Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.03.2018 року у справі №826/22429/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

27 березня 2018 року

справа №826/22429/15

адміністративне провадження №К/9901/4237/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В. П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року у складі колегії суддів Бєлової Л. В., Безименної Н. В., Кучми А. Ю. у справі 826/22429/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Система" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Система" (далі за текстом Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі за текстом податковий орган, відповідач у справі), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 5 червня 2015 року №0001962204 та №0001972204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 456 297 грн. і податку на прибуток підприємств на загальну суму 342 222,5 грн., з мотивів безпідставності їх прийняття.

7 серпня 2017 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із правомірності спірних податкових повідомлень-рішень внаслідок доведеності податковим органом нереальності господарських операцій, на підставі яких сформовано суму витрат, що враховуються при визначенні податку на прибуток підприємств, податкового кредиту при визначенні податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

13 листопада 2017 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду касаційну скаргу позивача задоволено, постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із правомірності віднесення платником податків витрат з придбання робіт (послуг) до складу витрат при визначенні податку на прибуток та податкового кредиту при формуванні податку на додану вартість. Судом апеляційної інстанції констатовано належне здійснення позивачем податкового та бухгалтерського спірних господарських операцій, недоведеність податковим органом факту їх нереальності та застосовано положення податкового принципу презумпції добросовісності платників податків.

6 грудня 2017 року відповідачем подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, яку залишено без руху та надано строк для усунення недоліків до 27 грудня 2017 року (суддя І. В. Приходько).

28 грудня 2017 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду, в цей же день сформовано склад суду для подальшого розгляду справи.

03 січня 2018 року Верховного Суду матеріали касаційної скарги прийнято до свого провадження.

09 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за наслідками усунення недоліків касаційної скарги, в установлений судом строк, та витребувано з Окружного адміністративного суду м. Києва адміністративну справу №826/22429/15.

01 березня 2018 року справа №826/22429/15 надійшла до Верховного Суду.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог. Скаржник доводить порушення судом апеляційної інстанції норм пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139 Податкового кодексу України, а також статей 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

30 січня 2018 року позивачем надано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому він погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

5 червня 2015 року податковим органом згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки від 22 травня 2015 року №243/26-57-22-04-10/31481946 винесено спірні податкові повідомлення-рішення за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки Товариства по взаємовідносинах з контрагентами за період з 1 грудня 2014 року по 31 січня 2015 року.

Податковим повідомленням-рішенням № 0001972204 за порушення підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, пунктів 138.2, 138.4, 138.11 статті 138, підпунктів 139.1.1., 139.1.9 пункту 139.1 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем у розмірі 273 778 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 68 444,5 грн., на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням-рішенням № 0001962204 за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 304 198 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 152 099 грн., на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

В основу податкового правопорушення покладений висновок податкового органу про заниження податку на прибуток за 2014 рік та податку на додану вартість за листопад 2014 року внаслідок завищення витрат та податкового кредиту, сформованого за результатами взаємовідносин платника податків з Товариством з обмеженою відповідальністю "Радіооптичні системи України".

Взаємовідносини з іншими контрагентами, хоча і охоплювалися предметом перевірки, проте в основу спірних податкових повідомлень-рішень покладені не були.

Суди попередніх інстанцій установили, що позивачем за наслідком виконання умов договору з Товариством з обмеженою відповідальністю «Радіооптичні системи України» від 01 червня 2013 року №01/06/13-1, оплачено роботи (послуги) з проведення вхідного контролю кабельно-фідерної продукції на різних частотних діапазонах включаючи частотні смуги для 90 МГц і 1800 МГц, залежно від використовуваного стандарту приймально-передавального обладнання та удосконалення фідерних аксесуарів, згідно європейських норм і стандартів на радіочастотному обладнанні діапазону СВЧ.

Вказані роботи (послуги) спрямовані на збільшення гарантійного строку експлуатації кабелю до 5 років, що було однією з умов тендеру, оголошеного Приватним акціонерним товариством «Київстар», переможцем якого визнано позивача.

Умовами тендеру, проведеного Приватним акціонерним товариством «Київстар» не передбачено укладення прямих договорів з позивачем.

Платником податків підтверджено факт використання результатів отриманих робіт (послуг) у подальшій господарській діяльності - зокрема, листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атраком» вих. №884 зазначено, що закуплений у позивача волоконно-оптичний кабель, відповідає стандартам України та міжнародним рекомендаціям UTI, і його використано, серед іншого, на будівництво ліній зв'язку Приватного акціонерного товариства «Київстар».

Визнаючи правомірність дій позивача та підтверджуючи реальність правочинів на підставі належних первинних документів, суд апеляційної інстанцій виходив із встановлення факту реальності господарських операцій, проведених на підставі договору про надання робіт (послуг) від 01 червня 2013 року №01/06/13-1 та використання його наслідків у подальшій господарській діяльності Товариства.

Позиція відповідача щодо нереальності спірних господарських операції доводиться тим, що контрагент позивача має недостатню кількість основних фондів та трудових ресурсів для виконання даного виду робіт, а також наявністю взаємовідносин виконавця робіт з іншими ризикованими контрагентами.

Щодо доводів касаційної скарги.

Фактичною підставою винесення спірних повідомлень-рішень є вчинення позивачем податкових правопорушень внаслідок здійснення господарських операцій, які, на думку відповідача, є нереальними.

Відповідно до підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, пунктів 138.2, 138.4, 138.11 статті 138, підпунктів 139.1.1., 139.1.9 пункту 139.1 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), на які посилається відповідач, як на юридичну підставу правопорушення, визначено склад витрат, які враховуються при формуванні податку на прибуток підприємств, серед яких зазначено і витрати, пов'язані з виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено види витрат, які враховуються до бази оподаткування податком на додану вартість, зокрема, у разі постачання товарів, послуг.

Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про підтвердження фактів реального придбання робіт (послуг), покладеного позивачем в основу формування витрат та податкового кредиту, що доводить відсутність у податкового органу підстав для збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Жодних доводів щодо порушень судом апеляційної інстанції норм Податкового кодексу України, на підставі яких прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, або неправильного застосування їх судом, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, податковим органом в касаційній скарзі не наведено. Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження податковим органом з оцінкою обставин справи судами попередніх інстанцій. Це питання знаходиться за межами перегляду судом касаційної інстанції відповідно до положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року у справі 826/22429/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: С.С.Пасічник

В.П.Юрченко