Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.01.2018 року у справі №826/5522/14
Ухвала КАС ВП від 20.06.2018 року у справі №826/5522/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

26 червня 2018 року

справа №826/5522/14

адміністративне провадження №К/9901/4065/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

при секретарі судового засідання Гутніченко І.А.

за участю представників

позивача - не з'явився,

відповідача - Грицаєнка Р.М. за дов від 16 січня 2018 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у складі суддів Бужак Н.П., Твердохліб В.А., Вівдиченко Т.Р. у справі №826/5522/14 за позовом Державного підприємства «Будівельно-монтажне управління Державного управління справами» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

24 квітня 2014 року Державне підприємство «Будівельно-монтажне управління Державного управління справами» (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 06 лютого 2014 року № 17726552208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 361876 грн та № 17626552208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 314 675 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 78 669 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

02 червня 2014 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, з мотивів доведеності податковим органом податкових правопорушень покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, Підприємству відмовлено у задоволені позову.

16 вересня 2014 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2014 року, ухвалено у справі нову постанову, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення податкового органу від 06 лютого 2014 року №17626552208 та №17726552208.

Ухвалюючи постанову суд апеляційної інстанції виходив із недоведеності податкових правопорушень податковим органом покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

08 вересня 2014 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 та пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статтю 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2014 року залишити в силі.

10 жовтня 2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу.

30 жовтня 2014 року Підприємством надані заперечення на касаційну скаргу податкового органу до Вищого адміністративного суду України, у яких позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції без змін.

15 січня 2018 року матеріали касаційної скарги К/9901/4065/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Підприємство є юридичною особою, включене до ЕДРПОУ за номером 35917370, перебуває на податковому обліку з 08 травня 2008 року, є платником податку на додану вартість з 24 червня 2008 року.

Податковим органом у січні 2014 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілана» за період з 01 грудня 2011 року по 31 грудня 2011 року, результати якої викладені в акті перевірки від 27 січня 2014 року № 69/26-55-22-08/35917370 (далі - акт перевірки).

06 лютого 2014 року керівником податкового органу прийняті податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки.

Податковим повідомленням-рішенням № 17726552208 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, за основним платежем у сумі 361 876 грн. Правовою підставою збільшення податку наведені положення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням-рішенням №17626552208 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 314 675 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 78 669 грн. Правовою підставою збільшення суми грошового зобов'язання визначені положення підпунктів 198.1, 198.6 статті 198, статті 185 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Мілана» 14 жовтня 2011 року укладено та виконано договір поставки, позивач придбав меблі та освітлювальні прилади, які в подальшому реалізував Клінічній лікарні «Феофанія».

Суд апеляційної інстанції на підтвердження факту виконання умов договору поставки прийняв видаткові накладні, бухгалтерську документацію, якою відображені господарські операції, а саме, оприбуткування та оплата товару, подальше його використання у власність господарській діяльності позивачем, зокрема монтаж меблів та освітлювальних приладів.

Склад податкового правопорушення за висновком податкового органу полягає у заниженні податку на прибуток внаслідок завищення витрат при формуванні звітності за другий квартал (півріччя), три квартали та 2011 рік та завищення податкового кредиту за грудень 2011 року.

Відповідач податкові правопорушення доводить неможливістю проведення зустрічної звірки з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Мілана» у липні 2013 року та фактом порушення кримінальної справи відносно посадових осіб товариства - контрагента позивача, в межах якої директор цього Товариства надав пояснення про те, що ніякого відношення до фінансово-господарській діяльності вказаного товариства не мав.

Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що неможливість проведення перевірки контрагента позивача не є доказом протиправності формування позивачем, як платником податку витрат та податкового кредиту.

Письмові пояснення ОСОБА_2, який за даними ЕДРПОУ обіймав посаду директора Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Мілана» з 01 листопада 2011 року по 31 грудня 2012 року є неприйнятними з огляду на доручення до матеріалів справи світлокопії цих пояснень без дозволу слідчого на розголошення даних досудового розслідування.

Судом першої інстанції встановлено, що 28 лютого 2013 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 205, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, порушено кримінальне провадження №32013100200000033, до теперішнього часу кримінальне провадження триває.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що сам по собі факт порушення кримінальної справи не доводить складу податкового правопорушення.

Оцінюючи спірні відносини, суд апеляційної інстанції встановив подальше використання придбаних у контрагента позивача товару та надав докази такого використання, включаючи його продаж, монтаж, встановлення, що доводить реальність придбання та використання товару позивачем у власній господарській діяльності.

Висновуючись на викладених обставинах, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відповідність первинних документів прийнятих позивачем до обліку вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-14.

Зазначене вказує на дотримання формування позивачем витрат відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 та податкового кредиту відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, яке полягає у включені до їх складу витрат, підтверджених відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського обліку та нарахування податку, у тому числі податковими накладними, щодо податку на додану вартість.

Відтак, склад податкових правопорушень в розумінні статті 109 Податкового кодексу України податковим органом не доведений.

Суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у справі №№826/5522/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер