Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2018 року

Київ

справа №826/11744/16

адміністративне провадження №К/9901/41534/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргуДержавної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ)на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2016 (Головуючий суддя - В.П. Шулежко)та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 (Колегія у складі суддів - В.О. Аліменко, Н.В. Безименна, А.Ю. Кучма)у справі №826/11744/16за позовомОСОБА_2 доДПІпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просила скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 01.10.2015 №6112-17.

Обґрунтовуючи позов вказала, що спірним рішенням на підставі статті 267 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) донараховано позивачу суму грошового зобов'язання зі сплати транспортного податку з фізичних осіб. Справляння транспортного податку за 2015 рік на підставі положень ПК України є не правомірним та суперечить основним засадам податкового законодавства, зокрема, принципу стабільності, який зумовлює неможливість внесення змін до будь-яких елементів податків та зборів пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2016, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано, прийняте ДПІ, податкове повідомлення-рішення від 01.10.2015 №6112-17.

Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій прийшли до висновків, згідно яких податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та у задоволені позову відмовити, оскільки вважає, що об'єктом оподаткування є транспортний засіб, що належить позивачу, а тому у відповідності до вимог положень ПК України оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законними та не підлягає скасуванню.

Відзиву або заперечень на вказану касаційну скаргу не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, касаційний суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ згідно з підпунктом 54.3.3 пунктом 54.3 статті 54 та відповідно до підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 01.10.2015 №6112-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» за належний їй на праві приватної власності: автомобіль Nissan Murano, об'єм двигуна 3498 куб. см., 2010 року випуску (перша реєстрації транспортного засобу 02.02.2011) у розмірі 25 000 грн. 00 коп.

Законом України «Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів Законом України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII (далі - Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок та податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю.

Згідно із пунктом 10.2 статті 10 ПК України, в редакції Закону № 71-VIII, місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Зважаючи на зміст наведених законодавчих норм, встановлення податку на майно, зокрема в частині транспортного податку, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Одночасно підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України регламентовано порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

В даному випадку із запровадженням транспортного податку на 2015 рік відповідні норми Закону № 71-VIII набрали чинності з 01 січня 2015 року. Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов'язку щодо встановлення транспортного податку. Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення транспортного податку.

Крім того, як встановлено судами, автомобіль випущено у 2010 році, а відтак, 2015 рік є шостим роком його експлуатації, тобто даний автомобіль взагалі не є об'єктом оподаткування, оскільки відповідно до пп. 267.2.1 об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувались до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см.

Підсумовуючи викладене, Суд вважає правильними висновки судів про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду