Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2018 року

Київ

справа №826/1253/15

адміністративне провадження №К/9901/4789/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Техбудлізинг" та Арбітражного керуючого Мілютіної Ліни Василівни на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва в складі судді Огурцова О.П. від 26.03.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Петрика І.Й., Ключковича В.Ю., Собківа Я.М. від 12.05.2015 у справі №826/1253/15 за позовом Арбітражного керуючого Мілютіної Ліни Василівни, Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Техбудлізинг" до реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, державних реєстраторів прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві: Шульги Ірини Юріївни, Максименко Лесі Анатоліївни, Івашової Ольги Василівни про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

В січні 2015 року позивачі звернулися до суду з адміністративним позовом, в якому просили визнати протиправними та скасувати рішення державних реєстраторів від 10.12.2014 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 17870070, № 17871089, № 17880290, №17861876, №17861372, №17860298.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивачі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що правові підстави для відмови в державній реєстрації припинення заборони та іпотеки на майнові права на квартири, як і суперечності між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, відсутні, оскільки об'єкт незавершеного будівництва та майнові права на квартири це різні поняття. Зазначають, що для проведення державної реєстрації припинення обтяження державному реєстратору не подаються правовстановлюючі документи на майно, оскільки вся інформація щодо власників міститься в Державному реєстрі прав.

Заперечення та відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Суд касаційної інстанції, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 10.12.2014 представником Арбітражного керуючого Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Техбудлізинг» Мілютіною Л.В. подано ряд заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо реєстрації права власності) на нерухоме майно: квартира № 123, що розташована у м. Києві по проспекту Науки, будинок 66-70, секція 2; квартира № 123, що розташована у м. Києві по проспекту Науки, будинок 66-70, секція 2; квартира № 63, що розташована у м. Києві по проспекту Науки, будинок 66-70, секція 2; квартира № 55, що розташована у м. Києві по проспекту Науки, будинок 66-70, секція 1; квартира № 4, що розташована у м. Києві по проспекту Науки, будинок 66-70, секція 1; квартира № 51, що розташована у м. Києві по проспекту Науки, будинок 66-70, секція 1.

Рішеннями від 10.12.2014 року №17870070, №17871089, №17880290, №17861876, №17861372, №17860298 державних реєстраторів прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві відмовлено у державній реєстрації припинення іпотеки на майнові права на квартири №123, №123, №63, №55, №4, №51, що розташовані у м. Києві по проспекту Науки, будинок 66-70, секція 2.

Підставою для відмови у державній реєстрації припинення обтяжень є виявлені суперечливі відомості між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно.

Судами досліджені та долучені до матеріалів справи копії облікових справ за наступними адресами: квартира № 123, що розташована у м. Києві по проспекту Науки, будинок 66-70, секція 2; квартира №123, що розташована у м. Києві по проспекту Науки, будинок 66-70, секція 2; квартира №63, що розташована у м. Києві по проспекту Науки, будинок 66-70, секція 2; квартира №55, що розташована у м. Києві по проспекту Науки, будинок 66-70, секція 1; квартира № 4, що розташована у м. Києві по проспекту Науки, будинок 66-70, секція 1; квартира № 51, що розташована у м. Києві по проспекту Науки, будинок 66-70, секція 1. Облікові справи не містять документів, що підтверджують виникнення права власності (набувачів) на спірне майно у позивачів.

Згідно даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 30.10.2013 року державним реєстратором Соколянським Д.В. винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за Товариством з обмеженою відповідальністю «Житловик» на об'єкт незавершеного будівництва, житловий комплекс з підземними паркінгами і об'єктами соціально-побутового та офісного призначення за адресою: м. Київ, проспект Науки, будинок 66-70, підстава виникнення права власності - ухвала Господарського суду м. Києва від 06.09.2013 року, серія та номер 44/380-6.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з наявності підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень у зв'язку з тим, що державними реєстраторами виявлено суперечності між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, оскільки спірне майно зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю «Житловик», а документи, що підтверджують виникнення права власності (набувачів) на спірне майно у позивачів, відсутні.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, установленому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (частини 2 та 5 ст. 3 цього Закону).

Органи державної реєстрації прав, державні реєстратори забезпечують достовірність інформації, її захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних, їх оперативний пошук і документальне відтворення процедури державної реєстрації прав, оперативне надання витягів про зареєстровані права та/або їх обтяження з Державного реєстру прав (ч. 5 ст. 10 вказаного Закону).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Згідно абзацу 1 п. 20 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17.10.2013 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок №868), за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.

Пунктом 28 Порядку № 868 передбачено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо, 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

За встановлених обставин та враховуючи те, що державними реєстраторами виявлено суперечності між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема те, що спірне майно зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю «Житловик», та відсутність документів, що підтверджують виникнення права власності (набувачів) на спірне майно у позивачів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи позивачів, наведені в касаційній скарзі, перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції, та їм надана належна правова оцінка. Нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Техбудлізинг" та Арбітражного керуючого Мілютіної Ліни Василівни залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року - без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

Судді Верховного Суду