Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.10.2019 року у справі №804/1928/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 жовтня 2019 року

Київ

справа №804/1928/16

адміністративне провадження №К/9901/44156/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І. В., судді Шарапи В. М., судді Чиркіна С. М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі судді Кононенка О. В. від 21 лютого 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Панченко О. М., Іванова С. М., Чередниченка В. Є. від 27 червня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі також - відповідач, Уповноважена особа фонду на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк"), третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - ФГВФО), в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи фонду на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО за договором банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США №003-03727-260215 від 26 лютого 2015 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк";

- зобов'язати Уповноважену особу фонду на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" (далі також - ПАТ "Дельта Банк") за рахунок ФГВФО та надати до ФГВФО додаткову інформацію про позивача для внесення даних до Загального Реєстру вкладників ПАТ "Дельта Банк", які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів ФГВФО.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем безпідставно не включено позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО, посилаючись на те, що правочин укладений між позивачем та банком ПАТ "Дельта Банк" є нікчемним відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017, залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, в задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що спірний правочин укладений банком під час дії заборони проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом з підстав віднесення банку до проблемних постановою Національного банку України, яка була обов'язковою до виконання. Суди попередніх інстанцій вважають, що відповідач дійшов правильного висновку щодо нікчемності вчиненого між позивачем та банком правочину відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 та ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, позивач звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позов.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 804/1928/16, витребувано матеріали адміністративної справи та запропоновано учасникам справи подати відзив на касаційну скаргу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 липня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Желєзного І. В., суддів Шарапу В. М. та Чиркіна С. М.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26 лютого 2015 року між позивачем та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США по особовому рахунку № НОМЕР_1.

26 лютого 2015 року між позивачем та ПАТ "Дельта Банк" укладено додаткову угоду №1 до договору №003-03727-260215 від 26 лютого 2015 року, в якій сторони домовились внести зміни до пункту 1.8 договору.

Того ж дня ОСОБА_2 переказав на рахунок позивача № НОМЕР_1, відкритий в ПАТ "Дельта Банк", кошти в сумі ~money9~.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 №150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року №51, яким запроваджено тимчасову адміністрацію строком на 3 місяці з 03 березня 2015 року до 02 червня 2015 року та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В. В.

Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 08 квітня 2015 року №71 продовжено термін здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" по 02 вересня 2015 року (включно), а рішенням від 03 серпня 2015 року №147 продовжено термін здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" по 02 жовтня 2015 включно.

За наслідками засідання комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПAT "Дельта Банк", оформленого протоколом від 15 вересня 2015 року, та відповідно до наказу відповідача від 16 вересня 2015 року №813 застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу, за якими здійснено перерахування коштів на вклади як третім особам, так і власникам депозитних рахунків з підстав, визначених пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідачем направлено позивачу лист від 23 вересня 2015 року №8821/315, яким повідомлено позивача про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) №003-03727-260215 від 26 лютого 2015 року, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та позивачем, згідно з пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У зв'язку з невключенням позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Дельта банк", вона звернулась до суду з даним позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що між скаржником та ПАТ "Дельта банк" укладено договір строкового вкладу за програмою "Найкращий від Миколая", тобто відповідно до поточних на той час ринкових умов та внутрішніх правил банку, які були доступними будь-якому вкладнику ПАТ "Дельта банк", у зв'язку з чим такі правочини не надають та не можуть жодним чином надати кредиторам переваги (пільги), прямо не встановлені для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Скаржник, укладаючи вищезазначений договір з банком, не міг отримати від останнього переваги чи пільги. Судами неправильно застосовано пункт 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

07 серпня 2017 року від відповідача до суду надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначено, що договір банківського вкладу, укладений з позивачем, є нікчемним відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки позивачу надано перевагу, яка полягала у можливості внесення коштів на депозитний рахунок від третьої особи. Судами попередніх інстанцій надано правильну оцінку доказам у справі та правомірно відмовлено в задоволені позову.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду першої та апеляційної інстанції, якими відмовлено у задоволені позову не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є прийнятні з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі також-Закон № 4452-VI).

~law30~ визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до ~law31~ Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою ~money0~ Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше ~money1~ за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника.

Згідно з положеннями ~law32~ уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог ~law33~ та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр ", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до ~law34~.

Гарантії Фонду є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченої ~law35~; для виконання Фондом відповідних зобов'язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (статті 2,25).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до ~law36~ системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від ~money2~), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою ~money3~

Отже, ~law37~ пов'язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше ~money4~; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням НБУ постанови від 02 березня 2015 року № 150 "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" на депозитному рахунку позивача, відкритому відповідно до укладеного договору банківського вкладу, знаходилась сума ~money10~.

Кошти на депозитний рахунок позивача були зараховані шляхом перерахування із рахунку іншої фізичної особи у ПАТ "Дельта Банк".

Разом з тим, уповноваженою особою Фонду позивача не було включено до переліку рахунків, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО.

Відповідно до ~law38~ Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

~law39~ визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів ФГВФО не здійснюється.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у повідомленні про нікчемність відповідач як на підставу нікчемності договору банківського вкладу (депозиту) від 26 лютого 2015 року 003-03727-260215 посилається на ~law40~.

Так, згідно з положеннями ~law41~ Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ~law42~.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Уповноважена особа Фонду як на підставу нікчемності посилається на ~law43~.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав укладення банком правочинів (у тому числі договорів), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (~law44~).

Зі змісту даної норми вбачається, що ~law45~ не може бути застосованим до договору, укладеного між позивачем та ПАТ "Дельта Банк", оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов'язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу.

Відтак, метою ~law46~ є недопущення зменшення активів банку або якості (ліквідності) таких активів на шкоду інших кредиторів, а також захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією щодо застосування ~law47~, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 910/14681/17, від 30 травня 2018 року у справі № 910/23036/16, від 23 жовтня 2018 року у справі № 804/6992/15.

Суд зазначає, що на позивача у цій справі поширюється конституційний принцип "для особи приватного права дозволено все, що не заборонено законом", який закріплений в частині 1 статті 19 Конституції України та сформульований наступним чином: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Тоді, як застосовуючи ~law48~, Фонд або його уповноважена особа зобов'язані дотримуватися положень частини 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів також враховує, що право громадянина на власність як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства закріплено в Конституції України, у якій установлено основні положення щодо власності (статті 13, 41, 142 та 143 Конституції України), закріплено рівність усіх суб'єктів права власності (статті 1 та 13 Конституції України), гарантії права власності та обов'язки власників (статті 13 і 41 Конституції України). Крім того, стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Поширення на грошові кошти, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника), режиму права власності підтверджується положеннями статей 1058, 1066 Цивільного кодексу України та статей 8, 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", відповідно до яких, зокрема, власник рахунку має право у будь-який час розпоряджатися коштами, які перебувають на такому рахунку на умовах та у порядку, встановленому Законом та договором.

Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у Рішенні від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.

Враховуючи вищенаведене, зміст статті 41 Конституції України поширюється на право вкладника - фізичної особи вимагати отримання відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки відповідачем не доведено наявності правових підстав вважати договір банківського вкладу позивача нікчемним та, відповідно, застосовувати наслідки нікчемності до даного договору, як і не доведено наявність інших правових підстав, визначених ~law50~, для невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО, тобто Уповноважена особа Фонду як суб'єкт владних повноважень та сторона у справі всупереч вимогам частини 2 статті 77 КАС України не довела правомірності своїх дій (рішень) у спірних правовідносинах з позивачем.

Колегія суддів виходить також з того, що виплативши вкладнику кошти, Фонд на таку ж суму стає кредитором банку третьої черги (~law51~). Відтак, загальний обсяг зобов'язань банку не змінився.

Щодо доводів відповідача, що спірний договір укладено та кошти надійшли з рахунку іншої особи у період дії постанови НБУ щодо ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, договір банківського рахунку №003-03727-260215 укладено 26 лютого 2015 року, у цей же день здійснена транзакція щодо зарахування коштів на відкритий відповідно до цього договору рахунок позивача. Постанову Правління Національного банку України № 150 "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" прийнято 02 березня 2015 року.

Відтак, на дату укладення договору банківського вкладу, позивач не могла знати про те, що у ПАТ "Дельта Банк" запроваджено обмеження щодо окремих операцій, а рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних прийнято не було.

Приписами пункту 6 розділу ІІ Положення № 14 (у редакції станом на момент розгляду справи) передбачено, що уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку, зокрема, перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 4 до цього Положення. Протягом дії тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та/або доповнення до переліків.

Обираючи належний спосіб захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача, слід зобов'язати відповідача подати до ФГВФО зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо рахунку позивача, відкритого у ПАТ "Дельта Банк".

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Зокрема, відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини в справі "Золотас проти Греції" стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов'язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв'язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, заява № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Капітал Банк АД проти Болгарії" (Capital Bank AD v. Bulgaria, заява № 49429/99).

У справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (пункт 35, заяви № 68385/10 та № 71378/10).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Колегія суддів дійшов висновку про те, що у зв'язку із порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень частини 1 статті 139 КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час розгляду справи позивачем сплачено судовий збір: ~money5~ за подання позовної заяви (квитанція від 04 квітня 2016 року № 1-905К), ~money6~ за подання апеляційної скарги (квитанція від 10 квітня 2017 року № 3) та ~money7~ за подання касаційної скарги (квитанція від 17 липня 2017 року №
0.0.807672836.1).

Враховуючи, що відповідач - уповноважена особа Фонду згідно з пунктом 17 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є працівником Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених пунктом 17 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку, тому на переконання суду понесені позивачем судові витрати належить стягнути саме з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як суб'єкта наділеного владними повноваженнями.

Керуючись статтями 139, 243, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" щодо невключення ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами, за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США №003-03727-260215 від 26 лютого 2015 року.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" включити дані про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по договору банківського рахунку "Найкращий від Миколая" у доларах США від 26 лютого 2015 року № 003-03727-260215 на суму ~money11~, та надати доповнення до переліку рахунків до Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для затвердження у реєстрі відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) ~money8~ судового збору.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. В. Желєзний

Судді: С. М. Чиркін

В. М. Шарапа