Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2018 року

Київ

справа №820/4404/17

адміністративне провадження №К/9901/1217/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року (суддя Панов М.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року (судді: Бондар В.О. (головуючий), Кононенко З.О., Калиновський В.А. ) у справі № 820/4404/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМО1» до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АМО1» (далі - позивач, ТОВ «АМО1») звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасуванням податкового повідомлення-рішення контролюючого органу № 0013931213 від 10 липня 2017 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року позов задоволено.

Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції подало апеляційну скаргу на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року залишено без змін.

Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АМО1» про скасування податкового повідомлення-рішення.

У касаційній скарзі Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області посилається на необґрунтованість спірних судових рішень, необ'єктивний аналіз обставин справи, а також на те, що судами невірно оцінено подані докази, що у своїй сукупності призвело до порушень судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АМО1» надіслало відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша), а провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя).

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 14 липня 2017 року ТОВ «АМО1» було отримано податкове повідомлення-рішення від 10 липня 2017 року №0013931213 від контролюючого органу, що згідно з пп. 54.3.2. п. 54.3 статті 54 та статті 76 Розділу II Податкового кодексу України (далі - ПК України) на підставі акта від 20.06.2017 року №5166/20-40-12-13-19/35973147 було встановлено порушення з боку ТОВ «АМО1» пп. 192.1.1 п. 192.1, п. 192.3 статті 192, п. 201.10 статті 201 ПК України та згідно з п. 123.1 статті 123 ПК України, у зв'язку з чим було нараховано суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - в розмірі 525 228,14 грн, з яких за податковими зобов'язаннями 420 182,51 грн, а за штрафними (фінансовими) санкціями 105 045,63 грн.

Зазначений Акт №5166/20-40-12-13-19/35973147 від 20.06.2017 року був складений за результатами камеральної перевірки, яка проводилась головним державним ревізор-інспектором відділу адміністрування податків і зборів з юридичних осіб території обслуговування Центральної ОДПІ м. Харкова управління податків і зборів з юридичних осіб Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області Космач Ю.О.на підставі п.п. 20.1.4. п. 20.1 статті 20 Розділу І та в порядку статті 76 Розділу II ПК України, за адресою: м. Харків, проспект Науки, 9. У висновку акту ревізор-інспектор зазначила, що ТОВ «АМО1» занижено рядок 7 (коригування податкових зобов'язань), що в свою чергу призвело до заниження рядка 9 (усього податкових зобов'язань) та до заниження рядка 18 (позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення) яке сплачується до державного бюджету) на суму ПДВ у розмірі 420 182,51 грн.

Враховуючи встановлені обставини, суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що відповідно до вимог п. 50.1. статті 50 ПК України, п. 2 Розділу І Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року № 21 у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 травня року, наступного за звітним; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

ТОВ «АМО1» 17 березня 2017 року до Центральної ОДПІ м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області було подано податкову декларацію з ПДВ (сума ПДВ становила 113 275 грн) за лютий 2017 року (реєстраційний номер 9043711731). 13 квітня 2017 року ТОВ «АМО1», керуючись абз.а) п. 50.1. ст. 50 ПК України, внаслідок збільшення податкових зобов'язань з ПДВ за лютий 2017 року, надало до Центральної ОДПІ м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виправлених помилок та до нього Додаток 5 (Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) (реєстраційний номер документу 9065145406), чим уточнило показник за лютий 2017 р. із 113 275 грн., на 533 457 грн., у зв'язку з чим різниця склала 420 182,51 грн. Як вбачається з матеріалів справи, до подання уточнюючого розрахунку та Додатку 5 до нього, відповідно до вимог абз. а) п. 50.1. ст,50 ПК України, позивачем було сплачено суму податкового зобов'язання за лютий 2017 року в сумі 533 457 грн., та штраф в розмірі 12 606 грн., (згідно гр. 6 рядку 18.1.).

Пунктом 7 Розділу VІ Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 передбачено, що платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний сплатити штраф, нарахований відповідно до абзацу четвертого п. 50.1 ст. 50 ПК України. Сума нарахованого штрафу відображається у графі 6 рядка 18.1.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, під час подання ТОВ «АМО1» зазначеного уточнюючого розрахунку 13 квітня 2017 року, в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виправлених помилок позивачем у відомостях « 03 Звітний (податковий) період, що уточнюється» був помилково вказаний « 2016 рік» замість « 2017 рік», оскільки уточнюючий розрахунок подавався до декларації з ПДВ за лютий 2017 року. Натомість в Додатку 5 до нього (Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) у даних « 03 Звітний (податковий) період, що уточнюється» вірно вказаний « 2017 рік». З наданих пояснень позивача встановлено, що у зв'язку з технічним збоєм програми «Медок» звітний (податковий) період, що уточнюється в самому уточнюючому розрахунку виявився « 2016 рік», в той час як звітний (податковий) період, що уточнюється в Додатку 5 зазначено правильно - « 2017 рік». У зв'язку з чим, виникло помилкове коригування податкових зобов'язань лютого 2016 року замість лютого 2017 року та, як наслідок не врахування ревізором-інспектором уточнюючого розрахунку від 13 квітня 2017 року, згідно якого ТОВ «АМО1» вже сплатило суму збільшення податкового зобов'язання та штрафу.

У зв'язку з помилкою, що виникла під час коригування податкових зобов'язань 17 березня 2017 року TOB "АМО1" зареєструвало у Центральній ОДПІ м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області наступний уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ та Додаток 5 до нього (Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) (реєстраційний номер документу 9076797222).

Згідно з листом Центральної ОДПІ м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 28.04.2017 №6758/10/20-30-12-01-22 вказаний уточнюючий розрахунок визнано як не податкова звітність та в електронних базах присвоєно статус «Історія подання».

Крім того, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали на те, що зазначений Акт камеральної перевірки (від 20 червня 2017 року) не містить будь-яких відомостей щодо вказаних уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виправлених помилок та Додатків 5 до них, хоча всі вони були зареєстровані Центральною ОДПІ м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 13.04.2017, за №9065145406, від 27.04.2017 за №9076797222 та від 04.05.2017 за №9080152082.

Відповідності до пункту 1 Розділу IV Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового Кодексу України платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації з ПДВ, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок) до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

Тобто, виправлення помилок, які допущені при заповненні уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, здійснюється виключно шляхом подання нового уточнюючого розрахунку з урахуванням показників попереднього уточнюючого розрахунку.

Згідно вказаних вимог та керуючись вимогами п. 50.1. статті 50 ПК України та пунктом 1 Розділу IV Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, ТОВ «АМО1» 4 травня 2017 року подало до Центральної ОДПІ м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області остаточний уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за лютий 2017 року з урахуванням показників попереднього уточнюючого розрахунку від 13.04.2017 та лист (за вих. №635/17), в якому повідомляло податковий орган про помилку, що виникла під час коригування податкового зобов'язання з ПДВ за лютий 2017 року, та звернулося з проханням скасувати всі технічні наслідки, які могли виникнути в електронному обліку податкової інспекції у зв'язку з поданням першого помилкового розрахунку від 13.04.2017.

Відповідно до пункту 8 Розділу VI Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, у разі виправлення помилок у рядках поданої раніше податкової декларації з ПДВ, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Згідно з п. 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до п. 201.14 та п. 201.15 статті 201 ПК України, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також, які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з Розділом V ПК України. Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статті 46 ПК України.

За операцією з постачання товарів/послуг, за якою у звітному податковому періоді не складено податкову накладну, податкове зобов'язання в податковій декларації з ПДВ відображається на підставі підтверджуючого первинного документу, складеного відповідно до бухгалтерського обліку.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, до зазначеного уточнюючого розрахунку з ПДВ ТОВ «АМО1» було подано Додаток 5 (Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) із зазначенням всіх відповідних операцій.

Крім того, згідно з листом Центральної ОДПІ м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №7055/10/20-30-17-15 від 12.05.2017 та листом Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 5521/10/20-40-17-01-11 від 19.05.2017, що надійшли до ТОВ «АМО1», податковий борг за позивачем станом відповідно на 11 травня 2017 року та 18 травня 2017 року був відсутній. А 29 червня 2017 року ТОВ «АМО1» після проведення зазначеної перевірки повторно було направлено листа (за вих. №692/17) контролюючим органам із повідомленням про помилково вказаний звітний період, що уточнюється, та подані внаслідок цього уточнюючі розрахунки, лист-повідомлення від 04.05.2017 (за вих. № 635/17), копії платіжних доручень, щодо перерахування суми ПДВ за лютий 2017 року та суми штрафу, які виникли після уточнюючого розрахунку.

Враховуючи встановлені обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що податкова декларація з ПДВ за квітень 2017 року від 10 травня 2017 року №9083359062, із врахуванням уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виправлених помилок та Додатків 5 до них, містить вірні показники податкових зобов'язань та позитивного значення в розмірі 12,698 тис.грн, що сплачується до державного бюджету, та не є заниженою. Висновки, викладені в Акті перевірки № 5166/20-40-12-13-19/35973147 від 20 червня 2017 року, не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, відтак, податкове повідомлення-рішення № 0013931213 від 10 липня 2017 року Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду