Історія справи

Ухвала КАС ВП від 31.05.2018 року у справі №741/982/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2018 року

м. Київ

справа №741/982/16

адміністративне провадження №К/9901/6967/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Мороз Л.Л.,

суддів: Гімона М.М., Бучик А.Ю.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 741/982/16

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України (далі - Міноборони), третя особа - Чернігівський обласний військовий комісаріат (далі - Облвійськкомат, Військкомат, відповідно), про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, визнання дій незаконними, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою представника Міноборони - Рихтік Олесі Павлівни

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Троян Н.М., суддів Бужак Н.П., Твердохліб В.А., -

ВСТАНОВИВ:

07 липня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати неправомірними дії Міноборони щодо повернення на доопрацювання заяви з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії;

- скасувати рішення Міноборони від 20 травня 2016 року № 36, виражене у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині не призначення йому одноразової грошової допомоги та повернення документів на адресу Облвійськкомату;

- зобов'язати Міноборони прийняти рішення про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності [частина перша пункту 6 Порядку призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975)].

Позов обґрунтовано тим, що дії відповідача щодо повернення його документів на доопрацювання є неправомірними, посилаючись на те, що відповідно до частини другої пункту 13 Порядку № 975 Міноборони мало прийняти у місячний строк рішення щодо призначення або відмови в призначенні одноразової грошової допомоги. Іншого рішення, на думку позивача, розпорядник бюджетних коштів приймати не має права.

Окрім цього, позивача вказує на те, що пунктом 11 Порядку № 975 наведено перелік документів, які можуть підтвердити наявність у особи права на отримання одноразової грошової допомоги, однак, ані Порядок № 975, ані Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ), не містять норми про те, що відсутність тої чи іншої довідки є підставою для відмови особі у призначенні одноразової грошової допомоги.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 29 серпня 2016 року відмовив у задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що пунктом 11 Порядку № 975 передбачений обов'язок надання документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, тому дії відповідача, є правомірними.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 13 жовтня 2016 року скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове, яким частково задовольнив позовні вимоги:

- визнав неправомірними дії Міноборони щодо повернення на доопрацювання заяви з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії;

- скасував рішення Міноборони від 20 травня 2016 року № 36, постановлене у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби щодо повернення на доопрацювання документів на ім'я ОСОБА_1 на адресу Облвійськкомату;

- зобов'язав Міноборони розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби та прийняти відповідне рішення згідно з Порядком № 975.

В решті - постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року - залишив без змін.

Ухвалюючи таке рішення суд апеляційної інстанції керувався тим, що отримавши висновок Облвійськкомату з доданими документами щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідач, розглянувши документи, зобов'язаний був прийняти рішення або про призначення такої допомоги або рішення про відмову у її призначенні, яке може бути предметом оскарження у суді. Проте, ці вимоги відповідачем не були виконані, відповідач направив документи, видані на ім'я позивача Облвійськкомату на доопрацювання, що Порядком № 975 не передбачено.

28 жовтня 2016 року представник Міноборони звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року - залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що позивачем не було надано жодного документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Тому не має підстав для зобов'язання Міноборони призначати одноразову грошову допомогу ОСОБА_1

Вищий адміністративний суд Україною ухвалою від 23 листопада 2016 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

12 грудня 2016 року від позивача до суду касаційної інстанції надійшли письмові пояснення, в яких ОСОБА_1 просить залишити без задоволення зазначену касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

Касаційний адміністративний суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних постанов судів попередніх інстанцій - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

У справі, яка розглядається суди встановили, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 12 травня 1979 року по 20 червня 1981 року, у тому числі в період з 05 лютого 1980 року по 20 червня 1981 року, брав участь у бойових діях під час виконання інтернаціонального обов'язку на території Республіки Афганістан, що підтверджується копією військового квитка позивача серії НОМЕР_2, виданого Носівським районним Військкоматом 12 травня 1979 року (а.с.7) та довідкою Носівського районного Військкомату від 03 лютого 2016 року №4/08 (а.с. 8).

Згідно висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 08 лютого 2016 року № 260/Ж у позивача в лобно-скроневій ділянці справа 0,6х0,3 см, на тильно-внутрішній поверхні лівої ступні в проекції проксимального кінця першої плюснової кістки 0,8х0,5 см визначаються рубці овальної форми, втягнуті, м'які, неспаяні з підлягаючими тканинами, рухливі, білуваті. Описані рубці є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок розривної дії снаряду, що могли бути спричинені під час проходження служби у 1978 році (а.с.10 зворот).

Відповідно до протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 08 лютого 2016 року №482 встановлено, що поранення (контузія) та захворювання позивача, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 11).

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) від 23 квітня 2014 року серії АВ № 0128692 ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності вперше, за загальним захворюванням, до 23 квітня 2015 року (а.с. 12).

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК від 12 лютого 2015 року серії АВА № 022232 позивачу встановлена ІІІ група інвалідності, в зв'язку із пораненням (контузією) та захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, безстроково (а.с. 12).

16 лютого 2016 року позивач отримав посвідчення Серії НОМЕР_1, яке підтверджує статус інваліда ІІІ групи війни. Відповідно до даного посвідчення встановлено, що пред`явник цього посвідчення має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с.9).

Також, 16 лютого 2016 року позивач звернувся із заявою до Носівського районного Військкомату для виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності (а.с. 13).

Носівський районний Військкомат листом від 26 лютого 2016 № 269 направив заяву позивача разом з доданими документами до Облвійськкомату (а.с.14).

Облвійськкомат листом від 01 березня 2016 року № 5/841с заяву позивача разом з доданими документами направив на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України. Згідно висновку Облвійськкомату у даному листі позивач має право на отримання грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (а.с. 15).

Відповідно до протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 20 травня 2016 року №36 (далі - Протокол засідання комісії), комісія дійшла висновку про необхідність повернення на доопрацювання документів, в тому числі документів позивача до Облвійськкомату, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено пунктом 11 Порядку № 975 (а.с.16).

Листом від 30 травня 2016 року №5/2276с Облвійськкомат повідомив позивача, що подані ним документи для призначення одноразової грошової допомоги були йому повернуті для доопрацювання, відповідно до Протоколу засідання комісії (а.с.17).

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.

Згідно із частиною першою статті 16 Закону № 2011-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Підставою для отримання одноразової грошової допомоги є встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, урегульовано Порядком № 975.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 975 особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Зокрема, предметом спору у цій справі є вимога призначити та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу як інваліду ІІІ групи.

Вказану групу інвалідності позивачу встановлено 23 квітня 2014 року до 23 квітня 2015 року, а з 12 лютого 2015 року ІІІ групу інвалідності встановлено безстроково.

Статтею 16 Закону 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) закріплено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною другою наведеної норми передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ, затверджено Порядок № 975).

При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3255);

допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

На день звернення позивача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону 2011-ХІІ діяв Порядок № 975, а тому саме його належить застосовувати у спірних правовідносинах.

Системний аналіз наведених правових норм (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) дає підстави зробити висновок, що застосування статті 16 Закону 2011-ХІІ, пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, в тому числі й строкової, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Аналогічна правова позиція вкладена в постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 288/349/17.

Згідно пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Відповідно до пункту 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

На виконання наказу Міністра оборони України від 12 квітня 2007 року N 168 «Про організацію роботи та призначення комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби» (далі - Наказ N 168) у Міноборони створено постійно діючу комісію з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби.

У відповідності до пункту 2 Наказу N 168 голова комісії, зокрема, забезпечує підготовку пропозицій та подає їх Міністру оборони України для прийняття рішень про призначення грошової допомоги.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що в силу положень Наказу N 168, відповідну пропозицію для вирішення питання щодо призначення одноразової грошової допомоги повинна надавати постійно діюча комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби.

За результатами розгляду такої пропозиції комісії Міноборони приймає відповідне рішення (позитивне або негативне).

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Відповідно до пункту 15 Порядку № 975 рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Проте, всупереч приписів Порядку № 975 Міноборони не прийняло передбаченого рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

У зв'язку із тим, що питання наявності чи відсутності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю строкової військової служби відповідачем не вирішено, оскільки документи повернуті, на думку колегії суддів, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог. А у зв'язку із тим, що рішення, передбаченого Порядком № 975, суб'єкт владних повноважень не приймав, то визначення судом конкретного рішення, яке має бути прийнято Міноборони, є передчасним.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Касаційний адміністративний суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Касаційний адміністративний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні апеляційним судом постанови і погоджується з його висновками у справі, якими доводи скаржника відхилено.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника Міністерства оборони України - Рихтік Олесі Павлівни залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року у справі № 741/982/16 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду