Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2018 року

Київ

справа №686/118/17

адміністративне провадження №К/9901/2178/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому на додаткову постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у складі судді Палінчак О.М. від 13 липня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Матохнюка Д.Б., Боровицького О. А., Сапальової Т.В. від 13 листопада 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 січня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року, адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено: визнано протиправним рішення управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, викладеному у вигляді протоколу, №7836 від 22 вересня 2016 року щодо призначення ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 86 відсотків грошового утримання судді, що становить 23 318 гривень 90 копійок, зобов'язано управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому здійснити перерахунок призначеного ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, з розрахунку 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 17 вересня 2016 року, зобов'язано управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому виплатити ОСОБА_2 різницю між виплаченим та перерахованим розміром щомісячного довічного грошового утримання. Судові витрати в сумі 640 гривень присуджено компенсувати ОСОБА_2 з державного бюджету України

12 червня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із клопотанням про винесення додаткової постанови у справі, мотивуючи її тим, що суд, вирішивши справу по суті, не вирішив позовної вимоги про зобов'язання суб'єкта владних повноважень - управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому подати звіт про виконання рішення суду.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 липня 2017 року ухвалено додаткову постанову, якою зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому впродовж 10 днів після набрання постановою чинності подати звіт про виконання постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 січня 2017 року.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року дане рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 липня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні заяви про зобов'язання управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому подати звіт.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону судові рішення суду першої та апеляційної інстанції відповідають, а викладені в касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Відповідно до статті 168 КАС України в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень, додаткову постанову чи ухвалу суд приймає у випадках, якщо:1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Судами у даній справі встановлено, що ОСОБА_2 при звернені до суду заявляв вимогу про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення, однак дана вимога не була вирішена судом першої інстанції під час прийняття постанови по суті позовних вимог.

Отже, судами першої та апеляційної інстанції правильно вказано, що в даній ситуації додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови), внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції про наявність підстав для прийняття додаткової постанови.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 40 справи "Пономарьов проти України" (№ 3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що "право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції , має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 липня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко