частиною третьою або четвертою цієї статті, може застосовуватися до особи лише один раз.

Статтею 2 Закону № 1682-VII, передбачено перелік посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 Закону № 1682-VII заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо: начальницького складу органів внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Відповідно до пункту 7-2 статті 36 Кодексу законів про працю в Україні трудовий договір припиняється з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади».

У випадках, передбачених пунктами 7 і 7-1 частини першої цієї статті, особа підлягає звільненню з посади у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, а у випадку, передбаченому пунктом 7-2, особа підлягає звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України «Про очищення влади».

Статтею 3 Закону № 1682-VII встановлені критерії здійснення очищення влади (люстрації).

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 3 Закону № 1682-VII заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року - керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 в період з 11 серпня 2011 року по 12 листопада 2013 року працював на посаді директора Центру підвищення кваліфікації, перепідготовки працівників та кінології Держмитслужби.

З 13 листопада 2013 року по 06 квітня 2015 року - на посаді директора Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Міндоходів (далі Департамент СПКЗ Міндоходів), а з 07 квітня 2015 року його переведено на посаду директора Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення ДФС (далі Департамент СПКЗ ДФС).

На виконання п. 3 Витягу з протоколу №100 засідання Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2015 року, спільною робочою групою з представників Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України, Національного агентства України з питань державної служби та Секретаріату Кабінету Міністрів України проведено перевірку виконання Державною фіскальною службою України норм Закону № 1682-VIIта постанови Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року, із змінами і доповненнями від 28 березня 2015 року, яка тривала в період з 29 вересня 2015 року по 08 жовтня 2015 року.

Відповідно до Звіту від 21 жовтня 2015 року про результати проведення перевірки щодо виконання ДФС України норм Закону № 1682-VII, робочою групою зроблено висновок про порушення в роботі керівництва ДФС України щодо неналежної організації роботи в частині виконання вимог Закону, зокрема: незастосування заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади» до ОСОБА_2 Також робочою групою надано голові ДФС України пропозиції невідкладно вжити заходів щодо звільнення з посад осіб, до яких застосовується заборона, передбачена частиною третьою статті 1 вищезазначеного Закону та проінформувати Міністерство юстиції України про їх звільнення з посад.

Наказом голови Державної фіскальної служби України ОСОБА_3 від 26 жовтня 2015 року №3414-о, ОСОБА_2 було звільнено 02 листопада 2015 року з займаної посади з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади».

На підставі зазначеного вище наказу ОСОБА_2 внесено до єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади».

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, дійшов висновку про безпідставність застосування відповідачем до позивача заборони передбаченої частиною третьою статті 1 Закону № 1682-VII, оскільки посада з якої він звільнений не підпадає під дію вищезазначеного Закону.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанції та зазначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_2 в період з 11 серпня 2011 року по 12 листопада 2013 року працював на посаді директора Центру підвищення кваліфікації, перепідготовки працівників та кінології Держмитслужби (з 22 січня 2011 року Хмельницький центр підвищення кваліфікації та перепідгтотовки кадрів ДМСУ з 21 січня 2011 року перейменовано в Центр підвищення кваліфікації, перепідготовки працівників та кінології Держмитслужби).

Згідно п.п.1.2 Статуту Хмельницького Центру підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрівДМСУ (далі Центр) від 24 листопада 1997 року, затвердженого Головою державної митної служби України, Центр є закладом післядипломної освіти, що заснований на загальнодержавній власності, підпорядкований Державній митній службі України, як спеціалізована митна організація, яка здійснює навчальну, наукову та організаційно-методичну роботу по підвищенню кваліфікації і перепідготовці працівників митних органів.

Таким чином, зважаючи на те, що Центр підвищення кваліфікації, перепідготовки працівників та кінології Держмитслужби є освітнім закладом, основними завданнями та функціями якого є підвищення кваліфікації та перепідготовка фахівців митних справ і до повноважень директора вказаного навчального закладу не входить управління державними справами то позивач не відноситься до кола осіб, до яких встановлена заборона, передбачена частиною першою статті 3 Закону № 1682-VII.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 3 Закону № 1682-VII, заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням: керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах у місті Києві.

Згідно пункту 2 статті 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», територіальні органи центрального органу виконавчої влади можуть утворюватися в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи (у разі їх утворення).

Відповідно до пункту 3 Типового положення «Про територіальні органи міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 563, завданням територіальних органів є реалізація повноважень міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 в період з 13 листопада 2013 року по 06 квітня 2015 року перебував на посаді директора Департаменту СПКЗ Міндоходів, а з 07 квітня 2015 року його переведено на посаду директора Департаменту СПКЗ ДФС.

Відповідно до пункту 1 Положення про Департамент спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Міндоходів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 29 травня 2013 року за №133, Департамент спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Міністерства доходів і зборів України (далі Департамент) утворений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів».

Департамент є територіальним органом Міністерства доходів і зборів України та як спеціалізований митний орган з питань підвищення кваліфікації фахівців та кінологічного забезпечення входить до структури Міндоходів.

