Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2020 року

Київ

справа №520/3143/19

адміністративне провадження №К/9901/19265/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №520/3143/19

за позовом Харківської місцевої прокуратури №5 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіна Сергія Володимировича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , Департамент містобудування, архітектури та генерального плану Харківського міської ради, про скасування рішення, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області

на ухвалу судді Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2019, постановлену суддею Старосєльцевою О.В.

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2019, ухваленою судом у складі колегії суддів: головуючого судді - Чалого І.С., суддів: Присяжнюк О.В., Перцової Т.С.,-

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1. 27.03.2019 Харківська місцева прокуратура №5 в інтересах держави в особі Харківської міської ради (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіна С.В. (далі - відповідач), в якому просила: скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.04.2018 №40620904.

2. Позовна заява обґрунтована протиправністю дій державного реєстратора щодо проведення реєстраційної дії щодо об`єктів нерухомого майна за третіми особами, чим порушено інтереси громади міста Харкова, що призвело до фактичної легалізації самочинної реконструкції на території міста Харкова.

3. Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2019, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2019, відмовлено у відкритті провадження у даній адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

4. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу судді Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2019, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

5. Ухвалою Верховного Суду від 11.07.2019 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

6. Ухвалою Верховного Суду від 24.09.2019 на підставі частини шостої статті 346 КАС України справу №520/3143/19 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у зв`язку з оскарженням судового рішення з підстав порушення правил предметної підсудності.

7. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 23.12.2019 на підставі статті 347 КАС України справу повернуто на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у зв`язку із зміною процесуальних норм щодо підстав передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та наявністю висновку Великої Палати Верховного Суду у справі спір у якій виник з подібних правовідносин.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спір виник з приводу реєстрації державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіним С.В. об`єкта нерухомого майна, а саме житлового будинку літ "А-1" за надвірними будівлями та спорудами загальною площею 98,5 кв. м., житловою площею 52 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також реєстрації за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права приватної власності на вказаний об`єкт.

ІІІ. ВИСНОВКИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

9. Відмовляючи у відкритті провадження у адміністративній справі суддя суду першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, застосувавши правозастосовний висновок Великої Палати Верхового Суду у подібних правовідносинах виходив з того, що даний спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки у спірному випадку прокурор формально оскаржує управлінське рішення владного суб`єкта, проте прагне до припинення подальшого існування набутого приватними особами цивільного права на житло, що свідчить про те, що оскарження рішення про державну реєстрацію права власності на житлове приміщення безпосередньо пов`язане із захистом цивільного права. Такий спір має приватноправовий характер та з огляду на суб`єктний склад сторін спору має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

10. Касаційна скарга обґрунтована тим, що державний реєстратор провів реєстрацію права власності на житлове приміщення без перевірки будь-яких правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій знаходиться нерухоме майно, тому рішення державного реєстратора є протиправним та підлягає скасуванню. Скаржник також вказує на хибність висновків судів попередніх інстанцій, що нерухоме майно є спірним і належить третім особам на праві власності, оскільки даний спір не є спором про скасування чи відновлення майнових прав цих осіб на об`єкт самочинного будівництва, а стосується повноважень державного реєстратора, як суб`єкта наділеного владними функціями щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, що вказує на належність спору до юрисдикції адміністративного суду.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11 . Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 (далі - КАС України).

12. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій, Суд дійшов таких висновків.

13. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

14. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

15. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

16. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

17. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово викладала висновки щодо питання предметної юрисдикції у спорах, що виникли з подібних правовідносин.

Зокрема, у постанові від 29.05.2019 №815/4063/15 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що правовідносини у сфері державної реєстрації виникають виключно між суб`єктом звернення за вчиненням реєстраційних дій як власником або володільцем майна та державним реєстратором як суб`єктом, уповноваженим на здійснення реєстраційних дій. При цьому правовідносини, які виникають між цими суб`єктами, носять публічний характер, оскільки мають на меті підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно.

Разом з тим, якщо внаслідок посвідчення набуття, переходу або припинення речового права особою шляхом вчинення певних реєстраційних дій на майно порушуються права та/або інтереси інших осіб публічного або приватного права, то правовідносини втрачають публічний характер.

Оскільки метою оскарження реєстраційних дій особою, яка вважає, що вчиненими стосовно власника або володільця майна реєстраційними діями порушено її права та/або інтереси, є припинення такого набутого речового права, то спір набуває приватноправового характеру.

18. Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржуваних ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорене рішення, здійснено оспорений запис.

19. Натомість, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17).

20. Як видно з матеріалів справи, позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав та обтяжень, на підставі якого зареєстроване право власності за ОСОБА_1 (1/2 частки) на об`єкт нерухомого майна та за ОСОБА_2 (1/2 частки ) на об`єкт нерухомого майна, а саме житловий будинок літ "А-1" з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 98,5 кв. м., житловою площею 52 кв. м.

21. Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю протиправних дій державного реєстратора, якими порушено інтереси громади м. Харкова, представником якої є Харківська міська рада, оскільки своїм рішенням відповідач фактично легалізував самочинне будівництво на території м. Харкова, яке проведено на земельній ділянці, яка перебуває в комунальній власності.

22. Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки реєстратор, приймаючи оскаржувані рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Оскаржувані рішення про державну реєстрацію стосувались реєстрації прав інших осіб, а не позивача.

23. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його приватноправового характеру.

24. Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття особами права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

25. Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

26. Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини першої статті 16 Цивільного кодексу України).

27. Частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

28. Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку стосовного того, що спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки державний реєстратор, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалося реєстрації права іншої особи, а не позивача.

За змістом позовної заяви визнання протиправним і скасування рішення щодо державної реєстрації права на об`єкти нерухомості спричинено необхідністю захисту прав територіальної громади, яку представляє позивач, від порушення таких третіми особами, за якими зареєстровано право власності на об`єкти нерухомого майна.

29. Виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з правомірністю набуття третіми особами у справі права власності на об`єкт нерухомого майна, що стало підставою для оскарження реєстрації права власності на це майно. Тобто предметом розгляду в цій справі є законність набуття особою права власності на нерухоме майно, що свідчить про приватноправовий характер спірних правовідносин та з огляду на суб`єктний склад сторін спору має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

30. Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

31. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив порушення норм процесуального права при ухваленні судами першої та апеляційної інстанцій спірних рішень.

32. Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі») суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області - залишити без задоволення.

Ухвалу судді Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2019 у справі №520/3143/19 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

А.І. Рибачук

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду