Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.07.2020 року у справі №826/1865/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2020 року

м. Київ

справа № 826/1865/16

адміністративне провадження № К/9901/16922/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Тацій Л. В.,

суддів: Стеценка С. Г., Шарапи В. М., -

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, який діє через представника - Слюзенка Володимира Олександровича, на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Троян Н. М., суддів: Бужак Н. П., Твердохліб В. А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" (далі - Уповноважена особа Фонду, Фонд відповідно) Волощука Ігоря Григоровича про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

1) визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо невключення ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;

2) зобов'язати Уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в АТ "Банк "Національні інвестиції" у розмірі 200 000,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 12 травня 2017 року позов задовольнив частково.

Визнав протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду Волощука Ігоря Григоровича щодо невключення ОСОБА_1 до Переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобов'язав Уповноважену особу Фонду Волощука Ігоря Григоровича подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товариству "Банк "Національні інвестиції" у розмірі 200 000,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем, на якого покладено тягар доказування, не надано суду будь-яких доказів, які б свідчили, що укладення із позивачем договору банківського рахунку та здійснення ПАТ "Банк "Національні інвестиції" операцій з перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства, та не наведено, які норми законодавства порушені.

Відповідачем також не наведено, а судом не встановлено підстав для визнання нікчемним договору банківського рахунку, відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Разом з тим, суд зазначає, що законодавство не наділяє Уповноважену особу Фонду правом визнавати нікчемними правочини, укладені фізичними особами-клієнтами банку із третіми особами, а тому, висновки про нікчемність операцій з перерахунку грошових коштів на поточний рахунок позивача в якості видачі безпроцентної фінансової допомоги є безпідставними.

Таким чином, суд вказує на явну протиправність наказу Уповноваженої особи Фонду від 13 листопада 2015 року №56/1-ОС "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)" в частині визнання нікчемним правочину щодо перерахування грошових коштів за платіжним дорученням в сумі 202
700,00 грн з поточного рахунку, відкритого в Публічному акціонерному товаристві "Банк "Національні інвестиції" на ім'я ТОВ "Електропостачзбуд" № НОМЕР_1 на поточний рахунок ОСОБА_1 № 2620450126320, а тому вважає протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо невключення позивача до Переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 29 червня 2017 року рішення суду першої інстанції скасував у частині задоволення позовних вимог.

Прийняв нову постанову у цій частині, якою відмовив у задоволенні позовних вимог. У решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині, зазначив, що наказ відповідача від 13.11.2015 №56/1-ос, яким визнано правочин нікчемним позивачем не оскаржується.

Станом на час розгляду справи у судах першої та другої інстанцій вказаний наказ є чинним та не скасований, тому колегія суддів вважає, що саме перевірка на відповідність законодавству цього наказу є вирішальною при розгляді адміністративної справи по суті.

За таких обставин, задоволення заявлених позовних вимог при умові чинності наказу від 13.11.2015 №56/1-ос суперечить вимогам ~law23~ та Положенню №14.

Таким чином, в момент перерахування грошових коштів в сумі 202 700,00 грн з поточного рахунку ТОВ "Електропостачзбуд" на поточний рахунок позивача, з призначенням платежу "видача безпроцентної фінансової допомоги ОСОБА_1 за договором №4/9ФД8 від 03.09.2015", а саме 17.09.2015 діяли обмеження в діяльності банку, визначені вищезазначеною постановою НБУ, у т. ч. і щодо проведення операцій за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами Фондом.

Вказане дає підстави для висновку, що залучення грошових коштів на поточний рахунок позивача вчинено з метою отримання коштів не від банку, не за рахунок банку, а від Фонду, тобто за рахунок держави.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

18 липня 2017 року ОСОБА_1, через свого представника, звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.

У скарзі посилається на те, що законодавчими актами не встановлено заборони банку після визнання його проблемним здійснювати банківські операції щодо переказу коштів.

Одного лише твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки, воно нівелюється протилежним твердженням особи про дійсність вкладу.

Позиція відповідача про штучність розподілення коштів, шляхом перерахування їх фізичним особам, носить характер припущень та не підтверджена належними та допустимими доказами.

Зазначає, що у відповідача не було підстав не вносити позивача до Переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 09 серпня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів". З цієї дати набула чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 лютого 2018 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Гриців М. І., судді: Берназюк Я. О., Коваленко Н. В.

У зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М. І. відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 липня 2019 року на підставі розпорядження в. о. начальника управління забезпечення автоматизованого документообігу суду секретаріату Касаційного адміністративного суду від 18 липня 2019 року № 1024/0/78-19 визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л. В., судді: Стеценко С. Г., Шарапа В. М., справу передано головуючому судді.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

04.09.2015 між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Банк "Національні інвестиції" (далі - ПАТ "Банк "Національні інвестиції") укладеного договір №26320980/11/Т банківського рахунку фізичної особи.

Згідно з п. 1.1. вказаного договору банк відкриває клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) № НОМЕР_2 у національній та/або іноземній валюті та здійснює його розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України та умов Договору.

За договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та здійснювати інші операції за рахунком у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до виписки по особовим рахункам з 04.09.2015 по 20.09.2015 на рахунок позивача 17.09.2015 перераховано грошові кошти в розмірі 202 700,00 грн, з призначенням платежу "видача безпроцентної поворотної позики ОСОБА_1 за договором № 4/9ФД8 від 03.09.2015".

Згідно договору безпроцентної поворотної позики №4/9ФД8 від 03.09.2015 ТОВ "Електропостачзбуд" (позикодавець) надає ОСОБА_1 (позичальнику), безпроцентну позику на поворотній основі у розмірі 818 750 грн.

Разом з тим, Постановою правління Національного банку України №607/БТ від
15.09.2015 прийнято рішення про віднесення ПАТ "Банк "Національні інвестиції" до категорії проблемних строком на 180 днів та запроваджено обмеження в його діяльності (зокрема, не допускати проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами, фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків).

На підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 №613 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 17.09.2015 прийнято рішення за №172 про запровадження строком на три місяці з 18.09.2015 по 17.12.2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Банк "Національні інвестиції" з делегуванням останній всіх повноважень, визначених ст.ст. 37, 38, 39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Банк "Національні інвестиції" було призначено Волощука Ігоря Григоровича.

Згідно інформації, що розміщена на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з 04.12.2015 розпочато виплату коштів вкладникам ПАТ "Банк "Національні інвестиції" за договорами банківського рахунку (поточні та карткові рахунки).

Постановою Правління Національного банку України від 01.12.2015 № 853 вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ "Банк "Національні інвестиції", та на підставі цієї Постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.12.2015 №214 "Про початок процедури ліквідації "Банк "Національні інвестиції" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПAT "Банк "Національні інвестиції" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію цього Банку Волощука І. Г. строком на 2 роки з 03.12.2015 по
02.12.2017 включно.

Зокрема, відповідно до п. 4 цього Рішення виконавчої дирекції Фонду від
02.12.2015 № 214 призначеній уповноваженій особі Фонду делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Банк "Національні інвестиції" визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в тому числі статтями 37,38,47-51 Закону.

У подальшому, листом №5015/03 від 02.12.2015 ОСОБА_1 повідомлено про визнання правочину від 17.09.2015 щодо перерахування коштів за платіжним дорученням в сумі 202700 грн з поточного рахунку, відкритого в Публічному акціонерному товаристві "Банк "Національні інвестиції" ТОВ "Електропостачзбут" № НОМЕР_1 на поточний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 нікчемним з підстав, передбачених п. 9 частини 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", через здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Дізнавшись про відсутність позивача в Загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ "Банк "Національні інвестиції" за рахунок Фонду, позивач звернувся до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 08 липня 2020 року (справа № 826/1807/16) зазначив таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вкладником згідно з пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - № 4452-VI) є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до ~law29~ вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (~law30~).

Згідно із ~law31~ уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог ~law32~ та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття НБУ рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною 2 статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Відповідно до ~law34~ з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту).

Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

Згідно з положеннями ~law35~ Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ~law36~.

Відповідно до ~law37~ правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина 1 статті 236 ЦК України).

Відповідно до постанови Правління НБУ від 15 вересня 2015 року № 607/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" до категорії проблемних" прийнято рішення про віднесення цього банку до категорії проблемних строком на 180 днів та запроваджено обмеження в його діяльності, зокрема, банку заборонено проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до набрання чинності цією постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

Частиною 2 статті 56 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV "Про Національний банк України" (далі - ~law40~) встановлено, що НБУ видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти НБУ видаються у формі постанов Правління НБУ, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління НБУ. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом'якшують або скасовують відповідальність (~law41~).

Відповідно до частини 3 статті 75 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" (далі - ~law43~) рішення НБУ про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею.

Застосовані у цій справі правові норми свідчать про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних мали у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200 тис. грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється Фондом відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

При цьому Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до ~law44~, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону.

Такі правочини є нікчемними з моменту укладення, і визнання їх недійсними судом не вимагається.

Зокрема, відповідно до ~law45~ підставою для віднесення правочину (договору) до числа нікчемних є здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Вказана підстава для віднесення правочину до числа нікчемних введена у дію 12 серпня 2015 року одночасно з набранням чинності Законом України від 16 липня 2015 року № 629-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку".

Необхідною та достатньою умовою для віднесення правочинів до числа нікчемних з підстав, передбачених ~law47~, є встановлення факту здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

При цьому в розумінні положень ~law48~ уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів з метою виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним і кореспондує обов'язку встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених і доведених обставинах, які за законом тягнуть застосування певних правових наслідків.

Велика Палати Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 810/896/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 826/3486/16, від 19 червня 2019 року у справі № 826/1793/16, у яких спір аналогічний тому, який розглядається в цій справі ( № 826/1807/16), дійшла висновку, що укладення договору банківського вкладу (рахунку) й зарахування на нього коштів відбулись до початку віднесення АТ "Банк "Національні інвестиції" до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі ~law49~.

Водночас Велика Палата Верховного Суду вважає зазначені висновки такими, що не охоплюють усієї проблематики цих правовідносин. Зокрема, не враховано, що у спорах, які виникають у зв'язку з невключенням позивачів до переліку вкладників, які мають право на одержання гарантованих коштів за вкладами за рахунок Фонду, через визнання нікчемними правочинів з підстав, передбачених ~law50~, обов'язковій перевірці підлягає правомірність застосування вказаної правової норми уповноваженою особою Фонду. У випадку, якщо Фонд чи його уповноважена особа доведуть правомірність віднесення правочину до числа нікчемних, особи, на користь яких перераховано грошові кошти, не можуть вважатися вкладниками банку і відповідно на них не поширюються передбачені ~law51~ гарантії відшкодування коштів за вкладами (за умови, що на їх рахунках відсутні інші грошові кошти).

Дійсно, застосовані у цій справі правові норми свідчать про те, що внаслідок укладення договору про відкриття банківського рахунку позивач набув статусу вкладника банку і відповідно на нього поширюються передбачені ~law52~ гарантії щодо відшкодування коштів за вкладом.

При ~law53~одавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншою особою.

Як свідчать матеріали справи та встановлені судами попередніх інстанцій обставини, у повідомленні уповноваженої особи Фонду, адресованому позивачу, зазначається, що правочин з перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача є нікчемним з підстав, передбачених ~law54~.

Водночас відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини 2 статті 215 ЦК України та ~law55~. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону.

Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, яка здійснює повноваження органу управління банку (наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/24198/16, від 04 липня 2018 року у справі № 819/353/16, від 05 грудня 2018 року у справі № 826/23064/15, від 27 лютого 2019 року у справі № 826/8273/16).

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Статтею 204 ЦК України гарантується презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Однією із засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 частини 1 статті 3 ЦК України). Таким чином, особа може, реалізуючи своє право свободи договору (право свободи правочину), вчиняти з метою створення, зміни, припинення тощо цивільних прав і обов'язків будь-які правомірні дії. При цьому не вимагається прямої вказівки на правомірність дій в акті цивільного законодавства, а достатньо того, що закон не визначає ці дії як заборонені.

Як зазначено вище, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина 2 статті 215 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що правове регулювання та обсяг повноважень банку, який визнано проблемним, та банку, до якого введено тимчасову адміністрацію, є різними. При цьому ні ~law56~, ні Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління НБУ від 17 серпня 2012 року № 346 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 17 вересня 2012 року за № 1590/21902), не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти.

Водночас постанова НБУ від 15 вересня 2015 року № 607/БТ згідно зі ~law57~ містить банківську таємницю, доказів обізнаності позивача про встановлені для банку обмеження відповідач не надав, а суди попередніх інстанцій таких обставин не встановили. При цьому невиконання посадовими особами банку наведених у постанові НБУ приписів про його віднесення до категорії проблемних саме собою не може бути підставою для висновку про нікчемність або недійсність правочинів банку.

Згідно з постановою НБУ від 15 вересня 2015 року № 607/БТ АТ "Банк "Національні інвестиції" було віднесено до категорії проблемних. Разом із цим віднесення АТ
"Банк "Національні інвестиції" до категорії проблемних не передбачало введення до нього тимчасової адміністрації, але обмежувало певні види діяльності банку, наведені у цій постанові.

Зазначений правовий акт НБУ, зважаючи на його юридичну силу та властивості, є правовим актом індивідуальної дії, має чітко виражений організаційно-розпорядчий, персоніфікований характер, чинність та юридична сила якого спрямовані передусім на особу, якій він адресований, і породжує конкретні правовідносини, обумовлені ним, зокрема спрямований на реалізацію заходів впливу щодо конкретного проблемного банку - АТ "Банк "Національні інвестиції", а не стосовно невизначеного кола осіб, та дія його вичерпується одноразовим застосуванням.

Отже, така постанова НБУ з огляду на її правову природу не є актом цивільного законодавства у розумінні положень статті 4 ЦК України, а тому підстав для застосування норм статей 203, 215 ЦК України до спірного правочину як акта законодавства в контексті невідповідності його зазначеній постанові НБУ немає.

Крім того, у постанові НБУ від 15 вересня 2015 року № 607/БТ не передбачено заборони на перерахування (списання) грошових коштів із поточних рахунків фізичних осіб, відкритих у такому банку.

Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що саме собою перерахування коштів із банківського рахунку третьої особи на рахунок позивача не суперечить вимогам чинного законодавства.

Наведене свідчить, що дії уповноваженої особи щодо віднесення операції з перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на користь іншої з підстав, передбачених ~law58~, до числа нікчемних правочинів не відповідають вимогам законності.

Уповноваженою особою неправомірно віднесено операцію щодо перерахування коштів на рахунок позивача в АТ "Банк "Національні інвестиції" до числа нікчемних правочинів та помилково застосовано ~law59~.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 816/378/16 (провадження № 11-17апп20).

Ці висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, ухвалені за результатами розгляду справ, фактичні обставини яких є певним чином подібними до фактичних обставин, встановлених у справі, що розглядається, - спір у справі, що розглядається, також стосується правомірності дій Уповноваженої особи Фонду щодо відмови включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, у зв'язку з віднесенням операції з перерахування коштів (вчиненої до запровадження у банку тимчасової адміністрації) до нікчемних, тому колегія суддів у вимірі фактичних обставин цієї справи вважає, що суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції про визнання протиправною відмови Уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, яке відповідає закону.

З огляду на викладене колегія суддів Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності уповноваженої особи щодо невключення позивача до переліку вкладників АТ "Банк "Національні інвестиції", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та зобов'язання відповідача подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в АТ "Банк "Національні інвестиції" за рахунок Фонду, через недоведеність уповноваженою особою правомірності віднесення правочину з перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача до числа нікчемних з підстав, передбачених ~law60~.

За змістом частин 1 та 2 статті 341 КАС (в редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до статті 352 КАС суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За наведених обставин, рішення суду апеляційної інстанцій підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, яка діє через представника - Слюзенка Володимира Олександровича, задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2017 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. В. Тацій

Судді: С. Г. Стеценко

В. М. Шарапа