ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 820/8/18

адміністративне провадження № К/9901/52030/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2018 (головуючий суддя Перцова Т.С., судді: Спаскін О.А., Жигилій С.П.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВРОРА" ТОРГОВО РОЗВАЖАЛЬНИЙ РИНКОВИЙ КОМПЛЕКС" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

В січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АВРОРА" ТОРГОВО РОЗВАЖАЛЬНИЙ РИНКОВИЙ КОМПЛЕКС" (далі - Товариство, позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (яке ухвалою Верховного Суду замінено правонаступником - Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України; далі - Управління, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт - індивідуальну податкову консультацію Управління №883/1ПК/20-40-12-03-21 від 29.06.2017; зобов`язати відповідача надати нову індивідуальну податкову консультацію з питання практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, а саме - підпункту "е" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України), відповідно до якого об`єкт нежитлової нерухомості позивача - будівля торгово-розважального ринкового комплексу загальною площею 1 273,8 кв.м, яка використовується ним як суб`єктом господарювання малого бізнесу, що провадить свою діяльність на ринку, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало, що в червні 2017 року зверталось до податкового органу із запитом про надання індивідуальної податкової консультації з питання практичного застосування підпункту "е" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України до належної йому будівлі торгово-розважального ринкового комплексу, втім надана відповідь суперечить положенням податкового законодавства й не враховує необхідність надання суб`єктам господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять діяльність в малих архітектурних формах та на ринках, преференції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2018 в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази й надавши їм оцінку в контексті положень статті 52 ПК України, дійшов переконання, що в зверненні Товариства не викладено конкретних обставин, у зв`язку з якими він подається, та не зазначено, щодо яких саме особливостей практичного застосування підпункту "е" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України позивач просить його проконсультувати; натомість в оскарженій індивідуальній податковій консультації контролюючий орган, не дивлячись на неповноту викладених відомостей й виходячи з наявного обсягу інформації, роз`яснив порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з посиланням на норми ПК України.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2018 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2018 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов Товариства задоволено частково: визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію Управління №883/ІПК/20-40-12-03-21 від 29.06.2017; зобов`язано Управління надати нову податкову консультацію з питання застосування норми підпункту "е" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України на звернення Товариства №07/06/17 від 07.06.2017 відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Приймаючи таке рішення, апеляційний суд, взявши до уваги положення ПК України, Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 №57/188/84/105, прийшов до висновку, що оскільки позивач є суб`єктом господарювання малого бізнесу, зареєстрований у встановленому законом порядку як ринок, є власником нежитлової будівлі - ринкового комплексу, то він має право на застосування податкової преференції, закріпленої у підпункті "е" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Водночас з приводу другої позовної вимоги суд зауважив, що він не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень-відповідача, до повноважень якого законодавством віднесено надання індивідуальних податкових консультацій з питань практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, а тому для повного захисту прав Товариства слід зобов`язати Управління надати нову податкову консультацію з питання застосування норми підпункту "е" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України на звернення №07/06/17 від 07.06.2017 відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові.

Не погоджуючись з прийнятим судом апеляційної інстанції рішенням, Управління звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення процесуальних норм, а також неповне з`ясування обставин справи, просило його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

При цьому, зміст касаційної скарги свідчить, що відповідачем судове рішення оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог, а відтак відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) саме в цій частині воно і підлягає касаційному перегляду.

Так в касаційній скарзі відповідач зазначав про те, що спірна індивідуальна податкова консультація повністю відповідала вимогам статті 52 ПК України, а в запиті Товариства про її надання не вказано, щодо якого саме аспекту практичного застосування підпункту "е" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України його подано, як і не здійснено опису ситуації, для вирішення якої воно звернулось до відповідача.

Позивач в письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду попередньої інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованим та законним.

Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.

Судами встановлено, що Товариство є власником громадського будинку - нежитлової будівлі літ. «В-2» по вул.Академіка Богомольця, 1-А у м.Харкові.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №998525 від 24.12.2012 Товариство також є власником земельної ділянки площею 0,2196 га у м.Харків по вул.Академіка Богомольця, 1-А, цільовим призначенням якої є експлуатація та обслуговування нежитлової будівлі літ. «В-2» (торговельно-розважальний комплекс»).

У відповідності до картки обліку об`єкту торгівлі, ресторанного господарства, сфери послуг та з виробництва і переробки продуктів харчування №К06-009 від 28.02.2017, оформленої Департаментом підприємництва та споживчого ринку виконавчого комітету Харківської міської ради, за адресою: м.Харків, вул.Академіка Богомольця, 1-А знаходиться ринковий комплекс.