Отже, хоча Департамент СПКЗ Міндоходів і є територіальним органом державної влади, проте на директрора Департаменту дія пункту 4 частини другої статті 3 Закону № 1682-VII не розповсюджується, оскільки він був створений як спеціалізований орган на відміну від юридичних осіб публічного права територіальних органів Міністерства доходів і зборів згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 р. № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів», і виконує свої функції на всій митній території України, а не на одній чи декількох адміністративно-територіальних одиницях.

Крім того, дія частини третьої статті 1 Закону № 1682-VII, застосовується до кола осіб, які обіймали посади перераховані в пунктах 1-13 частини другої статті 2 цього Закону у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року.

Як встановлено судами Департамент СПКЗ ДФС утворений в результаті реорганізації Департаменту СПКЗ Міндоходів.

Відповідно до пункту 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074 «Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади», акт Кабінету Міністрів України про можливість забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється, видається після здійснення заходів, пов'язаних з державною реєстрацією утвореного органу виконавчої влади як юридичної особи публічного права, затвердженням положення про нього, структури та штатного розпису його апарату, кошторису та заповненням 30 відсотків вакансій.

Як вбачається з матеріалів справи в період з 14 листопада 2013 року по квітень 2014 року Департамент СПКЗ Міндоходів перебував на стадії реорганізації, а тому ОСОБА_2 будучі директором департаменту здійснював тільки організаційні заходи щодо підготовки до початку діяльності, а тому повноваженнями щодо формування та реалізації державної митної політики, що є однією із умов люстрації він не займався.

Крім того, як вбачається з довідки про заповнення вакантних посад в Департаменті спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Міндоходів в період з листопада 2013 року по квітень 2014 року, виданої завідувачем сектору персоналу Департаменту СПКЗ ДФС, штатна чисельність працівників Департаменту має складати 76 осіб, станом на листопад 2013 року кількість працівників Департаменту складала -1 особа, що є 1% від штаної чисельності, а станом на 22 лютого 2014 року - 11 осіб, що складає 14% від штатної чисельності.

При цьому, в Центрі підвищення кваліфікації, перепідготовки працівників та кінології Держмитслужби, який ліквідовувався, станом на 22 лютого 2014 року працювало 52 особи, що становить 62,6% від штатної чисельності.

Таким чином, враховуючи штатну чисельність працівників Департаменту СПКЗ Міндоходів в період з листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року, вищезазначений орган державної влади до заповненням 30 відсотків вакансій не міг забезпечити виконання своїх функцій, а відтак позивач в цей період не міг здійснювати повноваження щодо формування та реалізації державної митної політики.

Відповідно до підпунктів 1 та 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1682-VII встановлено, що впродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третій статті 1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб: звільняє цих осіб з посад або надсилає керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення з посади таких осіб, відповідні документи для їх звільнення не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання таких документів; інформує Міністерство юстиції України про їх звільнення з посад та надає відповідні відомості про застосування до таких осіб заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону, для їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону № 1682-VI, у порядку та строки, визначені цим Законом.

Таким чином, у разі застосування до особи заборони зазначеної в частині третій статті 1 Закону № 1682-VII, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, така особа повинна була бути звільнена відповідно до підпункту 1 пункту 2 Перехідних та Прикінцевих положень Закону № 1682-VII протягом десяти днів з дня набрання чинності Законом. Тобто, вказані норми щодо строків та критеріїв звільнення, носять імперативний характер.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, у 2015 році ОСОБА_2 пройшов спеціальну перевірку передбачену Законом № 1682-VII, за результатами якої, жодних обмежень або застережень щодо можливості займати посаду державного службовця органами, уповноваженими на проведення спеціальної перевірки встановлено не було.

Згідно висновку Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Хмельницькій області в поданій ОСОБА_2 декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік майно, доходи та витрати, набуті за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», відповідає наявній в податкового органу інформації про доходи, отримані позивачем із законних джерел.

Разом з тим, наказом голови Державної фіскальної служби України від 26 жовтня 2015 року №3414-о, ОСОБА_2 було звільнено 02 листопада 2015 року з займаної посади з підстав, передбачених Законом № 1682-VII.

Таким чином, відповідачем відносно позивача не були застосовані норми Закону № 1682-VII та не дотримано вказаного терміну, визначеного цим Законом.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до вищезазначеного наказу, підставою для звільнення позивача зазначено: пункт 7-2 частини першої статті 36 КЗпП України, Закон України «Про очищення влади», звіт про результати проведеної перевірки щодо виконання ДФС норм Закону України «Про очищення влади» від 21.10.2015 року, пункт 6 витягу з протоколу № 116 засідання Кабінету Мінівстрів України від 21 жовтня 2015 року.

Проте, Вервний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ні Законом № 1682-VII ні іншим підзаконним нормативно-правововим актом, прийнятим на його виконання, не передбачені в якості правової підстави для звільнення вказані акти.

За такого правового врегулювання, враховуючи те, що обставини встановлені судами попередніх інстанцій свідчать пропротиправності оскаржуваного наказу про звільнення позивача та наявність підстав для поновлення його на роботі, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій прочасткове задоволення позовних вимог.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець