Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.02.2018 року у справі №489/1613/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2018 року

Київ

справа №489/1613/17

адміністративне провадження №К/9901/2553/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_2, поданої її адвокатом Абакумовим Станіславом Миколайовичем, на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від від 21 вересня 2017 року (головуючий суддя - Косцова І.П., судді: Кравченко К.В., Лук'янчук О.В.) у справі №489/1613/17 за позовом ОСОБА_2 до Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Миколаєва Миколаївської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) через свого адвоката Абакумова С.М. звернулася до суду з позовом до Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Миколаєва Миколаївської області (далі по тексту - відповідач, пенсійний орган), в якому просила визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах за списком №2 згідно наданої заяви від 18.01.2017; зобов'язати відповідача призначити, нарахувати та виплачувати пенсію на пільгових умовах за списком №2 з ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що за відомостями трудової книжки у неї достатньо спеціального стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Відсутність результатів атестації робочого місця не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії, оскільки, по-перше, відповідальність за її проведення покладено на керівника установи, а по-друге, згідно принципу верховенства права, не проведення атестації не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах, відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Постановою Ленінського районного суду м.Миколаєва від 27 липня 2017 року позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Миколаєва щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_2 протиправними. Скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Миколаєва №12/1 від 27.01.2017р. про відмову ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Зобов'язано Інгульське об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Миколаєва включити до загального трудового стажу ОСОБА_2 стаж її роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, а саме: 14.06.2005 по 13.01.2017 - 11 років 7 місяців на посаді пресувальника-вулканізаторника, яка передбачена Списком №2 Розділу ХХХІІІ підрозділу 33 Постанови Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 та Постанови Кабінету Міністрів України №471 від 24.06.2016. Зобов'язано Інгульське об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Миколаєва призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 з ІНФОРМАЦІЯ_1.

Постанова суду мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 досягла 55-річного віку, у зв'язку з чим у січні 2017 року звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Згідно відомостей трудової книжки, ОСОБА_2 11 років 7 місяців працювала пресувальником-вулканізатором. Згідно довідки, виданої ДП «Миколаївський бронетанковий завод» №6 від 13.01.2017 ОСОБА_2 у період з 14.06.2005 по 13.01.2017 працювала повний робочий день на вказаній посаді, яка відноситься до Списку №2. Проте, відповідач відмовив у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з підстав відсутності у позивача достатнього трудового стажу, оскільки на ДП «Миколаївський бронетанковий завод» не було проведено атестації робочих місць, в тому числі позивача.

Суд визнав таку відмову протиправною з тих підстав, що аналіз норм Закону України «Про пенсійне забезпечення», Постанови Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 р., а з 24.06.2016 р. Постанови Кабінету Міністрів України № 471, Порядку застосування Списків № 1 і № 2, дає підстави дійти висновку, що у розумінні пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в поєднані зі статтею 100 цього Закону право на пенсію за віком на пільгових умовах серед іншого залежить від того, чи працівник, який заявляє право на таку пенсію, обіймав посаду на виробництві чи виконував роботу, пов'язану із шкідливими і важкими умовами праці, яка точно відповідає виробництву, роботі, професії, посаді і показникам шкідливих і особливо важких умов праці Списку № 2, затвердженому постановою № 1173 та/чи постановою Кабінету Міністрів України. Тобто, суд констатував, що пенсійний орган протиправно не врахував всіх відповідних періодів роботи позивача на посадах зі шкідливими умовами праці, незважаючи на наявність записів в трудовій книжці та довідці роботодавця. Відмова у призначенні пенсії з підстав відсутності атестації порушує права ОСОБА_2 на отримання пенсійного забезпечення, гарантовані Конституцією України.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року скасовано постанову Ленінського районного суду м.Миколаєва від 27 липня 2017 року та прийнято нову, якою у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі.

Судове рішення обґрунтовано тим, що у відповідача не було підстав для оформлення позивачу пенсії на пільгових умовах, оскільки необхідною умовою для призначення такого виду пенсії є наявність результатів атестації робочого місця за умовами праці на підприємстві.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_2 через свого адвоката Абакумова С.М. подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року, а постанову Ленінського районного суду м.Миколаєва від 27 липня 2017 року залишити в силі.

Касаційна скарга обґрунтована фактично, доводами адміністративного позову. Позивач вказує , що пільговий стаж підтверджується записами в трудовій книжці та довідкою №6 від 13.01.2017, згідно якої вона працювала повний робочий день за професією, посадою, що передбачена Списком №2 та стаж за даною професією становить 11 років та 7 місяців. На думку позивача, апеляційний суд не повністю дослідив обставини справи та необ'єктивно надано оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, у зв'язку з чим постанова Одеського апеляційного адміністративного суду підлягає скасуванню.

23.01.2018 до Верховного Суду Інгульське об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Миколаєва Миколаївської області направило відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на відповідність постанови суду апеляційної інстанції вимогам законодавства та правовим позиціям Верховного Суду України, просить залишити її без змін. Відповідач вказує, що результати атестації за умовами праці є основою для вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах. У зв'язку з тим, що в уточнюючій довідці вказано, що атестація робочих місць на підприємстві не проводилася, зарахувати стаж роботи до пільгового - неможливо.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, відзив на неї, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.

Згідно з п.2 Прикінцевих положень Закону, в редакції діючій на час виникнення спірних правовідносин, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:

1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно з пунктом "б" частини першої статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До списку № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 відносились професії пресувальників-вулканізаторів.

Списком №2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016, також передбачені професії пресувальників-вулканізаторів.

Відповідно до пунктів 1 і 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року №442 (набрав чинності з 21 серпня 1992 року, далі - Порядок №442), атестація проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому; основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Пунктом 4 зазначеного Порядку встановлено, що атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 442 атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (далі - Порядок №383), при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21 серпня 1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" є виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження несприятливих умов праці за результатами атестації відповідного робочого місця.

Верховний Суд України у постановах від 10 березня 2015 року (справа № 21-51а15), від 10 вересня 2013 року (справа № 21-183а13), від 2 грудня 2015 року (справа № 21- 1329а15) висловлював правову позицію стосовно відсутності законних підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Верховний Суд підтримав таку позицію у своїх постановах від 23.01.2018 (справа 732/2003/14) від 30.01.2018 (справи №506/384/17, №462/1675/14-а)

Щодо доводів касаційної скарги про порушення судом принципу верховенства права, слід зазначити наступне.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року (заяви № 23759/03 та №37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. пункт 54 рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» від 09 листопада 1999 року № 26449/95 (SPACEK Ltd. against the Czech Republic). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 28 травня 2002 року № 33202/96 (Beyeler v. Italy ).

Враховуючи, що необхідність документального підтвердження несприятливих умов праці за результатами атестації відповідного робочого місця закріплена Законом, який у відповідній частині неконституційним не визнавався, у відповідача, а так само і суду, відсутні підстави для його не застосування.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновок суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, поданої її адвокатом Абакумовим Станіславом Миколайовичем, залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року у справі №489/1613/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду