Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.02.2019 року у справі №2340/3834/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року

м. Київ

справа № 2340/3834/18

адміністративне провадження № К/9901/4204/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В. М., суддів Єзерова А. А., Стародуба О. П.,

розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18.10.2018 (суддя Гарань С. М. ) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від
09.01.2019 (колегія у складі суддів Епель О. В., Губської Л. В., Степанюка А. Г. )

у справі № 2340/3834/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Черкаській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

2. У позовній заяві просив про:

- визнання протиправною відмови ГУ НП в Черкаській області, викладеної в листі від 15.08.2018 № 29/К-204 та у висновку від 15.08.2018, щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням ІІ групи інвалідності;

- зобов'язання ГУ НП в Черкаській області призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку зі встановленням ІІ групи інвалідності, відповідно до вимог Закону України "Про національну поліцію" та наказу МВС України від 11.01.2016 № 4.

3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18.10.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від
09.01.2019, у задоволенні позову відмовлено.

4. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким позов задовольнити.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 2006 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, а з листопада 2015 року - в органах поліції.

6. Наказом ГУ НП в Черкаській області від 08.06.2018 р. № 225 о/с позивача було звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України "Про Національну поліцію".

7.19.06.2018 постановою медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області" № 31 встановлено, що захворювання позивача пов'язані з проходженням служби в поліції.

8. Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК серії 12 ААА № 921018, виданою міжрайонною медико-соціальною експертною комісією, ОСОБА_2 встановлено II групу інвалідності з причин захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції.

9. Довідкою від 12.07.2018 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках позивачу визначено ступінь втрати працездатності 70%.

10.03.08.2018 позивач звернувся до ГУ НП в Черкаській області із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції.

11.15.08.2018 відповідачем затверджено висновок про результати розгляду звернення ОСОБА_1, яким не встановлено правових підстав для призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги по інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції, внаслідок чого в призначенні одноразової допомоги - відмовлено.

12. Не погодившись з цим рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не набув права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням йому ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції, оскільки був звільнений зі служби в поліції за власним бажанням, а не через захворювання.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

14. У касаційній скарзі позивач зазначає, що тлумачення пункту 4 частини 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" так, що одноразова грошова допомога виплачується лише працівникам поліції, які звільнені по хворобі, а інші працівники поліції, які звільнені за власним бажанням і після звільнення отримали інвалідність, пов'язану з проходженням служби в органах поліції, позбавлені на отримання зазначеної грошової допомоги є дискримінацією, наданням переваг одним особам перед іншими та є порушенням норм статті 22 Конституції України.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.

16. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 р. № 580-VIII (далі-Закон № 580-VIII), Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 р. № 4 (далі - Порядок № 4)

17. Верховний Суд вже розглядав справу з подібними правовідносинами.

18. У постанові від 15.07.2020 (справа №822/1493/18) Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшов висновку:

"Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що правовою підставою для призначення особі одноразової грошової допомоги в порядку ~law8~ є одночасна сукупність наступних умов:

1) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції;

2) встановлення інвалідності з вказаної підстави протягом шести місяців після звільнення його з поліції;

3) звільнення з поліції саме через хворобу".

19. Колегія суддів не знаходить підстав для відступу від цього висновку у справі, що розглядається.

20. Позивачу дійсно було встановлено інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції протягом шести місяців після його звільнення, але звільнений він був не через хворобу, а за власним бажанням.

Отже, у даному випадку відсутня сукупність всіх достатніх та необхідних правових умов для призначення позивачу вказаної допомоги.

21. З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

22. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову. Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

23. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

24. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 350, 356 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2019 року у справі № 2340/3834/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. М. Кравчук

Суддя А. А. Єзеров

Суддя О. П. Стародуб