Історія справи

Постанова КАС ВП від 26.04.2024 року у справі №240/20422/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 240/20422/22

адміністративне провадження № К/990/42651/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Шарапи В.М.

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2022 року (суддя Токарева М.С.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року (колегія у складі суддів Ватаманюка Р.В., Капустинського М.М., Сапальової Т.В.)

у справі № 240/20422/22

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. У вересні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФ України в Житомирській області; відповідач), просила:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії як непрацюючої пенсіонерки, що проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII);

- зобов`язати ГУ ПФ України в Житомирській області з 28.07.2022 нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону № 796-XII, що дорівнює трьом мінімальним заробітним платам, встановлених на 01 січня календарного року щомісяця.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Судами встановлено, що позивач проживає в населеному пункті, який віднесено до зони безумовного (обов`язкового) відселення, та перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

3. Відповідачем визнається, що позивачу не нараховувалось та не виплачувалось підвищення, як непрацюючому пенсіонеру.

4. Листом відповідач повідомив позивача про те, що ч. 2 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (відновлена за Рішенням КС України) не передбачає та не дає права на нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.

5. Вважаючи таку відмову необґрунтованою та протиправною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернулася з позовом до суду.

ІIІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

6. В обґрунтування позовних вимог позивач покликалася на те, що з моменту прийняття Конституційним Судом України Рішення від 17.07.2018 № 6-р/2018, відновлено право на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

7. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог. Покликався на те, що згідно з пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року №1774-VIII (далі Закон України №1774-VIII) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28.12.2022, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2023, позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 28.07.2022 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі, що дорівнює трьом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено законом на 01 січня календарного року;

- в іншій частині позову відмовлено.

9. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17.07.2018 № 6-р/2018 відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону України № 796-ХІІ.

10. Крім того, розглядаючи зразкову справу №240/4946/18 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 дійшла висновку, що за загальним правилом дії норм права у часі, у зв`язку з набранням чинності Законом № 1774-VІІІ, яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення статті 37 Закону України № 796-XII щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.

11. Враховуючи цю правову позицію Великої Палати Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню шляхом зобов`язання відповідача провести позивачу з 28.07.2022 нарахування і виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні безумовного (обов`язкового) відселення відповідно до ст. 39 Закону №796-ХІІ, у розмірі трьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який встановлено на 01 січня календарного року.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

12. ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

13. Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що суд апеляційної інстанції при вирішенні спору не врахував правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 за результатами розгляду зразкової справи №240/4937/18, ухвалив рішення про розрахунок доплати до пенсії у розмірі прожиткових мінімумів для працездатних осіб, замість прожиткових мінімальних заробітних плат.

14. Відповідач у відзиві просить касаційну скаргу задовольнити частково, скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов такого висновку.

16. Згідно ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

17. Підставою для касаційного оскарження слугувала необхідність визначення розрахункової величини, яка підлягає застосуванню під час визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону №796-ХІІ, громадянам, які проживають в зоні гарантованого добровільного відселення.

18. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.04.2024 у справі №240/19227/21 виснувала:

« норма пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIIІ (в частині інших виплат, щодо яких не застосовується мінімальна заробітна плата як розрахункова величина) поширюється на підвищення (доплату) до пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, а відтак розмір підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ (у редакції, яка діяла до 01.01.2015) встановлюється із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року, а не мінімальної заробітної плати.

6.37. Таким чином, ОСОБА_2 має право на щомісячне підвищення до пенсії як непрацююча пенсіонерка, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 1 січня відповідного календарного року.»

19. Суд не вбачає підстав для відступу від цього висновку у справі, що розглядається.

20. Застосовуючи ці висновки до обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ОСОБА_1 має право на нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює трьом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року.

21. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

22. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 341 343 350 356 КАС України, Верховний Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року у справі №240/20422/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя В.М. Шарапа