Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 340/306/20

адміністративне провадження № К/9901/17192/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів - Єзерова А.А.,Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 3 березня 2020 року у складі судді Пасічника Ю.П. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2020 року у складі колегії суддів: Дурасової Ю.В. (головуючий), суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. У січня 2020 року позивач вернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення двадцять другої сесії сьомого скликання Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області від 16 січня 2020 року №617 (далі - Рішення №617), яким відмовлено у наданні дозволу ОСОБА_1 , на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею по 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту.

- зобов`язати Дмитрівську сільську раду Знам`янського району Кіровоградської області повторно, з урахуванням висновків суду по справі, розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання їй дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею по 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту, бажане місце розташування яких зазначено на графічному матеріалі доданого до клопотання.

2. Кіровоградський окружний адміністративний суд рішенням від3 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2020 року, позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував Рішення № 617, яким відмовлено у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею по 2,000 га. для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту.

Зобов`язав Дмитрівську сільську раду Знам`янського району Кіровоградської області повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання їй дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею по 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту, бажане місце розташування яких зазначено на графічному матеріалі доданого до клопотання.

2.1 Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що чинним законодавством визначено, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Також суди врахували, що згідно інформації яка міститься в Публічній кадастровій карті, бажане місце розташування земельної ділянки на яку претендує позивач не обтяжене будь-яким речовим правом, що також свідчить про безпідставність посилань відповідача у оскаржуваному рішенні на факт перебування земельної ділянки в колективній власності. При цьому суд першої інстанції наголосив, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача, з урахуванням правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі.

3. Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини справи, що мають значення для вирішення справи:

3.1 27 грудня 2019 року позивач звернувся до відповідача з клопотанням, у якому просив надати дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею по 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту.

3.2 Дмитрівська сільська рада рішенням від 16 січня 2020 року №617 відмовила у задоволенні клопотання позивача.

Відмова в задоволенні клопотання обґрунтована тим, що право комунальної власності Дмитрівською сільською радою на земельну ділянку, зазначену на графічних матеріалах щодо бажаного місця розташування земельної ділянки, доданих до клопотання гр. ОСОБА_1 не зареєстровано, оскільки земельна ділянка відноситься до земель, що залишилися в колективній власності бувшого колективного сільськогосподарського підприємства АТ «Колос» на підставі державного акта правонаступника цього підприємства, що унеможливлює розпорядження Дмитрівською сільською радою даною земельною ділянкою відповідності до норм чинного законодавства.

3.3 Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Короткий зміст вимог і узагальнені доводи касаційної скарги, узагальнені позиції інших учасників справи:

4. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, Дмитрівська сільська рада Знам`янського району Кіровоградської області подала касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та задовольнити позов у повному обсязі.

4.1 У касаційній скарзі наводяться аргументи про те, що земельні ділянки, за рахунок яких позивач має намір отримати у власність земельну ділянку площею до 2 га, відносяться до сільськогосподарських угідь - пасовищ, які підлягали паюванню, але не були розподілені між членами АТ «Колос» та не виділені в натурі (на місцевості). Отже, спірна земельна ділянка не відноситься до земель, які на підставі пункту 21 Розділу Х «Перехідні положення» ЗК України вважаються власністю територіальної громади.

4.2 Також скаржник зазначає, що АТ «Колос», СВК «Колос» та ТзДК «Колос» є правонаступниками, про це свідчить єдиний ідентифікаційний код - 03758772. Суди попередніх інстанцій всупереч статей 2 9 72 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не зробили запит до державного реєстратора за місцем зберігання реєстраційної справи юридичної особи- СВК «Колос» з метою отримання достовірної та повної інформації щодо правонаступництва. ТзДВ «Колос» до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, судом не залучалися, хоча судове рішення такого змісту впливає на його права та обов`язки.

5. Позивач відзив на касаційну скаргу не подала.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

6. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7. Норми матеріального права під час перевірки судом касаційної інстанції правильності їх застосування судами попередніх інстанцій застосовуються у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних відносин.

8. Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

9. Згідно зі статтею 25 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання віднесені Конституцією України, чим та іншими законами до їх відання.

10. Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільська, селищна, міська рада питання регулювання земельних відносин повинна вирішувати виключно на пленарних засіданнях і відповідно до закону.

11. Повноваження сільської, селищної, міської ради у галузі земельних відносин передбачені, зокрема, статтями 12 122 Земельного кодексу України.

12. Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (стаття 122 Земельного кодексу України).

13. Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

14. Частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

15. Згідно частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

16. Отже, чинним законодавством визначено, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

17. Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач при прийнятті Рішення №617 не дотримався вимог Земельного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування», оскільки не врахував, що законодавчими положеннями визначено вичерпний перелік підстав для відмови громадянам у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, відтак. відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідач діяв не у межах і не у спосіб, визначений Земельним кодексом України.

Водночас, судами встановлено, що відмова відповідача у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою з підстав знаходження бажаної земельної ділянки в колективній власності правонаступників бувшого колективного сільськогосподарського підприємства АТ «Колос» є безпідставною.

Враховуючи наявну в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформацію суди зробили висновок, що не вбачається, що ТзДВ «Колос» і СГП «Колос» є правонаступниками АТ «Колос», якому на підставі державного акта на право колективної власності на землю передавалась земельна ділянка.

18. Оцінюючи доводи касаційної скарги про незалучення до участі у справі ТзДВ «Колос», Суд виходить із того, що інститут третьої особи спрямований на створення умов для захисту прав, свобод та інтересів такої особи, які можуть бути порушені при вирішенні спору між позивачем і відповідачем за відсутності третьої особи. Участь третьої особи сприяє всебічному розгляду справи, зібранню більшої кількості доказів, правильному вирішенню справи.

19. Правовий статус та порядок вступу у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, врегульований КАС України. При цьому участь у справі третіх осіб з одного боку обумовлена завданням адміністративного судочинства, яким згідно з частини першої статті 2 КАС України є справедливий, неупереджений та своєчасний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, а з іншого - вимогами процесуального законодавства про законність і обґрунтованість судового рішення. Правовим наслідком незалучення до участі у справі третіх осіб є порушення їх конституційного права на судовий захист, оскільки особи не беруть участі у справі, вирішення якої може безпосередньо вплинути на їх права, свободи, інтереси або обов`язки та не реалізують комплексу своїх процесуальних прав.

20. Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 14 квітня 2020 року у справі №580/3136/19, від 23 квітня 2020 року у справі № 811/1470/18 та від 29 квітня 2020 року у справі №703/2908/17.

21. Відповідно до частини другої статті 49 КАС України якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

22. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій не залучили до участі у справі ТзДВ «Колос», у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, хоча судове рішення такого змісту впливає на його права та обов`язки.

Дмитрівська сільська рада Знам`янського району Кіровоградської області рішенням №617 відмовляючи ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею по 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту виходила із того, що спірна земельна ділянка відноситься до земель, що залишилися в колективній власності бувшого колективного сільськогосподарського підприємства АТ «Колос» на підставі Державного акта на право колективної власності на землю, який не скасовано та знаходиться у правонаступника цього підприємства, що унеможливлює розпорядження Дмитрівською сільською радою цією земельною ділянкою у відповідності до норм чинного законодавства.

Визнаючи протиправним та скасовуючи Рішення № 617суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що спірна земельна ділянка, на яку претендує позивачка не знаходиться у колективній власності правонаступника, зокрема, ТзДВ «Колос».

Як стверджує скаржник, у підтвердження того, що АТ «Колос», СВК «Колос» та ТзДВ «Колос» є правонаступниками, свідчить їх єдиний ідентифікаційний код - 03758772.

Суди попередніх інстанцій перш ніж робити висновки, що ТзДВ «Колос» не є правонаступником, що у свою чергу може мати юридичні наслідки для юридичної особи вцілому, у порушення вимог статті 49 КАС України не залучив це товариство до участі в справі в якості третьої особи.

23. За змістом статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

24. Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

25. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди повинні належним чином мотивувати свої висновки та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

26. Отже, Верховний Суд уважає, що для правильного вирішення цього спору судам необхідно встановити всі обставини справи, з цього приводу належним чином дослідити наявні докази, а у разі потреби, витребувати додаткові. Також надати оцінку всім аргументам, які учасники справи наводять в обґрунтування своїх вимог та заперечень. За наслідками встановлених обставин і перевірки їх доказами зробити висновок про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

27. При цьому згідно з пунктом 4 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

28. Зазначене, з огляду на посилання на це у касаційній скарзі, відповідно до частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування ухвалених судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 327 345 349 353 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області задовольнити частково.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 3 березня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2020 року скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Шарапа

Судді: А.А. Єзеров

С.М. Чиркін