Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.12.2019 року у справі №814/195/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2019 року

м. Київ

справа №814/195/15

касаційне провадження №К/9901/27609/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т. М.,

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Роздолля" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.07.2015 (суддя Середа О. Ф. ) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 (головуючий суддя - Ступакова І. Г., судді: Бітов А. І., Милосердний М. М. ) у справі № 814/195/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Роздолля" до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Роздолля" звернулось до адміністративного суду з позовом до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.11.2013 № 0000441502 та від 13.11.2013 №
0000431502.

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 27.07.2015 у задоволенні позову відмовив повністю.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01.03.2016 постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.07.2015 залишив без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Роздолля" звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.07.2015, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пунктів 200.2, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, зазначає, що судами не проаналізовано, з яких підстав відповідачем нараховано суму податку на додану вартість у розмірі 112228,00 грн., яка підлягає сплаті товариством до бюджету.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій з'ясовано, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю "Роздолля" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту і правильності відображення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.10.2012 по 30.09.2013, за результатами якої складено акт від 31.10.2013 № 152/15-32983367.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 200.2, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з невідображенням суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету, в загальному розмірі 112228,00 грн., у тому числі за грудень 2012 року в сумі 23018,00 грн., за січень 2013 року в розмірі 24309,00 грн., за лютий 2013 року в сумі 25065,00 грн., за березень 2013 року в розмірі 14771,00 грн., за квітень 2013 року в сумі 11298,00 грн., за травень 2013 року в розмірі 13422,00 грн., за червень 2013 року в сумі 337,00
грн., за липень 2013 року в розмірі 8,00 грн., а також заниженням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2012 року в розмірі 743333,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.11.2013 № 0000431502, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 112228,00 грн. за основним платежем та 28057,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також від 13.11.2013 № 0000441502, згідно з яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2012 року в розмірі 743333,00 грн.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, за змістом статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справі, що розглядається, судами за наслідками дослідження представлених відповідачем доказів встановлено, що в порушення вимог пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Товариством з обмеженою відповідальністю "Роздолля" в охоплений перевіркою період не відображено суму податку на додану вартість, яка підлягала нарахуванню та сплаті до бюджету, в загальному розмірі 112228,00 грн., у тому числі за грудень 2012 року в сумі 23018,00 грн., за січень 2013 року в розмірі 24309,00 грн., за лютий 2013 року в сумі 25065,00 грн., за березень 2013 року в розмірі 14771,00 грн., за квітень 2013 року в сумі 11298,00 грн., за травень 2013 року в розмірі 13422,00 грн., за червень 2013 року в сумі 337,00 грн., за липень 2013 року в розмірі 8,00 грн.

В свою чергу, позивачем на підтвердження своєї позиції жодних доказів не представлено.

Крім того, судами попередніх інстанцій з'ясовано, що товариством у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року не правильно визначено показники щодо залишку суми від'ємного значення, а саме - не враховано суму залишку від'ємного значення, фактично сплачену отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг та не погашену податковими зобов'язаннями попередніх звітних (податкових) періодів, яка не брала участі в розрахунку суми бюджетного відшкодування, в розмірі 743333,00 грн., що сформувалась за наслідками сплати в жовтні 2012 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Полігрей Агро" коштів у розмірі 4460000,00 грн. за платіжним дорученням від
29.10.2013 № 142 за отриману сою.

Згідно з підпунктом "а" пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування.

У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

За таких обставин висновок судових інстанцій про правомірність прийняття органом доходів і зборів оскаржуваних актів індивідуальної дії ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Роздолля" без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Роздолля" залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.07.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 у справі № 814/195/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т. М. Шипуліна

Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк