Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2018 року

м. Київ

справа №562/538/17

адміністративне провадження №К/9901/37062/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Мороз Л.Л.,

суддів: Гімона М.М., Бучик А.Ю.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції у касаційній інстанції адміністративну справу № 562/538/17

за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області (далі - Управління соцзахисту) про визнання неправомірними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Управління соцзахисту

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Охрімчук І.Г., суддів Капустинського М.М., Моніча Б.С., -

ВСТАНОВИВ:

10 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати повідомлення Управління соцахисту від 25 січня 2017 року про закриття звернення по її заяві від 16 січня 2017 року про надання державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї;

- зобов'язати Управління соцзахисту призначити та виплатити їй державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям відповідно до поданої нею заяви від 16 січня 2017 року.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем проігноровано ту обставину, що у складі її сім'ї є інвалід І групи «А». Більше того у відповідача немає жодних підстав стверджувати, що внесення нею до декларацій про доходи та майновий стан відомостей про транспортний засіб ВАЗ 21011, що належав їй на праві власності є недостовірними відомостями, які подані нею навмисно.

Здолбунівський районний суд Рівненської області постановою від 12 червня 2017 року частково задовольнив позовні вимоги:

- визнав протиправним та скасував розпорядження Управління соцзахисту від 25 січня 2017 року, про закриття звернення по заяві від 16 січня 2017 року ОСОБА_1 про надання державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї;

- зобов'язав Управління соцзахисту повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 січня 2017 року про надання державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовив.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходи із того, що неповідомлення позивакою відповідача, що за нею був зареєстрований ще один автомобіль - ВАЗ 21011, державний номерний знак НОМЕР_1, 1975 року випуску, не може розцінювати як навмисне подання недостовірних відомостей чи приховання відомостей, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру, оскільки вказаний вище транспортний засіб з 2011 року стояв в розібраному стані у дворі та використанню за призначенням не підлягав. При цьому, суд встановив, що даний транспортний засіб знятий з обліку у зв'язку з вибраковкою.

Крім того, незазначення ОСОБА_1 цих відомостей не могло вплинути на призначення та виплату соціальної допомоги, яке можливе тоді, коли відсутні відомості про те, що у складі сім'ї є інвалід.

Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 25 вересня 2017 року скасував рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву та в частині відмови у позові.

Ухвалив в цій частині нову постанову - про задоволення позовних вимог: зобов'язав Управління соцзахисту призначити та виплатити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям відповідно до поданої нею заяви від 16 січня 2017 року. В решті постанову суду першої інстанції - залишив без змін.

Ухвалюючи таке рішення, апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування оспорюваного розпорядження Управління соцзахисту, оскільки дії позивачки не є навмисним поданням недостовірних відомостей чи приховання відомостей, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру. При цьому, задовольняючи позовні вимоги в тій частині, в якій судом першої інстанції було відмовлено, апеляційний суд керувався тим, що обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

13 жовтня 2017 року Управління соцзахисту звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року та залишити в силі постанову Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 червня 2017 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки державну соціальну допомогу для ОСОБА_1 була припинена на підставі частини четвертої статті 7 Закону України від 01 червня 2000 року 1768-III «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» (далі - Закон №1768-III), то неможливо застосувати ту обставину, що у складі її сім'ї є інвалід. При цьому, засвідчуючи своїм підписом правдивість та достовірність наданих даних, позивачем підписано декларації разом з попередженнями, які містяться в них, про відмову в призначення або припиненні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям у разі подання неповних чи недостовірних відомостей про доходи та майновий стан членів сім'ї.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15 листопада 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

Касаційний адміністративний суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що з 02 серпня 2008 року ОСОБА_1 перебуває в шлюбі з ОСОБА_1 Подружжя має двох синів. В листопаді 2013 року ОСОБА_1 встановлено 1 групу «А» інвалідності. За рішеннями Управління соцзахисту від 16 грудня 2013 року, 23 травня 2014 року, 13 листопада 2014 року, 22 травня 2015 року, 19 листопада 2015 року, 19 травня 2016 року, 10 листопада 2016 року, на підставі заяв позивача, її сім'я отримувала соціальну допомогу, як малозабезпечена, що сторонами у судовому засіданні не заперечувалося.

25 січня 2017 року розпорядженням Управління соціального захисту населення Здолбунівської районної державної адміністрації в Рівненській області звернення по заяві позивача від 16 січня 2017 року закрито згідно пункту 12 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 250 (далі - Порядок).

Також суди встановили, що в поданих відповідачу деклараціях про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, позивач зазначила, що у власності чи володінні її сім'ї перебуває один транспортний засіб - « Ауді» 100.

Водночас, на час звернення позивача із заявами про призначення і виплату її сім'ї державної соціальної допомоги, остання не повідомила відповідача, що за нею був зареєстрований ще один автомобіль - ВАЗ 21011, державний номерний знак ВК 4171АТ, 1975 року випуску.

Окрім цього, суди встановили, що вказаний вище транспортний засіб з 2011 року стояв в розібраному стані у дворі та використанню за призначенням не підлягав. Згідно довідки територіального сервісного центру РСЦ МВС в Рівненській області від 15 грудня 2016 року № 31/17/5641-5385 даний транспортний засіб знятий з обліку у зв'язку з вибраковкою.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону № 1768-III соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям - це щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, який залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї.

Згідно із статтею 4 вказаного закону для надання соціальної допомоги подається заява уповноваженим представником сім'ї до місцевої державної адміністрації або до виконавчого комітету сільської, селищної ради.

У заяві дається згода сім'ї на збір інформації про неї, про її власність, доходи та майно, що необхідна для мети цього Закону. Місцеві державні адміністрації для мети цього Закону мають право користуватися всіма офіційними джерелами інформації, в тому числі й інформацією органів доходів і зборів.

Державна соціальна допомога призначається з місяця звернення, якщо протягом місяця подано всі необхідні документи.

Рішення про призначення державної соціальної допомоги чи про відмову в її наданні приймається місцевою державною адміністрацією протягом десяти календарних днів і наступного після його прийняття дня надсилається уповноваженому представнику малозабезпеченої сім'ї.

Рішення про відмову в наданні державної соціальної допомоги має бути вмотивованим і містити роз'яснення порядку його оскарження.

Порядок призначення та виплати державної соціальної допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог вищезгаданої норми Закону № 1768-III Кабінет Міністрів України постановою від 24 лютого 2003 року № 250 затвердив Порядок, який визначає умови призначення і виплати малозабезпеченим сім'ям державної соціальної допомоги, передбаченої Законом № 1768-III.

Пунктом 2 Порядку визначено, що державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям призначається і виплачується у грошовій формі малозабезпеченим сім'ям, які постійно проживають на території України, мають середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї.

За правилами пункту 6 Порядку для призначення соціальної допомоги уповноважений представник сім'ї подає органу праці та соціального захисту населення, зокрема, декларацію про доходи та майно.

У разі коли особами, які входять до складу сім'ї, навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на соціальну допомогу та визначення її розміру, виплата соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення. На наступний строк допомога може бути призначена не раніше ніж через шість місяців починаючи з першого числа місяця виявлення порушення (пункт 12 Порядку).

Відповідно до абзацу 4 частини першої статті 7 Закону № 1768-III державна соціальна допомога не призначається, зменшується її розмір або припиняється виплата у випадках, коли: у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї є друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 кв. м. на одного члена сім'ї та додатково 10,5 кв. м. на сім'ю, чи більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму).

Водночас, згідно з частиною другою цієї норми Закону за наявності обставин, передбачених у частині першій цієї статті, соціальна допомога може бути призначена місцевою державною адміністрацією на підставі рішень районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах (у разі їх створення) рад у разі, якщо у складі сім'ї є інвалід.

Відповідно до частини четвертої статті 7 Закону № 1768-III, якщо сім'єю навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на соціальну допомогу та на визначення її розміру, виплата призначеної соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення.

З аналізу наведених норм права вбачається, що припинення виплати та повернення виплаченої соціальної допомоги з підстав, передбачених абзацом 4 частини першої статті 7 Закону, можливе за наявності таких обов'язкових умов: у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї є більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму); відсутність обставин, передбачених частиною другою статті 7 цього Закону; необхідність дотримання процедури прийняття рішення місцевою державною адміністрацією про призначення соціальної допомоги у разі, коли є обставини та умови, передбачені частинами першою другою статті статтею 7 Закону; відсутність ознак (обставин) навмисного подання недостовірних відомостей чи приховання відомостей, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру.

У справі, яка розглядається суди встановили що дії позивачки не є навмисним поданням недостовірних відомостей чи приховання відомостей, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру.

За таких обставин, та з огляду на ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спосіб захисту порушеного права, колегія суддів вважає, що правильними є висновки суду апеляційної інстанції у цій справі.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Касаційний адміністративний суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Касаційний адміністративний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами оспорюваних рішень і погоджується з їх висновками у справі, якими доводи скаржника відхилено.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу управління соціального захисту населення Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року у справі № 562/538/17 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду