Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2018 року

м. Київ

справа № 819/835/17

адміністративне провадження № К/9901/38374/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.06.2017р. (головуючий суддя - Подлісна І.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017р. (головуючий суддя - Кузьмич С.М., судді - Матковська З.М., Залоточний В.С.) у справі за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, третя особа - Державна казначейська служба України у м. Тернополі про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У травні 2017 року ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, звернулась до суду із позовом, в якому просила визнати неправомірною відмову відповідача сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі подання про повернення ОСОБА_2 3001,74 грн збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

В обгрунтування позовних вимог посилалась на те, що відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» є звільненою від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу, оскільки нерухоме майно нею придбано вперше.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.06.2017р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017р., позов задоволено.

Зобов'язано відповідача сформувати та подати до управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі подання про повернення ОСОБА_2 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 3001,74 грн.

З ухваленими у справі рішеннями не погодився відповідач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією стосовно права власності громадян на нерухоме майно та позбавлений можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше. При цьому надані позивачем документи не можуть вважатися достатніми для обгрунтування її позовних вимог, оскільки не підтверджують факт придбання житла в минулому чи придбання житла вперше.

Позивач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалась.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Згідно пункту 8 частини першої статті 2 цього Закону передбачено, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998р. №1740.

Згідно з абзацом першим пункту 15-1 цього Порядку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до пункту 15-3 Порядку №1740 нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 02.02.2017р. між неповнолітньою ОСОБА_2, яка діє за згодою її опікуна ОСОБА_1 відповідно до рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.10.2006р. у справі №2-о-292 (а.с. 13) та рішення ВК Тернопільської МР від 08.11.2006р. №266 (а.с. 14), та ПАТ «Компанія з управління активами «Національний резерв» укладено договір купівлі-продажу квартири, який посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Іваненко О.С. та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №312. Відповідно до пункту 2.1 Договору ціна нерухомого майна встановлена в розмірі 300174 грн та сплачена позивачем повністю на момент підписання договору.

Відповідно до квитанції ПАТ «Банк Січ» від 02.02.2017р. №ПН 1649820 ОСОБА_2 сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від його вартості, що складає 3001,74 грн.

30.03.2017р. ОСОБА_2 звернулась до відповідача із заявою про повернення безпідставно сплаченого нею збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 3001,74 грн, оскільки придбала житло вперше і в розумінні пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» не є платником даного збору.

Листом від 31.03.2017р. відповідач повідомив ОСОБА_2 про те, що підстав для повернення їй збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна немає, оскільки у Пенсійного фонду України відсутня інформація щодо реєстрації права власності громадян на нерухоме майно.

Також судами встановлено, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (номер інформаційної довідки 83685769 від 29.03.2017р.) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є відомості про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 квартири за адресою: м. Тернопіль, вул. Коцюбинського М.АДРЕСА_1, яка виникла на підставі договору купівлі-продажу від 02.02.2017р., посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Іваненко О.С. та зареєстрованого в реєстрі за №312.

Згідно довідки ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» від 13.05.2017р. №1075 станом на 29.12.2012р. ОСОБА_2 відповідно до даних обліку технічної інвентаризації у м. Тернополі не має зареєстрованого права приватної власності на будинок (квартиру) в м. Тернополі.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що за правилами пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_2 звільнена від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки придбала житло вперше, а тому помилково сплачений нею збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, під час укладення договору купівлі-продажу квартири, підлягає поверненню.

Крім того, суди виходили з того, що будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження ОСОБА_2 про придбання нею житла вперше, чи підтверджували реєстрацію на праві приватної власності за неї будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 придбала квартиру на підставі договору купівлі-продажу, з операції придбання нерухомого майна нею сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1%, а також встановлено, що нерухоме майно придбано нею вперше, а тому за відсутності протилежних доказів в матеріалах справи з боку відповідача вона підпадає під встановленні законом пільги щодо придбання майна вперше та компенсацію у зв'язку з цим помилково сплачених платежів, а тому суди обґрунтовано прийшли до висновку про задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.06.2017р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук