ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 809/382/17

адміністративне провадження № К/9901/42526/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В. В.,

суддів: Бившевої Л. І., Ханової Р. Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №809/382/17 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.05.2017 (суддя Лучко О. О.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2017 (головуючий суддя Макарик В. Я., судді:

Глушко І. В., Коваль Р. Й.),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби (далі також Івано-франківська митниця, відповідач) у якому просив визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці №206000006/2017/000100/2 від 09.02.2017. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів призначення Івано-Франківської митниці №206000006/2017/000100/2 від 09.02.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем всупереч норм, встановлених статтею 57 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.

Відповідач проти позову заперечував, вказував, що прийняте рішення про коригування митної вартості є правомірним та обґрунтованим. При проведенні контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, посадовою особою Митниці встановлено, що у документах, наданих позивачем для підтвердження заявленої митної вартості товару, не містяться всі відомості відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.05.2017, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2017, позов задоволено.

Задовольняючи позов, суди посилались на те, що відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Івано-Франківська митниця звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.10.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Івано-Франківської митниці на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.05.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2017 у справі №809/382/17.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від
03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали справи №809/382/17 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 21.12.2020 матеріали справи прийнято до провадження, касаційний розгляд призначено у попередньому судовому засіданні на 22.12.2020.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального права, під час розгляду справи мало місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, таким чином оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню. Митниця вказує, що декларантом не подано повний перелік документів для підтвердження митної вартості товару за ціною договору, а також зауважує, що декларанту було направлено повідомлення з вимогою надати висновок експерта. Натомість, декларантом повідомлено митний орган про неможливість надати такий висновок.

Ненадання відповідних документів та відсутність у документах відомостей, що містять числові значення щодо ціни товару, слугували підставою відмови у митному оформленні товарів за ціною, заявленою декларантом. Відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, про відмову у задоволенні позову.

Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, у якому останній вказує, що касаційна скарга не містить доводів про порушення судами норм права. Як зауважує позивач, митний орган не зазначив в чому полягає сумнів на момент розмитнення, які додаткові документи слід надати, які є розбіжності у поданих документах. На думку позивача, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що відповідачем не було повідомлено декларанта, які саме числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена, були відсутні. Позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.02.2017 позивачем придбано у нерезидента транспортний засіб - легковий автомобіль марки "Volkswagen", модель "TOURAN", що був в експлуатації, тип кузова - Універсал, тип двигуна - дизель, об'єм двигуна - 1598 см. куб,, календарний рік виготовлення - 2013, модельний рік виготовлення - 2013, що підтверджується рахунком-фактурою №20170094 від
01.02.2017.

06.02.2017 представником позивача (декларантом) для здійснення митного оформлення вказаного транспортного засобу відповідачу подано в електронній формі митну декларацію №206050001.2017.400988 на ввезений транспортний засіб, згідно якої заявлено митну вартість автомобіля в розмірі 5200,00 EUR, визначену за основним методом - за ціною договору.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару вказаної митної декларації декларантом долучено: акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 04.02.2017 №209090401/2016/00399; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від
03.09.2012; платіжний документ, що підтверджує вартість товару №482000347185 від
01.02.2017; рахунок-фактуру (інвойс) №20170094 від 01.02.2017; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №0380 від
04.06.2013; декларацію про походження товару №0380 від 01.02.2017; паспорт громадянина України; копію митної декларації країни відправлення MRN 17ВЕЕЕ0000004425288 від 01.02.2017; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів №~organization0~/2017/400988 від 06.02.2017.

06.02.2017 посадовою особою митного поста "Івано-Франківськ-Центральний" сформовано електронне повідомлення декларанту про необхідність надання додаткових документів, які підтверджують якісні та вартісні характеристики товару (а. с.69).

У свою чергу, декларантом не було подано відповідачу додаткових документів. У наданій відповіді він зазначив, що крім документів, визначених Митним кодексом України, інших документів у нього немає змоги надати.

09.02.2017 відповідач за результатами розгляду поданої декларантом митної декларації та доданих до неї документів, відмовив позивачеві у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю у зв'язку з розбіжностями в документах, які подані до митного оформлення, а саме: невідповідністю вартості, вказаної у копії митної декларації країни відправлення, вартості, вказаній у фактурі, платіжному документі; також, що платіжний документ не містить реквізитів фактури, по якій сплачені кошти за транспортний засіб. Крім того, декларантом не подано додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу - висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовленого спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідачем оформлено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №206000006/2017/00100 від 09.02.2017.

У зв'язку з наведеним, відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс рішення про коригування митної вартості товарів №206000006/2017/000100/2 від 09.02.2017, яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 9389 EUR. Вказав, що перший метод не застосований, у зв'язку з розбіжностями в наданих документах, а саме: невідповідністю вартості, вказаної у копії країни відправлення, вартості, вказаній у фактурі, платіжному документі; а також що, платіжний документ не містить реквізитів фактури, по якій сплачені кошти за транспортний засіб.

Другий-п'ятий методи визначення митної вартості товарів відповідач не застосував у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів четвертого та п'ятого. Джерело інформації: каталог SchwaсkeListe 08/2016 стор.1034, з врахуванням коригувань на комплектацію автомобіля та технічний стан.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду про їх скасування.

Згідно положень частини 2 статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються МК України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм пункту 24 частини 1 статті 4 МК України, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Як встановлено частиною 1 статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно з частиною 1 статті 51, частиною 1 статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм частиною 1 статті 51, частиною 1 статті 52 МК України; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII частиною 1 статті 51, частиною 1 статті 52 МК України та цією главою.

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами 1 , 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених частинами 1 , 2 статті 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у статтею 54 МК України.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статтею 54 МК України.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи прийняття відповідачем оскаржуваного рішення мотивовано наявністю у поданих документах розбіжностей, а також наявність у наданих позивачем документах не всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

На підставі матеріалів справи судами з'ясовано, що митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.

Коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв'язку з розбіжностями у наданих документах, а саме: невідповідність вартості, вказаної в копії декларації країни відправлення, фактурі, платіжному документу, який не містив реквізитів фактури (а саме: в рахунку-фактурі вказана вартість товару 5200 EUR, а в експортній декларації - 5250 EUR).

Як вказано судами попередніх інстанцій, у платіжному документі - поштовій оплаті від імені третіх осіб (отримання) №4820121639 від 01.02.2017 зазначено про оплату ОСОБА_1 5200 EUR на користь фірми потриманих автомобілів "Poole Position Cars" з вказанням у додатковій інформації "vw touran ref НОМЕР_2 НОМЕР_1".

Квитанція касового апарату підтверджує проведення даної оплати.

При цьому, суди врахували той факт, що позивач з 07.03.2016 зареєстрований організацією Bpost в системі приватних клієнтів, що давало йому право проводити платіжні операції в Бельгії.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, у судовому засіданні досліджено рахунок-фактуру №4820121639 від 01.02.2017, з якого слідує, що фірма потриманих автомобілів "Pole Position Cars" продала ОСОБА_1 автомобіль марки "Volkswagen", модель "TOURAN". При цьому даний рахунок-фактура містить дані щодо автомобіля, який продавався, зокрема, ref НОМЕР_2 та номер шасі автомобіля НОМЕР_1. Вказані дані співпадають з тими, які зазначені у платіжному документі в додатковій інформації: vw touran ref НОМЕР_2 НОМЕР_1, і свідчать про те, що оплата здійснена саме за придбання даного автомобіля.

За таких обставин, суди констатували, що доводи відповідача про те, що платіжний документ не містить реквізитів рахунку-фактури не знайшли свого підтвердження.

Розглянувши обґрунтування митного органу стосовно розбіжностей в числових значеннях вартості автомобіля, вказаних в рахунку-фактурі та експортній декларації (а саме: в рахунку-фактурі вказана вартість товару 5200 EUR, а в експортній декларації - 5250 EUR), суди встановили.

З пояснень представника позивача слідує, що вказана розбіжність зумовлена тим, що кошти в розмірі 50 EUR включені брокером як вартість доставки автомобіля до установи брокера, який заповнював європейську декларацію.

Як вбачається, що кошти в розмірі 50 EUR (зазначені в європейській декларації до вартості автомобіля - 5250 EUR) стосуються транспортних витрат в розмірі 46,50
євро (а. с.121-123).

При цьому в європейській декларації в графі 22 зазначена валюта та сума рахунку 5200 EUR, а в графі 46 - статистична (перекладена як кінцева) вартість зазначена в 5250 EUR.

Відповідачем було зазначено у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішенні про коригування митної вартості товарів про відсутність в поданих декларантом документах всіх відомостей про складові митної вартості транспортного засобу із витребуванням перед цим документів, які слід подати для підтвердження митної вартості товару (а саме: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини), які суд першої інстанції розцінив як зобов'язання позивача самостійно визначити митну вартість автомобіля за резервним методом (шостим методом).

Позивачем подано рахунок та платіжну квитанцію про здійснену оплату за придбаний автомобіль декларантом митному органу разом з митною декларацією для митного оформлення. Інших документів, які би підтверджували заявлену митну вартість авто, у нього не було.

Взявши до уваги вищевикладене, суди дійшли висновку, що відповідачем недотримано вимоги частини 2 статті МК України при здійсненні перевірки правильності визначення митного вартості товару за основним методом - ціною договору.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Частиною 1 -2 статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Частиною 1 -2 статті 77 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, з'ясовано, що суд апеляційної інстанцій не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Івано-Франківської митниці без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.05.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2017 у справі №809/382/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.........................................

В. В. Хохуляк

Л. І. Бившева

Р. Ф. Ханова

Судді Верховного Суду