Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.03.2020 року у справі №826/24439/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2020 року

Київ

справа №826/24439/15

адміністративне провадження №К/9901/19543/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дакота"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Василенко Я.М., судді - Кузьменко В.В., Шурко О.І.)

у справі №826/24439/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дакота"

до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дакота" (далі - Товариство. позивач, платник) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (ДПІ у Солом`янському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про правильність визначення платником своїх грошових зобов`язань та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючого органу.

Постановою Окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 24 вересня 2015 року №0005432208 та №0005442208, прийняті Державною податковою інспекцією у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що доводи контролюючого органу про порушення позивачем п. 135.2 ст. 135, п. 137.10 ст. 137 Податкового кодесу України та не включення до складу доходу дохід, по контрагенту ТОВ "Альфатрейд Україна" не відповідають дійсним обставинам справи. Зазначив, що надані позивачем документи підтверджують реальність виконання господарських договорів, укладених між позивачем та ТОВ "КК ДС" та ТОВ "Таєрс Асістанс", а також вказав про відсутність правових підстав для позбавлення позивача права на податковий кредит на підставі податкових накладних, що містять технічні помилки.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року, апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задоволено, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2016 скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що надані позивачем первинні документи не підтверджують реальність виконання умов укладених між позивачем та ТОВ "Таєрс Асістанс", ТОВ "КК ДС", ТОВ "Альфатек", ТОВ "Вот Рітейл", ТОВ "Омега доставка" договорів, оскільки містять недоліки та не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Зазначив, що Товариством протиправно не відображено у складі доходів від реалізації товарів, робіт, послуг дохід у сумі 22 720 грн за результатами взаємовідносин з ТОВ "Альфатрейд Україна", а також погодився з доводами контролюючого органу про внесення податкових накладних до Єдиного реєстру податкових накладних з порушенням п. 200.1 ст. 200 ПК України.

Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просив її скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що контролюючим органом в акті перевірки поставлено під сумнів реальність здійснення господарських операцій лише з двома контрагентами, а саме: ТОВ "КК "ДС"" та ТОВ "Таєрс Асістанс", реальність виконання яких підтверджується наданими позивачем первинними документами. Зауваження контролюючого органу по інших суб`єктах господарювання не стосуються дійсності господарських відносин, що не було враховано судом апеляційної інстанції під час розгляду справи. Зазначає про відображення Товариством у податковій декларації суми доходів за результатами здійснення господарських операцій з ТОВ "Альфатрейд", а також вказує, що технічні помилки, допущені у податкових накладних не призвели до заниження податкових зобов`язань та розрахунків з бюджетом, а тому не можуть були підставою для позбавлення Товариства права на податковий кредит за відповідними накладними.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

09 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Торговий дім «Дакота» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено акт від 08.09.2015 № 4388/26-58-22-0-17/36509625 (далі - Акт перевірки, том. 1 а.с. 32-73).

Згідно відомостей Акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог:

- пп. 14.1.27, пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, п. 135.2 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, пп. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 19.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 87 553 грн, а тому числі по періодах: за 2013 рік на суму 51 688 грн та за 2014 рік на суму 35 865 грн;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 209 485 грн. у тому числі по періодах: за лютий 2013 року в сумі 900 грн, за квітень 2013 року в сумі 2 962 грн, за травень 2013 року в сумі 270 грн, за червень 2013 року в сумі 1 456 грн, за листопад 2013 року в сумі 188 грн, за березень 2014 року в сумі 30 900 грн, за травень 2014 року в сумі 2 369 грн, за липень 2014 року на суму 115 438 грн, за серпень 2014 року на суму 2 255 грн, за вересень 2014 року на суму 727 грн, за жовтень 2014 року в сумі 45 160 грн, за листопад 2014 року на суму 6 860 грн.

- п. 2.8 гл. 2, п. 3.5 гл. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637.

Відповідно до 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015).

На думку колегії суддів, рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам не відповідають виходячи з наступного.

Надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до приписів пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які мають відображати реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

При цьому, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, (тут і далі у редакції чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем (Постачальник) та ТОВ «КК ДС» укладено договір поставки від 14.02.2013 №Т34/13, за умовами якого постачальник зобов`язується передати (поставити) Покупцеві автомобільні товари, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар. Відповідно до умов договору доставка товару здійснюється транспортом покупця (п. 4.6 Договору).

Також, що позивач мав господарські відносини з ТОВ «Таєрс Асістанс» щодо поставки шин.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з вказаними вище контрагентами, позивач надав суду копії податкових накладних, видаткових накладних, довіреності, додатків до сертифікатів відповідності.

Разом з цим, Товариством під час розгляду справи не надано, а судами попередніх інстанцій під час розгляду справи не витребувано доказів здійснення позивачем оплати за вказаними вище договорами, зокрема, платіжних доручень, банківських виписок, тощо. Також, судами попердніх інстанцій не встановлено яким чином здійснювалось транспортування товару та чи наявні у Товариства власні транспортні засоби для здійнення поставки власними силами. Крім того, судам попередніх інстанцій під час нового розгляду справи необхідно врахувати та надати правову оцінку ухвалам Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04.03.2015 у справі №204/3406/15-к, від 22.05.2015 у справі №201/8197/15-к, від 22.05.2015 у справі №201/8198/15-к, тощо на які посилається контролюючий орган.

Також, судам попередніх інстанцій необхідно належним чином дослідити акт перевірки та встановити реальність виконання яких саме господарських операцій ставиться під сумнів контролюючим органом та з якими контрагентами.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа- направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити обставини справи, належним чином їх оцінити, перевірити якими доказами вони підтверджуються, надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, дослідити зміст наданих позивачем первинних документів, встановити чи відбулися зміни майнового стану платника за результатами господарської діяльності позивача з вказаними вище контрагентами у періоді, що перевірявся, витребувати докази здійснення позивачем розрахунку і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Також судам під час нового розгляду справи необхідно встановити чи відображено позивачем у податкової декларації з податку на прибуток підприємств за звітний (податковий) період 2014 рік дохід, по контрагенту ТОВ "Альфатрейд Україна" та з`ясувати які саме недоліки та помилки були допущені контрагентами позивача у податкових накладних, що за доводами контролюючого органу подані з порушенням п. 201.1 ст. 201 ПК України, а також встановити чи призвели ці помилки до заниження податкових зобов`язань та розрахунків з бюджетом.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дакота" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року та постанову Окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року скасувати.

Справу №826/24439/15 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р.Ф. Ханова