Історія справи

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 грудня 2018 року

Київ

справа №822/2225/16

адміністративне провадження №К/9901/35963/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 року (Судді: Совгира Д. І., Білоус О.В., Курко О. П.),

у справі № 822/2225/16

за позовом ОСОБА_2

до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Колибаївської сільської ради

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - відповідач, Кам'янець-Подільська ОДПІ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Колибаївської сільської ради про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області форми «Ф» від 29 червня 2016 року: №178365-13, №178362-13, № 178364-13, №178366-13, №178363-13, №178361-13.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року адміністративний позов задоволений, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області форми «Ф» від 29 червня 2016 року: №178365-13, №178362-13, № 178364-13, №178366-13, №178363-13, №178361-13.

Підставою для задоволення позову стали висновки суду, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки практично не може бути визнаний обов'язковими до сплати за 2015 рік, оскільки місцеві ради не приймали і не могли прийняти і офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 року рішення про встановлення таких податків і зборів.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції, за результатами розгляду якої постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову з посиланням на те, що податок на майно, відмінне від земельної ділянки,як обов'язковий місцевий податок, підлягає сплаті, виходячи з норм ст. 266 Податкового Кодексу України, починаючи з 1 січня 2015 року, безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку, встановленому підпунктом 12.3.4 пункту 12.3.4 ст. 12 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати, та залишити в силі постанову суду першої інстанції, якою задоволений позов, оскільки судом апеляційної інстанції при вирішенні спірного питання не враховано, що рішення Ходоровецької сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області від 28 січня 2015 року № 01 не може бути застосовано до правовідносин з питань оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які виникли з 01 січня 2015 року, адже його не було прийнято та опубліковано у строк, визначений пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Справа у відповідності до ухвали Верховного Суду від 02.11.2018 року розглядається в порядку письмового провадження.

Як встановлено судами, а також не є спірним між сторонами, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно у власності ОСОБА_2 перебуває: нежитлова будівля склад ПММ, загальною площею 20,1 кв.м. - розташована за адресою: с. Ходорівці, вул. Т. Шевченка, 15; нежитлова будівля зерноскладу, загальною площею 298,8 кв.м. - розташована за адресою: с. Ходорівці, вул. Т. Шевченка, 14; нежитлова будівля свинарника, загальною площею 475 кв.м. - розташована за адресою: с. Ходорівці, вул. Т. Шевченка, 113; комплекс нежитлових будівель: складу площею - 184,1 кв.м.; будівля пилорами - 157,8 кв.м.; будівля складу пилорами - 109,9 кв.м. розташований за адресою: с. Ходорівці, вул. Т. Шевченка, 10; нежитлова будівля гараж і майстерня, загальною площею 238,1 кв.м. - розташована за адресою: с. Ходорівці, вул. Т. Шевченка, 9; нежитлова будівля свинарника, загальною площею 691,1 кв.м. - розташована за адресою: с. Ходорівці, вул. Т. Шевченка, 8.

29 червня 2016 року Кам'янець-Подільською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Хмельницькій області прийняті (сформовані) податкові повідомлення - рішення форми "Ф": №178365-13, №178362-13, №178364-13 від 29 червня 2016 року, №178366-13, №178363-13, №178361-13, якими визначені до сплати позивачу податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за вказаними об'єктами нежитлової нерухомості на загальну суму 26 490,82 грн за 2015 рік.

Незгода з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями стала підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Суд касаційної інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні спірного питання, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З 01.01.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII), яким запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається із: податку на майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.

Так, відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно із пунктом 10.3 статті 10 Податкового кодексу України, в редакції Закону № 71-VIII, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Зважаючи на зміст наведених законодавчих норм, встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є повноваженням місцевої ради, яке виконується шляхом прийняття відповідного рішення.

Одночасно підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України регламентовано порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості затверджене рішенням ХХІХ сесії Ходоровецької сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області за № 01 лише 28 січня 2015 року.

Тобто вказане рішення прийняте міською радою з порушенням встановленого Податковим кодексом України строку для його прийняття.

З огляду на викладене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не може бути визнаний обов'язковим до сплати за 2015 рік, оскільки місцеві ради не приймали і не могли прийняти і офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 року рішення про встановлення таких податків і зборів.

Висновки апеляційного суду, на відміну від висновків суду першої інстанції, не відповідають правильному змісту правового регулювання вищенаведених норм, а тому у суду апеляційної інстанції не було підстав, встановлених статтею 202 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваного судового рішення), для скасування постанови суду першої інстанції.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 року - скасувати, залишити в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року по справі № 822/2225/16.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко