Історія справи

Постанова КАС ВП від 27.03.2024 року у справі №280/8617/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року

м. Київ

справа № 280/8617/21

адміністративне провадження № К/990/23738/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В. М.,

суддів: Берназюка Я. О., Єзерова А. А.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08.06.2023 (у складі колегії суддів: Головко О.В. (суддя-доповідач), Суховарова А.В., Ясенової Т.І.)

у справі № 280/8617/21

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України ,

третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі -відповідач, МО України), в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 1-ї групи з 11.07.2017 внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язку військової служби в Республіці В`єтнам;

- зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, з урахуванням права на отримання одноразової грошової допомоги, як інваліду 1-ї групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язку військової служби в Республіці В`єтнам, у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 1-ї групи, а саме на 11.07.2017.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 11.03.2021 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду 1-ї групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язку військової служби в Республіці В`єтнам. Проте, ІНФОРМАЦІЯ_3 надав відповідь від 17.03.2021 № 745/с, якою відмовив у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги В обґрунтування відмови зазначив, що відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон України № 2232-XII), виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". На думку ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата зазначена у довідці МСЕК про первинне встановлення інвалідності. Ураховуючи, що первинна інвалідність встановлена позивачеві у 1998 році вважав, що ОСОБА_1 не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки на той час не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги.

В подальшому позивач звернувся безпосередньо до МО України із заявою, в якій просив призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням йому 1-ї групи інвалідності внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язку військової служби в Республіці В`єтнам. Проте листом від 28.04.2014 № 248/Ч462/456 Департамент фінансів МО України відмовив позивачеві у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги. Вказана відмова мотивована тим, що на колишніх військовослужбовців та тих хто отримав інвалідність до 2014 року до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012 № 50-40-VI, яким змінено редакцію статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон України № 2011-XII), що набрав чинності 01.01.2014, дія зазначеного Закону не поширюється.

Також 31.08.2021 позивач звернувся до Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Комісія МО України) із заявою, у якій просив прийняти рішення про виплату йому одноразової грошової допомоги з урахуванням права на отримання такої допомоги, як інваліду 1-ї групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язку військової служби в Республіці В`єтнам, у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 1-ї групи, а саме на 11.07.2017. Також просив Комісію МО України розглянути у місячний термін його заяву про призначення одноразової грошової допомоги та прийняти відповідне рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги. Відповідь на вказану заяву, на момент подання позовної заяви до суду, Комісією МО України надана не була.

Ураховуючи викладені обставини, вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права, а тому звернувся з цим позовом до суду

Ухвалою суду першої інстанції від 21.09.2021 вирішено відкрити спрощене позовне провадження та, зокрема, залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.11.2022 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що після встановлення 11.07.2017 позивачу І групи інвалідності він мав право реалізувати надане йому право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до приписів частини восьмої статті 163 Закону України №2011-XII протягом трьох років (до 11.07.2020), проте за отриманням допомоги звернувся лише 11.03.2021, тобто з пропуском встановленого строку. Враховуюче вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано порядку звернення за одноразовою допомогою, оскільки позивачем пропущений присічний строк звернення за такою допомогою, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.06.2023 скасовано зазначене рішення та ухвалено постанову, якою позовні вимоги задоволено:

- визнано протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 1-ї групи з 11.07.2017 внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язку військової служби в Республіці В`єтнам;

- зобов`язано відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, з урахуванням права на отримання одноразової грошової допомоги, як інваліду 1-ї групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язку військової служби в Республіці В`єтнам, у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 1-ї групи, а саме на 11.07.2017.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючі позовні вимоги, дійшов висновку про те, що позивач не пропустив, встановлений частиною восьмою статті 163 Закону України №2011-XII, трирічний строк, оскільки інвалідність 1-ї групи встановлено 11.07.2017, а із відповідною заявою про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 до МО України вперше звернувся 25.07.2017, що встановлено у межах розгляду справи № 334/5869/17. Враховуючи викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність відмови відповідача в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду І групи з 11.07.2017. Розглядаючи цю справу суд апеляційної інстанції вважав, що лист ІНФОРМАЦІЯ_4 від 17.03.2021№ 745/с є предметом оскарження у цій справі.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини, що мають значення для вирішення справи:

ОСОБА_1 є особою, якій встановлено статус інваліда війни І групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 12.07.2021.

ОСОБА_1 неодноразово проходив огляди МСЕК за результатами яких позивачу встановлювалась група інвалідності, внаслідок захворювання, отриманого під час проходження військової служби, а саме:

16.12.1998 позивачу первинно встановлено II групу інвалідності, внаслідок захворювання, отриманого під час проходження військової служби, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 2-18 АЗ №118834;

25.04.2001 під час повторного огляду позивачу підтверджено II групу інвалідності, внаслідок захворювання, отриманого під час проходження військової служби, що підтверджується довідкою серії НОМЕР_2 ;

26.04.2005 під час чергового огляду позивачу підтверджено II групу інвалідності, внаслідок захворювання, отриманого під час проходження військової служби, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії МА №037890;

11.07.2017 під час повторного огляду позивачу встановлено I групу інвалідності, внаслідок захворювання, отриманого під час проходження військової служби, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії АВ №0674307.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02.03.2018 у справі № 334/5869/17 адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено: визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 , у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 1-ї групи з 11.07.2017 року внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язку військової служби в Республіці В`єтнам; зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити, ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, з урахуванням права на отримання одноразової грошової допомоги, як інваліду 1-ї групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язку військової служби в Республіці В`єтнам.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2018 у справі №334/5869/17, рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02.03.2018 - скасовано, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , відмовлено.

11.03.2021 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду 1-ї групи, внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язку військової служби в Республіці В`єтнам.

Листом №745/с від 17.03.2021 ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив ОСОБА_1 про відмову в задоволенні його заяви, посилаючись на те, що позивачу первинна інвалідність була встановлена в 1998 році, проте на той час не існувало норми права, яка б регулювала правові відносини щодо виплати одноразової грошової допомоги.

Листом від 06.10.2021 №1314/22/1629 МО України повідомило позивача про те, що у нього відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги. Також у вказаному листі зазначено, що 05.10.2021 ІНФОРМАЦІЯ_3 направлено комплект документів для прийняття Комісією МО України рішення щодо виплати позивачеві одноразової грошової допомоги.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погоджуючись із таким рішенням суду апеляційної інстанції, МО України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08.06.2023 у справі № 280/861/21, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.11.2022.

Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до допущення судом апеляційної інстанції порушень норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.

У касаційній скарзі МО України, як на підставу для касаційного оскарження ухваленого у цій справі судового рішення посилається на те, що судом апеляційної інстанції ухвалено оскаржувану постанову без врахування висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 340/1928/19 та від 21.03.2023 у справі №240/7411/21.

В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки пунктом 8 статті 163 Закону України №2011-XII особи, які мають право на отримання такої допомоги, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Позивач вказаний строк звернення із відповідною заявою пропустив. Вказаний строк є присічним та законодавством не передбачено його продовження чи поновлення.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу МО України, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08.06.2023 залишити без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційних скарг з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1 та 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 08.06.2023 у справі № 280/861/21 не відповідає з огляду на таке.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 41 Закону України № 2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Частиною першою статті 16 Закону України №2011-ХІІ (тут і надалі у редакції на момент звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги) визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Приписами частини другої статті 16 Закону України №2011-ХІІ встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві;

4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;

6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;

7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби;

8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов`язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби;

9) отримання військовозобов`язаним, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або резервістом поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов`язків служби у військовому резерві.

Частиною першою статті 162 Закону України №2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Відповідно до частини другої статті 162 Закону України №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Положенням частини восьмої статті 163 Закону України №2011-ХІІ передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Згідно із частиною дев`ятою статті 163 Закону України №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів від 25.12.2013 № 975 затверджений Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок 975)

Пунктом 1 Порядку 975 визначено, що порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Згідно із пунктом 3 Порядку 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

- у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності;

- у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу встановлено первинно групу інвалідності 16.12.1998, внаслідок захворювання, отриманого під час проходження військової служби, яке мало місце з березня по грудень 1979 року.

Перебування позивача в Республіці В`єтнам підтверджується довідками від 13.04.1999 №380 та від 16.04.1999 №409, виданими ІНФОРМАЦІЯ_5 .

В подальшому ОСОБА_1 неодноразово проходив огляди МСЕК і 11.07.2017 під час повторного огляду позивачу встановлено I групу інвалідності, внаслідок захворювання, отриманого під час проходження військової служби, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії АВ №0674307

Позивачеві допомога у зв`язку із встановленням попередньо ІІ групи інвалідності не призначалася та не виплачувалась. Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2018 у справі №334/5869/17, рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02.03.2018 - скасовано, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій МО України щодо відмови позивачу, у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 1-ї групи з 11.07.2017 внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язку військової служби в Республіці В`єтнам та зобов`язання МО України вирішити питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, з урахуванням права на отримання одноразової грошової допомоги, як інваліду 1-ї групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язку військової служби в Республіці В`єтнам - відмовлено.

Як вбачається із вказаного судового рішення, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції, врахувавши приписи Порядку № 975, дійшов висновку, що ОСОБА_1 для отримання одноразової грошової допомоги має спочатку звернутися з необхідним переліком документів до уповноваженого органу (обласного військового комісаріату), який після перевірки документів надає висновок до розпорядника бюджетних коштів, який у даному випадку є МО України. Водночас під час розгляду цієї справи суд апеляційної інстанції встановив, що позивач не звертався до обласного військового комісаріату з документами для отримання одноразової грошової допомоги, а одразу звернувся до МО України, чим порушив вимоги Порядку № 975. У підсумку вважав, що за таких встановлених обставин у МО України відсутні законні підстави для призначення і виплати позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки ОСОБА_1 порушено встановлений порядок звернення щодо отримання вищевказаної допомоги.

11.03.2021 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду 1-ї групи, внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язку військової служби в Республіці В`єтнам.

Листом №745/с від 17.03.2021 ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив ОСОБА_1 про відмову в задоволенні його заяви, посилаючись на те, що позивачу первинна інвалідність була встановлена в 1998 році, проте на той час не існувало норми права, яка б регулювала правові відносини щодо виплати одноразової грошової допомоги.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючі позовні вимоги, дійшов висновку про те, що предметом спору у цій справі є саме відмова у призначенні та виплаті позивачеві одноразової грошової допомоги, оформлена листом ІНФОРМАЦІЯ_4 від 17.03.2021 № 745/с.

Проте, на переконання колегії суддів, такий висновок суду апеляційної інстанції є передчасним, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:

- заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

- довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії:

- постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

- документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;

- сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації;

- документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України,- копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Згідно із пунктом 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Пунктом 13 Порядку № 975 встановлено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 975 одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати.

Наказом Міністра оборони України від 26.10.2016 № 564 відповідно до вимог пункту 13 Порядку № 975, Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які загинули під час виконання обов`язків військової служби чи служби в органах внутрішніх справ у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 травня 1994 року № 290, з метою правового і соціального захисту військовослужбовців Збройних Сил України, осіб, звільнених з військової служби зі Збройних Сил України та СРСР, які стали інвалідами, військовозобов`язаних та резервістів, які стали інвалідами внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) чи захворювання, пов`язаних з їх призовом на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, членам родин загиблих (померлих) військовослужбовців Збройних Сил України, у тому числі які загинули під час виконання обов`язків військової служби у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках затверджено Положення про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Положення № 564 ).

Приписами пункту 1 Положення № 564 визначено, що це положення визначає основні функції, завдання, повноваження Комісії МО України, а також порядок організації її роботи

Основні завдання та функції Комісії МО України, визначені у Розділі ІІ Положення № 564.

Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Положення № 564, основними завданнями Комісії МО України є, зокрема, вивчення документів та прийняття рішень про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України №2011-ХІІ.

Згідно із пунктом 2 Розділу ІІ Положення № 564 з метою забезпечення виконання покладених на неї завдань Комісія МО України зобов`язана, зокрема:

- приймати до розгляду документи, що надходять до Міністерства оборони України для призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України №2011-ХІІ;

- приймати рішення про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги в місячний строк із дня надходження всіх необхідних документів;

- доводити прийняті рішення до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України для здійснення фінансування на виплату одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

Пунктом 2 Розділу ІІІ Положення № 564 визначено, що формою роботи Комісії МО України є засідання.

Приписами пункту 10 Розділу ІІІ Положення № 564 встановлено, що результати засідання Комісії МО України оформлюються протоколом, який підписується головою Комісії, його заступником, секретарем та всіма членами Комісії, які брали участь у засіданні.

Рішення Комісії МО України про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум доводиться до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України. Виплата одноразової грошової допомоги здійснюється відповідно до наказів (пункту 11 Розділу ІІІ Положення № 564).

З аналізу змісту положень Порядку № 975 та Положення № 564 висновується, що порядок призначення та виплати допомоги полягає у наступному та передбачає такі етапи: особи, які мають право на одноразову допомогу звертаються із заявою про виплату допомоги разом із документами до уповноваженого органу; керівник уповноваженого органу з дня реєстрації всіх документів у 15-денний строк подає розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги; надіслані уповноваженим органом документи в місячний строк із дня їх надходження розглядаються на засіданні Комісії МО України, яка за результатами їх розгляду приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і таке рішення оформлюється протоколом Комісії МО України та доводиться до відома Департаменту соціального забезпечення МО України.

З матеріалів справи, а саме листа МО України від 06.10.2021 №1314/22/1629 вбачається , що відповідач повідомив позивача про те, що у нього відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги. Також у вказаному листі зазначено, що 05.10.2021 ІНФОРМАЦІЯ_3 направлено комплект документів для прийняття Комісією МО України рішення щодо виплати позивачеві одноразової грошової допомоги.

Отже, після звернення позивача 11.03.2021 до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про виплату одноразової грошової допомог останнім, на виконання вимог Положення № 564, сформовано та 05.10.2021 направлено на адресу МО України пакет документів стосовно можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що у матеріалах цієї адміністративної справи відсутнє відповідне рішення Комісії МО України щодо задоволення вимог позивача про призначення спірної одноразової грошової допомоги чи відмови у її призначенні.

За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що судом апеляційної інстанції не встановлено та не досліджено чи дотриманий Комісією МО України законодавчо визначений порядок розгляду вказаного питання та чи прийнято відповідне рішення по суті розгляду питання щодо наявності/відсутності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Положення № 564 та Порядку № 975.

За таких обставин, враховуючи відсутність у матеріалах справи рішення Комісії МО України про призначення одноразової грошової допомоги чи відмови у її призначенні, висновок суду апеляційної інстанції про визнання протиправними дій МО України щодо відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги та зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, є передчасними.

Колегія суддів наголошує, що повноваження Комісії МО України з вирішення питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги є дискреційними та належать до її виключної компетенції.

Підсумовуючи, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції не вжив усіх визначених законом заходів не дослідив та не встановив усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог.

Водночас, обсяг повноважень суду касаційної інстанції, визначений статтею 341 КАС України, не дозволяє Суду встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Приписами частини четвертої статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), відсутня можливість перевірити правильність їхніх висновків в цілому по суті спору.

З огляду на те, що вказані порушення під час розгляду справи допущені судом апеляційної інстанції, ці порушення неможливо виправити в суді касаційної інстанції, то постанова суду апеляційної інстанцій підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до Третього апеляційного адміністративного суду.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно урахувати висновки, викладені у цій постанові.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08.06.2023 у справі № 280/8617/21 скасувати.

Справу № 280/8617/21 направити на новий судовий розгляд до Третього апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

Судді В. М. Шарапа

Я. О. Берназюк

А. А. Єзеров