За інформацією з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) Товариство, що знаходиться по вул.Академіка Богомольця, 1-А у м.Харкові та є суб`єктом господарювання малого бізнесу, здійснює наступні види діяльності за КВЕД, зокрема: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

07.06.2017 Товариство звернулось до Управління зі зверненням №07/06/17 про надання індивідуальної податкової консультації з питання застосування окремих норм ПК України, а саме - підпункту "е" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, відповідно до якого об`єкт нежитлової нерухомості Товариства - будівля торгово-розважального ринкового комплексу загальною площею 1 273,8 кв.м, яка використовується ним як суб`єктом господарювання малого бізнесу, що провадить свою діяльність на ринку, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

29.06.2017 Управлінням надано позивачеві податкову консультацію за №883/ІПК/20-40-12-03-21 по суті порушеного у запиті питання з посиланням на норми ПК України, що регулюють відносини справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так відповідач вказав, що основним зареєстрованим видом господарської діяльності позивача є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, який кваліфікується у класі 68.20 розділу 68 "Операції з нерухомим майном" Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, затвердженої наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання споживчої політики від 11.10.2010 №457; крім того воно є власником торгово-розважального комплексу "Аврора" (загальна площа 1 273,8 кв.м), розташованого на території критого ринку.

Разом з тим, визначена в підпункті "е" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України преференція передбачає виключення із об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об`єктів нежитлової нерухомості, які використовуються суб`єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що проводять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках.

Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, затверджений наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507, у класі 1230 "Будівлі торгівельні" відносить до різних підкласів "Торгові центри, універмаги, магазини" (підклас 1230.1) та «Криті ринки, павільйони та зали для ярмарків" (підклас 1230.2). Відтак об`єкт, який, вочевидь, класифікується у підкласі "Торгові центри, універмаги, магазини" (підклас 1230.1), що розташований на території критого ринку, не може бути ідентифікованим як об`єкт нерухомості, на який поширюється дія преференції в значенні "на ринках".

Єдине ж чинне визначення терміну "ринок" містять Правила торгівлі на ринках, затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 №57/188/84/105, згідно з якими ринком вважається суб`єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов`язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.

Таким чином, текст преференції "на ринках" може поширюватися на об`єкти нерухомості, які є об`єктом права власності суб`єктів господарювання, що утворені та зареєстровані в установленому порядку як ринки і належать до категорій суб`єктів господарювання малого та середнього бізнесу.

Крім того, господарська діяльність ринків класифікується у секції G "Оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів" розділу 47 "Роздрібна торгівля, крім торгівлі автотранспортними засобами та мотоциклами", де торгівельна діяльність деталізована за формою торгівлі як поза магазинами, зокрема, "Роздрібна торгівля з лотків і на ринках" (група 47.8 КВЕД), яка включає роздрібну торгівлю будь-якими видами нових або уживаних, товарів, що здійснюється з пересувних наметів, лотків для вуличної торгівлі або на стаціонарному місці на ринку, що не відповідає зареєстрованим Товариством основним видам господарської діяльності.

Водночас преференція застосовує термін "мала архітектурна форма", що встановлює обмеження її застосування до об`єктів нежитлової нерухомості площею 30 кв.м, незалежно від функціонального використання земельної ділянки, на якій розміщено такий об`єкт, наприклад; "Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури" (підрозділ 03.10 Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1011/18306), тому, зважаючи на приписи підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 ПК України щодо недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, норма уточнення щодо виключення із об`єкта оподаткування об`єктів нежитлової нерухомості "на ринках" може бути поширеною на об`єкти нежитлової нерухомості елементів торгової мережі ринку, площа яких не перевищує площі малої архітектурної форми.

Отже застосування норм підпункту "е" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України Товариством, господарська діяльність якого згідно з КВЕД належить до класу 68.20 "Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна", не є правомірним.

Не погоджуючись із наданою Управлінням індивідуальною податковою консультацією, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктами 14.1.172, 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом; індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Відповідно до пунктів 52.1 - 52.4 статті 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі повинно містити: найменування для юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові для фізичної особи, податкову адресу, а також номер засобу зв`язку та адресу електронної пошти, якщо такі наявні; код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті); зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації; підпис платника податків; дату підписання звернення.

На звернення платника податків, що не відповідає вимогам, зазначеним у цьому пункті, податкова консультація не надається, а надсилається відповідь у порядку та строки, передбачені Законом України "Про звернення громадян".

Уповноважена особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, може прийняти рішення про продовження строку розгляду звернення на отримання індивідуальної податкової консультації понад 25-денний строк, але не більше 10 календарних днів, та письмово повідомити про це платнику податків до закінчення строку, визначеного абзацом першим цього пункту.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

За вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов`язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Індивідуальні податкові консультації надаються: в усній формі - контролюючими органами та державними податковими інспекціями; у письмовій формі - контролюючими органами в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональними територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, підлягає реєстрації в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій та розміщенню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, без зазначення найменування (прізвища, ім`я, по батькові) платника податків, коду згідно з ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) та його податкової адреси.

Згідно із пунктами 53.1 та 53.2 статті 53 ПК України не може бути притягнуто до відповідальності, включаючи фінансової (штрафні санкції та/або пеня), платника податків (податкового агента та/або його посадову особу), який діяв відповідно до індивідуальної податкової консультації, наданої йому у письмовій формі, а також узагальнюючої податкової консультації, за діяння, що містить ознаки податкового правопорушення, зокрема на підставі того, що у подальшому така податкова консультація була змінена або скасована.

Положення абзацу першого цього пункту застосовуються до індивідуальної податкової консультації, за умови що вона зареєстрована в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій.

У разі коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації.

Платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов`язку сплати податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом.

Платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

При цьому, усталеною є практика Верховного Суду про те, що індивідуальна податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання, яка повинна містити конкретні роз`яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування. Метою податкової консультації є викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування. Податкова консультація обов`язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Водночас, зі змісту приведеного вище правового регулювання слідує, що зазначеним вимогам, що висуваються до податкового органу в частині форми і змісту індивідуальної податкової консультації, кореспондує обов`язок платника податків у зверненні про надання такої консультації чітко визначити конкретні норми, щодо застосування яких особа просить надати роз`яснення, а також викласти усі фактичні обставини, з приводу застосування у яких цих норм в особи виникли питання. Лише виконання сукупності наведених вимог зумовлює виникнення у контролюючого органу обов`язку надати податкову консультацію. При цьому податковий орган зобов`язаний викласти висновок щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства лише в окреслених платником податків у запиті межах, тобто, щодо вказаних ним норм та в розрізі приведених ним фактичних обставин їх застосування.

При цьому платнику податків надано право оскаржити до суду, як правовий акт індивідуальної дії, податкову консультацію контролюючого органу у випадку, якщо вона, на його думку, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору, й визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Як вже вказувалось в цій постанові, 07.06.2017 Товариство звернулось до Управління зі зверненням №07/06/17, в якому просило надати індивідуальну податкову консультацію з питання застосування окремих норм ПК України, а саме - підпункту "е" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, відповідно до якого об`єкт нежитлової нерухомості Товариства - будівля торгово-розважального ринкового комплексу загальною площею 1 273,8 кв.м, яка використовується ним як суб`єктом господарювання малого бізнесу, що провадить свою діяльність на ринку, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Наведене свідчить, що в прохальній частині поданого запиту Товариство вже наперед визначило, якого саме змісту відповідь воно бажає отримати.

При цьому, як зауважив суд першої інстанції, запит Товариства не містить жодних обґрунтувань проблем, що виникли у нього при застосуванні норми законодавства (підпункту "е" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України), у зв`язку із чим воно має потребу в отриманні податкової консультації та які потребують конкретного роз`яснення податковим органом.

Тобто, в даному випадку, у зверненні не зазначено, щодо якого саме аспекту практичного використання підпункту "е" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, позивач просить надати консультацію.

Більш того, у запиті не наведено й викладу фактичних обставин, щодо яких його сформовано, тобто деталізації певних правовідносин, в рамках яких підлягають застосуванню відповідні норми податкового законодавства.

В свою чергу, тлумачення позиції заявника у запиті або з`ясування його бачення щодо поставлених запитань, у разі їх викладення як у даному випадку, не входить до компетенції контролюючого органу.

В той же час, не дивлячись на неповноту відомостей, зазначених у зверненні позивача до відповідача, останній, виходячи з того обсягу інформації, який був наданий, надав Товариству відповідь щодо застосування положень підпункту "е" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України у їх взаємозв`язку до загальних недеталізованих обставин.

Відтак, з огляду на викладене вище, Верховний Суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність, в даному випадку, правових підстав для задоволення позовних вимог.

До того ж, в будь-якому випадку, оскільки в силу вимог пункту 53.2 статті 53 ПК України скасування судом індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду, позовна вимога про зобов`язання надати нову податкову консультацію є передчасною та спрямована на майбутній захист прав, свобод і інтересів позивача, а відтак не може бути задоволена як така.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно зі статтею 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Разом з тим, слід відмітити, що Товариством подавались до Верховного Суду клопотання про передачу даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на те, що вона містить виключну правову проблему, та про закриття касаційного провадження у справі як помилково відкритого.

Відповідно до частини 5 статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

При цьому сама Велика Палата Верховного Суду в своїх рішеннях вказувала на те, що для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему і вирішення яких необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, остання повинна мати декілька з чітких ознак, як-то: неможливість її вирішення відповідним касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права; встановлення необхідності відступити від викладеного в постанові Верховного Суду України правового висновку, який унеможливлює ефективний судовий захист; наявність кількісних (тобто значного переліку подібних справ (зокрема, між тими ж сторонами або з однакового предмета спору), які перебувають на розгляді в судах) та якісних (відсутність усталеної судової практики, невизначеність законодавчого регулювання спірних правовідносин, виявлення різних наукових підходів та/або глибоких й довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому) критеріїв наявності виключної правової проблеми.

За змістом же статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо: 1) після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги; 2) після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати; 3) після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося; 4) після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом; 5) після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Оцінивши зміст поданих клопотань, касаційний суд вважає їх неприйнятними й такими, що не підлягають задоволенню, оскільки обґрунтування останніх зводяться до самої лише обставини відкриття касаційного провадження у справі як такого без наведення передбачених процесуальним законом підстав для вчинення відповідних дій; до того ж самі їх прохальні частини носять взаємовиключний характер, адже пов`язані з порядком подальшого розгляду справи (передачею на розгляд Великої Палати Верховного Суду) та закриттям касаційного провадження у ній.

Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2018 скасувати, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2018 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.Я.Олендер