Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.08.2018 року у справі №826/11244/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 вересня 2018 року

Київ

справа №826/11244/16

касаційне провадження №К/9901/53447/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у міста Києві (далі - Інспекція) на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 (головуючий суддя - Сорочко Є.О., судді - Літвіна Н.М., Федотов І.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Соларис» (далі - Товариство) до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у міста Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 22.12.2017 позов задовольнив.

Інспекція оскаржила це рішення до Київського апеляційного адміністративного суду, який ухвалою від 09.02.2018 залишив апеляційну скаргу без руху з підстав її невідповідності вимогам пункту 1 частини п'ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на подання апеляційної скарги), а саме - відсутності документа про сплату судового збору та встановив апелянту десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги з дня вручення цієї ухвали.

В межах встановленого судом строку Інспекція подала до суду апеляційної інстанції клопотання, у якому просила суд продовжити строк для виконання вимог ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2018, яке обґрунтувала тим, що 13.02.2018 до Управління ДКС України у Печерськомй районі м. Києва надійшла заява № 13/02/18-1 арбітражного керуючого Рябушко В.С. про стягнення з Інспекції грошової винагороди та витрат у загальній сумі 23095,93 грн. та здійснення безспірного списання коштів згідно наказу Господарського суду міста Києва від 22.01.2018 у справі № 910/9871/17, у зв'язку з чим до надання відповідної інформації Інспекції зупиняються операції з бюджетними коштами за всіма рахунками, кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету та економічної класифікації видів бюджету, крім захищених видатків, визначених Бюджетним кодексом України.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.02.2018 у задоволенні клопотання Інспекції відмовив, апеляційну скаргу Інспекції повернув, оскільки скаржник не виконав вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений судом строк.

01.04.2018 Інспекція вдруге звернулась до Київського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. Також Інспекція подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтувала тим, що у зв'язку з блокуванням рахунків у Інспекції була відсутня можливість своєчасно виконати вимоги ухвали суду апеляційної інстанції щодо сплати судового збору, тоді як на даний час у податкового органу наявні кошти для сплати судового збору, що дає можливість сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги, з огляду на що Інспекція просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2017.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10.04.2018 відмовив у задоволенні клопотання Інспекції про поновлення строку апеляційного оскарження, оскільки з наведених скаржником доводів та наданих ним доказів у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що майновий стан податкового органу, починаючи з 28.12.2017 (дата отримання копії рішення суду першої інстанції) по 01.04.2018 (дань подання апеляційної скарги), тобто більше, ніж чотири місяці, не дозволяв йому сплатити судовий збір, у зв'язку з чим вказані Інспекцією причини пропуску строку визнані судом неповажними.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10.04.2018 залишив апеляційну скаргу без руху з підстав її невідповідності: вимогам пункту 1 частини п'ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України щодо додання до апеляційної скарги документа про сплату судового збору; вимогам частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України щодо подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення строку та встановив десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги з дня вручення копії цієї ухвали.

В межах встановленого судом строку Інспекція подала до суду апеляційної інстанції заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, у якій просила продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги, з огляду на те, що станом на 10.04.2018 рахунки податкового органу для сплати судового збору були заблоковані, але станом на 18.04.2018 такі рахунки були розблоковані, проте оскільки за декілька днів бухгалтерія податкового органу не встигне провести оплату.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16.05.2018 відмовив у задоволенні клопотання Інспекції про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги та відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Інспекції на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2017. Висновок суду про відсутність підстав для задоволення клопотання Інспекції про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги обґрунтований тим, що доводи скаржника щодо неспроможності сплатити судовий збір не підтверджені жодними належними і допустимими доказами. Також суд виходив з того, що скаржником не було подано заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення строку.

Інспекція оскаржила ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 16.08.2018 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи невідповідність ухваленого у справі судового рішення суду апеляційної інстанції нормам процесуального права, Інспекція посилається на те, що суд апеляційної не врахував фінансового становища податкового органу, наслідком чого стало повторне звернення до суду із апеляційною скаргою з порушенням строку. При цьому Інспекція зазначає, що діяла сумлінно, звернувшись до суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції вперше у строк, встановлений законом, а відсутність фінансування на сплату судового збору не є його виною.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 31.08.2018 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 04.09.2018.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом частин другої, третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України вирішення питання про відкриття апеляційного провадження обумовлено, зокрема, відповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 цього Кодексу та строками її подання.

Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Положеннями частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною третьою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

За таких обставин та з огляду на завдання адміністративного судочинства Київський апеляційний адміністративний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження (ухвала від 16.05.2018) діяв відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки Інспекцією не була подана заява про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення строку, а зазначені скаржником підстави для поновлення строку були визнані Київським апеляційним адміністративним судом неповажнимизгіджно ухвали від 10.04.2018.

Також колегія суддів зазначає, що Інспекція є територіальним органом ДФС, тобто є державним органом, що здійснює адміністрування податків, зборів, платежів.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини «... підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…».

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов'язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку у зв'язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене вище, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 - без змін.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у міста Києві залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Т.М. Шипуліна